«Найкращі друзі диктора» – поради, щоб дикція була ідеальною

Ведучі, диктори, оратори не можуть жити без них! Щодня, користуючись цими помічниками, їх дикція покращується, щоб в ефірі, перед публікою чи записом відео звучати неперевершено.

Що ж це за «помічники»?

Здогадалися, як називаються «найкращі друзі диктора»? Звісно ж – скоромовки! Саме вони слугують найдієвішим способом покращити дикцію, а значить вимовляти звуки чітко. Погодьтеся, значно приємніше слухати зрозумілий текст, ніж здогадуватися, що ж мовець дійсно мав на увазі! Ще гірше, коли цим мовцем є ви.

Для початку розберемося з основними поняттями теми гарної вимови: 

«Артикуляція» – злагоджена робота всіх органів мови, спрямована на продукування звуків. 

«Дикція» – у перекладі з латинської мови означає «вимова», іншими словами це чітке і ясне звучання кожного звуку. 

«Скоромовка» –  жартівливий вислів, скомпонований із важких для швидкої вимови слів.

Чому скоромовки?

Чітка вимова – дикція, залежить від розвитку органів мови – артикуляції, а скомпоновані важкі слова – скоромовки, допомагають цю артикуляцію розвивати й дикцію покращувати. Звісно ж, скоромовки – не єдиний метод удосконалення дикції, але найдієвіший у цій справі. За допомогою подібних «тренувань» ви зможете і словниковий запас поліпшити, і запустити активну роботу органів мовного апарату, а також потренувати пам’ять. Скоромовки – це спосіб на все життя позбавитися від дефектів мови. Справа в тому, що при постійному повторюванні малознайомих сполучень звуків, у нашому мозку виникають нові нейрони, тому як тільки вам зустрінуться вже відпрацьовані буквосполучення в тексті – ви автоматично промовите їх добре. 

Поради як правильно «скоромовити»:

Обирайте скоромовки з тим співпадінням звуків, які вам потрібно пропрацьовувати. Не старайтеся одразу швидко промовляти слова – набирайте темп поступово, щоб детально вимовити кожен звук.Регулярно тренуйтеся скоромовити, щоб результат здивував вас якнайшвидше!

Топ-7 скоромовок

Хочете бути «на ти» з красномовством і впевнено розмовляти? Ми підготували топ-7 найдієвіших скоромовок, які допоможуть у цьому!

1. Перепілка – гарна птиця, та хлоп’ят вона боїться, бо хлоп’ята беруть гілку, і лякають перепілку. Не потрібно так лякать, в неї п’ять перепелят.

2. Варка варила вареники, Василь взяв вареника. Варка Василя верехою, Василь Варку вареником. Вередували вереднички, що не зварили вареничків. Не вередуйте, вередниченьки, ось поваряться варениченьки.

3. Подібні три брата: Кіндрат – на Панкрата, Панкрат – на Марата, Марат – на Кіндрата. Сказали тим браттям: «Не турбуйте курку – клює курка крупку». Не клюй, курко, крупку. Не кури, котко, люльку.

4. Бабрились в брудній баюрі два бобри брунатно-бурі. – «Правда, брате бобре, добре?» – «Ду-у-же добре, брате бобре!» Браття бобри перебабрились, браття бобри на боброборів перетворились.

5. Миші в шафі шаруділи, шість шарфів шерстяних зшили. Знов пошаруділи і шістнадцять шапок зшили. Шило шубку Шурі шило, шовком, шерстю шви обшило. Вийшла шубка прехороша нашій Шурі на порошу.

Для особливо сміливих – скоромовки англійською!

6. There those thousand thinkers were thinking

7. A flea and a fly flew up in a flue. Said the flea, «Let us fly!» Said the fly

Бажаємо удачі у скромовленні скоромовок, щоб ваша дикція була ідеальна! 

Авторка: Алла Пунько

Попередні матеріали:

https://pressassociation.org.ua/ua/yak-pochati-svij-blog/

https://pressassociation.org.ua/ua/dip-fejki-abo-yak-zhive…

Євробачення: європейське бачення для українського медіапростору

Щорічний пісенний конкурс – не лише яскрава подія в музичній індустрії, що провокує шалений азарт і конкуренцію. Євробачення для телебачення – чудесний інфопривід і можливість збільшити свою аудиторію і підняти огляди у 100, а то і більше відсотків. Як трансляції впливають на статистику та чому вітчизняні телепростори так жорстоко борються за пряму трансляцію європейського музичного конкурсу?

Організатором пісенного конкурсу Євробачення є Європейська мовна спілка (Європейська спілка радіомовлення та телебачення), країни-члени якої реєструють до списку свої теле- та радіокомпанії, які у майбутньому мають право трансляції конкурсу. Україна у списку представлена Національною радіокомпанією України та Національною телекомпанією України, тобто суспільними мовниками.

Що таке Європейська мовна спілка та до чого тут Україна?

Європейська мовна спілка – асоціація телерадіомовників. Вона організовує чисельні конкурси сімейства «Євробачення», а також є розпорядником ліцензій на найбільші світові спортивні події. До складу Європейської мовної спілки (EBU) нині входять 73 теле- та радіокомпаній з 56 країн Європи, Північної Африки та Західної Азії. Серед іншого – асоціація організовує міжнародний пісенний конкурс «Євробачення».

Україна заявила себе як асоційований член організації. Вона хоче невідємно розвиватися на рівні зі світовими тенденціями та ексклюзивно транслювати усі Олімпійські ігри, Чемпіонати з усіх видів спорту та інші визначні світові події, які так чи інакше допомагають презентувати нашу державу виключно в позитивному іміджі.

Хто транслює Євробачення для України?

В Україні право трансляції мають телеканали Перший Національний (UA:Перший) та СТБ, який замінив Інтер у 2013 році. Національний мовник отримав права на пряму трансляцію та став ексклюзивним та єдиним офіційним партнером Європейської мовної спілки ще від початку участі України у конкурсі, тобто від 2003 року, будучи членом EBU з 1993 року. З того часу традиції не змінюються – щороку Нацвідбір і основну частину шоу транслюють лише два канали. Чому так?

