Безпека журналіста під час роботи в зоні конфлікту

В час збройних конфліктів роль засобів масової інформації важко переоцінити. Адже війна вносить свої корективи в організацію суспільства. Саме в таких умовах ЗМІ не просто стає єдиним джерелом правдивої й перевіреної інформації. А також веде власну, «інформаційну війну», проти поширення фейків й дезінформації.

Усе це стає причинами того, що більшість людей починає вважати військову журналістику однією із найнебезпечніших галузей цього фаху. Адже вони часто бачать смерть на власні очі й постійно перебувають в зоні небезпеки. А також повинні дотримуватися всіх правил для збереження свого життя та інших.

Ще у 2014 році, на початку воєнного конфлікту, на території України в час виконання своїх обов’язків загинуло 5 журналістів. Це стало поштовхом до виявлення серйозної проблеми наших медійників: чи володіють вони знаннями й навичками ведення роботи в зоні бойових дій?

Хто визначає права й обов’язки журналістів в зоні бойових дій?

Права і обов’язки журналістів у зоні збройного конфлікту визначає Міжнародне гуманітарне право (МГП) (або міжнародне право збройних конфліктів). Більшість норм цього права визнані всіма державами світу. Ключовими документами є Гаазькі конвенції і декларації 1899 і 1907 років (так зване Гаазьке право), Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року. А також Додаткові протоколи до них 1977 року (Женевське право), резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

Щодо деталей, то Гаазьке право застосовується до правил і звичаїв ведення війни та встановлює обмеження на застосування зброї. Право Женеви містить норми про захист тих, хто знаходиться в зоні конфлікту. Проте не бере в ньому участі — цивільне населення, поранені, військовополонені.

Права журналістів у зоні збройного конфлікту безпосередньо закріплені у Конвенції про закони і звичаї суходільної війни (1907 р.) (посилання). Конвенції про поводження з військовополоненими (1949 р.). І Додатковому протоколі до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. (посилання).

Варто також зазначити, що не всі журналісти в зоні конфлікту можуть знаходитись під захистом міжнародного гуманітарного права. До груп, що захищені цим правом належать: військові кореспонденти, журналісти у відрядженнях в зони бойових дій та доправлені до військових частин. Підтвердженням статусу журналіста, згідно з І Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, є посвідчення журналіста, видане державною владою. 

Відповідно до ст. 4 А (4) Конвенції про поводження з військовополоненими 1949 р. військовими кореспондентами є представники ЗМІ, які мають акредитацію в збройних силах, супроводжують на точках, але не є їх частиною.

Наявність документа про акредитацію зобов’язує військове командування співпрацювати з журналістом в межах його професії.

Якщо говорити про журналістів, що не працюють офіційно в медіа, тобто є фрілансерами й не мають посвідчення журналіста, а, отже, й акредитації, то міжнародне гуманітарне право не забезпечує захист цих осіб. Хоча їх діяльність не заборонена законом. Але у випадках, які загрожують життю, журналісти-фрілансери підпадають під загальний захист цивільного населення.

Щодо зони АТО/ООС, то варто отримати акредитацію, хоч вона і не обов’язкова, згідно з українським законодавством. Та безпека журналіста залежить від отримання цього документу. Акредитацію в зоні АТО здійснює Служба безпеки України.

Яким є головне правило військового журналіста?

Основним правилом є відповідь на питання: матеріал чи життя. Це саме той випадок, коли медійнику варто зрозуміти, що за одне життя він напише не один матеріал.

«З точки зору особистої безпеки, твердження, що «робота журналіста — це лізти на рожен» застосовне до будь-якого виду журналістської діяльності. Тому оцінка ризиків є ключовим поняттям у журналістиці, з урахуванням того, що ніякий репортаж не вартує життя журналіста», — Йошрі Фоуда (Yosri Fouda), «Аль-Джазіра»

Загальні положення для журналіста під час роботи у зоні конфлікту

Особливостями конфліктів у сучасному світі можна вважати так звану «гібридну війну»: воєнні дії, кібератаки та інформаційні війни. Таки чином робота журналіста — важлива складова для досягнення мирних цілей, адже, публікуючи факти насилля чи гуманітарні катастрофи, вони привертають увагу до регіональних чи навіть глобальних проблем. 

