Слово

Профайлинг

«Я бачу, про що ви думаєте». Фраза, яку впевнено можна казати, якщо освоїти профайлинг – новий напрям психологічної науки про прикладні аспекти поведінки людини.

Вам потрібно зрозуміти хто з трьох людей у судовій залі є серійним вбивцею? Чи можливо вам було б цікаво за мімікою політика дізнатись чи бреше він на важливій конференції? Чи ви пишете скандальний матеріал і не можете зрозуміти чому людина нервує при згадці тієї чи іншої ситуації? Раніше більшість психологів сказали б, що варто підтягнути свої знання з психології особистості, але зараз все частіше чуємо нове слово – профайлинг. Що ж це і «з чим його їдять»?

Звідки походить термін і як з’явився?

Цей напрям психології з’явився у Британії. З англійської перекладається як профілювання або створення психологічного портрету. Найбільшого розвитку профайлинг набув у сфері криміналістики. Використовуючи цей метод, слідчі створюють портрети підозрюваних, коли знаходять докази, залишені на місці злочину.

Також метод профайлингу часто використовують для безпечних авіаперельотів. Опитування та спостереження за пасажирами перед польотом є яскравим прикладом цього напряму психології. Профілювання особистості дозволяє виявити небезпечних громадян і мінімізувати ризик створення терактів у літаку.

Зараз термін «профайлинг» розуміють у більш широкому аспекті. Це використання психологічних інструментів для перевірки достовірності інформації та її збігу з невербальною поведінкою людини у момент мовлення (мімікою,жестами).

Здається, що знання з цього напряму необхідні лише деяким спеціалістам. Але ні, я доведу, що ці знання необхідні в кожній професії.

 Як використовують профайлінг в мережі Інтернет? 

З появою мережі інтернет з‘явилося безліч нових видів шахрайств (фішинг, фармінг, клікфорд та інші). Звичайній людині важко відрізнити де кажуть правду, а де брехню в електронному листуванні. Тут легко можна назвати себе зовсім іншою особою і вести діалог від її ім’я. Часто інтернет-шахраї – це люди, які обізнані в психології. Вони знають як правильно маніпулювати, аби людина через повідомлення не зрозуміла, що спілкується з зовсім іншою особою. Для того, щоб не потрапити у тенета шахраїв, застосовують профайлинг. Мало кому відомо те, що якщо правильно поставити питання, то можна проаналізувати наміри людини навіть через електронне листування. 

Візьмемо до прикладу ситуацію. У вас є кращий друг, який проживає за кордоном, але поки що не має ніяких закордонних документів (громадянства, карти побуту та ін.). До вас телефонує невідомий абонент і повідомляє про те, що ваш друг зник, а закордонна поліція не може розпочати розшук громадянина, оскільки він не має належних документів і таким чином не зареєстреваний в базі цієї країни.

Невідомий абонент називає себе як представник української діаспори цієї країни і пропонує свою допомогу (оскільки українська діаспора має належну інформацію про громадянинів України, які перебувають за кордоном) за велику виплату. 

На телефонні дзвінки та повідомлення ваш друг не відповідає.

Ви повинні увімкнути своє критичне мислення, спокійно розмовляти і за допомогою методу профайлингу визначити говорять вам правду чи ні, задаючи конкретні питання, на які може дати відповідь реальний представник української діаспори, який має належну інформацію. Наприклад, легке питання, яке змусить розгубитися абонента для того, щоб вивести його на реальні емоції. До прикладу: «Звідки інформація про зникнення?», «Чому не телефонуєте з офіційного номера діаспори?».

Ці запитання допоможуть визначити чи справді абонент говорить правду чи&nbsp

Як бути якщо ти не маєш відношення до криміналістики, але хочеш «читати людей як відкриту книгу»?

Давайте уявимо, що я журналіст, якій терміново необхідно взяти інтерв’ю у відомого чиновника. Оскільки слово – це основна зброя журналіста, мені необхідно через текст розкрити усю його особистість. Погодьтесь це зробити значно важче, ніж за допомогою відео. У тексті ми не зможемо прослідкувати зміни настрою респондента, його погляд, міміку і жестикуляцію. Через публікацію в інтернеті провести профайлинг майже неможливо. За допомогою відео або особистої зустрічі легше прослідкувати посилену жестикуляцію або навпаки відсутність жестів, неконтрольовані фізіологічні ознаки – почервоніння або поблідніння шкіри, тремор рук або посилене потовиділення. Це означає, що людина відчуває дискомфорт, а отже варто дізнатись чому так відбувається. Можливо, «чесному чиновнику» все-таки є що приховувати? На всі ці питання зможе відповісти профайлинг. Його ще часто називають оперативною психодіагностикою. Хоча ця наука є досить молодою, її необхідність&nbsp

За словами Ніцше? людству приємніше бачити жести, ніж вислуховувати аргументи. Можливо тому і виник цей новий напрям психологічної науки. А можливо, тому що хтось знайшов серійного вбивцю за допомогою цього методу. Хтозна?

Автор: Олег Січкар

Попередні матеріали:

https://pressassociation.org.ua/ua/bloomberg-businessweek-istoriya-dilovogo-zhurnalu/

https://pressassociation.org.ua/ua/yak-pochati-svij-blog…

By Олег Січкар, назад

Як почати свій блог?

Уявіть, ви – блогер-початківець. Маєте багато ідей, планів, знань, але не впевнені, чи зможете їх реалізувати, тому що не знаєте з чого почати. Don’t worry! Ми пропонуємо 3 пункти, які точно допоможуть вам вдало стартанути і створити свій блог.

Які соціальні мережі у 2022 році будуть найпопулярніші?

