Український бізнес привітав дві сотні дітлахів з новорічними святами

Напередодні Різдва та Нового року Всеукраїнський сервіс доставки продуктів Zakaz.ua порадував підопічних благодійного фонду «Киян» та вихованців Святошинського дитячого будинку-інтернату у Києві. Компанія приготувала до зимових свят подарункові набори для 206-х діток, які потребують особливого піклування. 

Напередодні 2024 року команда Zakaz.ua вирішила створити новорічне диво та подарувати позитивні емоції малечі. Тому організувала до свят 206 подарунків для дітей з вадами розвитку та дітей-сиріт, які є вихованцями Святошинського дитячого будинку інтернату, а також для дітей з розладом аутичного спектру (РАС) й дитячим церебральним паралічем (ДЦП), якими опікується БФ «Киян». 

До благодійної ініціативи компанії також доєдналися такі бренди як-от: ТМ «START!», ТМ «Наш Сік», ТМ «Mama Knows», ТМ «Чудо-Чадо» та ТМ “Природне джерело”. Партнери надали продукцію власного виробництва. Своєю чергою команда Zakaz.ua доукомплектувала всі складові в подарункові набори, організувала логістику та вручила подарунки дітлахам. Об’єднавшись, компанії створили свято для понад двох сотень дітей, тим самим викликавши посмішки та щасливі погляди малюків!

«Ця ініціатива — чудова можливість створити маленьке новорічне диво для дітей, які його особливо потребують. Команда Zakaz.ua завжди намагається робити те, що в наших силах, аби подарувати радість та турботу кожному. Це вже не вперше, коли ми завітали з подарунками до підопічних БФ «Киян». Щасливі знову зробити добру справу — це неймовірно приємно, а найприємніше — дивитись у дитячі щирі та щасливі оченята. Також дуже вдячний партнерам, які підтримали нашу ініціативу. Сподіваюсь, спільними зусиллями ми ще неодноразово організуємо подібні благодійні акції та зробимо цей світ трішечки краще», — коментує Андрій Курський, СЕО Zakaz.ua.

Новорічний ранок у Святошинському інтернаті 

20 грудня працівники Всеукраїнського сервісу доставки продуктів Zakaz.ua

Вихованці закладу радісно зустрічали гостей на святковому концерті, які приїхали підтримати дітей, поспілкуватися та подарувати малечі позитивні емоції. Серед гостей свята були присутні й військові, які також привезли для дітлахів презенти.

Як розповідає Лариса Хоменко, заступник директора інтернату, під опікою закладу перебувають 208 вихованців від 4 до 35 років. Серед них також є діти-сироти та юнаки, позбавлені батьківського піклування. Утім, всі вони також хочуть відчути турботу від оточуючих і магію свята. Наразі 95 дітей перебувають у Німеччині, адже були евакуйовані у березні минулого року за кордон через повномасштабне вторгнення рф в Україну. Безпосередньо під крівлею інтернату на сьогодні проживають 88 вихованців, серед яких багато дітлахів, що були перевезені із соціальних закладів, які знаходилися поблизу зон бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. Зазначимо, що минулого року у жовтні Святошинський інтернат також постраждав від російських обстрілів. Вибуховою хвилею було пошкоджено господарські будівлі закладу. Житлові корпуси, на щастя, пошкоджень не зазнали.

В умовах воєнного часу працівники інтернату продовжують піклуватися про дітей.  Незважаючи на те, що фінансове забезпечення інтернатів поступово поліпшується й маються приватні добродійники, проблем й досі вистачає. Для вихованців з особливими потребами необхідно створювати більш проєвропейські та відповідні умови догляду. В першу чергу мова йде про забезпечення подібних закладів необхідною кількістю кваліфікованого медичного персоналу, щоб мати систематичний підхід до реабілітації дітей, комплексно й оперативно надавати психологічну допомогу, ефективніше соціалізовувати дітей та знаходити до кожного індивідуальний підхід. Також для соціалізації важливо залучати дітей в суспільно корисну діяльність: участь в гуртках за інтересами, різних заходах тощо. Адже спілкування з оточуючими доброчинно впливає на емоційний стан дітей. Тому вихованці інтернату будуть раді, якщо до них частіше навідуватимуться в гості. 

Візит з презентами до підопічних фонду«Киян»

Наступного дня 21 грудня Zakaz.ua з подарунками вже відвідали два медичних заклади: міжнародний центр реабілітації та нейрофізіології «Я є», а також центр нейрофізіології для дітей та дорослих Development Clinіс. Саме тут проходять лікування підопічні благодійного фонду «Киян», який надає допомогу в реабілітації дітей з розладами аутичного спектру (РАС), дитячим церебральним паралічем (ДЦП), патологіями центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, а також із затримками психічного та мовного розвитку. 

Як розповідає Вікторія Чередниченко, засновниця та Президент БФ «Киян», практичним завданням для фонду є створення системи комплексної реабілітації дітей-інвалідів на основі індивідуального підходу при розробці та реалізації програм їхньої реабілітації на базі існуючих медустанов країни. Також метою фонду є зниження показників дитячої смертності від тяжких захворювань, що є виліковними при сучасному рівні розвитку медицини.

Фонд фінансує лікування дітей по всій країні та матеріально підтримує програми, спрямовані на профілактику, діагностику та лікування захворювання нервової системи, опорно-рухового апарату, імунної та ендокринної систем, онкологічних захворювань та інших важких хвороб у дітей. 

“Ми допомагаємо пройти реабілітацію дітям і молоді з функціональними обмеженнями, надаємо соціально-психологічну, медичну, фізкультурно-спортивну допомогу. На жаль, в Україні й досі існує величезна проблема своєчасної діагностики РАС та ДЦП, а також комплексного лікування дітей з особливими потребами. Особливо проблематика загострилася з початком повномасштабної війни. Ми звертаємось до всіх не байдужих людей з проханням допомогти нам у нашій важкій роботі. Навіть невелика сума донату принесе величезну користь хворим дітям. Не залишайтеся осторонь та приєднуйтесь до нас у нашій спільній боротьбі за здоров’я дітей!”, — розповідає Вікторія Чередниченко. 

Лікування та регулярна реабілітація життєво необхідна для того, щоб діти соціалізувалися у суспільстві, мали кращу якість та більшу тривалість життя. Чим раніше розпочато лікування, тим більше шансів досягти успіху. При належній реабілітації дитина може забути про інвалідність, стати самостійною людиною та повноцінним членом суспільства. 

“Сьогодні громадськість фінансово підтримує одночасно багато напрямків, головний — фронт та ЗСУ, аби скоріше здобути Перемогу. Однак, варто враховувати, що проблеми, які були до війни в країні також нікуди не зникли. Дитячі будинки або установи, які турбуються про здоров’я та життя вразливих верств населення також потребують підтримки. Наразі здебільшого систематично соціальними проблемами займаються благодійні фонди та некомерційні структури, проте саме бізнес здатний сформувати звичку включатися до соціальних ініціатив і зробити це нормою. Zakaz.ua — соціально відповідальна компанія, саме тому ми намагаємося частіше долучатися до благодійних акцій, щоб у міру своїх можливостей  допомагати суспільству вирішувати ті чи інші проблеми”, — зазначає Андрій Курський.

Довідка

Zakaz

ТМ «START!» —  популярні зернові сухі сніданки для дітей. Виробляються компанією «Лантманнен Акса», що входить до міжнародного шведського концерну Lantmannen. Це різноманітність подушечок, пластівців, фігурок, що надають можливості насолоджуватись новим смаком кожен день. Сніданки виготовляються з українських цільних злаків, щоб зробити ваш сніданок ще більш смачним, корисним та наситити на весь день.