Щороку телеканал Перший Національний запускає унікальний проєкт. Він єдиний в Україні наживо транслює головний пісенний конкурс світу з будь-якого його куточка. Справді резонансна подія, яка збирає у телеекранів мільйони глядачів з усієї Землі, а в нашому випадку – усю Україну. Проте головний феномен у тому, що подивитися його можна тільки тут. З одного боку – чудова можливість кожному глядачеві отримати неймовірні емоції та на власні очі неймовірне дійство. Навіть тим, кому не доступне аналогове чи IT телебачення, яке стало фактично єдиною можливість мати у себе вдома частинку телепростору, але з комерційного боку – максимально невигідна подія для інших членів медіапростору, які у цей період втрачають левову частину авдиторії й перспективного бюджету. Як уже було зазначено вище, усе тому, що транслювати будь-який із конкурсів Євробачення (і дитячий, і танцювальний) може лише та теле- радіокомпанія, яка є представником країни в Європейській спілці радіомовлення та телебачення. 

Відповіді на питання, які 100% у вас виникли

Яка ж тоді ситуація із СТБ? Річ у тім, що приватний телеканал у свою чергу придбав права у суспільного мовника і уже який рік також офіційно може транслювати і етапи Нацвідбору, і власне сам конкурс. Ось і увесь секрет. Чи може ще хтось стати офіційним партнером асоціації? Ні, адже від кожної країни може бути представлена тільки одна некомерційна державна телерадіокомпанія. Тому і можемо ми переглядати Євробачення лише на UA:Першому. Що це дає телеканалу? Неймовірну активність і різкий зліт статистики, тобто пік активності авдиторії припадає на січень- лютий під час Нацвідбору та на травень, коли відбувається офіційне дійство – півфінали та фінал.

Авторка: Ліза Москаленко

Попередні матеріали цієї авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/tabletki-vid-bezsonnya

https://pressassociation.org.ua/ua/kudi-znikli-novorichni-myuzikli…

До чого дійшли технології або як живе світ постправди: deep fake

Коли класичні методи маніпуляцій чи розваг втратили актуальність, на арену вийшов плід нейромереж – deep fake. Звичайні фейки, які «лежали на поверхні» довели свою неефективність, адже наявність критичного мислення і знань факт-чекінгу спростовували їх на раз-два. А щодо розваг… Дивитись порно з незнайомцями – нудно, а от глянути на секс Бреда Піта з Джолі… Прийшов час заглибитись у mad world збочених технологій.

Дисклеймер: технології deep fake використовуються не лише для дискредитації та маніпуляцій, з їх допомогою можна створювати щось дійсно унікальне. Згадайте цьогорічне святкування Дня незалежності на НСК «Олімпійський», де Скрябін заспівав свою пісню, наче живий. Організатори «оживили» Кузьму за допомогою технологій нейромереж: тут ви можете побачити виступ голограми Скрябіна.

Що таке deep fake: коротко і ясно

Діп фейк – технологія на основі нейронних мереж, яка уможливлює перенесення характеристик (обличчя, голосу) одного об’єкта іншому: фотографії оживають, на відео з людиною «1» говорить чи рухається обличчя людини «2», синтезується голос (голосом людини можна сказати будь-що, що вона ніколи не говорила). Також це можна пояснити, як технологія синтезу зображення, заснована на штучному інтелекті та використовувана для заміни елементів зображення на бажані образи. Оригінальна людина чи її промова заміняється на фейкову з непомітністю такої підміни.

Де можна побачити deep fake

Що першим спадає на думку при слові фейк? У яких сферах його можна зустріти найчастіше? Звичайно ж, політика, медіа, розваги. Якщо ви знаєте більш несподівані сфери, де їх застосовують, пишіть в коментарях.

Перший глобальний «вихід у люди» діп фейк зробив у 2017. Тоді опублікували порнофільм, у якому обличчя героїні замінили на обличчя ізраїльської акторки Галь Гадот, що зіграла головну роль у фільмі «Wonder woman». З того часу ця технологія набирає обертів та активно використовується у сферах:

Політика – маніпуляції під час виборчого процесу звична справа. Наразі ж можна робити це витонченіше. Медіа підхоплюють ці відео, розповсюджують їх, рідко перевіряючи справжність. Більшість людей вірять у те, що тільки здається правдою. Чому так відбувається? Бо ми не звикли до фейкових відео, наш мозок ще не готовий повірити в такі надсучасні технології. Однак, майбутнє вже тут. Перегляньте найпопулярніші приклади:

Кіноіндустрія – deep fake дозволяє «воскресити» померлих акторів. До прикладу, в «Зоряних війнах» оживили Пітера Кушінга з оригінальної саги. Актор, котрий грає губернатора Таркіна, помер у1994 році. Його обличчя наклали на акторську гру британця Гая Хенрі.Розваги – будь-яка людина здатна створити свій діп фейк за допомогою спеціального ПЗ. Уявіть, що історичні постаті оживають, вони дихають, озираються і навіть говорять до нас. Тепер це може бути реальністю! Генеалогічний сайт MyHeritage представив новий сервіс під назвою DeepNostalgia

Як працює технологія deep fake

Deep fake створили на основі генеративно-змагальної нейромережі (GAN). Одна частина алгоритму «вчиться» на реальних фотографіях певного об’єкта і створює зображення, «змагаючись» з  іншою частиною алгоритму, поки та не почне плутати копію з оригіналом. Тобто одна створює, інше виявляє і так до нескінченності, до ідеальної підробки. Існує три найпопулярніших різновидів діп фейків:

Заміна обличчя – у відео обличчя актора підміняється обличчям іншої людини. Його застосовують для вставки голів відомих акторів у фільми, в яких вони ніколи не з’являлися.Синхронізація губ – вихідне відео модифікують так, що область рота узгоджується з неоригінальним, іншим аудіозаписом. На фейковому відео людина може говорити зовсім не те, що в оригіналі, виглядаючи при цьому відносно природно.«Ляльковик» – зображення людини (рухи головою та очима, жести, міміка) анімує виконавець, котрий сидить перед камерою і виконує дії, які він хоче бачити на відео від «ляльки».

Принцип роботи відносно простий: нейромережі дається великий масив даних ➡️ вона обробляє масив та вивчає особливості особи та її міміки ➡️ нейромережа вчиться відтворювати обличчя людини ➡️ а вже далі йде синтез фейкового контенту.

Чи існує антидот

Ситуація з діп фейками – складна. До Конгресу США подали відповідний законопроєкт Malicious Deep Fake Prohibition Act, у якому deep fake визначається як аудіовізуальний запис, створений або змінений таким чином, що спостерігач його може вважати автентичним. Важливим моментом є те, що у законопроєкті криміналізується використання глибинних підробок з метою шахрайства чи в порно. Якщо діп фейк створено для розваг, то згідно з Першою поправкою до Конституції США (право на свободу вираження) творець не притягується до відповідальності.