Впевнена ви точно знаєте це визначення. Соціальна мережа – це інтернет-співтовариство користувачів, об’єднаних за будь-якою ознакою на базі однієї платформи. Існує багато класифікацій, видів соцмереж, та щоб почати свій блог – рік заснування, історію створення й засновників – знати зовсім не обов’язково. Насамперед треба зрозуміти, яка платформа для блогу підходить саме вам і який тип контенту ви хочете продукувати (фото, відео, тест).

За прогнозами аналітичної компанії Insider Intelligence, в 2022 році серед соціальних мереж перше місце буде посідати Facebook, друге Instagram, а трійку лідерів замкне TikTok, адже він цьогоріч випередив Snapchat і Twitter .

Загалом «Tik Tok» підходить більше для тих, хто завжди зможе «бути в тренді». Тут ваша популярність зможе зрости дуже швидко й так само швидко може зникнути. Наприклад, 1 ваше відео потрапило в рекомендації і на вас підписалося декілька тисяч людей – непоганий старт, але, щоб не лише утримувати свою авдиторію, а й збільшувати її число, потрібно постійно потрапляти в рекомендації. Ось з цим уже складніше, адже в мережі є певні алгоритми, які або просувають ваш профіль, або ж, навпаки, не дають йому розвиватися. «Instagram» же, мережа більш «спокійна». Тут ріст вашої аудиторії може відбуватися органічно, тому що кількість підписників буде зростати поступово, але постійно. Цю аудиторію називають якісною. Ваші підписники не просто стежать за вами, а ще й проявляють активність на сторінці: коментують пости, ставлять на них вподобайки, репостять у свої сторіс. Щодо Facebook, то це серйозна соцмережа, яка більше орієнтується на спільні інтереси, репости та врешті-решт рекламні пости за вподобаннями.

Знайдіть тему свого блогу

Ви хочете створювати контент про лайфстайл, моду, екологію, подорожі чи обираєте розважальний напрям? Визначіться з темою, щоб вашим майбутнім підписникам було зрозуміло: про що ви розповідаєте, фотографуєте чи знімаєте. Поставте собі питання: що я транслюю в блозі й чим відрізняюся від інших? 

Хто ж вони – підписники?

Від розуміння, хто ж є ці люди залежить дуже багато. Це і місце розміщення реклами, і ваш лексикон, і час виходу постів тощо. Зрозумійте: ви не зможете створювати контент для всіх, наприклад, тому що більшість жінок не цікавиться автомобілями, а більшості чоловікам байдуже до моди. Це якщо розрізняти за статтю. А ще цільову аудиторію розділяють за віком, професією, освітою і навіть наявністю домашніх тварин! Саме тому на етапі створення блогу ви мусите визначитися: хто є моїми підписниками?

Коментар від профі ведення блогу

Слідуючи таким простим, але таким дієвим порадам ви зможете не лише почати вести успішний блог, а робити це вдало й надалі, тому що фундамент, закладений цими трьома пунктами, – основа всього. А для ще більшої мотивації – коментар блогерки, сторінка якої налічує майже 70

«Раджу знайти мотивацію в собі, зрозуміти для чого вам блог, тому що при чіткому розумінні мети набагато легше рухатися в цьому напрямку й долати труднощі, що виникають. Треба просто почати – з часом втягнетеся, звісно ж, якщо це дійсно «ваша» справа.»

Авторка: Алла Пунько

Попередні матеріали про блог та блогерів:

https://pressassociation.org.ua/ua/molodi-ale-vplivovi-blogeri-alina-bojko-pro-hejt-ta-uspih/

https://pressassociation.org.ua/ua…

By Алла Пунько, назад

«Четверта влада» в Україні: міф чи реальність?

«Четверта влада» – саме так журналістику колись назвав Томас Карлайл (шотландський письменник, есеїст та історик). Однак якими є насправді умови такого терміну й чи можливо назвати ЗМІ ще однією гілкою влади в Україні? 

Як відомо, існує три гілки влади: законодавча, виконавча та судова. Відповідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. «Гілками влади» називаємо тих, хто подає, розглядає і створює закони, а також контролює їх виконання.

Чи є тут місце для журналістики?

Ще з часів Томаса Карлайла чи можливого іншого автора цього вислову – Жан-Жаку Руссо, журналісти виконували важливу роль у суспільстві. Вони поширювали інформацію, вислови впливових людей чи матеріали, які в майбутньому могли змінити щось в одній із трьох гілок влади.

«За допомогою масової інформації можна впливати на громадську думку як стан масової свідомості. Масові комунікації сприяють тим самим найкращій реалізації цілей суб’єктів соціальних інтересів. Цей факт став підставою виникнення терміну «четверта влада», яка наділяє масові комунікації якимись особливими владними повноваженнями» (з роботи «Четверта влада як соціологічна категорія»).

Зараз журналісти – це ті, хто безпосередньо стоїть між суспільством і гілками влади. Оскільки ми живемо в епоху, коли володіння інформацією ототожнюється з можливістю певного керування людьми, то засоби масової комунікації можна вважати ще однією гілкою влади. В історії було багато прикладів, коли висвітлення конфліктів, судових процесів, протестів, арештів, або революцій впливали на зміни в судовій системі, внесення змін до Конституції чи навіть до референдумів й зміни влади. 

Однак є умови, за яких можна припустити формулювання «четверта влада» стосовно журналістики: дотримання всіх стандартів й публікування важливих матеріалів політичного, громадського чи судового характеру.

В контексті глобалізації владу преси заведено вважати першою, а не четвертою. Власне використання виразу «влада преси» й характеризує цю епоху. Поява нових засобів зв’язку та інтернету гарантувала нові можливості для поширення інформації: оперативніше, чіткіше, актуальніше. Журналістика отримала змогу використовувати глобальні всесвітні перетворення на свою користь. Вона стала ще ближчою до суспільства й, безумовно, той вплив який створюють ЗМІ зараз не можна порівняти, скажімо, з ситуацією в кінці ХХ століття.