ТМ «Наш Сік» — лідер ринку соків та нектарів України, відомий бренд компанії «Вітмарк-Україна», під яким вже багато років виробляється найсмачніший та найулюбленіший сік українських родин з українських фруктів та овочів. Незмінну якість продукції “Наш Сік” гарантує “Одеський завод дитячого харчування”, який становить основні виробничі потужності компанії.

TM «Чудо-Чадо» — відомий бренд дитячого харчування від компанії «Вітмарк-Україна» для малюків віком від 4-х місяців. Це фруктово-овочеві соки та пюре, які виготовляються за традиційними рецептами з урахуванням сучасних технологій із місцевої сировини на Одеському консервному заводі дитячого харчування. 

ТМ «Mama Knows» — продукція компанії «Вітмарк-Україна». Асортимент Mama Knows включає фруктові пюре та органічні фруктові пюре преміальної якості від Одеського заводу дитячого харчування. Пюре виготовляється у зручній упаковці дой-пак об’ємом 90 грам та представлено наступними смаками: «Яблуко», «Яблуко–Персик», «Груша–Яблуко» та «Манго–Яблуко–Банан», «Органічне яблуко та чорна смородина», «Органічне яблуко та банан».

«Вітмарк-Україна» — займає провідні позиції на українському ринку соків та напоїв, а також на ринку дитячого харчування в сегменті фруктово-овочевих соків та пюре. Виробничі потужності компанії «Вітмарк-Україна» знаходяться в Одеській та Вінницькій областях та оснащені сучасним обладнанням. Компанія має власну фруктову експертизу. Продуктовий портфель компанії орієнтований на сучасне здорове харчування і включає популярні торгові марки Jaffa, «Наш сік» ОКЗДХ, «Чудо-Чадо», Aquarte, Mama Knows, «Маленький Кухар» та Vega Milk.

ТМ «Природне джерело» — бренд питної артезіанської води від групи компаній “Нові Продукти Україна”, яку видобувають із артезіанських свердловин глибиною 132 метри, розташованих в екологічно чистому районі Черкаської області. Продукція зʼявилася на ринку країни 2010 року та на сьогодні представлена широким діапазоном ємностей: від 0,5…

Хвилинка добра з КСВ: як український бізнес може допомогти чотирилапим пухнастикам у притулку

Нещодавно працівники Всеукраїнського сервісу доставки продуктів Zakaz.ua завітали до притулку для безхатніх тварин «В добрі руки» на Київщині, де мали можливість подарувати частинку добра, турботи та любові чотирилапим вихованцям організації.

Приїхали гості до притулку не з порожніми руками, а зі смачними подарунками для собак. Представники сервісу доставили корм та 50 кілограм необхідних круп (гречка, рис та пшоно), які підуть на харчування чотирилапих пухнастиків. Адже в середньому на приготування їжі для собак притулку в день іде близько 18 кг круп, 15 кг м’яса й близько 30 кг корму. Тож допомога в харчуванні є дуже важливою для притулку. Зокрема, гості позитивно поспілкувалися з підопічними притулку, погралися, подарували увагу, теплі емоції та пригостили хвостиків у вольєрах смаколиками. 

“Проблема безхатніх тварин в країні гостро стояла ще до війни, але зараз вона стала серйознішою, оскільки багато людей самі евакуювались, але покинули своїх тварин. Відповідно кількість безпритульних чотирилапих зросла як на вулицях, так і в притулках, які щодня потребують допомоги громадськості. Команда Zakaz.ua переймається долею братів наших менших й мріє, щоб кожен з чотирилапих мав прихисток та люблячу сім’ю. В нашому колективі чимало співробітників мають хатніх улюбленців й іноді беруть їх з собою на роботу, адже в офісі компанії діє pet-friendly культура. Також хтось волонтерить у притулках та допомагає руками, а хтось підтримує тваринок донатами. Наразі, в рамках нашої КСВ-програми, ми розглядаємо можливість запровадити у майбутньому підтримку притулків для безхатніх тварин на постійний основі”, — розповідає Андрій Курський, СЕО компанії. 

Фото: пухнасті улюбленці співробітників Zakaz.ua у офісі компанії

Громадська організація “В добрі руки” — це група однодумців, які займаються захистом і допомогою безхатніх тварин, а також тварин, які постраждали від рук людини, загубилися або потрапили у біду. В зоні відповідальності ГО наступні види діяльності: регулювання кількості бездомних тварин (вилов, стерилізація, випуск); тимчасове утримання цуценят, кошенят, післяопераційних та тяжкохворих тварин, утримання в притулку безпритульних тварин-інвалідів, що вимагають постійного догляду, пошук нових власників для вихованців центру, інформаційна робота з питань виховання гуманності у людях, а також консультації з питань вибору, вирощування та виховання цуценя. За 11 років команда організації врятувала не тільки величезну кількість тварин, але й виховала в людях почуття відповідальності, турботи і любові до братів наших менших. Насьогодні в притулку мешкають 240 підопічних хвостиків: 130 собак та 110 котиків, які щодня потребують догляду, харчування та уваги.

“Для багатьох тварин притулок є цілим всесвітом, деяким щастить і вони стають членами чиєїсь сім’ї, водночас більшість так і продовжують жити у вольєрах. На сьогодні третину собак, що найдовше живуть в притулку, складають хронічно хворі або собаки-інваліди. Особливі песики мають мінімальні шанси бути прилаштованими у сім’ї, тому потребують пожиттєвого утримання та лікування”, — коментує Олена, координатор притулку “В добрі руки”, фахівець із соціалізації та дресирування собак. 

Фото: Zakaz

З початком війни та економічного спаду в країні утримання та лікування тварин стали обходитися притулку значно вартісніше, ніж у мирний час. Адже на фоні інфляції лише тільки корм для тварин подорожчав майже удвічі. 

Загалом відповідно стандартів зоозахисних організацій, виходячи з мінімальної добової норми споживання корму 300 г для собаки та 250 г для котів, притулку для годування вихованців необхідно:

щодня щонайменше 39 кг корму для собак та 27,5 кг — для котів;щороку щонайменше 14 235 кг для собак та 10 038 кг — для котів. 

Нагадаємо, що у листопаді 2023 фахівці Zakaz.ua проаналізували попит на товари для тварин в Україні серед користувачів сервісу, які замовляють онлайн доставку товарів із супермаркетів та підрахували, скільки в середньому витрат йде на хатніх улюбленців. З’ясувалося, що власники собак у 2023 році лише на харчування одного чотирилапого витрачають в середньому близько 1 232 грн на місяць (щорічно 14 784 грн), у той час, як власники котів — 975

Як допомогти тваринам у притулку 

Фото: Zakaz.ua у притулку “В добрі руки”

Взяти чотирилапого додому. Звичайно, найкращий спосіб допомоги — це подарувати тваринці сімʼю. Якщо ви готові та маєте змогу прихистити кудлатика, сконтактуйтеся з ГО “В добрі руки” або місцевим притулком поруч та заберіть чотирилапого додому. У цей нелегкий час вони можуть стати для вас променем добра, а ви для них — найкращим другом.

Допомогти товарами та продуктами. Підтримати притулок та його підопічних також можна товарами зі списку потреб: побутовою хімією для прибирання, розхідними матеріалами, продуктами для тварин, будь-якими речами для догляду та лікування тварин і, звичайно, кормом. Наприклад, в зимовий період дуже стає актуальним питання утеплення вольєрів. Тож можна привезти килимки та інші речі, що допоможуть зігрітися пухнастим. Завжди потрібні старі ковдри і пледи, згодиться постільна білизна і рушники, а також теплі куртки для співробітників.