Також активно створюються програми, що можуть відрізнити підробку від оригіналу. Зокрема, цим займається один з лідерів ринку у сфері ПЗ «Adobe Systems».

Та, як відомо, вірус шириться швидше, аніж вигадують ліки чи вакцину від нього. Проведіть аналогію з пандемією коронавірусу. Чим досконалішими стають системи з виявлення фейків, тим скоріше мутують самі deep fake. Але… має ж бути рішення хоча б тимчасове? І воно є, ми можемо самостійно розпізнати глибинну підробку, маючи базові знання з теми, наприклад, ті, що ви тільки-но прочитали.

Підібрала для вас найдієвіші та найпростіші поради:

стежте за мерехтінням облич;звертайте увагу на колір обличчя та тіла;шукайте першоджерело;зважайте на тривалість відео;фіксуйте увагу ще й на звук;сповільнюйте відео, щоб краще розглянути деталі;дивіться в рот😲 – нечітка внутрішня частина рота (зуби та язик) видають діп фейки;стежте за морганням.

Людству не втекти від штучного інтелекту. Триває активна дискусія про те, яким буде світ за 5, 10 років: прогнозів немає. Як запобігати можливим загрозам? Як правильно використовувати ці технології на благо людству? Чи реально «вживатися» з діп фейками? Поки чітких відповідей на ці питання не існує. Однак, відомо одне: люди мають знати про вплив штучного інтелекту на їхні права, на демократію, на медіа, про всі реальні та потенційні ризики використання діп фейків.

Авторка: Ліза Бровко

Попередні матеріали цієї авторки:

https

https://pressassociation.org.ua/ua/serednovichna-hvoroba-v-suchasnosti-abo-chomu-seksizm-dosi-shiritsya-svitom…

Профайлинг

«Я бачу, про що ви думаєте». Фраза, яку впевнено можна казати, якщо освоїти профайлинг – новий напрям психологічної науки про прикладні аспекти поведінки людини.

Вам потрібно зрозуміти хто з трьох людей у судовій залі є серійним вбивцею? Чи можливо вам було б цікаво за мімікою політика дізнатись чи бреше він на важливій конференції? Чи ви пишете скандальний матеріал і не можете зрозуміти чому людина нервує при згадці тієї чи іншої ситуації? Раніше більшість психологів сказали б, що варто підтягнути свої знання з психології особистості, але зараз все частіше чуємо нове слово – профайлинг. Що ж це і «з чим його їдять»?

Звідки походить термін і як з’явився?

Цей напрям психології з’явився у Британії. З англійської перекладається як профілювання або створення психологічного портрету. Найбільшого розвитку профайлинг набув у сфері криміналістики. Використовуючи цей метод, слідчі створюють портрети підозрюваних, коли знаходять докази, залишені на місці злочину.

Також метод профайлингу часто використовують для безпечних авіаперельотів. Опитування та спостереження за пасажирами перед польотом є яскравим прикладом цього напряму психології. Профілювання особистості дозволяє виявити небезпечних громадян і мінімізувати ризик створення терактів у літаку.

Зараз термін «профайлинг» розуміють у більш широкому аспекті. Це використання психологічних інструментів для перевірки достовірності інформації та її збігу з невербальною поведінкою людини у момент мовлення (мімікою,жестами).

Здається, що знання з цього напряму необхідні лише деяким спеціалістам. Але ні, я доведу, що ці знання необхідні в кожній професії.

 Як використовують профайлінг в мережі Інтернет? 

З появою мережі інтернет з‘явилося безліч нових видів шахрайств (фішинг, фармінг, клікфорд та інші). Звичайній людині важко відрізнити де кажуть правду, а де брехню в електронному листуванні. Тут легко можна назвати себе зовсім іншою особою і вести діалог від її ім’я. Часто інтернет-шахраї – це люди, які обізнані в психології. Вони знають як правильно маніпулювати, аби людина через повідомлення не зрозуміла, що спілкується з зовсім іншою особою. Для того, щоб не потрапити у тенета шахраїв, застосовують профайлинг. Мало кому відомо те, що якщо правильно поставити питання, то можна проаналізувати наміри людини навіть через електронне листування. 

Візьмемо до прикладу ситуацію. У вас є кращий друг, який проживає за кордоном, але поки що не має ніяких закордонних документів (громадянства, карти побуту та ін.). До вас телефонує невідомий абонент і повідомляє про те, що ваш друг зник, а закордонна поліція не може розпочати розшук громадянина, оскільки він не має належних документів і таким чином не зареєстреваний в базі цієї країни.

Невідомий абонент називає себе як представник української діаспори цієї країни і пропонує свою допомогу (оскільки українська діаспора має належну інформацію про громадянинів України, які перебувають за кордоном) за велику виплату. 

На телефонні дзвінки та повідомлення ваш друг не відповідає.

Ви повинні увімкнути своє критичне мислення, спокійно розмовляти і за допомогою методу профайлингу визначити говорять вам правду чи ні, задаючи конкретні питання, на які може дати відповідь реальний представник української діаспори, який має належну інформацію. Наприклад, легке питання, яке змусить розгубитися абонента для того, щоб вивести його на реальні емоції. До прикладу: «Звідки інформація про зникнення?», «Чому не телефонуєте з офіційного номера діаспори?».

Ці запитання допоможуть визначити чи справді абонент говорить правду чи&nbsp

Як бути якщо ти не маєш відношення до криміналістики, але хочеш «читати людей як відкриту книгу»?

Давайте уявимо, що я журналіст, якій терміново необхідно взяти інтерв’ю у відомого чиновника. Оскільки слово – це основна зброя журналіста, мені необхідно через текст розкрити усю його особистість. Погодьтесь це зробити значно важче, ніж за допомогою відео. У тексті ми не зможемо прослідкувати зміни настрою респондента, його погляд, міміку і жестикуляцію. Через публікацію в інтернеті провести профайлинг майже неможливо. За допомогою відео або особистої зустрічі легше прослідкувати посилену жестикуляцію або навпаки відсутність жестів, неконтрольовані фізіологічні ознаки – почервоніння або поблідніння шкіри, тремор рук або посилене потовиділення. Це означає, що людина відчуває дискомфорт, а отже варто дізнатись чому так відбувається. Можливо, «чесному чиновнику» все-таки є що приховувати? На всі ці питання зможе відповісти профайлинг. Його ще часто називають оперативною психодіагностикою. Хоча ця наука є досить молодою, її необхідність&nbsp

За словами Ніцше? людству приємніше бачити жести, ніж вислуховувати аргументи. Можливо тому і виник цей новий напрям психологічної науки. А можливо, тому що хтось знайшов серійного вбивцю за допомогою цього методу. Хтозна?