Проте іншої думки український політичний журналіст Вадим Карп’як: «Існує вислів, що журналістика – четверта влада, з чим я не до кінця погоджуюсь. В Україні є три гілки влади: законодавча, виконавча та судова. Кожна з яких є законом. Журналісти висвітлюють закони, впливають на певні рішення, але не створюють й не приймають їх».

Подібна позиція описана у праці «Четверта влада» як соціологічна категорія» (Науменко Т.В.): «Четвертою владою ЗМІ бувають лише у двох випадках: перший – коли вони транслюють обов’язкові для виконання рішення законодавчої, виконавчої та судової влади; другий – коли власні виступи ЗМІ щодо законодавчих актів розглядаються як обов’язкові для обліку під час прийняття рішень владою».   

Узагальнивши, можна сказати, що вираз «четверта влада» однозначно прийнятий суспільством. Хоч і за часів СРСР це прийнято було використовувати виключно до західної журналістики, проте зараз, у незалежній Україні й умовах всесвітньої глобалізації, роль засобів масової комунікації у громадянському житті переоцінити важко. Актуальним лише залишається питання «прозорості» медіа й журналістики в цілому.

«Четверта влада» в Україні

Кому довіряти серед українських ЗМІ залишається обрати кожному. Однак не можна пройти повз всі ті спільні кроки, які пройшли журналісти за понад 30 років існування незалежної журналістики.

Поява недержавних телеканалів, інформагенцій та преси, створення потужного сегмента інтернет-ЗМІ стали першим кроком для незалежної журналістики. Від телеканалу «Тоніс», який у 1992 році переїхав до Києва до створення «Української правди» у 2000 році Георгієм Гонгадзе та Альоною Притулою. Саме УП до сьогодні вважають українці найнадійнішим джерелом інформації. Саме Гонгадзе довів, що та журналістика, яка є «незручною» владі може і повинна змінювати країну, це однозначно приклад четвертої влади.

Іншим важливим кроком для журналістики як незалежної гілки влади стало роздержавлення преси, тобто вихід кількасот друкованих видань з-під контролю органів влади та місцевого самоврядування. Проте з’явилась проблема у фінансуванні: багато ЗМІ почали фінансувати олігархи, що впливає на матеріали медіа.

Доступ до публічної інформації. Навіть попри всі вади виконання цього закону, перемога нашого медіасуспільства у можливості за допомогою доступу до публічної інформації контролювати державну владу й місцеве самоврядування. Водночас державні органи стають прозорішими, а дедалі більше даних — відкритими та доступними для медіа.

Прозорість медіавласності. Хоч і недосконалий, закон про прозорість медіавласності змусив багатьох політиків та бізнесменів розкрити свої зв’язки з медіа. А декого навіть втратити сумнівні медіаактиви. Проте навіть без юридичних наслідків ініціатива все одно дає суспільству розуміння, хто «замовляє музику» в медіапросторі.

Журналістика в Україні – це механізм, що постійно переживає певні зміни. Вбивства медійників, цензура, скандали й володіння ЗМІ політиками чи олігархами не до кінця дають зрозуміти суспільству, що функції, які повинні виконувати журналісти в Україні, їх виконують. Їм залишається лише зрозуміти, що на меті четвертої влади завжди будуть інтереси українців. Це, власне, й відрізняє звичайних журналістів від четвертої влади.

Авторка: Лілія Брезгунова

Попередні матеріали цієї авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/fortune-istoriya-dilovogo-zhurnalu/

https://pressassociation.org.ua/ua…

By Лілія Брезгунова, назад

Як благодійні ініціативи українського бізнесу дарують щастя

Превью від редакції. Команда Press Association UA постійно наголошує на тому, що український бізнес має бути соціально-відповідальним, приймати участь в благодійних проектах та мати власні КСО-програми. Нажаль, поки що відсоток таких компаній в Україні мізерний, тоді як в розвинених західних країнах це вже є невід’ємна частина діяльності будь-якого бізнесу. Хочемо показати гарний приклад того, як навіть маленькі благодійні справи роблять цей світ краще.

Наближається Новий рік – час подарунків, чудес та гарних справ. Напередодні Нового року сервіс доставки продуктів Zakaz.ua порадував підопічних благодійного фонду «Киян» та приготував до цього світлого свята подарунки для дітей з особливими потребами.

Разом даруємо свято: як це було

Команда українського сервісу доставки продуктів Zakaz.ua вирішила подарувати позитивні емоції малечі та організувала до свята подарунки для дітей з розладом аутичного спектру (РАС) та дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Благодійну ініціативу також підтримали компанія «Лантманнен Акса», ТМ Pumpidup, ТМ «MasloTOM» и ТМ «Наш Сік». Партнери надали продукцію власного виробництва, а команда Zakaz укомплектувала всі складові в набори та доставила подарунки до Центру стимуляції мозку. Об’єднавшись, компанії створили свято для 250-ти діток, тим самим викликавши сотні задоволених усмішок та щасливих поглядів малюків!

У середу, 22 грудня, у київському Центрі стимуляції мозку Дідусь Мороз урочисто вручив підопічним фонду «Киян» подарунки під час новорічного свята.

На святі були присутні близько 40 дітей у супроводі їхніх батьків, опікунів та медичних співробітників.

На жаль, не всі діти, через труднощі пересування та особливі фізичні потреби, змогли відвідати захід. Але, незважаючи на це, всі малюки обов’язково отримають свої подарунки під час відвідування центру для проходження медичних та реабілітаційних процедур.