Ще одним важливим положенням є розуміння того, що правила, що стали звичними журналістам в мирний час, не будуть діяти на війні. Тому для журналіста дуже важливо не лише знати норми національного законодавства та міжнародного права, а й вміти діяти ситуативно. Адже безпека журналіста, його життя — понад усе.

Отже, безпека журналіста під час роботи у зоні конфлікту — важливе питання вже не одного покоління. Хоч і оприлюднено велику кількість законів, де ледь не за кожних воєнних дій вносяться правки, та не варто забувати, що сторони, які ворогують, часто не дотримуються законів. Тому покладаємось не лише на журналістський захист, що забезпечує акредитація, а особисті міри безпеки. І пам’ятаймо, що людське життя вартісніше за будь-який матеріал.

Автор: Лілія Брезгунова

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/zhinka-v-zhurnalisticzi-problemi-ta-vikliki…

Історія Netflix: від прокату дисків до найбільшого онлайн-медіа сервісу

Приходячи до друзів на вечірній перегляд якого-небудь фільму, усе частіше ви можете помітити яскраву кнопку Netflix, на пульті, або збережену вкладку на ноутбуці із відповідним логотипом. Американська компанія, котра тільки нещодавно лише була невиличким магазином з прокату дисків, стала лідером на мультимедійному онлайн ринку.

Основні дані про компанію

Netflix — розважальна компанія-постачальник фільмів, телешоу, мультфільмів і серіалів на основі потокового мультимедіа. Експерти називають її найуспішнішою за всю історію телетрансляцій.

Сайт компанії — www.netflix.com.

Основні конкуренти — Apple TV+ (Apple), Disney+ (Walt Disney), YouTube TV (YouTube), Prime Video (Amazon).

Всі сфери діяльності Netflix — це кіно- і телевиробництво, потокове відео і онлайн-прокат. За даними на сторінці Netflix у Linkedin

Штаб-квартира в Лос-Гатос (штат Каліфорнія, США) існує з 1997 року, кількість зареєстрованих користувачів варіюється між 165 мільйонами осіб (станом на 2020 рік). В Україні сервісом користуються приблизно 250 тис. чоловік. Однак чіткої кількості передплатників компанія Netflix не розголошує.

Засновники Netflix — Рід Хастінгс і Марк Рендольф. За даними 2017 року, власниками є Рід Хастінгс і інституційні інвестори, тобто юридичні особи — Capital Group Companies, The Vanguard Group, BlackRock і Morgan Stanley.

Компанія уважно стежить за реакцій користувачів на будь-які зміни в роботі сервісу і відразу ж вносить необхідні корективи. Також, активно вивчаються інтереси й потреби аудиторії, що дозволяє пропонувати клієнтам саме той продукт, який вони хочуть.

У 2013 році компанія вийшла за рамки прокату і почала випускати власні кінопродукти. Глядачі щорічно можуть подивитися понад 100 нових фільмів, серіалів і телепрограм виробництва Netflix.

Акції: NFLX

Рід Хастінгс — засновник компанії

Історія компанії Нетфлікс

Усе почалось із 1997 року, коли Рід Хастінгс надихнувся успіхом Амазон й захотів його повторити. Вибір впав на прокат фільмів, який у той час мав певну пріоритетність, оскільки не було інтернету із доступом до фільмів. На щастя, у той самий рік коли засновники створюють компанію, касети завершують своє існування та на ринок виходять диски — це була відкрита можливість для сильного початку. Тоді ж Рід створює перший онлайн сервіс, де люди через інтернет могли замовити оренду диску із бажаним фільмом. Люди просто обирали фільм, натискали купити, та чекали кур’єра, котрому відадуть 4 бакси за оренду на тиждень.

У 1999 році компанія показала прогрес. Кількість дисків у світі зросла від 900 (1998) до 250,000, вже працювало 120 чоловік. Того ж року компанія збільшує прибуток шляхом модернізації упаковання, у якій доставляють диски поштою, та придумала “місячну підписку”, яка просто розірвала їх конкурентів.

У 2000-ному році стається ще більший прорив — в онлайн сервіс Нетфлікс ввели систему, яка виявляє бажання покупця, через що, продажі збільшились вдвічі!