Взяти собачку чи котика під опіку на відстані. Як це працює: опікун бере на себе витрати за ту чи іншу сферу життя обраної тваринки. Це допомагає притулку направити заощаджені кошти на ті ж потреби, але вже для іншого чотирилапого. Таким чином, опікаючи одного песика чи котика, опікун допомагає ще одному.

“Існує кілька можливостей опіки, основна й найпопулярніша з яких — це фінансування харчування тваринок: для їжу на котика сума щомісячної донації становить 500 грн, тоді як для собак — від 750 до 1500 грн, в залежності від розміру та ваги чотирилапого. Кожен опікун отримує щомісяця привіти та відео від свого підопічного, а також, за бажанням, може приїхати в гості і провести час з кудлатиком”, — розповідає Олена, координатор притулку.

В Zakaz.ua деякі співробітники вже долучилися до цієї програми. Так, наприклад, керівник PR-відділу компанії Катерина взяла під опіку у притулку чарівного песика Баді, час від часу навідує його, бере на вигул та привозить смаколики й іграшки для чотирилапого хвостика. 

Фото: песик Баді та його опікун

Допомога грошима. Один із найпростіших та найефективніших способів допомоги притулку — підтримати матеріально. Всі пожертвування в повному обсязі витрачаються на утримання собак та котів, у тому числі на забезпечення повного циклу лікування тварин, обробки від паразитів, а також догляду за тяжкохворими собаками та кішками. 

Інформаційна допомога. Щоб притулок якомога швидше прилаштовував у сім’ї чотирилапих, тіж самі лайки й репости дописів про тваринок притулку у соцмережах, а також інший розголос неабияк важливі. Більше подробиць, як допомогти притулку, можна знайти на сайті ГО “В добрі руки” у спеціальному розділі. 

Коротко про проблему безхатніх тварин в Україні 

Після повномасштабного вторгнення кількість безхатніх тварин на вулицях суттєво збільшилась. Так лише у притулках зросла кількість собак і котів у середньому на 60% з початку 2022 року. Про це свідчать результати дослідження українського центру вивчення громадської думки “Соціоінформ”. Але ця приблизна оцінка зовсім не відображає реальної кількості покинутих, загублених та бродячих котів і собак. Через те, що у кожного притулку є обмежена кількість місць і ресурсів, вони просто фізично не можуть прийняти усіх тварин, які опинились на вулиці.

Водночас притулки також зіштовхнулись зі значним браком ресурсів. Їхнє основне джерело допомоги — пожертви українців — знизилось через масову міграцію та падіння рівня доходів. Актуальними проблемами також є: зниження частки адопції тварин через відтік населення за кордон, брак персоналу та волонтерів у притулках, потреба розширення притулків — необхідність ремонту чи побудови вольєрів. У вирішенні цих проблем притулки і зооволонтери покладаються на громадськість, зоозахисні організації та благодійні фонди, волонтерів та бізнес. 

“Зрозуміло, що під час війни в країні сьогодні всі сили зосереджені на підтримці та допомозі ЗСУ й постараждалому від бойових дій населенню. Але важливо пам’ятати, що тваринки, які опинилися на вулиці, — це теж живі істоти, які просто загинуть без їжі та тепла. Людям властива доброта та співчуття. Тому закликаємо тих, кому небайдужа доля собак та котиків, допомагати їм у міру своїх можливостей. Долучайтесь до підтримки зоозахисних організацій, притулків, благодійних установ та пам’ятайте, що навіть найменша допомога є важливою”, — зазначає Андрій Курський. 

Фото: Zakaz.ua у притулку “В добрі руки”

Довідка

Zakaz

ГО “В добрі руки” — центр адопції (прилаштування) та стерилізації безхатніх тварин. Метою діяльності організації є регулювання кількості безпритульних тварин; утримання в притулку собак та котів та пошук нових власників для вихованців. Притулок розпочав свою роботу в 2012 році. Протягом 11-ти років співробітники та волонтери центру знайшли будинок для понад 1 000 собак і понад 900 кішок. Також більше 2 000 тварин були прооперовані та врятовані….

війна в Україні

Меметика у війні: як меми стають зброєю

Повномасштабна, інформаційна й смислова війни. У чому їхня різниця та до чого тут меми? Зброя у повномасштабній фізичній війні — це реактивні снаряди, ракети, автомати, в інформаційній — фейки, маніпуляції, відверта брехня, тоді як у смислових — воюють, зокрема, меми. В основі інформаційних операцій лежить факт, який потім перетворюється у те, що зручно протиборчій стороні, але смислові диверсії ґрунтуються на образах, метафорах, словах-кліше, під які потім уже підбираються факти, малопомітні й суперечливі, і так створюються меми.

Мем — це не просто для посміятися. він відтворює роль одиниці культурної інформації, інформаційного вірусу, що впливає на сприйняття людиною реальності, її світогляд і поведінку.

Характерні ознаки мему:

здатність до самовідтворення й розповсюдження;утворення шляхом стереотипізації і спрощення складних явищ/понять;швидке набуття популярності;багатозначність;перевага емоційності над значенням.

«Бандерівець» — це мем (і зброя), «глибоко стурбовані» — це мем (і зброя), «Кримнаш» — це мем (і зброя), «Слава Україні» — це мем теж, і зброя теж. 

Якщо ви досі вважаєте мемами лише якісь смішні слова на кумедній картинці, то настав час розширити горизонти й дізнатися про цілу науку — меметику (вважається, що мем — це культурний ген). Не дарма я ще на шкільних уроках історії постійно повторювала: «Наші діти будуть бачити в підручниках меми, які ми зараз гортаємо в телеграмі». Однак зупинимося не на науковому підході до вивчення феномену мемів як таких, а до їхнього застосування у повномасштабній російсько-українській війні. Варто зауважити, що мемами, якими ми їх зараз знаємо, воюють українці й росіяни (і проросійські особини) близько з 2004 року. І загалом наша війна мемів триває стільки ж, скільки і протистояння України VS росії. 

Як меми стали зброєю у війні

Меми слугують ефективною зброєю у смисловій війні, де сторони воюють за системи світоглядних переконань і цінностей людей, хочуть нав’язати потрібну картину світу, створити нові смисли. За допомогою мемів можна легко маніпулювати свідомістю людей, схиляючи її на свою сторону. Звучить якось негативно, але меметична зброя націлена не тільки на руйнування, а ще й на піднесення. Наприклад, для покращення морального стану, настрою: «Мем смішний — ситуація страшна, але з хоч гумором».

У часи повномасштабної війни українці використовують меми для таких основних функцій: 

висміювання й деморалізація ворога;підтримка морального духу «своїх»;ідеалізація особистості.

Кожна із цих функцій «б’є» по ворогу, підриває його, дратує, ослаблює і… спонукає красти. Так, росіяни навіть українські меми крадуть (просто ремарка). Загалом меми повноцінно воюють на полі смислової битви і для протидії агресії терористичної федерації, і для посилення єдності «смислів» українців.

Висміювання й деморалізація ворога

Найпопулярніший і найпотужніший мем повномасштабної війни, який став сакральним всеукраїнським гаслом і розповсюдився у світі, це, звичайно ж, легендарна фраза українського прикордонника «Русский военный корабль, иди нах..й» у відповідь на пропозицію російських окупантів скласти зброю. Вийшло так, що українці не просто не склали зброю, а й використали за цих обставин смислову. А коли ЗСУ потопили флагман російського Чорноморського флоту «Москву»… то був епічний момент приниження і деморалізації Росії. Ось так зародився мем, який продовжить жити й бити. 

Якщо взяти до уваги менш масштабні, то цю функцію виконують усеможливі варіації мемів з «паляницею», «Путін — х..йло», «ватниками», «рашистами», московськими карликами», «свинособаками», «путлером», «кримнашистами», «Чорнобаївкою», «соняшниками» і так майже до нескінченності.