«У нашій країні тисячі дітей страждають розладами аутичного спектру та ДЦП. Це важке випробування як для дитини, так і для її батьків. А на фізіологічну та психологічну реабілітацію потрібні чималі кошти. Тому суспільство не має стояти осторонь, особливо бізнес. Потрібно бути соціально відповідальними та підтримувати благодійні проекти», – коментує Андрій Курський, СЕО Zakaz.ua.

Нагадаємо, що Zakaz.ua займає активну соціальну позицію, розвиває КСВ-напрямок та регулярно бере участь у благодійних акціях. Наприклад, з 2018 року компанія запустила власну екоініціативу зі збору та подальшої утилізації пластику Zakaz Green

Партнери про благодійну ініціативу та КСВ

«Компанія Vitmark існує на українському ринку більше 27 років. І з моменту заснування велику увагу приділяє корпоративній соціальній відповідальності, підтримує спортивні ініціативи молоді та проєкти благодійної допомоги. Ми формуємо списки кілька разів на рік, збираємо запити та допомагаємо фондам та організаціям в залежності від нашихможливостей. До кожного запиту ми підходимо індивідуально, уточнюючі, окрім уставних документів, ким організація опікується або кому планує допомогти під час запланованого заходу, – розповідає Олена Романенко, керівник відділу із зв’язків з громадськістю компанії Vitmark. – На запит від Zakaz.ua ми підготували «Наш Сік» 100% «Яблуко» для дітей Фонду «Киян». Важливо, що соки не містять доданого цукру та інших додатків, як консерванти чи барвники, і є натуральними, а отже – батьки можуть бути впевненими, що їх можна і треба давати дітям».

«Ця ініціатива — чудова можливість зробити маленьке диво для дітей, які його особливо потребують. Наша команда завжди намагається робити те, що в наших силах, аби подарувати радість та турботу кожному, – коментують представники ТМ MasloTOM. – Ми часто отримуємо запити щодо допомоги різного характеру. Тому визначили низку критеріїв, за якими ми фільтруємо вхідні запити. Один із них – це системність допомоги. Ми віримо, що навіть невелика, але регулярна допомога має велику силу. Також для нас велике значення має довіра до адресанта. Тобто, ми співпрацюємо з фондами з чудовою репутацією або людьми, яких знаємо особисто».

«В нашій країні соціальними проблемами займаються благодійні фонди та некомерційні структури, проте саме бізнес здатний сформувати звичку включатися до соціальних ініціатив і зробити це нормою. У нашій команді всі емпатичні люди, тому ми завжди радо погоджуємося на благодійні ініціативи. Допомагати легко, коли любов до людей – головна цінність бізнесу», – підсумував Толік Козловський, маркетинговий директор ТМ Pumpidup.

Про фонд та проблематику

Фонд «Киян» з 2017 року надає допомогу в реабілітації дітей з розладами аутичного спектру (РАС), дитячим церебральним паралічем (ДЦП), патологіями центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, а також із затримками психічного та мовного розвитку. Головним практичним завданням для фонду є створення системи комплексної реабілітації дітей-інвалідів на основі індивідуального підходу при розробці та реалізації програм їхньої реабілітації на базі існуючих медичних установ країни. Протягом 2021 року фонд зібрав та сплатив послуги реабілітації для своїх підопічних у сумі більш ніж на 30 млн грн.

«На жаль, в Україні існує величезна проблема своєчасної діагностики РАС та ДЦП, а також комплексного лікування дітей з особливими потребами. Важливо ще в ранньому віці виявляти такі проблеми, а також тривоги та депресії дітей для того, щоб вчасно розпочати реабілітацію та профілактувати кардіоваскулярні захворювання, депресивні стани. Лікування та регулярна реабілітація потрібна для того, щоб діти соціалізувалися у суспільстві, мали кращу якість та більшу тривалість життя», – розповідає Вікторія Чередниченко, засновниця та Президент БФ «Киян».

Дитячий церебральний параліч лише називається дитячим. Насправді, захворювання залишається з людиною на все життя. І все життя із хворобою треба боротися, щоб відвоювати у неї нові можливості та не втратити старі. Для цього потрібна регулярна реабілітація, яка коштує чималих грошей. 

Перемогти наслідки ДЦП та РАС можливо. Чим раніше розпочато лікування, тим більше шансів досягти успіху. При належній реабілітації дитина може забути про інвалідність, стати самостійною людиною та повноцінним членом суспільства. Лікування складається з комплексної реабілітації, що включає метамерну рефлексотерапію із введенням лікарських препаратів, масаж, ЛФК, оперативне втручання, ортопедичні заходи: гіпсування, протезування, носіння ортопедичного взуття.

Щоб ефект був максимальним, реабілітація потрібна дітям близько чотирьох разів на рік. А самостійно викроїти з мізерного бюджету гроші на оплату курсу сім’я, як правило, не може. Тому фонд «Киян» допомагає оплачувати сім’ям реабілітацію та закликає оточуючих не залишатися байдужими. Кожна гривня – це нова набута навичка для дитини, її радість до життя та допомога для батьків.

А.Курський також закликає оточуючих приєднатися:

«Я радий, що наша невелика ініціатива порадувала малюків та вдячний партнерам, що підтримали нашу акцію. Друзі, приєднуйтесь до наших добрих справ та соціальних проектів. Разом ми здатні зробити цей світ кращим. Допомагати дуже легко, потрібно тільки почати це робити!».

Ще більше фото з новорічного свята для дітей від Zakaz:

Команда редакції PRessA також закликає всіх представників бізнесу бути соціальними та не байдужими до проблем суспільства. Разом ми здатні зробити цей світ кращим!