У 2001 стається трагедія, яка стала успіхом для компанії. Люди бояться виходити на вулицю, через що, сервіс стає ще популярнішим. Тим паче Нетфлікс вирішує розширити аудиторію, додавши абсолютно різносортних фільмів: індійські, європейські, завдяки чому залишається у виграші. Але після, стався крах усіх доткомів.

У 2002 компанія не стала чекати розвалу, та виставила свої акції на IPO та результат не змусив чекати. За 2 місяці було продано більше 2 мільйонів цінних паперів по 15 доларів за штуку, та сумарний прибуток складав 270 мільйонів доларів. У цей же рік Марк Рендельф йде з проекту та створює власний сервіс по прокату книжок, а аудиторія досягає близько мільйона чоловік.

2005 ПАУ! За 24 години Нетфлікс виконало 1 мільйон замовлень (аудиторія прибл. 4

2007 — компанія йде на ризики та виходить в абсолютний онлайн і це рішення виявилось вірним. Підписка коштувала усього 8 доларів, коли похід у кіно коштувало 6 доларів.

2010 — конкуренти в обличчі Блокбастер самі знищують себе, намагаючись обігнати Нетфлікс, однак нічого не вдається й останні стають безпосередніми лідерами на ринку мультимедійного прокату.

2011 — Нетфлікс створює дочірню компанію Нетфлікс оріджинал та знімає свій перший серіал – ” Картковий будинок”. Сценаристи з усього світу починають присилати свої ідеї компанії для можливої реалізації.

2013 — Рід Хастінгс підписує договір з Марвел, що додало ще більше аудиторії (актуальна цифра: 50 млн. осіб)

Висновки

Компанія Нетфлікс є найкращим прикладом того як потрібно поводитись компанії у будь-який період, як потрібно створювати корпоративну культуру, як взаємодіяти із покупцем та як правильно пропонувати товар. Особиста рекомендація прочитати книгу “Наснага” від Петті Мак-Корда, впевнена, звідти кожен зможе узяти корисну інформацію.

Автор: Катерина Плохій

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/osnovni-psihologichni-prijomi-v-marketingu/

https://pressassociation.org…

Корисні подкасти для медійників

Подкасти набувають широкої популярності у медійному просторі. Наразі це зручний та доступний спосіб передачі інформації, створення якого не займає багато часу та не викликає особливих складнощів. Сьогодні редакція PressA підготувала для вас добірку цікавих подкастів, які стануть корисними для всіх, хто працює у сфері медіа та комунікацій.

Почати своє знайомство з подкастами про журналістику варто з англомовної програми On the Media від WYNC. Ведучі Брук Гладстон та Боб Гарфілд обговорюють вплив медіа на формування світогляду суспільства. Вони аналізують новини з погляду журналістів та досліджують тенденції розвитку засобів масової інформації. Ведучі регулярно висвітлюють такі теми, як цензура, свобода преси, тиск на ЗМІ, вплив політиків та зацікавлених груп на медіа та формування суспільної думки. Випуски тривають в середньому 40 хвилин.

“Арістотель поставив лайк” – подкаст про те, як “цілити у сердечка аудиторії”. Ви дізнаєтеся про історію онлайн-комунікацій в України, секрети успіху відомих брендів та людей, які змогли. Ведуча Іванна Стець бере інтерв’ю у творців успішних проєктів, де вони діляться своїм досвідом, розповідають про свої досягнення та помилки. Всього у програмі 9 випусків.

“Редач” – подкаст для тих, хто працює з текстом. Поради про те, як писати чітко і цікаво, інтерв’ю з професіоналами, історії про роботу копірайтера, відносини з роботодавцями та багато чого корисного – у програмі.

“МедіаПрактики” – перший подкаст про українські медіа від онлайн-журналу «TheUkrainians». Молоді журналісти діляться корисними порадами та досвідом, а також розповідають про виклики в інформаційній сфері. Ви дізнаєтеся про особливості та перспективи створення медіа. Двадцять випусків, двадцять спікерів та купа корисних речей.

NEXTMEDIA PODCAST – подкаст від засновниці «Агентства експертного маркетингу NextMedia» Ельнари Петрової. Разом з експертами ведуча дає відповіді на поширені запитання “Як запустити проєкт та популяризувати його?”, “Як працюють алгоритми соціальних мереж?”, “Як просувати івенти”, “Як задовольнити клієнта?”. Подкаст буде особливо цікавим для піарників та маркетологів. 