Підтримка морального духу українців

Коли меми — зброя, гумор — то броня. Ця функція перетворює меми на зброю позитивної дії, яка допомагає розвантажитися від щоденних стресів, утримати психіку в стабільному стані, посміятися над ворогом і вкотре переконатися в нездоланності України. Росіяни залякують нас ядерною зброєю — гайда робити меми про Щекавицю. У РФ оголошують мобілізацію — через лічені секунди з’являються меми про «Де нам взяти стільки чорних пакетів!?». Українці регочуть, а громадяни країни-терористки дратуються: вони геть не розуміють, чому ми з гумором реагуємо на російську мобілізації чи ще щось «страшне». 

Один із культових мемів у цій категорії виник ще до початку повномасштабної війни зі слів однойменної пісні «Доброго вечора, ми з України» виконавців PROBASS ∆ HARDI. Після цього під ці слова й музику було знято десятки тисяч відео про відважних українців, які борються проти російських окупантів. Цивільні зупиняють танк тілом, переносять міни з цигаркою в зубах, проклинають росіян прямо в обличчя, а військові танцюють у полях з автоматом чи ПЗРК за плечима, ніби промовляючи своїм образом, що все буде Україна. До речі, «все буде Україна» — теж мем, оскільки Україна перетворилася на такий узагальнений образ добра. Згадайте одразу війну смислів: добро — зло, світло — темрява.

Ідеалізація особистості

Зеленський, Залужний, Кім, Арестович (зараз уже до нього змінилося ставлення від ідеалізації до висміювання), Пташка, Тайра, Привид Києва та інші. Усі вони стали мемами. 

Наприклад, президента України Володимира Зеленського зображають супергероєм. Він рятує світ від країни-агресорки РФ, тоді як Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного янголом-охоронцем для українців. 

Чим більше особистість ідеалізується, тим більше ми їй довіряємо, переймаємо її світоглядну систему, озброюємось її меседжами. Народ іде за нею. 

Як меми працюють на російську пропаганду 

«Майдауни», «гейропа», «бандерлоги», «розіп’яті мальчики», «хунта», «салоїди», «ввічливі люди», «правосеки», «неонацисти», «укропи», «київський режим», «бойові голуби», «радіоактивний попіл» — це наративи російської пропаганди, які соціальні мережі перетворили в меми. І вони стали в ряди озброєння смислової війни: сприяють деградації громадської думки, викривляють сприйняття навколишнього світу, формують потрібні негативні образи. Наприклад, коли людина постійно чує слово «бандеравци» і бачить його в мемах, де ці «бандеравци» знущаються з «мальчіка у трусіках», то її світосприйняття сформується певним чином. Вона буде ненавидіти цих міфічних «бандеравцев». 

Країна-терористка РФ надзвичайно послідовна в пропаганді, використовуючи для неї всі наявні методи й інструменти. Меми — теж інструмент пропаганди у смисловій війні. Один із панівних російських пропагандистських дискурсів звучить приблизно так: «Росія — це легітимна спадкоємиця древньої держави Русі, яка повинна знищити нацистів, що стверджують зворотне, вважаючи себе цими спадкоємцями». (Так, схоже на криве дзеркало. Мені здається, що росіяни взагалі живуть у паралельній реальності того ж кривого дзеркала, створеного імперським тоталітарним режимом і пропагандою). Таким чином, ідея «Росія = Русь» обросла мільйонами мемів, які покликані закарбувати цю світоглядну систему як єдиноправильну. І на жаль, вони мають величезний вплив не тільки на росіян, а й на українців. Останні змінюють свої орієнтири, намагаючись довести самим собі приналежність до чогось кращого, вищого, давнішого. Наприклад, до Русі, хибно вважаючи Росію її спадкоємицею. Проте це лиш один приклад, адже аби оглянути весь масштаб знадобиться все життя. Таке завдання покладено на меметику й меметикознавців.

Меметика — молода наука. Їй ще доведеться дослідити функції мемів як зброї, нападу й захисту, агресії та самооборони, у смислових війнах, які супроводжуються й фізичними. Повномасштабна російсько-українська війна дає потужний ресурс для аналізу впливу мемів, їхньої життєдіяльності в таких умовах, і цим неодмінно скористаються фахівці. Це насправді унікально. На наших очах і на нашій землі твориться не тільки історія, а ще й постає нова наука. 

Авторка: Ліза Бровко

Читайте інші матеріали авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua

https://pressassociation.org.ua/ua/seo-optimizacziya-media-yak-prosunutisya-na-pershij-ryadok-google…

Я - ветеран

Як змінилась соціальна реклама після початку повномасштабного вторгнення?

Початок повномасштабного вторгнення кардинально змінив життя українців. В щоденній рутині, планах, мріях, на телебаченні й в тому, що кожному громадянину важливо. Тепер для кожного мир – найбільше бажання та найважливіша ціль. Саме на безпеку та перемогу змістився фокус усіх медіа та важливих соціальних медіапроєктів, серед яких й реклама. Отож, як змінилась соціальна реклама після початку повномасштабного вторгнення? 

У попередніх матеріалах ми розповідали, що таке соціальна реклама та які у неї цілі. Нагадаємо, що це повідомлення будь-якої форми, мета якого  –  досягнути суспільно корисних цілей та популяризувати важливі цінності. 

Проєкт «Мрія»

Тепер найважливіша цінність  –  зберегти та врятувати якнайбільше життів. Якщо зробити короткий аналіз реклам зараз, то можемо дійти до висновку, що більшість серед них пов’язана з уже культовими історіями воєнного часу. Наприклад, пес Патрон, який «вчить», що не можна гуляти там, де територію не розмінували. Ще один яскравий приклад використання символу – проєкт «Мрія». Департамент кіберполіції України створив проєкт «Мрія» StopRussiaChannel. Він обʼєднує небайдужих громадян у напрямку протидії дезінформації, а також російській пропаганді в інтернеті. Першим містом, де поширили інформацію про «Мрію» й власне запустили соціальну рекламу на бордах стала Одеса. Мета проєкту зображена на рекламних афішах – «У нас одна Mriya. STOP RUSSIA». Варто сказати, що це не лише соціальна реклама, це масштабний онлайн-проєкт, який допоможе очистити український інфопростір від російського сміття.

«Все 4.5.0»

Крім турботи про цивільних, ще однією важливою темою актуальної соціальної реклами є військові. Часто у містах можна побачити борди з фразою: «Все 4.5.0», що означає: «Все спокійно». Таке перенесення військової термінології у цивільне життя щоразу нагадує, кому варто дякувати за можливість вийти на вулицю та побачити цю рекламу.

Як ви ставитесь до тварин?

Мабуть, кожного розчулюють відео, коли наші військові рятують тварин з зон бойових дій. «UAnimals» запустили соціальну рекламу, героями якої саме й стали українські військові. Її ідея: «Про розвиток народу можна судити з того, як він ставиться до тварин». 

«Ця соціальна реклама водночас покликана надихнути українців, що не покидають тварин навіть у найскладніші миті свого життя, а також змусити задуматись тих, хто поки не проходить тест на гуманність, – каже голова UAnimals Олександр Тодорчук. – Ми переконані, що відношення до беззахисних тварин – лакмусовий папірець, що багато говорить про суспільство».

«Я – ветеран»

І останній, проте не менш важливий приклад не просто соціальної реклами, а цілої інформаційної кампанії – «Я – ветеран». Це ініціатива Українського ветеранського фонду для зміни уявлення про ветеранів у суспільстві. «Ми зупиняємо романтизацію війни й хочемо назавжди поховати совкове бачення образу ветерана. Ця соціальна акція має змінити уявлення суспільства про те, що ветерани – це старі дідусі в медалях. А якщо ти не помер за Україну, то не герой. Для України кожне життя наших захисників та захисниць – цінність. Тому в інформкампанії ми показали молодих хлопців і дівчат, які воюють за свободу України», – каже очільниця фонду Наталія Калмикова. Цей соціальний проєкт має дати зрозуміти суспільству нові реалії сьогодення: 25-річні хлопець чи дівчина можуть бути ветеранами війни.