Читати більше матеріалів на схожу тематику:

https://pressassociation.org.ua/ua/neizolovani

https://pressassociation.org.ua/ua/yak-projshov-blagodijnij-branch-svidoma-turbota-u-restorani-praga…

By PRess Association UA, назад

«Sports Illustrated» – історія найвідомішого спортивного видання

«Sports Illustrated» – щотижневий спортивний журнал, який видається в США. Єдине спортивне видання з авдиторією понад 23 мільйони. Як Генрі Люсу вдалось вчетверте («TIME», «Fortune», «Life») зробити свій журнал всесвітньовідомим? 

Основа журналу – висвітлення американських спортивних змагань: НФЛ (американський футбол), МЛБ (бейсбол), НБА (баскетбол), НХЛ (хокей), гонки NASCAR, гольф, бокс, теніс. Важливою відмінністю від інших спортивних видань Америки є те, що вони публікують новини й про футбол, який зовсім не користується популярністю в США.

Стюарт Шефтель чи Генрі Люс?

В 1936 році Стюарт Шефтель створив «Sports Illustrated». Це був щомісячний журнал, але існувати йому довелось лише два роки. Шефтель не зміг втримати журнал на рівні, якого очікував, тому продав його «Dell Publications». Писали переважно про бейсбол, баскетбол і бокс. Оскільки журнал продовжував виходити лише раз на місяць, то висвітлювати змагання чи турніри у них можливості не було. Та і потреби теж: ця інформація вже втрачала актуальність.

В час, коли всі журналісти та видавці в один голос говорили, що спортивне видання не зможе користуватись популярністю, якщо виходитиме щотижня, Генрі Люс, який вже на той час володів відомим журналом «TIME», вирішив інакше.

У 1954 році вийшов перший випуск оновленого Люсом «Sports Illustrated». Головна стаття випуску описувала нещодавно проведену гонку «Mile of the

Далі у журналі опублікували матеріал про розвиток спорту на початку 1950-х років, після якого популярність журналу почала зростати.

60-ті роки, новий редактор та перші мільйони

Після 1960 року, коли Андре Лагерр став головним редактором, журнал зосередився на основних спортивних подіях, це дало змогу читачам докладніше зрозуміти те, що вони бачили по телевізору. За короткий час вони стали прикладом якісної спортивної  та фотожурналістики. Таким чином «Sports Illustrated» завоював прихильність мільйонів читачів й мільярди доларів прибутку. 

В журналі працювали культові особистості того часу: фотографка Луїза Даль-Вульф (відома своїми роботами для «Vogue» та «Harper`s Bazaar»), спортивні оглядачі: Роберт Крімер, Текс Мол, Він Скаллі та Ден Дженкінс. Крім цього публікувалися статті літературних гігантів на зразок Вільяма Сарояна, Роберта Фроста та Вільяма Фолкнера.

У 1965 році було створено перші кольорові сторінки. За 18 років, у 1983 році, SI стала першою американською повноколірною газетою, що лише додало велику кількість читачів навіть поза поціновувачами спорту. 

Обкладинки журналу

На першій обкладинці журналу з’явився бейсболіст Едді Метью. Протягом наступних шести років багато зірок спорту пішли по його стопах: бейсболіст Уіллі Мейс, баскетболіст Боб Коузі, хокеїст Горді Хоу та гравець в американський футбол Джон Юнайтас.

Окремої уваги варті обкладинки 1960-69 років. Світ був шокований виступами Мохамеда Алі й SI не виключення: фото чемпіона в надважкій вазі прикрашало обкладинку журналу 11

Серед інших чемпіонів, які з’явилися на головній сторінці, був хокеїст Вейн Гретцкі з «Edmonton Oilers». Баскетболіст Майкл Джордан з’явився на великій сторінці цілих 20 разів. Тайгер Вудс (гольфіст) прикрашав 14 номерів у 2000-ті роки, а у 2010-му журнал прикрашали фото баскетболістів: Майї Мур, Леброна Джеймса та Стефена Каррі.

Sports Illustrated Swimsuit

З 1964 року видається спеціальний щорічний випуск «Sports Illustrated Swimsuit» з фотографіями супермоделей в купальних костюмах на тлі екзотичних пейзажів. У різний час знімалися такі відомі моделі: Кеті Айрленд, Ель Макферсон, Петра Нємцова, Хайді Клум, Тайра Бенкс, Маріса Міллер, Сінді Кроуфорд, Наомі Кемпбелл та Бар Рафаелі. З деякими даними, саме фото в SI стало поштовхом для створення образу супермоделі того часу, який знають й зараз.

Крім моделей для журналу в купальниках позували відомі спортсменки: тенісистки Штеффі Граф, Серена та Вінус Вільямс, Анна Курникова, Марія Шарапова, плавчиня Аманда Бірд, баскетболістка Лорен Джексон, фігуристка Катерина Гордєєва.

«Sports Illustrated» сьогодні

Із самого початку «Sports Illustrated» робив те, що зараз використовують всі спортивні видання: повноцінні спортивні репортажі, ілюстрації від художників та спортивні картки. У 2015 році журнал придбав групу компаній-розробників програмного забезпечення та об’єднав їх для створення «Sports

На сьогодні журнал користується більшою популярністю онлайн, адже друковану версію практично перестали видавати. У них є сайт та сторінка на YouTube. У 2017 році журнал викупили «Meredith Corporation» й за пів року повідомили, що на прилавках знову з’явиться найвідоміше спортивне видання, за 64 роки після успішного запуску оновленого «Sports Illustrated» Генрі Люсом.

Інші проєкти  «Sports Illustrated»

«Sports Illustrated Almanac»: найважливіші події у світі спорту, а також статистика (індивідуальна, командна). Виходить з 1991 року.