Ну па-ап! Гумористичний подкаст, в якому директорка з комунікацій Ірина Сергєєва намагається пояснити своєму літньому батькові “як працюють сучасні медіа, соціальні мережі та онлайн-освіта, що таке Instagram і TikTok, навіщо потрібен маркетинг і як працює контент в digital”. Простими словами та з гумором про головні інформаційні тенденції сучасності.  

Автор: Ольга Ковальчук

Читайте попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/top-filmiv-dlya-zhurnalistiv…

Суди у відносинах з журналістами та ЗМІ

Ефективна комунікація засобів масової інформації та судових установ — одна з найважливіших складових демократичного суспільства. Адже не може існувати чесна та прозора судова система, якщо вона закрита для громадськості. Тому суди та ЗМІ мають не лише розуміти важливість такої співпраці, а й виконувати все для демократизації судочинства в Україні.

Ще із заголовка матеріалу можна зрозуміти, що суди та ЗМІ мають дуже непрості відносини. Адже тему суду журналістам завжди було важко висвітлювати. Та попри те, у світі існують сталі демократичні закони про комунікацію між судом та медіа. Вони мають певні відмінності від відносин ЗМІ з іншими структурами, адже для судів, в першу чергу, важлива прозорість та чесність з суспільством. 

Щодо України, то передусім існує ще дві важливі проблеми. Перша — досі збереглися радянські “традиції” про те, що суд — закрита від зайвих очей установа. Й друга — як згадувалось раніше, судові засідання — чи не найскладніша справа у роботі журналіста. Через це існують проблеми саме в прийнятті всіх обмежень, які його очікують в залі засідання та в подальшому висвітленні інформації. 

Якими є демократичні стандарти відносин між судом та ЗМІ?

Позицію ООН щодо взаємодії судів та ЗМІ узагальнено в Мадридських принципах взаємодії засобів масової  інформації та суддівської незалежності. Основним твердженням цього документу можна вважати те, що «функцією та правом ЗМІ є&nbsp

Щодо позиції Ради Європи, висвітленої в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також у резолюціях та рекомендаціях органів Ради Європи, то можемо виокремити п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Свобода виявлення  поглядів може підлягати обмеженням у випадках: захисту репутації чи прав людей; підтримання авторитету суду; забезпечення неупередженості суду.

Доступ журналіста на судові засідання

Доступ журналістів на судові засідання є нормою у будь-якому демократичному суспільстві. Однак, варто розуміти, що для судових процесів різних типів встановлено особливі умови допуску на засідання.

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Правила про інформування цих трьох процесів, можемо об’єднати твердженням, що «розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито». В кожному із цих типів судове засідання може бути закритим, але лише за певних умов. Наприклад, «…якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої [комерційної чи банківської] таємниці, яка охороняється законом. А також за клопотаннями осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність…»

Кримінальний процес

Відповідно до ст. 20 Кримінально-процесуального кодексу України, «розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом інформації. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивованою ухвалою суду. Наприклад, в справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою розголошення відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, та у разі, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист».

Фото- та відеознімання у залі судових засідань

Посилаючись на ч.4 ст.11 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”, представники ЗМІ мають право на судових засіданнях на фото- та відеознімання,  аудіозапис із використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду. Щодо використання стаціонарної апаратури зі штативами, потрібно узгоджувати із суддею. Й нерідко журналістам відмовляють. В інших випадках суддя чітко вказує місце, звідки повинно проводитись знімання.

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Згідно з законами, які регулюють проведення судових засідань цих типів, будь-який запис дозволено. Тому, якщо під час розгляду адміністративних правопорушень, господарського чи цивільного спору, суддя забороняє в залі знімання на мобільний телефон — такі дії судді є протизаконними та можуть бути оскаржені. 

Кримінальний процес

Кримінальний злочин у судовій справі значно ускладнює роботу журналіста, адже закони, які регулюють ці процеси відрізняються. 

Ч. 6 ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписувальні пристрої. Щодо проведення в залі судового засідання фото-, відеозапису, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури — це допускається на підставі ухвали суду. Тобто стаття 27 дозволяє використовувати без будь-яких інших додаткових процедур лише диктофон. 