Висновок

Отже, ідеї й причини поширення соціальної реклами з початком повномасштабного вторгнення не змінились: досі важливо досягнути та популяризувати суспільно важливі цінності. Проте саме ті цінності змінились, адже тепер по телевізору чи на білбордах ми бачимо як нас просять бути стійкими як шафка в Бородянці, або ж нагадують про новітніх героїв, які щоночі оберігають наш сон.

Авторка: Лілія Брезгунова

Читайте інші матеріали цієї авторки:

https

https://pressassociation.org.ua/ua/chetverta-vlada-v-ukra%d1%97ni-mif-chi-realnist…

Це не на часі: як писати про ЛГБТ+ медійникам

Коли в Україні заходила мова про дискусійні теми, зокрема, ЛГБТ, часто можна було почути «це не на часі». Водночас у період повномасштабної російсько-української війни, здавалося б найбільш неслушний момент, навіть у президента Зеленського з’явився час для розгляду петиції про легалізацію одностатевих шлюбів. Отож, Україна активно рухається в напрямку євроінтеграції, тому й медійникам відставати не слід.

Перед тим, як заглибитися у «складні матерії», потрібно чітко окреслити два визначення, які плутати зась: гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація. 

Гендерна ідентичність — внутрішнє відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру (гендер не дорівнює стать). 

Сексуальна орієнтація — компонент людської сексуальності, який визначається як певною мірою постійний романтичний, сексуальний чи чуттєвий потяг індивіда до інших індивідів певної статі. Сучасній сексології відомо про чотири типи сексуальної орієнтації: гетеросексуальність, гомосексуальність, бісексуальність, асексуальність.

Якщо ти журналіст/-ка і пишеш про ЛГБТ, то зважай, що передусім іде людина з її гендерною ідентичністю, а потім сексуальна орієнтація. Це два невіддільні елементи ідентичності особистості.

Що таке і як розшифровується ЛГБТ?

Як і в українській, так і в англійській мовах ЛГБТ — це абревіатура, яка позначає лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерних людей. Також можна зустріти такі варіанти: ЛГБТІ («І» пишуть на позначення інтерсекс-людей), ЛГБТК («К» позначає квір-людей),  ЛГБТ+ (плюс замінює усі інші позначення сексуальних орієнтацій та гендерних ідентичностей). Загалом ЛГБТ+ — універсальний варіант для письма, а в розмовному мовленні найчастіше говорять просто ЛГБТ. 

Про кого ще потрібно знати в контексті ЛГБТ+, окрім геїв, лесбійок, бісексуалів і трансгендерних людей: 

Квір — представники усіх сексуальних і гендерних культур, які не приймають бінарні поділи і не прив’язують себе до жодної з сексуальних орієнтацій або гендерних ідентичностей, при цьому маючи виражену гомосексуальну або гетеросексуальну орієнтацію.

Бігендери — люди, які можуть змінювати свою гендерну ідентифікацію під впливом зовнішніх факторів. 

Цисгендери — люди, чия гендерна ідентичність відповідає статі/гендеру, які вони мають від народження. 

Пансексуали — люди, які не обирають собі партнера за сексуальною орієнтацією чи гендерною ідентичністю, тобто їхнім партнером чи партнеркою може стати будь-хто. 

Інтерсекс — люди зі змішаними жіночими і чоловічими хромосомами, біологічну стать яких неможливо визначити однозначно.

Асексуали — люди, які не мають статевого потягу до інших людей. Разом з цим вони можуть відчувати любовний зв’язок і перебувати в романтичних стосунках. Асексуальність — це не статева дисфункція і не соціальна поведінка, коли людина свідомо утримується від сексуальної активності.

Названі терміни зараз загальноприйняті для більшості світових медіа — вони нейтральні, тому можуть використовуватися і медійниками, і науковцями, і пересічними людьми.

Як писати етично про представників ЛГБТ+

Сьогодні це скаже медійник, а завтра за ним повторить суспільство. Писати для людей і про людей — це велика відповідальність, а слова, як відомо, це справжня зброя. Завдання медійника зробити так, щоб люди навіть на побутовому рівні використовували нормативну лексику щодо представників ЛГБТ. 

Головне правило для тих, хто пише про людей: на перше місце ставимо людину, називаємо її так, як вона себе називає, пишемо крізь призму її особистого досвіду, а не свого. 

Завдання журналіста полягає в тому, щоб показати людину не лише «об’єктом» цікавості самих медійників чи авдиторії, а повноцінним учасником мас-медійних процесів, щоб не допускати «невидимість» різних груп населення з інших процесів, наприклад, політичних чи соціальних. Завдяки діяльності ЗМІ, яка спрямована на підвищення обізнаності людей у сфері своїх прав, у сферах рівності, недискримінації, посилення чутливості до проблематики вразливих груп населення, зокрема ЛГБТ+, за принципом «person the first», усуваються бар’єри та відбувається включення різних груп населення на всіх етапах формування новітнього громадянського суспільства. 

Медійник, як і будь-яка інша людина, має свободу слова, якою варто користуватися етично, щоб не нашкодити цим. Свобода слова для ЗМІ не передбачає розпалювання ненависті, ворожнечі щодо різних вразливих та дискримінованих груп населення. Водночас вона дає можливість уникнути негативних проявів вседозволеності в суспільстві, створюючи надійне підґрунтя для протидії та недопущення дискримінації. Тобто висвітлення журналістами соціальних питань потребує чутливості, фаховості та обережності у випадках, коли йдеться про ЛГБТ+.

Як розпізнати медійника, який намагається лише «похайпити» на темі ЛГБТ+?

Доволі просто: він наголошує на відмінності «їх» і «нас». Також пише про ЛГБТ винятково в сексуальному або скандальному контексті, у його матеріалах представники ЛГБТ фігурують лише як чиїсь партнери/партнерки. З цього можна винести урок, як писати точно не варто.

Практичні поради, як писати, а чого уникати: 

Писати: гомосексуальність — уникати: гомосексуалізм (-ізм у закінченні слова вказує на хворобу, течію чи вчення, тому ця помилка може стати катастрофічною для репутації); Писати: гомосексуал — уникати: гомосексуаліст;Пишіть: гомосексуальна орієнтація — нетрадиційна сексуальна орієнтація; Писати: гетеросексуал(-ка) — уникати: натурал(-ка);Писати: геї, лесбійки, бісексуальні люди — уникати: секс-меншини;Пишіть: інтерсексуальність, квір — уникати: гермафродитизм; 

Чому важливо висвітлювати тему ЛГБТ+

Перш за все, потрібно зрозуміти, що ЛГБТ-спільнота бореться за юридичне сприйняття таких людей і їхніх стосунків. Якщо в українських медіа розкручуватиметься «спіраль мовчання», то в Україні ще довго ЛГБТ-пари не зможуть оформити шлюб, спільне майно, брати «сімейний» кредит. Вони навіть не матимуть змоги відвідати партнера в лікарні, адже в деяких випадках до пацієнта пускають або родичів, або чоловіка/дружину. 

Таким чином, повноправні громадяни України не можуть користуватися гарантованими їм правами і свободами. Це дискримінація і правові обмеження, що перетворює питання ЛГБТ на політичне. 