Автор: Олег Січкар

Попередні матеріали:

https://pressassociation.org.ua/ua/bloomberg-businessweek-istoriya-dilovogo-zhurnalu/

https://pressassociation.org.ua/ua/yak-pochati-svij-blog…

Як почати свій блог?

Уявіть, ви – блогер-початківець. Маєте багато ідей, планів, знань, але не впевнені, чи зможете їх реалізувати, тому що не знаєте з чого почати. Don’t worry! Ми пропонуємо 3 пункти, які точно допоможуть вам вдало стартанути і створити свій блог.

Які соціальні мережі у 2022 році будуть найпопулярніші?

Впевнена ви точно знаєте це визначення. Соціальна мережа – це інтернет-співтовариство користувачів, об’єднаних за будь-якою ознакою на базі однієї платформи. Існує багато класифікацій, видів соцмереж, та щоб почати свій блог – рік заснування, історію створення й засновників – знати зовсім не обов’язково. Насамперед треба зрозуміти, яка платформа для блогу підходить саме вам і який тип контенту ви хочете продукувати (фото, відео, тест).

За прогнозами аналітичної компанії Insider Intelligence, в 2022 році серед соціальних мереж перше місце буде посідати Facebook, друге Instagram, а трійку лідерів замкне TikTok, адже він цьогоріч випередив Snapchat і Twitter .

Загалом «Tik Tok» підходить більше для тих, хто завжди зможе «бути в тренді». Тут ваша популярність зможе зрости дуже швидко й так само швидко може зникнути. Наприклад, 1 ваше відео потрапило в рекомендації і на вас підписалося декілька тисяч людей – непоганий старт, але, щоб не лише утримувати свою авдиторію, а й збільшувати її число, потрібно постійно потрапляти в рекомендації. Ось з цим уже складніше, адже в мережі є певні алгоритми, які або просувають ваш профіль, або ж, навпаки, не дають йому розвиватися. «Instagram» же, мережа більш «спокійна». Тут ріст вашої аудиторії може відбуватися органічно, тому що кількість підписників буде зростати поступово, але постійно. Цю аудиторію називають якісною. Ваші підписники не просто стежать за вами, а ще й проявляють активність на сторінці: коментують пости, ставлять на них вподобайки, репостять у свої сторіс. Щодо Facebook, то це серйозна соцмережа, яка більше орієнтується на спільні інтереси, репости та врешті-решт рекламні пости за вподобаннями.

Знайдіть тему свого блогу

Ви хочете створювати контент про лайфстайл, моду, екологію, подорожі чи обираєте розважальний напрям? Визначіться з темою, щоб вашим майбутнім підписникам було зрозуміло: про що ви розповідаєте, фотографуєте чи знімаєте. Поставте собі питання: що я транслюю в блозі й чим відрізняюся від інших? 

Хто ж вони – підписники?

Від розуміння, хто ж є ці люди залежить дуже багато. Це і місце розміщення реклами, і ваш лексикон, і час виходу постів тощо. Зрозумійте: ви не зможете створювати контент для всіх, наприклад, тому що більшість жінок не цікавиться автомобілями, а більшості чоловікам байдуже до моди. Це якщо розрізняти за статтю. А ще цільову аудиторію розділяють за віком, професією, освітою і навіть наявністю домашніх тварин! Саме тому на етапі створення блогу ви мусите визначитися: хто є моїми підписниками?

Коментар від профі ведення блогу

Слідуючи таким простим, але таким дієвим порадам ви зможете не лише почати вести успішний блог, а робити це вдало й надалі, тому що фундамент, закладений цими трьома пунктами, – основа всього. А для ще більшої мотивації – коментар блогерки, сторінка якої налічує майже 70

«Раджу знайти мотивацію в собі, зрозуміти для чого вам блог, тому що при чіткому розумінні мети набагато легше рухатися в цьому напрямку й долати труднощі, що виникають. Треба просто почати – з часом втягнетеся, звісно ж, якщо це дійсно «ваша» справа.»

Авторка: Алла Пунько

Попередні матеріали про блог та блогерів:

https://pressassociation.org.ua/ua/molodi-ale-vplivovi-blogeri-alina-bojko-pro-hejt-ta-uspih/

https://pressassociation.org.ua/ua…

«Четверта влада» в Україні: міф чи реальність?

«Четверта влада» – саме так журналістику колись назвав Томас Карлайл (шотландський письменник, есеїст та історик). Однак якими є насправді умови такого терміну й чи можливо назвати ЗМІ ще однією гілкою влади в Україні? 

Як відомо, існує три гілки влади: законодавча, виконавча та судова. Відповідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. «Гілками влади» називаємо тих, хто подає, розглядає і створює закони, а також контролює їх виконання.

Чи є тут місце для журналістики?

Ще з часів Томаса Карлайла чи можливого іншого автора цього вислову – Жан-Жаку Руссо, журналісти виконували важливу роль у суспільстві. Вони поширювали інформацію, вислови впливових людей чи матеріали, які в майбутньому могли змінити щось в одній із трьох гілок влади.

«За допомогою масової інформації можна впливати на громадську думку як стан масової свідомості. Масові комунікації сприяють тим самим найкращій реалізації цілей суб’єктів соціальних інтересів. Цей факт став підставою виникнення терміну «четверта влада», яка наділяє масові комунікації якимись особливими владними повноваженнями» (з роботи «Четверта влада як соціологічна категорія»).

Зараз журналісти – це ті, хто безпосередньо стоїть між суспільством і гілками влади. Оскільки ми живемо в епоху, коли володіння інформацією ототожнюється з можливістю певного керування людьми, то засоби масової комунікації можна вважати ще однією гілкою влади. В історії було багато прикладів, коли висвітлення конфліктів, судових процесів, протестів, арештів, або революцій впливали на зміни в судовій системі, внесення змін до Конституції чи навіть до референдумів й зміни влади. 

Однак є умови, за яких можна припустити формулювання «четверта влада» стосовно журналістики: дотримання всіх стандартів й публікування важливих матеріалів політичного, громадського чи судового характеру.