Але все ж, якщо журналістові була заборонено фільмувати, то, відповідно до інших судових законів в Україні, він може подати скаргу про дисциплінарне порушення судді чи порушення засад гласності. Але якщо і вдаватися до таких радикальних дій, то перед тим варто порадитись зі спеціалістом. 

Умови доступу до судових рішень і матеріалів судового процесу

Не новина, що журналістам для підготовки якісного матеріалу необхідні документи про конкретні судові справи. Специфіка таких&nbsp

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Судове рішення, ухвалене на відкритому судовому засіданні, проголошують прилюдно. Переважно одразу після закінчення судового процесу. Якщо ж судовий розгляд мав закритий характер, прилюдно проголошують лише  резолютивну частину рішення. Існує можливість проголошення лише вступної та резолютивної частини  рішення, що має складний характер. 

Кримінальний процес

Вирок у кримінальній справі, навіть за розгляду справи в режимі закритого судового засідання, проголошує публічно суддя, що головує, або один зі суддів.

Крім того, журналісти можуть мати доступ до матеріалів справ. Як і незакінчених, які досі розглядаються в суді, так і тих, що зберігаються в архівах. Варто лише зауважити, що не всі справи є відкритими для медіа та специфіка отримання документів залежить від типу процесу та стадії, на якій знаходиться справа. Та, хоч і на законодавчому рівні питання доступу журналістів до інформації є достатньо чітким, та на місцях можемо бути свідком того, що суди та ЗМІ мають недовіру.

Отже, питання відносин між судовими установами та засобами масової інформації буде актуальним ще не один рік. З одного боку, гостро постає питання довіри між структурами, а з іншого — кількість законотворчих актів, які, хоч і пояснюють певні умови, та при тому суперечать одні одним. Тому намагаємося детально вивчити специфіку інформування того типу судового процесу, який будемо висвітлювати.

Автор: Брезгунова Лілія

Читати попередні матеріали цього автора: 

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/avtorske-pravo-yak-zahistiti-svoyu-intelektualnu-vlasnist…

Дайджест шокуючих новин. За червень 2021

Дайджест — короткий огляд найголовніших новин у світі маркетингу, блогінгу, бізнесу, журналістики та соціальних мереж. Це стисло та лаконічно, щоб бути у курсі всіх подій та новин, що відбулися протягом минулого місяца. Дайджест — швидкість та обізнаність. Дайджест — бути в темі.

Перший випуск дайджесту (за червень) про новинки у сфері технологій. Які оновлення чекають нас у соціальних мережах? Які анонси, оголошення та акції запустили додатки? Як компанії хочуть захистити суспільство?

Instagram

«Ми занижували покази у Stories»

Instagram опублікував інформацію про те, що вони занижували покази у Stories, якщо це були репости публікацій зі стрічки. Пояснили це тим, що користувачі завжди цікавляться «оригінальними сторіс», а не шаблонними поширеннями постів.

Проте згодом вони прибрали це обмеження, оскільки зрозуміли, що дуже часто люди репостять пости на соціально важливі теми, які можуть застерегти когось або повідомити про якусь важливу проблему.

Нові функції

Тепер можна буде розпізнавати предмети по фото. Знімок можна як взяти з галереї, так і зробити. Інструмент «Піпетка». Тепер можна виділити один колір на фотографії, який залишиться, а всі інші перетворяться на монохром.

Young attractive woman with big eyes

Спілкування з брендом

Відбулась офіційна заява про запуск Instagram Messaging API. З липня цього року ця функція буде доступна не лише великим брендам, але й дуже маленьким бізнес-акаунтам (проте обов’язково має бути не менше 10 тис. підписників).

Функція полягає в тому, що користувачі можуть зв’язатись з чат-ботом бренду за допомогою кнопки “Instagram Direct”. Також можна запросити живого оператора, якщо користувач не захоче спілкуватись з роботом.

Clubhouse

Можна заходити без запрошень

Нещодавно додаток опублікував свою версію для Android, а цього літа програма анонсувала, що позбавиться від запрошень. За допомогою цього збільшиться аудиторія, що зможе зареєструватись та використовувати цю платформу.