2. «Sports Illustrated Women» (з 1999 по 2002

3. «Sports Illustrated on Campus» (з 2003 по 2005). Також виявився неприбутковим.

4. «Sports Illustrated Australia» був створений 1992 року. Проте спроба виявилася невдалою після 6 випуску журналу.

 5. «Sports Illustrated Presents» був створений у 1989 році. Нині закритий.

Авторка: Лілія Брезгунова

Попередні матеріали цієї авторки:

https

https://pressassociation.org.ua/ua/zhurnal-time-istoriya-vidan-ch-3…

By Лілія Брезгунова, назад

Куди зникли новорічні мюзикли?

Чи пам’ятаєте ви ті часи, коли вся родина збиралася біля телевізора і чекала певного часу, щоб подивитися неймовірний музичний перформанс? Згадають лише одиниці, але новорічні (та й не тільки) мюзикли – унікальна сторінка, ціла епоха музичного і телепростору. Для когось це просто атмосферний фон для настрою, а для когось цілий ритуал, без якого Новий рік не Новий рік. У будь-якому випадку новорічні шоу додають святу веселощів та повертають у минуле, навіючи дух ностальгії.

У чому ж феномен шаленої, але і такої ж швидкоплинної популярності?

Що таке  телемюзикли і з чим їх їдять?

Назва «музичні фільми» ( а саме так ще називають телемюзикли) очевидно говорить сама за себе. Тут присутнє усе від естрадної класичної музики до драматичного мистецтва, це своєрідна інтерпретація музики у візуал, який кіномитці намагаються передати усіма можливими виражальними методами і засобами. 

Ефект від перегляду стрічки покликаний допомогти фантазії якомога детальніше відчути і пропустити крізь себе усю глибину емоцій та почуттів, закладених у картину. Тут найважливіше – настрій, створений і переданий глядачу: легкий, ненав’язливий і виключно позитивний. А у період новорічних свят саме тематичні мюзикли створювали неймовірну атмосферу, котру неможливо було передати нічим іншим.

Особливою ознакою вітчизняних і близько закордонних картин була участь виключно зіркових акторів-співаків, відповідно саме вони спричиняли високі рейтинги переглядів. Авжеж, незвично було побачити улюблених знаменитостей в образах добре знайомих персонажів казок, легенд та історій. Шалену популярність у свій час отримали мюзикли з улюбленою усіма провідницею  Вєркою Сердючкою, спектаклі з Аллою Пугачовою, Богданом Ступкою, Миколою Яковченком та іншими.

Але ж куди це все поділося?

Що сталося з мюзиклами і куди вони зникли? 

Зараз на екранах украй рідко можна побачити новорічні музичні фільми нового виробництва, у крайньому випадку вони виходять у прокат раз на пару років і уже не такі значні за розмахом. Чому? У першу чергу це сталося через великі витрати на продакшн та дуже низьку окупність. Забезпечити фінансово і матеріально таку вагому картину не під силу самостійно державним або приватним телекінокомпаніям. Вони переходять у новий формат, частіше не телевізійний, наприклад, у театральні спектаклі чи вистави. 

Чи можна сказати, що новорічні мюзикли – прожитий етап? 

Звичайно, що ні. Вони все ще продовжують радувати око поціновувачів атмосферних веселощів і старих добрих святкувань. Не в такому форматі як раніше, проте медійники з усіх сил намагаються створити глядачам прекрасний новорічний настрій. Наприклад, цього сезону в прокат вийшло шоу «Нова Снігова Королева», сучасна адаптація відомого літературного твору у виконанні циркових артистів, відомих зірок, співаків та купи спецефектів. 

Тому можемо запевнити – новорічні мюзикли нікуди не зникли, вони адаптувалися під нові реалії і вимоги глядачів і надалі продовжують творити для нас неймовірну святкову атмосферу.

Авторка: Ліза Москаленко

Попередні матеріали цієї авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/uspishnij-televeduchij-yakij-vin-mikola-s%d1%94rga

https://pressassociation.org.ua/ua/bloging-kino-ta-media-velike-intervyu-nadin-medvedchuk…

By Ліза Москаленко, назад

Що таке Reels та як це може допомогти бізнесу

За останні роки формат коротких відео став надзвичайно популярний, особливо з появою Тік Току. Статистика доволі промовиста: за даними DataReportal, станом на січень 2021 року соцмережа налічувала 689 мільйонів активних користувачів. Інші платформи також прагнуть повторити успіх Тік Току. Саме тому в Інстаграмі з’явилась можливість створювати reels. 

Що ж це таке?

Це один з форматів подачі контенту в Інстаграмі. Його було впроваджено ще в серпні 2020 року, але ця функція була недоступна для деяких країн. Reels — це короткі вертикальні відео, до яких можна додавати музику та різні ефекти. Створювати та редагувати відео можна прямо в додатку, однак на відміну від Тік Току, функціонал не такий різноманітний. Зазвичай в reels публікують розважальний контент, але це не заважає експертам публікувати корисну інформацію. Головне, використовувати для цього цікаві прийоми.

Що публікують в reels бренди?

McDonald’s Ukraine 

Мережа фаст-фудів, крім того, що дуже активна в Тік Тоці, не оминула своєю увагу й нову функцію Інстаграму. В reels компанія використовує анімацію, щоб презентувати, наприклад, новий дизайн стаканчиків, нагадати про знижки та акції або просто повеселити користувачів. 