В контексті глобалізації владу преси заведено вважати першою, а не четвертою. Власне використання виразу «влада преси» й характеризує цю епоху. Поява нових засобів зв’язку та інтернету гарантувала нові можливості для поширення інформації: оперативніше, чіткіше, актуальніше. Журналістика отримала змогу використовувати глобальні всесвітні перетворення на свою користь. Вона стала ще ближчою до суспільства й, безумовно, той вплив який створюють ЗМІ зараз не можна порівняти, скажімо, з ситуацією в кінці ХХ століття.

Проте іншої думки український політичний журналіст Вадим Карп’як: «Існує вислів, що журналістика – четверта влада, з чим я не до кінця погоджуюсь. В Україні є три гілки влади: законодавча, виконавча та судова. Кожна з яких є законом. Журналісти висвітлюють закони, впливають на певні рішення, але не створюють й не приймають їх».

Подібна позиція описана у праці «Четверта влада» як соціологічна категорія» (Науменко Т.В.): «Четвертою владою ЗМІ бувають лише у двох випадках: перший – коли вони транслюють обов’язкові для виконання рішення законодавчої, виконавчої та судової влади; другий – коли власні виступи ЗМІ щодо законодавчих актів розглядаються як обов’язкові для обліку під час прийняття рішень владою».   

Узагальнивши, можна сказати, що вираз «четверта влада» однозначно прийнятий суспільством. Хоч і за часів СРСР це прийнято було використовувати виключно до західної журналістики, проте зараз, у незалежній Україні й умовах всесвітньої глобалізації, роль засобів масової комунікації у громадянському житті переоцінити важко. Актуальним лише залишається питання «прозорості» медіа й журналістики в цілому.

«Четверта влада» в Україні

Кому довіряти серед українських ЗМІ залишається обрати кожному. Однак не можна пройти повз всі ті спільні кроки, які пройшли журналісти за понад 30 років існування незалежної журналістики.

Поява недержавних телеканалів, інформагенцій та преси, створення потужного сегмента інтернет-ЗМІ стали першим кроком для незалежної журналістики. Від телеканалу «Тоніс», який у 1992 році переїхав до Києва до створення «Української правди» у 2000 році Георгієм Гонгадзе та Альоною Притулою. Саме УП до сьогодні вважають українці найнадійнішим джерелом інформації. Саме Гонгадзе довів, що та журналістика, яка є «незручною» владі може і повинна змінювати країну, це однозначно приклад четвертої влади.

Іншим важливим кроком для журналістики як незалежної гілки влади стало роздержавлення преси, тобто вихід кількасот друкованих видань з-під контролю органів влади та місцевого самоврядування. Проте з’явилась проблема у фінансуванні: багато ЗМІ почали фінансувати олігархи, що впливає на матеріали медіа.

Доступ до публічної інформації. Навіть попри всі вади виконання цього закону, перемога нашого медіасуспільства у можливості за допомогою доступу до публічної інформації контролювати державну владу й місцеве самоврядування. Водночас державні органи стають прозорішими, а дедалі більше даних — відкритими та доступними для медіа.

Прозорість медіавласності. Хоч і недосконалий, закон про прозорість медіавласності змусив багатьох політиків та бізнесменів розкрити свої зв’язки з медіа. А декого навіть втратити сумнівні медіаактиви. Проте навіть без юридичних наслідків ініціатива все одно дає суспільству розуміння, хто «замовляє музику» в медіапросторі.

Журналістика в Україні – це механізм, що постійно переживає певні зміни. Вбивства медійників, цензура, скандали й володіння ЗМІ політиками чи олігархами не до кінця дають зрозуміти суспільству, що функції, які повинні виконувати журналісти в Україні, їх виконують. Їм залишається лише зрозуміти, що на меті четвертої влади завжди будуть інтереси українців. Це, власне, й відрізняє звичайних журналістів від четвертої влади.

Авторка: Лілія Брезгунова

Попередні матеріали цієї авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/fortune-istoriya-dilovogo-zhurnalu/

https://pressassociation.org.ua/ua…

Як благодійні ініціативи українського бізнесу дарують щастя

Превью від редакції. Команда Press Association UA постійно наголошує на тому, що український бізнес має бути соціально-відповідальним, приймати участь в благодійних проектах та мати власні КСО-програми. Нажаль, поки що відсоток таких компаній в Україні мізерний, тоді як в розвинених західних країнах це вже є невід’ємна частина діяльності будь-якого бізнесу. Хочемо показати гарний приклад того, як навіть маленькі благодійні справи роблять цей світ краще.

Наближається Новий рік – час подарунків, чудес та гарних справ. Напередодні Нового року сервіс доставки продуктів Zakaz.ua порадував підопічних благодійного фонду «Киян» та приготував до цього світлого свята подарунки для дітей з особливими потребами.

Разом даруємо свято: як це було

Команда українського сервісу доставки продуктів Zakaz.ua вирішила подарувати позитивні емоції малечі та організувала до свята подарунки для дітей з розладом аутичного спектру (РАС) та дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Благодійну ініціативу також підтримали компанія «Лантманнен Акса», ТМ Pumpidup, ТМ «MasloTOM» и ТМ «Наш Сік». Партнери надали продукцію власного виробництва, а команда Zakaz укомплектувала всі складові в набори та доставила подарунки до Центру стимуляції мозку. Об’єднавшись, компанії створили свято для 250-ти діток, тим самим викликавши сотні задоволених усмішок та щасливих поглядів малюків!

У середу, 22 грудня, у київському Центрі стимуляції мозку Дідусь Мороз урочисто вручив підопічним фонду «Киян» подарунки під час новорічного свята.

На святі були присутні близько 40 дітей у супроводі їхніх батьків, опікунів та медичних співробітників.

На жаль, не всі діти, через труднощі пересування та особливі фізичні потреби, змогли відвідати захід. Але, незважаючи на це, всі малюки обов’язково отримають свої подарунки під час відвідування центру для проходження медичних та реабілітаційних процедур.

«У нашій країні тисячі дітей страждають розладами аутичного спектру та ДЦП. Це важке випробування як для дитини, так і для її батьків. А на фізіологічну та психологічну реабілітацію потрібні чималі кошти. Тому суспільство не має стояти осторонь, особливо бізнес. Потрібно бути соціально відповідальними та підтримувати благодійні проекти», – коментує Андрій Курський, СЕО Zakaz.ua.