Нагадаємо, зараз додаток має приблизно 2 млн власників Android

Tik Tok

Захист дикої природи онлайн

Незабаром TikTok запровадить два публічні оголошення, які будуть з’являтись користувачам кожному разу, коли вони будуть шукати хештеги чи відео пов’язане з дикою природою. «Ми використовуємо PSA (публічний сервіс оголошень) для того, щоб інформувати нашу спільноту про певні проблеми та перенаправляти їх на авторитетний зміст та підвищити обізнаність про небезпеку торгівлі вимираючими видами».

Нагадаємо, на початку 2021 TikTok приєднався до Коаліції припинення торгівлі дикою природою в Інтернеті, яка створена у 2018 р. Світовим фондом дикої природи.

Компанія «Створіть добро»

9 червня TikTok запустив #CreateKindness, глобальну кампанію з метою:

підвищення обізнаності щодо знущань (запуск анімаційного відеосеріалу, який розповідає реальні історії шести творців-аніматорів).виховання доброти на TikTok (видалення вмісту та облікових записів, пов’язаних із переслідуваннями та знущаннями).

Бренди та challenges

З весни-літа 2021 року відомі бренди почали запускати власні челенджі з брендованими хештегами. Користувачу необхідно зняти ролик і позначити цим хештегом. В свою чергу всі креативні відео публікуються на спеціальній сторінці НТС, де кожен може оцінити та прокоментувати творчість одне одного.

YouTube

Ні політиці, ні алкоголю, ні ставкам

Alphabet Inc`s YouTube більше не дозволить розміщувати політичну або передвиборну рекламу у верхівці домашньої сторінки сайту, а також рекламу алкоголю, азартних ігор та ліків, що продаються за рецептом.

Найперші для дітей

Youtube визнанний найпопулярнішим додатком серед дітей у 2020

Також, за категоріями веб-сайтів серед дітей лідером є «програмне забезпечення, аудіо, відео» (44,38%). На другому місці «засоби комунікації в Інтернеті» (22,08%) і на останньому «комп’ютерні ігри» (13,67%).

Google

Шифр на повідомленнях

В листопаді 2020 року був анонс про початок тестування нової функції — шифрування повідомлень всередині програми «Повідомлення». Тепер доступ до неї отримали всі власники Android. Тепер ні сама компанія, ні будь-хто інший не матимуть доступ до тексту або медіа в листуваннях. Для цього Google почав застосовувати Signal Protocol.

Якщо ви включите нову функцію, то побачите значок замка над полем введення тексту. Він буде говорити про те, що листування захищене від доступу ззовні.

Нагадаємо, схоже шифрування вже є і в Telegram, а також в WhatsApp.

Наступний дайджест новин чекайте в кінці липня.

Автор: Анна Завірюха

Читати попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/kreativnist-shho-zminyu%d1%94-svit-yak-narodzhuyutsya-ta-vtilyuyutsya-v-zhittya-shaleni-ide%d1…

Що керує нашою підсвідомістю?

Журналістика, піар та реклама пов’язані у багатьох аспектах, але сьогодні давайте я вам продемонструю найбільш загадкові зв’язки. Чому загадкові? Бо їх нашій свідомості не розгадати одразу. На це здатні лише професійні комунікаційники, що «набили око» у цій ніші.

Ми часто чуємо слово вплив, чи не так? Авжеж. Він дійсно скрізь. У нашому випадку – в кожному тексті, у кожному абзаці й навіть слові. 

А чи задумуємося ми про значення, наприклад, розділових знаків або ж кількість абзаців? Пересічна людина навряд чи. Дарма. Все: від ком до шрифту, від кольору до розміщення того чи іншого слова – має вплив на нашу підсвідомість. 

Подумайте, які асоціації викликає суцільне полотно тексту шрифтом із засічками? Щось офіційне, серйозне й нудне. А от текст розділений на абзаци, розбитий підзаголовками, розбавлений фотографіями чи будь-якими візуальними об’єктами читається легко й приємно. Ось так просто керувати нашою підсвідомістю. Далі будуть цікавіші методи.

Інформаційно-психологічний вплив

Ми, вони, всі, чужі, свої

Знаменитий вираз «приклеїти ярлик» є назвою окремого інформаційно-психологічного прийому. Його суть полягає в приниженні когось або чогось в очах аудиторії за допомогою образливих слів (цензура все ж діє найчастіше). Метод популярний у недоброчесних журналістів, PR-менеджерів та рекламістів.