Eva

Ця мережа магазинів, як і McDonald’s, активно впроваджує у свою комунікацію нові канали. Eva також активно веде свій Тік Ток аккаунт, а в reels завантажує короткі відеокроки з макіяжу для прийдешніх свят, які роблять продуктами конкретного бренду. Ми можемо послухати поради від візажистів, як правильно наносити косметичні засоби або дізнатися про нові продукти в магазині. До створення відео Eva

Progress English School

Ця школа англійської не надто активна в тому, щоб ділитися відеоконтентом, але це вдалий приклад того, як можна розповідати корисну інформацію в форматі коротких роликів.  Progress English School робить анонси важливих подій або тлумачить правила в англійській мові. Через reels компанія представляє обличчя бренду, засновницю школи Анну Романишину. Вона часто з’являється не тільки у відео, а й в сторіс, і проводить прямі ефіри, щоб відповісти на запитання користувачів та розказати більше про Progress English School.

Як бізнесу використовувати reels?

Перш за все, бізнес має розглядати reels як один зі способів безкоштовного просування. Якщо відео перегляне велика кількість людей, то це позитивно вплине на впізнаваність бренду, залучить потенційних клієнтів. Відео, яке може «залетіти», має бути динамічним, оскільки потрібно захопити увагу користувачів з першої секунди. 

Але залишається питання, що ж все-таки потрібно постити, щоб «залетіти в реки»? Компанії можуть експериментувати з такими темами:

Демонстрація товару або опис послуг. В reels можна розкрити особливості вашого продукту. Головне, не зачитувати нудну інформацію з сайту, а краще використовувати елементи гумору, створювати цікавий відеоряд та, наприклад, озвучувати інформацію саме обличчям компанії, засновником чи амбасадором. Відеоуроки та навчальні матеріали. Якщо ви школа, яка спеціалізується на вивченні мов, то можете розповідати про цікаві фрази або корисні граматичні правила. Якщо ж, наприклад, ви володієте магазином косметики або салоном краси — записуйте короткі відеоуроки про догляд за шкірою або про створення макіяжу. Такі відео представляють компанію як знавця своєї справи.Нагадування про акцію або спеціальну пропозицію. Беріть приклад з McDonald’s. Так більша кількість користувачів дізнається про те, що ви пропонуєте. Професійний гумор/що відбувається залаштунками. Важливо показати компанію не просто як бездоганний механізм, а як колектив, в якому працюють живі люди, що люблять свою справу. Гумористичні сценки. Ви можете обіграти популярний мем та підлаштувати його під специфіку своєї компанії.

Це далеко не повний перелік. Ви можете втілювати в життя будь-які ідеї в цьому форматі. 

І наостанок

Reels-відео стали дуже корисним оновленням в Інстаграмі. Це розкрило нові можливості для просування бізнесу, дозволило створювати контент, що привертає увагу вибагливих та втомлених від великої кількості інформації користувачів. Відомі бренди своїм прикладом показують, що reels — простір, де можна повною мірою проявляти свою креативність. 

Авторка: Марія Смальоха

Попередні матеріали цієї авторки:

https

https://pressassociation.org.ua/ua/top-5-najdorozhchih-reklamnih-rolikiv…

By Марія Смальоха, назад

Від шкільної бунтівниці до головної редакторки «Vogue»: історія Анни Вінтур

Вона могла легко вкоротити шкільну спідницю, бо їй була не до вподоби однотипна форма, ніколи не слухала нарікань інших та постійно сварилася з редакторами модних журналів. Але саме вона стала тією людиною, якій судилося назавжди змінити світ фешн-журналістики. Сьогодні розповідаємо про головну редакторку американського «Vogue» Анну Вінтур.

Творче оточення

Анна народилася в такій сім’ї, що зовсім не дивно, що вона пов’язала своє життя з журналістикою. Її батько був редактором британської газети «The Evening Standart», мати – громадською діячкою, дочкою професора в Гарвардському університеті. Мачуха, Одрі Слейтер, також була журналісткою та заснувала два молодіжні видання у Великобританії: «Petticoat» та «Honey».

У шкільні роки вона навмисно вкорочувала свою спідницю, тому що їй не подобалася стандартне вбрання для школярів, яке не дозволяло проявляти свою індивідуальність. Тоді ж вона зробила свою фірмову зачіску «боб», з якою не розлучається досі.

Інтерес до журналістики в Анни прокинувся, коли вона була ще дитиною. Одного разу батько жартівливо порадив їй написати в шкільній анкеті, що вона хоче стати головною редакторкою американського «Vogue». Дівчинка так і зробила. З того часу пройшло дуже багато років, але звичайний жарт став реальністю.

Початок кар’єри

Після того, як Анну відрахували зі школи через погану поведінку, вона деякий час працювала звичайною продавчинею. На цій посаді вона не просто продавала, а й проявляла свої маркетингові навички, точно розуміючи, чого хоче конкретний клієнт. Відсутність закінченої освіти не хвилювала Анну, адже тепер їй не докучали незрозумілі для неї правила, і вона могла експериментувати зі своїм стилем.

Анні виповнився 21 рік, коли вона отримала свою першу посаду в модному журналі. Вона стала асистенткою редактора в британському виданні «Harpers&Queen». Анна одразу зарекомендувала себе як здібна працівниця: вона стала інноваторкою, залучала до створення журналу нових моделей та багато талановитих фотографів, серед яких був один з найвідоміших митців ХХ століття Хельмут Ньютон.

Зусилля Анни не пройшли дарма, і через три роки вона стала заступницею головної редакторки, але пропрацювала так недовго. Дівчина ніколи не приховувала своїх амбіцій стати головною редакторкою. Це не подобалося Мін Хогг, яка займала цю посаду. Анна часто приймала рішення щодо журналу, не порадившись з керівництвом. Останньою краплею стало те, що вона вирішила залучити до зйомки нової колекції одягу дівчат з дредами. Анну звільнили, але вона ніколи не сумнівалася в правильності своїх рішень і вирушила підкорювати Нью-Йорк.