Нагадаємо, що Zakaz.ua займає активну соціальну позицію, розвиває КСВ-напрямок та регулярно бере участь у благодійних акціях. Наприклад, з 2018 року компанія запустила власну екоініціативу зі збору та подальшої утилізації пластику Zakaz Green

Партнери про благодійну ініціативу та КСВ

«Компанія Vitmark існує на українському ринку більше 27 років. І з моменту заснування велику увагу приділяє корпоративній соціальній відповідальності, підтримує спортивні ініціативи молоді та проєкти благодійної допомоги. Ми формуємо списки кілька разів на рік, збираємо запити та допомагаємо фондам та організаціям в залежності від нашихможливостей. До кожного запиту ми підходимо індивідуально, уточнюючі, окрім уставних документів, ким організація опікується або кому планує допомогти під час запланованого заходу, – розповідає Олена Романенко, керівник відділу із зв’язків з громадськістю компанії Vitmark. – На запит від Zakaz.ua ми підготували «Наш Сік» 100% «Яблуко» для дітей Фонду «Киян». Важливо, що соки не містять доданого цукру та інших додатків, як консерванти чи барвники, і є натуральними, а отже – батьки можуть бути впевненими, що їх можна і треба давати дітям».

«Ця ініціатива — чудова можливість зробити маленьке диво для дітей, які його особливо потребують. Наша команда завжди намагається робити те, що в наших силах, аби подарувати радість та турботу кожному, – коментують представники ТМ MasloTOM. – Ми часто отримуємо запити щодо допомоги різного характеру. Тому визначили низку критеріїв, за якими ми фільтруємо вхідні запити. Один із них – це системність допомоги. Ми віримо, що навіть невелика, але регулярна допомога має велику силу. Також для нас велике значення має довіра до адресанта. Тобто, ми співпрацюємо з фондами з чудовою репутацією або людьми, яких знаємо особисто».

«В нашій країні соціальними проблемами займаються благодійні фонди та некомерційні структури, проте саме бізнес здатний сформувати звичку включатися до соціальних ініціатив і зробити це нормою. У нашій команді всі емпатичні люди, тому ми завжди радо погоджуємося на благодійні ініціативи. Допомагати легко, коли любов до людей – головна цінність бізнесу», – підсумував Толік Козловський, маркетинговий директор ТМ Pumpidup.

Про фонд та проблематику

Фонд «Киян» з 2017 року надає допомогу в реабілітації дітей з розладами аутичного спектру (РАС), дитячим церебральним паралічем (ДЦП), патологіями центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, а також із затримками психічного та мовного розвитку. Головним практичним завданням для фонду є створення системи комплексної реабілітації дітей-інвалідів на основі індивідуального підходу при розробці та реалізації програм їхньої реабілітації на базі існуючих медичних установ країни. Протягом 2021 року фонд зібрав та сплатив послуги реабілітації для своїх підопічних у сумі більш ніж на 30 млн грн.

«На жаль, в Україні існує величезна проблема своєчасної діагностики РАС та ДЦП, а також комплексного лікування дітей з особливими потребами. Важливо ще в ранньому віці виявляти такі проблеми, а також тривоги та депресії дітей для того, щоб вчасно розпочати реабілітацію та профілактувати кардіоваскулярні захворювання, депресивні стани. Лікування та регулярна реабілітація потрібна для того, щоб діти соціалізувалися у суспільстві, мали кращу якість та більшу тривалість життя», – розповідає Вікторія Чередниченко, засновниця та Президент БФ «Киян».

Дитячий церебральний параліч лише називається дитячим. Насправді, захворювання залишається з людиною на все життя. І все життя із хворобою треба боротися, щоб відвоювати у неї нові можливості та не втратити старі. Для цього потрібна регулярна реабілітація, яка коштує чималих грошей. 

Перемогти наслідки ДЦП та РАС можливо. Чим раніше розпочато лікування, тим більше шансів досягти успіху. При належній реабілітації дитина може забути про інвалідність, стати самостійною людиною та повноцінним членом суспільства. Лікування складається з комплексної реабілітації, що включає метамерну рефлексотерапію із введенням лікарських препаратів, масаж, ЛФК, оперативне втручання, ортопедичні заходи: гіпсування, протезування, носіння ортопедичного взуття.

Щоб ефект був максимальним, реабілітація потрібна дітям близько чотирьох разів на рік. А самостійно викроїти з мізерного бюджету гроші на оплату курсу сім’я, як правило, не може. Тому фонд «Киян» допомагає оплачувати сім’ям реабілітацію та закликає оточуючих не залишатися байдужими. Кожна гривня – це нова набута навичка для дитини, її радість до життя та допомога для батьків.

А.Курський також закликає оточуючих приєднатися:

«Я радий, що наша невелика ініціатива порадувала малюків та вдячний партнерам, що підтримали нашу акцію. Друзі, приєднуйтесь до наших добрих справ та соціальних проектів. Разом ми здатні зробити цей світ кращим. Допомагати дуже легко, потрібно тільки почати це робити!».

Ще більше фото з новорічного свята для дітей від Zakaz:

Команда редакції PRessA також закликає всіх представників бізнесу бути соціальними та не байдужими до проблем суспільства. Разом ми здатні зробити цей світ кращим!

Читати більше матеріалів на схожу тематику:

https://pressassociation.org.ua/ua/neizolovani

https://pressassociation.org.ua/ua/yak-projshov-blagodijnij-branch-svidoma-turbota-u-restorani-praga…

«Sports Illustrated» – історія найвідомішого спортивного видання

«Sports Illustrated» – щотижневий спортивний журнал, який видається в США. Єдине спортивне видання з авдиторією понад 23 мільйони. Як Генрі Люсу вдалось вчетверте («TIME», «Fortune», «Life») зробити свій журнал всесвітньовідомим? 

Основа журналу – висвітлення американських спортивних змагань: НФЛ (американський футбол), МЛБ (бейсбол), НБА (баскетбол), НХЛ (хокей), гонки NASCAR, гольф, бокс, теніс. Важливою відмінністю від інших спортивних видань Америки є те, що вони публікують новини й про футбол, який зовсім не користується популярністю в США.

Стюарт Шефтель чи Генрі Люс?

В 1936 році Стюарт Шефтель створив «Sports Illustrated». Це був щомісячний журнал, але існувати йому довелось лише два роки. Шефтель не зміг втримати журнал на рівні, якого очікував, тому продав його «Dell Publications». Писали переважно про бейсбол, баскетбол і бокс. Оскільки журнал продовжував виходити лише раз на місяць, то висвітлювати змагання чи турніри у них можливості не було. Та і потреби теж: ця інформація вже втрачала актуальність.