У цьому матеріали я часто вживаю займенники наш і ми. Встановлюю дружній зв’язок з вами! Я така ж, як ви, правда? (Використання прийому «свої хлопці» мною несе винятково експериментальний характер =)). «Свої хлопці» показують читачам/слухачам/глядачам, що автор з простого люду = створення позитивного образу.

Ти, мій любий/-а читачу/-ко, як і всі вдумливі люди, напевно, вже помічав/-ла якісь хитрощі в текстах медійників, але даю 70%, що не знав/-ла як вони звуться. На початку цього абзацу прийом «загального вагону». Це такий підбір фраз, котрі створюють враження «так роблять всі»: ніяка розумна людина не…; ті, хто здатний до критичному мислення розуміє… і так далі. Як правило, люди не люблять бути в меншості, тому підсвідомо погоджуються з викладеною далі інформацією чи точкою зору.

PR-менеджери та рекламісти повсякчас використовують (читайте зловживають) «метод негативних груп віднесення», коли метою є викликати негативне ставлення до одного, а позитивне до іншого. Чесні журналісти, на відміну від рекламістів, не маніпулюють односторонніми категоричними твердженнями. Ось вам був приклад.

І наостанок, додам про типовий приклад інформаційно-психологічного впливу: просування через медіаторів або авторитетів. Ті, кому довіряють, дійсно мають великий вплив на підсвідомість. Ми можемо не помічати, як погоджуємося з лідерами думок.

Узагальнюємо, сміємось, даємо «вибір»

Експлуатація милих серцю понять по типу «воля», «щастя», «усвідомленість», «Батьківщина», «здоров’я»; заміна одиничного загальним. Це надзвичайно успішно справляє психоемоційний вплив, який дозволяє ефективніше просувати щось чи когось. Його назва «сяючі узагальнення».

Висміюємо щось одне, а негативний імідж створюється абсолютно до всього. Прийом «висміювання» вдало формує нові стереотипи найчастіше на оціночних судженнях. Ми будемо скептично сприймати ідеї людини, з якої постійно жартують. Цей метод оманливий: тут не місце жорсткій прямій критиці. Все робиться м’яким гумористичним шляхом.

До чого прагнуть всі? Мати можливість вибору. Взагалі-то це така відмінна риса нашого часу, адже раніше робити вибір могли далеко не всі й не завжди. Цим можна вміло користуватися. Хитрість техніки «уявного вибору» в тому, що надаються різні точки зору з одного приводу, але так, що одна з них підсвідомо сприймається у найвигіднішому ракурсі. Дозуючи негативні та позитивні аспекти, автор до суцільного позитиву додає краплину негативу — виглядає ж правдоподібно! І навпаки, до негативного негативу трішки підсипає позитиву — ефективність критичного сприйняття зростає. Дива людської психології.

Тепер ви маєте базові знання про найпопулярніші прийоми прихованого впливу медійників. Звичайно, цей список не є вичерпним. Генерація нових методів відбувається постійно (тільки вдумайтесь з якими темпами зростає індустрія рекламу та піару). Важлива заувага: не варто вважати все вище написане за способи маніпуляцій. У правильних руках це слугує для суспільної користі

Отже, фільтруйте свій інформаційний простір та критично сприймайте медіасвіт. Як кажуть, довіряй, але перевіряй!

Авторка: Ліза Бровка

Читати більше матеріалів авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/tvoya-czifrova-bezpeka/

https://pressassociation.org.ua/ua/slovo-zbroya…

Освіта: що слід впроваджувати для майбутніх журналістів?

На сьогоднішній день з’являється все більше і більше незрозумілих термінів, схем, методів просування і систематизації контенту. Добре, коли в університеті вас навчать виробляти газети. Погано, якщо ви не дізнаєтеся що таке “адмінка” і як нею користуватись. Без яких сучасних знань не можуть обійтися майбутні журналісти?

Страшний, давно забутий сон

Справжній журналіст має бути людиною-виключенням із правил. Мається на увазі, що ця професія багатогранна і потребує не лише вузьких професіональних знань, яких часто буває достатньо іншим, а прагнення завжди дізнаватися про нове. Недоліком в освіті журналістів я вважаю відсутність точних наук (їх мінімальна наявність точно би не завадила). 