Медіа зобов’язані використовувати свій значний потенціал для зміни суспільної думки щодо ЛГБТ-спільноти, створюючи умови для позитивного сприйняття усіх і кожного. Однак не робити це точково, поверхово й відірвано від реальності по типу: «Дискримінація представників ЛГБТ-спільноти суперечить Конвенції ООН про захист прав людини». 

В Україні існують конкретні проблеми, які турбують представників ЛГБТ, і вони про них заявляють, зокрема, створенням петицій, що за кілька днів набирають необхідну кількість підписів. Водночас медійники не поспішають робити матеріали на теми юридичного і політичного визнання ЛГБТ, через що суспільство не має звідки черпати інформацію про реальні цілі вимог ЛГБТ-спільноти, агресивно реагуючи навіть на саму згадку про права ЛГБТ.

Крім того, унаслідок нерозуміння потреб і вимог ЛГБТ-спільноти в Україні трапляється чимало злочинів на ґрунті ненависті, які майже не розслідуються і не фіксуються. Чим довше медіа мовчать, а суспільство не тисне на владу, тим довше українське законодавство не захищатиме ЛГБТ-спільноту, кваліфікуючи злочини проти неї в кращому випадку як хуліганство. Як наслідок, злочинці відчувають безкарність і продовжують свої діяння.&nbsp

Україна впевнено йде шляхом євроінтеграції, однак на деяких дистанціях вона вже майже на фініші, а на інших — досі на старті. Медіа і медійники мають усі можливості, щоб прискорити цей процес, зокрема, правильним висвітленням теми ЛГБТ-спільноти в нашій країні. 

Авторка: Ліза Бровко

Читайте інші матеріали авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/demonizacziya-voroga-yak-rosiyani-demonizuyut-sami-sebe-ta-ukra%d1%97ncziv/

https://pressassociation.org…

«Вікно Овертона» рф або чому путінська пропаганда діє

Швидкість, з якою антиукраїнські, пропутінські настрої поширились і заволоділи більшістю російського суспільства, є феноменом для світу, загадкою для українців і нормою для росіян. Насправді ж явище популяризації будь-якої ідеї, прихованої пропаганди можна пояснити раціонально, за допомогою явища, яке називається «вікно Овертона».

Вікно Овертона, що це і я воно відчиняється?

«Вікно» на початку сконцентроване довкола ідеї, яка абсолютно неприйнятна для суспільства на даному етапі його еволюції. Далі «вікно» буде поступово привідчинятись.

Перший крок — немислима для суспільства проблема має стати «ідеєю фікс» для якоїсь групи людей, які будуть радикальними. На першому кроці «вікна» все інше поки неважливе, адже ідея для соціуму поки радикальна.

Під час другого етапу треба знайти для суспільства евфемізм (пом’якшувальне або маскувальне слово, яке використовують замість слів, які сприймаються як небажані, неприйнятні) до групи «радикалів».

На третьому кроці нормальний для суспільства евфемізм переводиться в розряд «розумних» ідей. Адже, якщо суспільство бачить, що ідея безпечна, тоді її наслідувати навіть розумно.

Четвертий крок — просування «розумної» ідеї в маси через відомих особистостей, лідерів думок. Якщо до цих людей не відчувається ненависть, то не варто засуджувати їхні дії. 

На п’ятому кроці проводяться опитування, що мають підтвердити популярність просунутої ідеї, яка на цей нормальна для більшості людей. Результати поширюють масово у ЗМІ.

Результати соцопитувань демонструються політикам, які тепер зобов’язані законодавчо закріпити думку народного. Відтепер колись немислима ідея стає суспільною нормою, законом.

Проросійське “вікно Овертона”

Антиукраїнське вікно Овертона явище дуже цікаве, особливо після початку повномасштабного вторгнення рф, коли всі його ознаки ще яскравіше почали використовуватись засобами масової пропаганди. 

На початку “вікно” почало працювати навколо немислимої для суспільсва ідеї “хохлів”, “вони не наші менші брати” “вони вороги Росії, якими керує Америка”.

На другому кроці засоби масової пропаганди ретельно пішукували радикальніший ефізм до слова “хохли” і віднайшли його. Ним стало популярні зараз слова “бандеровци”, “правосєки”.

На третьому етапі евфемізм «бандеровци» був віднесений до розряду «божевільних» ідей і відповідно прирівняний до поняття “фашизму”, “націоналізму”. Саме тоді почали формувати гасла, що росія “когда то спасла мір от фашизма і тєпєрь ето здєлаєт”.

Далі поняття «бандеровци» почали швидко поширювати в маси. Хто в цей момент не погоджувався з визначенням українців, як фашистів, ставився до цього нейтрально чи насміхався – автоматично ставав фашистом. 

На п’ятому етапі проводились опитування громадської думки, які підтвердили, що росіяни вже вірять про існування “фашистов на Українє” та можливість розширення НАТО до кордонів Росії через запроданство українців. 

Всі ці результати були продемонстровані російському політикуму. Через це:

Рада Федерації надала президентові РФ Володимиру Путіну право ввести війська на територію України;було посилене «антифашистське» законодавство РФ.

Інновації путінського «вікна Овертона»

Раніше “вікно Овертона” використовувалось для зміни раніше прийнятих суспільством цінностей, як-от: толерантність до гомосексуальних шлюбів, евтаназій тощо. У рф його інструмент “вікно Овертона” викоистали по-новому, бо:

суспільству нав’язувалося не сприйняття, а навпаки НЕсприйняття українців через його фактичну демонізацію;несприйняття міфічних «бандеравцев» нав’язувалося і частині українців, щоб розколоти суспільство на два ворогуючі табори (Схід і Захід).

Авторка: Анна Завірюха

Попередні матеріали авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/ogida-sudi-ta-skandali-dajdzhest-novin-za-lyutij-2022/

https://pressassociation.org.ua/ua…

Благодійний проєкт для допомогти дітям, які постраждали через війну

Команда PRess Association UA раді представити вам наш новий всесвітній благодійний проєкт «Pictures 4Peace», що збирає дитячі малюнки з усього світу, щоб підтримати Україну та надати психологічну допомогу дітям-біженцям. Вже десятки малюків підкреслили, що Україна — це мирна країна, яка потребує підтримки та допомоги світової спільноти у боротьбі з російською агресією.

Головна ідея проєкту

Благодійний проєкт «Pictures4Peace» покликаний заохотити всі країни до підтримки України та до миру. 

Ініціатори і партнери — Інститут КІМ (Німеччина), спілка психологів з Німеччини, наша ГО PRess Association UA, а також провідні медіа України та світу. 

«Pictures for Peace» розпочався як партнерський проєкт школи Joyful Learning School у Суньяні (Гана/Африка), з початковою школою Ємен/Мьорзе у Вольфсбурзі. З 11 березня 2022 року учні малюють та представляють «Малюнки миру» на виставках, присвячених миру та на сайтах своїх шкіл. Це їхня реакція на російську агресію, що розпочалася в Україні 24 лютого 2022 року.&nbsp

Наразі в проєкті беруть участь школи та освітні заклади з Африки, Америки, Європи, України та діти з Ірану й Ємену. Малюки з усього світу закликають підтримати Україну та зупинити війну спільними зусиллями. 

Мета проєкту

Головна мета проєкту — через дитячі очі проілюструвати бачення миру та з дитячих уст закликати усі країни об’єднатися за мир. Крім того, проєкт націлений на збір коштів задля подальшої психологічної допомоги українським дітям, що постраждали через війну. 