В час, коли всі журналісти та видавці в один голос говорили, що спортивне видання не зможе користуватись популярністю, якщо виходитиме щотижня, Генрі Люс, який вже на той час володів відомим журналом «TIME», вирішив інакше.

У 1954 році вийшов перший випуск оновленого Люсом «Sports Illustrated». Головна стаття випуску описувала нещодавно проведену гонку «Mile of the

Далі у журналі опублікували матеріал про розвиток спорту на початку 1950-х років, після якого популярність журналу почала зростати.

60-ті роки, новий редактор та перші мільйони

Після 1960 року, коли Андре Лагерр став головним редактором, журнал зосередився на основних спортивних подіях, це дало змогу читачам докладніше зрозуміти те, що вони бачили по телевізору. За короткий час вони стали прикладом якісної спортивної  та фотожурналістики. Таким чином «Sports Illustrated» завоював прихильність мільйонів читачів й мільярди доларів прибутку. 

В журналі працювали культові особистості того часу: фотографка Луїза Даль-Вульф (відома своїми роботами для «Vogue» та «Harper`s Bazaar»), спортивні оглядачі: Роберт Крімер, Текс Мол, Він Скаллі та Ден Дженкінс. Крім цього публікувалися статті літературних гігантів на зразок Вільяма Сарояна, Роберта Фроста та Вільяма Фолкнера.

У 1965 році було створено перші кольорові сторінки. За 18 років, у 1983 році, SI стала першою американською повноколірною газетою, що лише додало велику кількість читачів навіть поза поціновувачами спорту. 

Обкладинки журналу

На першій обкладинці журналу з’явився бейсболіст Едді Метью. Протягом наступних шести років багато зірок спорту пішли по його стопах: бейсболіст Уіллі Мейс, баскетболіст Боб Коузі, хокеїст Горді Хоу та гравець в американський футбол Джон Юнайтас.

Окремої уваги варті обкладинки 1960-69 років. Світ був шокований виступами Мохамеда Алі й SI не виключення: фото чемпіона в надважкій вазі прикрашало обкладинку журналу 11

Серед інших чемпіонів, які з’явилися на головній сторінці, був хокеїст Вейн Гретцкі з «Edmonton Oilers». Баскетболіст Майкл Джордан з’явився на великій сторінці цілих 20 разів. Тайгер Вудс (гольфіст) прикрашав 14 номерів у 2000-ті роки, а у 2010-му журнал прикрашали фото баскетболістів: Майї Мур, Леброна Джеймса та Стефена Каррі.

Sports Illustrated Swimsuit

З 1964 року видається спеціальний щорічний випуск «Sports Illustrated Swimsuit» з фотографіями супермоделей в купальних костюмах на тлі екзотичних пейзажів. У різний час знімалися такі відомі моделі: Кеті Айрленд, Ель Макферсон, Петра Нємцова, Хайді Клум, Тайра Бенкс, Маріса Міллер, Сінді Кроуфорд, Наомі Кемпбелл та Бар Рафаелі. З деякими даними, саме фото в SI стало поштовхом для створення образу супермоделі того часу, який знають й зараз.

Крім моделей для журналу в купальниках позували відомі спортсменки: тенісистки Штеффі Граф, Серена та Вінус Вільямс, Анна Курникова, Марія Шарапова, плавчиня Аманда Бірд, баскетболістка Лорен Джексон, фігуристка Катерина Гордєєва.

«Sports Illustrated» сьогодні

Із самого початку «Sports Illustrated» робив те, що зараз використовують всі спортивні видання: повноцінні спортивні репортажі, ілюстрації від художників та спортивні картки. У 2015 році журнал придбав групу компаній-розробників програмного забезпечення та об’єднав їх для створення «Sports

На сьогодні журнал користується більшою популярністю онлайн, адже друковану версію практично перестали видавати. У них є сайт та сторінка на YouTube. У 2017 році журнал викупили «Meredith Corporation» й за пів року повідомили, що на прилавках знову з’явиться найвідоміше спортивне видання, за 64 роки після успішного запуску оновленого «Sports Illustrated» Генрі Люсом.

Інші проєкти  «Sports Illustrated»

«Sports Illustrated Almanac»: найважливіші події у світі спорту, а також статистика (індивідуальна, командна). Виходить з 1991 року.

2. «Sports Illustrated Women» (з 1999 по 2002

3. «Sports Illustrated on Campus» (з 2003 по 2005). Також виявився неприбутковим.

4. «Sports Illustrated Australia» був створений 1992 року. Проте спроба виявилася невдалою після 6 випуску журналу.

 5. «Sports Illustrated Presents» був створений у 1989 році. Нині закритий.

Авторка: Лілія Брезгунова

Попередні матеріали цієї авторки:

https

https://pressassociation.org.ua/ua/zhurnal-time-istoriya-vidan-ch-3…

Куди зникли новорічні мюзикли?

Чи пам’ятаєте ви ті часи, коли вся родина збиралася біля телевізора і чекала певного часу, щоб подивитися неймовірний музичний перформанс? Згадають лише одиниці, але новорічні (та й не тільки) мюзикли – унікальна сторінка, ціла епоха музичного і телепростору. Для когось це просто атмосферний фон для настрою, а для когось цілий ритуал, без якого Новий рік не Новий рік. У будь-якому випадку новорічні шоу додають святу веселощів та повертають у минуле, навіючи дух ностальгії.

У чому ж феномен шаленої, але і такої ж швидкоплинної популярності?

Що таке  телемюзикли і з чим їх їдять?

Назва «музичні фільми» ( а саме так ще називають телемюзикли) очевидно говорить сама за себе. Тут присутнє усе від естрадної класичної музики до драматичного мистецтва, це своєрідна інтерпретація музики у візуал, який кіномитці намагаються передати усіма можливими виражальними методами і засобами. 

Ефект від перегляду стрічки покликаний допомогти фантазії якомога детальніше відчути і пропустити крізь себе усю глибину емоцій та почуттів, закладених у картину. Тут найважливіше – настрій, створений і переданий глядачу: легкий, ненав’язливий і виключно позитивний. А у період новорічних свят саме тематичні мюзикли створювали неймовірну атмосферу, котру неможливо було передати нічим іншим.