Напевно, ви теж знаєте мало журналістів, які б займалися математикою. Воно й не дивно. Хоча такий потужний інструмент для “прокачки” сірої речовини ще нікому не заважав (але це не точно). Не слід нехтувати методом, який, на перший погляд, зовсім не стосується філологів. Ресурс вашого мозку посилюється від його постійної напруги, тож не бійтеся зайвого перенавантаження. Це добре, коли студентів зосереджують лише на знаннях відповідних до їхнього фаху, але не журналістів.

Сучасні проблеми потребують сучасних рішень

“Сьогодні журналіст повинен мати весь набір digital skills: від уміння шукати та верифікувати інформацію в цифровому просторі до базових навичок програмування на Python чи іншій мові. Це необхідно для того, щоб створювати якісні матеріали, які не схожі на junk food journalism. На мою думку, перспективними є напрями журналістики даних, мультимедійного сторітеллінгу й аудіоформати. Я б рекомендувала університетам додавати до переліку дисциплін “Журналістику даних”, “Відкриті дані”, “Мультимедійний сторітелінг”, а також спецкурси, що пов’язані з розвитком медіа бізнесових навичок, наприклад, “Медіа Стартапи”, “Фандрейзинг для медіа” тощо. Деякі університети вже мають такі курси, але ще не всі. Було б добре розширити перелік вибіркових дисциплін, аби студент самостійно формував свою освітню траєкторію. Але це спрацює лише тоді, коли сам студент буде ставитись відповідально.” – вважає Анна Ліченко, асистент кафедри мультимедійних технологій і медіадизайну Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

Заохочення працюючих студентів

Валентина Шульгіна, доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри журналістики ФМВ НАУ поділилася з PRessA своїм баченням з цього приводу. 

“Я вбачаю такі шляхи для поліпшення: насамперед, починаючи з абітурієнтів, треба підвищити прохідний бал для тих, хто вступає на журналістику. Це зумовлено тим, що журналіст – представник “четвертої влади” і у нього повинні бути найкращі якості: не лише інтелектуальні, а й моральні, і фізичні тощо. Коли студент прийшов навчатися на перший курс, він повинен усвідомити які є напрями/аспекти журналістської діяльності. Для цього дійсно треба зробити акцент на тому, щоб такі дисципліни, як “вступ до спеціальності” були подані.”

На що слід звертати увагу?

“Наступним кроком я вбачаю, обов’язково, якісну практику. Саме за місцем роботи, там, де це можливо: чи то на телеканалі, чи то в радіостудії, чи то в друкованому засобі масової інформації. На практику треба відводити особливий час і особливі зусилля.&nbsp

Як пахне порох? (суміш)

Від лиця багатьох студентів, скажу, що жоден університет при будь-яких обставинах не надасть достатньо знань навіть для того, аби визначитися з напрямком у професії. Тільки відчувши на собі ви зрозумієте чого хочете. У іншому випадку ваше уявлення буде хибним або зовсім відсутнім. 

Автор: Федір Молодцов…

Як пройшов благодійний бранч «Свідома турбота» у ресторані «Прага»

1 червня з нагоди Міжнародного дня захисту дітей сучасний сервіс з підбору гувернанток і нянь TYRBOTA project, за підтримки ГО «ПРОЗОРИЙ ВИБІР» та УББ Dobro.ua, влаштував великий благодійний захід «Свідома турбота», у рамках якого лідерки думок, публічні мами та громадські діячі ділилися особистим досвідом виховання дітей.

Прокрастинація. Творча криза не щеза?

Абсолютно нічого не хочеться. Апатія. Не знаєш, що робити. Не можеш зосередитися, витрачаєш час абсолютно на все, але не на справи, які конче потрібно зробити. Знайомі відчуття? Чому відбувається це вигорання? Чому усе спочатку було ОК, а потім злітає дашок? Зараз ми разом у цьому спробуємо розібратися!

Якими соціальними темами суспільство найбільше переймається сьогодні

Для кожного журналіста важливо мати уявлення про теми, що найбільше хвилюють суспільство для того, щоб подавати актуальну та потрібну інформацію. Інколи інфоприводи вичерпуються, але не потреба аудиторії. Саме тому важливо знати «камені спотикання», які хвилюють читачів.