З 2017 року німецький Інститут KIM навчає експертів з консультування у вирішенні психологічних травм в Україні відповідно до методології КІМ. Адже ще до повномасштабного вторгнення росії в Україні вже було понад два мільйони внутрішньо переміщених осіб після подій 2014 року. Мова йде про людей, які втекли від збройних конфліктів зі сходу України та Криму, деякі з них отримали серйозні психологічні травми та потребували термінової допомоги фахівців. Тепер, зважаючи на те, що у Німеччині перебувають тисячі біженців з України, ініціатори проєкту хочуть передати досвід щодо вирішення психологічних травм зацікавленим помічникам, щоб мати змогу надавати першу допомогу якомога більшій кількості маленьких вимушених переселенців. У ці складні часи дуже важливо допомогти їм впоратися з жахливим досвідом та пристосуватися до нового життя. 

“Для відновлення сил образотворчий принцип проєкту Pictures4Peace буде використано професійно. Це досягається концепцією інтегративної методології. Її в Україні з 2018 року представляють Олег Саломон, Лілія Дробіт та Катерина Островська, професорка Львівського університету ім. Івана Франка. Там у КІМ пройшли навчання фахівці з 7 різних регіонів України. Софія Самойлова, медіа-представник Інституту КІМ, зняла документальний фільм про концепцію психологічної допомоги в Україні”, — розповідає Райнхільд Ценьк, психологиня, керівниця Інституту КІМ у місті Вольфсбург, завідуюча відділом психосоматики в клініці міста Вольфсбург.

Підтримати ініціативу фінансово та відправити донати можна за реквізитами, що вказані на офіційному сайті проєкту Pictures4Peace.  

Де можна побачити малюнки?

Галерею із дитячим зображенням миру можна побачити на сайті проєкту Pictures4Peace. А також на зовнішніх рекламних носіях на вулицях Києва в Україні. 

“Pictures4Peace має ще одну важливу PR-мету. Підняти моральний дух та показати українцям, наскільки високий рівень підтримки населення інших країн до нас. Навіть діти переймаються тим, що відбувається в нашій країні сьогодні і готові висловити підтримку у вигляді малюнків. Будь-кого вразить факт, що діти з найвіддаленіших куточків світу розуміють потребу підтримки українців, важливість миру в домівках українських дітей”, — зазначає Ярослава Католик, співзасновниця громадської організації PRess Association UA.&nbsp

Як українським дітям долучитися до проєкту?

Щоб малюнки ваших дітей з’явилися у галереї Pictures4Peace, батькам потрібно зробити якісне фото тематичного зображення дитини та надіслати його на електронну пошту: pressassociationua@gmail.com. У листі потрібно вказати ім’я дитини, вік, місто та, за бажанням, коментар зі словами миру до малюнка. 

Читайте про інші благодійні заходи:

https://pressassociation.org.ua/ua/yak-projshov-blagodijnij-branch-svidoma-turbota-u-restorani-praga/

https://pressassociation…

У чому полягає інформаційна війна з росією та в чому її особливість?

З 24 лютого життя кожного українця змінилося – більшість з нас покинули звичні нам місця, домівки, роботу. Найвідважніші вступили до лав ЗСУ та захищають нашу країну від ворога. Українці волонтерять, допомагають з житлом, підтримують один одного та знаходять сили жити далі. Команда PRess Association UA хоче говорити про важливе та актуальне. Сьогодні ми б хотіли розглянути тему “інформаційна війна росії проти України”, зрозумівши її головну особливість. 

Росія – матір фейків

З початком війни слово “фейк” повністю почало асоціюватись з росією. Варто пам’ятати, що росія давно намагалась знищити та послабити нашу країну інформаційно. Ця війна почалася задовго до повномасштабного вторгнення – десять, двадцять років тому. Російські ЗМІ використовують усі можливі методи для розпалювання конфліктів, прямої підтримки вигідних для себе політиків та планів. Навіть під час Революції Гідності в Україні в кінці 2013 року Володимир Путін оголосив про плани більш ефективної організації роботи російських державних ЗМІ. Проєкт мав назву «Sputnik International» на чолі з російським пропагандистом Дмитром Кисельовим. Проєкт був задуманий росією як інформаційна противага «арабській весні» і «кольоровим революціям». Росія мріє претендувати на виняткову сферу впливу на пострадянському просторі і намагається перешкодити зближенню України та інших держав з ЄС, де її основним інструментом є інформаційна війна.

Останні десятиліття присутність росії в українському інформаційному середовищі була достатньо відчутною: Кремлівська дезінформація постійно підтримується і тиражується. Як результат, в Україні були достатньо відомі російські та проросійські канали, інтернет-видання. Навіть популярні в минулому газети «Комсомольська правда», «Московський комсомолець» теж були проросійсько налаштовані та активно просували свою «великодержавну ідею».

Наразі українська журналістика воює з бюджетами таких інформаційних ресурсів, як RT,  інформаційне агентство «Росія сьогодні». Країна-агресор вкладає великі гроші в свою міжнародну журналістику. Наприклад, в 2020 році їх загальний бюджет склав 430 млн. євро. Важливо пам’ятати, що всі міжнародні російські канали фінансуються росією, тому вони є рупором Кремля.

Зараз інформаційна війна перейшла в нову фазу: з українського інформаційного простору повністю зникли всі можливі проросійські медіа. На офіційному медіаполі зараз складно знайти медіа, які б було стовідсотково видно – у нас немає проросійських телеграм-каналів та видань – усе це пішло з нашого ринку. Зараз можно з впевнісностю сказати, що з нашого простору повністю зникли проросійські медіа, звичайно не говорячи про прифронтові зони, де напруга трохи інша. 

“Основний фронт зараз – побороти вплив російської пропаганди за кордоном і показати, як усе насправді”

«Інформаційно, ворог на своєму фронті, російську аудиторію перемагає пропагандою. Навіть на тимчасово окупованих територіях окупанти якнайшвидше намагаються включити російське телебачення із матеріалами власних кишенькових ЗМІ. При чому показником війни за інформпростір є те, що на початку повномасштабного вторгнення окупанти завдавали ударів по телевежах, брали у полон колективи ЗМІ і розсилали журналістам листи з погрозами – так вони хотіли посіяти паніку. Адже 24 лютого телевізор, мабуть, включили майже всі – було важливо знати, що відбувається, щоб робити якісь власні прогнози. 

Роль онлайн-медіа була ще відповідальніша. Адже вони можуть публікувати інформацію майже миттєво, і викликом в цей час було повідомити так, щоб не видати позицій ЗСУ і не коригувати вогонь, брати інформацію лише з офіційних джерел, коли особливо на чутливі теми з’являлось дуже багато чуток. Якщо писати дуже багато «попередньої інформації» потім, ймовірно, доведеться чимало спростовувати. 

Ще спочатку деякі офіційні канали установ чи політиків через неврегульовану роботу в екстримальних умовах публікували неправдиву інформацію. Важливо для ЗМІ було відстежувати це і теж не вестися на дуже емоційні «зради» і «перемоги». Це зрозуміло, що коли людина (журналісти теж люди) бачить інформацію, яка викликає в неї яскраву емоцію, їй хочеться про це одразу написати й усім розповісти – для журналістів важливо зберігати холодну голову. А якщо написати про щось, що не підтвердилося – треба бути чесними з читачами і давати спростування. Як на мене, дуже неправильно просто видаляти інформацію.

Українські журналісти міцно тримають інформаційний фронт під час протистояння такій жорстокій і безцеремонний пропаганді. Наші медійники показують події на увесь світ ледве не у форматі наживо. Це, мабуть, зараз основний наш інформаційний фронт – побороти вплив російської пропаганди за кордоном і показати, як усе насправді. Адже більшість українців, здається, розуміє, що відбувається, а росіян не вилікувати уже.» – прокоментувала Яна Проць, редакторка hromadske.

Висновок

І справді, зараз українське медіа працює на всі сто відсотків: у нас є змога дізнаватися усю інформацію вчасно. Українські журналісти – справжні герої, які точно роблять все для нашої перемоги.