Особливою ознакою вітчизняних і близько закордонних картин була участь виключно зіркових акторів-співаків, відповідно саме вони спричиняли високі рейтинги переглядів. Авжеж, незвично було побачити улюблених знаменитостей в образах добре знайомих персонажів казок, легенд та історій. Шалену популярність у свій час отримали мюзикли з улюбленою усіма провідницею  Вєркою Сердючкою, спектаклі з Аллою Пугачовою, Богданом Ступкою, Миколою Яковченком та іншими.

Але ж куди це все поділося?

Що сталося з мюзиклами і куди вони зникли? 

Зараз на екранах украй рідко можна побачити новорічні музичні фільми нового виробництва, у крайньому випадку вони виходять у прокат раз на пару років і уже не такі значні за розмахом. Чому? У першу чергу це сталося через великі витрати на продакшн та дуже низьку окупність. Забезпечити фінансово і матеріально таку вагому картину не під силу самостійно державним або приватним телекінокомпаніям. Вони переходять у новий формат, частіше не телевізійний, наприклад, у театральні спектаклі чи вистави. 

Чи можна сказати, що новорічні мюзикли – прожитий етап? 

Звичайно, що ні. Вони все ще продовжують радувати око поціновувачів атмосферних веселощів і старих добрих святкувань. Не в такому форматі як раніше, проте медійники з усіх сил намагаються створити глядачам прекрасний новорічний настрій. Наприклад, цього сезону в прокат вийшло шоу «Нова Снігова Королева», сучасна адаптація відомого літературного твору у виконанні циркових артистів, відомих зірок, співаків та купи спецефектів. 

Тому можемо запевнити – новорічні мюзикли нікуди не зникли, вони адаптувалися під нові реалії і вимоги глядачів і надалі продовжують творити для нас неймовірну святкову атмосферу.

Авторка: Ліза Москаленко

Попередні матеріали цієї авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/uspishnij-televeduchij-yakij-vin-mikola-s%d1%94rga

https://pressassociation.org.ua/ua/bloging-kino-ta-media-velike-intervyu-nadin-medvedchuk…

Що таке Reels та як це може допомогти бізнесу

За останні роки формат коротких відео став надзвичайно популярний, особливо з появою Тік Току. Статистика доволі промовиста: за даними DataReportal, станом на січень 2021 року соцмережа налічувала 689 мільйонів активних користувачів. Інші платформи також прагнуть повторити успіх Тік Току. Саме тому в Інстаграмі з’явилась можливість створювати reels. 

Що ж це таке?

Це один з форматів подачі контенту в Інстаграмі. Його було впроваджено ще в серпні 2020 року, але ця функція була недоступна для деяких країн. Reels — це короткі вертикальні відео, до яких можна додавати музику та різні ефекти. Створювати та редагувати відео можна прямо в додатку, однак на відміну від Тік Току, функціонал не такий різноманітний. Зазвичай в reels публікують розважальний контент, але це не заважає експертам публікувати корисну інформацію. Головне, використовувати для цього цікаві прийоми.

Що публікують в reels бренди?

McDonald’s Ukraine 

Мережа фаст-фудів, крім того, що дуже активна в Тік Тоці, не оминула своєю увагу й нову функцію Інстаграму. В reels компанія використовує анімацію, щоб презентувати, наприклад, новий дизайн стаканчиків, нагадати про знижки та акції або просто повеселити користувачів. 

Eva

Ця мережа магазинів, як і McDonald’s, активно впроваджує у свою комунікацію нові канали. Eva також активно веде свій Тік Ток аккаунт, а в reels завантажує короткі відеокроки з макіяжу для прийдешніх свят, які роблять продуктами конкретного бренду. Ми можемо послухати поради від візажистів, як правильно наносити косметичні засоби або дізнатися про нові продукти в магазині. До створення відео Eva

Progress English School

Ця школа англійської не надто активна в тому, щоб ділитися відеоконтентом, але це вдалий приклад того, як можна розповідати корисну інформацію в форматі коротких роликів.  Progress English School робить анонси важливих подій або тлумачить правила в англійській мові. Через reels компанія представляє обличчя бренду, засновницю школи Анну Романишину. Вона часто з’являється не тільки у відео, а й в сторіс, і проводить прямі ефіри, щоб відповісти на запитання користувачів та розказати більше про Progress English School.

Як бізнесу використовувати reels?

Перш за все, бізнес має розглядати reels як один зі способів безкоштовного просування. Якщо відео перегляне велика кількість людей, то це позитивно вплине на впізнаваність бренду, залучить потенційних клієнтів. Відео, яке може «залетіти», має бути динамічним, оскільки потрібно захопити увагу користувачів з першої секунди. 

Але залишається питання, що ж все-таки потрібно постити, щоб «залетіти в реки»? Компанії можуть експериментувати з такими темами:

Демонстрація товару або опис послуг. В reels можна розкрити особливості вашого продукту. Головне, не зачитувати нудну інформацію з сайту, а краще використовувати елементи гумору, створювати цікавий відеоряд та, наприклад, озвучувати інформацію саме обличчям компанії, засновником чи амбасадором. Відеоуроки та навчальні матеріали. Якщо ви школа, яка спеціалізується на вивченні мов, то можете розповідати про цікаві фрази або корисні граматичні правила. Якщо ж, наприклад, ви володієте магазином косметики або салоном краси — записуйте короткі відеоуроки про догляд за шкірою або про створення макіяжу. Такі відео представляють компанію як знавця своєї справи.Нагадування про акцію або спеціальну пропозицію. Беріть приклад з McDonald’s. Так більша кількість користувачів дізнається про те, що ви пропонуєте. Професійний гумор/що відбувається залаштунками. Важливо показати компанію не просто як бездоганний механізм, а як колектив, в якому працюють живі люди, що люблять свою справу. Гумористичні сценки. Ви можете обіграти популярний мем та підлаштувати його під специфіку своєї компанії.

Це далеко не повний перелік. Ви можете втілювати в життя будь-які ідеї в цьому форматі. 

І наостанок

Reels-відео стали дуже корисним оновленням в Інстаграмі. Це розкрило нові можливості для просування бізнесу, дозволило створювати контент, що привертає увагу вибагливих та втомлених від великої кількості інформації користувачів. Відомі бренди своїм прикладом показують, що reels — простір, де можна повною мірою проявляти свою креативність. 

Авторка: Марія Смальоха

Попередні матеріали цієї авторки:

https

https://pressassociation.org.ua/ua/top-5-najdorozhchih-reklamnih-rolikiv…