І на останок хочеться сказати, що єдине, що об’єднує нас з росіянами, – парадигма віри. Вони сліпо вірять в свого нескінченного вождя, сильну росію, яку всі хочуть образити та зламати. А ми, українці, віримо в сильну та незламну Україну і на нашій стороні завжди правда. Важливо пам’ятати, що коли існує віра, журналістика та факти безсиллі. 

Ми віримо та знаємо, що перемога близько. 

Авторка: Юлія Фокша

Попередні матеріали авторки:

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/potribno-praczyuvati-za-princzipom-360-gradusiv…

Професійна медіаспільнота України – уявлення ідеальне, але можливе

Медіаспільнота України – тема, яку обговорювали давно. Проте з появою перших каналів за часів незалежності постало питання: яка ж вона – існуюча спільнота? Тоді професійною її точно не можна було назвати. Зараз же зміни відбуваються, вони помітні, але, на жаль, не на належному рівні. Поміркуємо, чому так, та чи зміниться щось?

Хто винен?

Щорічно тисячі молодих і перспективних журналістів «народжуються» у ЗВО України. Вони прагнуть працювати й роблять це так, як їх навчали: добросовісно, професійно, віддано. Але так чинять не всі. Найголовніша проблема медіаспільноти нашої країни, яка не дає їй набути статусу «професійної», – працівники медіасфери. Ці люди настільки важливі для кожного споживача, що уявити своє життя без улюбленої ТБ-програми та її журналістів, газети, репортерів, станції радіо, ведучих – практично неможливо. Саме через цю залежність звичайних людей від працівників ЗМІ ми не маємо на 100% якісного контенту й професіоналів, які б цей контент створювали. ЗМІ звикли, що майже будь-який матеріал, поданий у маси, обов’язково буде переглянутий чи прочитаний без розбору на чорне та біле, на правду та брехню, на адекватність чи неадекватність.

Що робити для створення професійної спільноти?

Перш за все, почати з себе. Владі – дати «зелений коридор» тим, хто прагне працювати й створювати щось дійсно гідне: збільшити фінансування медіапроєктів, розробляти нові гранти. Журналістам – бути відданими професії: незаангажованими, непродажними, чесними. Глядачам, читачам, слухачам – розумно сприймати інформацію, бути медіаграмотними й споживати якісний контент: наприклад, відмовитися від безглуздих шоу, статей, навчитися розрізняти де фейк, а де правда.

Журналістика – не поле бою

Зробивши такі прості кроки на шляху до професійної медіаспільноти в нашій державі – зможемо впевнитися, що це уявлення можливе й потрібне для нас. Нам не треба брати приклад із західних, східних, південних чи якихось інших ЗМІ – ми самі маємо стати прикладом для них. Адже ЗМІ – це перш за все незалежні оглядачі подій, які не змушують, наприклад, при перегляді передачі чи читанні журналу замислюватися над тим, чи ми чуємо/читаємо правду, чи ту інформацію, яка вигідна комусь (власнику каналу, олігарху чи іншій країні). Підтвердженням цього є слова президента Академії української преси Валерія Іванова, який сказав, що журналістика – це не поле бою, а інформування авдиторії.

Попри всі негаразди, поступово, крок за кроком ми рухаємося до мети й лише ми здатні її досягти. Не Америка та їхні гранти, не Європа та їхні ЗМІ нам за приклад, а ми, тільки ми! Тож давайте разом: працівники медіасфери, люди, влада – зробимо це, бо ж хто, окрім нас може зробити термін “медіаспільнота України” реальністю.

Авторка: Алла Пунько

Попередні матеріали авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/najkrashhi-druzi-diktora-poradi-shhob-dikcziya-bula-idealnoyu/

https://pressassociation.org.ua/ua/yak…

«Найкращі друзі диктора» – поради, щоб дикція була ідеальною

Ведучі, диктори, оратори не можуть жити без них! Щодня, користуючись цими помічниками, їх дикція покращується, щоб в ефірі, перед публікою чи записом відео звучати неперевершено.

Що ж це за «помічники»?

Здогадалися, як називаються «найкращі друзі диктора»? Звісно ж – скоромовки! Саме вони слугують найдієвішим способом покращити дикцію, а значить вимовляти звуки чітко. Погодьтеся, значно приємніше слухати зрозумілий текст, ніж здогадуватися, що ж мовець дійсно мав на увазі! Ще гірше, коли цим мовцем є ви.

Для початку розберемося з основними поняттями теми гарної вимови: 

«Артикуляція» – злагоджена робота всіх органів мови, спрямована на продукування звуків. 

«Дикція» – у перекладі з латинської мови означає «вимова», іншими словами це чітке і ясне звучання кожного звуку. 

«Скоромовка» –  жартівливий вислів, скомпонований із важких для швидкої вимови слів.

Чому скоромовки?

Чітка вимова – дикція, залежить від розвитку органів мови – артикуляції, а скомпоновані важкі слова – скоромовки, допомагають цю артикуляцію розвивати й дикцію покращувати. Звісно ж, скоромовки – не єдиний метод удосконалення дикції, але найдієвіший у цій справі. За допомогою подібних «тренувань» ви зможете і словниковий запас поліпшити, і запустити активну роботу органів мовного апарату, а також потренувати пам’ять. Скоромовки – це спосіб на все життя позбавитися від дефектів мови. Справа в тому, що при постійному повторюванні малознайомих сполучень звуків, у нашому мозку виникають нові нейрони, тому як тільки вам зустрінуться вже відпрацьовані буквосполучення в тексті – ви автоматично промовите їх добре. 

Поради як правильно «скоромовити»:

Обирайте скоромовки з тим співпадінням звуків, які вам потрібно пропрацьовувати. Не старайтеся одразу швидко промовляти слова – набирайте темп поступово, щоб детально вимовити кожен звук.Регулярно тренуйтеся скоромовити, щоб результат здивував вас якнайшвидше!

Топ-7 скоромовок

Хочете бути «на ти» з красномовством і впевнено розмовляти? Ми підготували топ-7 найдієвіших скоромовок, які допоможуть у цьому!

1. Перепілка – гарна птиця, та хлоп’ят вона боїться, бо хлоп’ята беруть гілку, і лякають перепілку. Не потрібно так лякать, в неї п’ять перепелят.

2. Варка варила вареники, Василь взяв вареника. Варка Василя верехою, Василь Варку вареником. Вередували вереднички, що не зварили вареничків. Не вередуйте, вередниченьки, ось поваряться варениченьки.

3. Подібні три брата: Кіндрат – на Панкрата, Панкрат – на Марата, Марат – на Кіндрата. Сказали тим браттям: «Не турбуйте курку – клює курка крупку». Не клюй, курко, крупку. Не кури, котко, люльку.

4. Бабрились в брудній баюрі два бобри брунатно-бурі. – «Правда, брате бобре, добре?» – «Ду-у-же добре, брате бобре!» Браття бобри перебабрились, браття бобри на боброборів перетворились.

5. Миші в шафі шаруділи, шість шарфів шерстяних зшили. Знов пошаруділи і шістнадцять шапок зшили. Шило шубку Шурі шило, шовком, шерстю шви обшило. Вийшла шубка прехороша нашій Шурі на порошу.

Для особливо сміливих – скоромовки англійською!

6. There those thousand thinkers were thinking

7. A flea and a fly flew up in a flue. Said the flea, «Let us fly!» Said the fly

Бажаємо удачі у скромовленні скоромовок, щоб ваша дикція була ідеальна! 

Авторка: Алла Пунько

Попередні матеріали:

https://pressassociation.org.ua/ua/yak-pochati-svij-blog/

https://pressassociation.org.ua/ua/dip-fejki-abo-yak-zhive…