На новому місці вона не витрачала марно часу та влаштувалася молодшою редакторкою моди в «Harper’s Bazaar», однак через 9 місяців її звільнили знову через непорозуміння з головним редактором. Після цього Анна все ж таки обійняла посаду головної редакторки журналу для дорослих жінок «Viva». Там вона зарекомендувала себе як прискіплива та вимоглива начальниця.

На жаль, видання не було прибутковим, тому його закрили. Анна вирішила трохи відпочити від роботи і з новими силами повернутися у світ модної журналістики. У 1980 році вона стала редакторкою моди в журналі «Savvy», потім перейшла до редакції журналу «New York

Анна перша зрозуміла, що на обкладинках журналів потрібно розміщувати не однотипних моделей, а знаменитостей. Вона почала залучати співачок та акторок, і тираж видання значно збільшився.

Шлях до «Vogue»

Одного разу Анна брала інтерв’ю у головної редакторки «Vogue» Грейс Мірабелли, на якому вона відкрито заявила, що змістить її з посади. Як ви розумієте, на цьому зустріч з пані Мірабеллою закінчилася.

У 1983 році Анні запропонували стати креативною директоркою «Vogue». Вона погодилась, але якщо отримуватиме подвійну зарплатню та робитиме все, що вважає за потрібне щодо журналу. Анна почала реформувати видання, оскільки вважала, що воно надто застаріле для сучасної жінки. Це, звісно ж, не подобалося Грейс Мірабеллі, яка до того ж ще й пам’ятала про висловлювання Анни на інтерв’ю. Між жінками постійно виникали непорозуміння.

Керівництво видання цінувало і Анну, і Грейс, тому голова видавництва «Condé Nast Publications», до якого належав «Vogue», Олександр Ліберман вирішив відправити Анну реформувати британську версію журналу. Так вона повернулася в Лондон.

Ставши головною редакторкою, Анна почала впроваджувати жорстку політику: вона значно скоротила штат працівників, контролювала абсолютно всі процеси. Анна вважала, що цільова аудиторія журналу «новий тип жінок», який цікавиться не лише модою, а також кар’єрою та фінансами.

Згодом Анні пропонують стати головною редакторкою «House & Garden». Це було не надто популярне та досить застаріле видання. Анна впроваджує на той час нечувану річ: наполягає на тому, щоб на сторінки журналу поміщали не тільки інтер’єри, а й зірок в дизайнерському вбранні. Це було неоднозначне, але цікаве рішення.

У 1988 році сталося те, чого Анна прагнула так довго: її призначили головною редакторкою американського «Vogue». Тут вона залишається вірною собі та впроваджує радикальні зміни, змінюючи формат та наповнення журналу. Під її керівництвом на обкладинці глянцю вперше з’явилася перша темношкіра модель. Анна відстоювала переконання, що в моді немає меж, і потрібно експериментувати зі своїм стилем. Така політика також не всім подобалася.

Попри це, сьогодні саме американський «Vogue» найпопулярніше модне видання, яке обійшло за популярністю французьку та італійську версію журналу. Його наклад більше мільйона примірників, а для його обкладинок охоче знімаються найпопулярніші зірки та найперспективніші моделі. Анна Вінтур відчуває, що саме потрібно її аудиторії, легко впроваджує найсміливіші рішення та відкриває світу моди талановитих дизайнерів і фотографів.

Авторка: Марія Смальоха

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/top

https://pressassociation.org.ua/ua/elektronna-komercziya-osoblivosti-ta-aktualnist…

By Марія Смальоха, назад

Соціальна реклама про захист дітей в інтернеті

За даними міжнародного дослідницького проєкту ESPAD у 2019 році лише 6,7% опитаних підлітків в Україні не користувались соціальними мережами. Майже 45% підлітків проводять у соціальних мережах до 3-х годин в день, а ще приблизно 50% – від 4-х та більше годин.

Тому варто підняти питання: чи безпечно діти користуються всесвітньою павутиною?

Ролик про безпеку дітей в інтернеті

У березні 2020 року Міністерство Цифрової трансформації України опублікувало ролик, який звертає увагу на безпеку дітей в інтернеті.

Вихід цього соціального відео зумовлений подіями кінця 2019 та початку 2020 року, коли велика кількість дітей та молоді потрапила під вплив «онлайн-ігор», які закінчувались летальними випадками.

Ролик показує, що інтернет – не лише джерело інформації, місце для спілкування чи, можливо, навіть працевлаштування. У всесвітній мережі є багато ризиків, які дитина спочатку й не помічає. 

https://www.youtube.com/watch?v=OoZmLcQMa9s

Концепція ролику: у двері будинку дзвонять різноманітні персонажі (від скінхедів до героїв комп’ютерних ігор), питають у батьків де дитина й одразу прямують до неї. Про це йдеться на сайті Міністерства.

Хоча, варто сказати, що ролик спрямований більше на свідомість батьків, чиї діти молодші підліткового віку, адже саме це покоління найчастіше натрапляє на небезпеку онлайн. Яскрава реклама чи порада друзів для них вагомий аргумент, щоб зареєструватись на якомусь сайті чи приєднатись до нової онлайн-гри. Тому саме батьки повинні прослідкувати за безпекою дитини: що вона дивиться, з ким спілкується, в які ігри грає. 

Ролик закінчується титрами: «В реальному житті ви б захистили своїх дітей. То чому не захистити їх в інтернеті?».

Вихід соціальної реклами на сайті міністерства прокоментував уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба: «Коли дитина спілкується з незнайомцями в інтернеті, вона почуває себе безпечно. Адже фізично вона дійсно в безпеці – вдома, в школі тощо. Таку собі «ілюзію безпеки» створює екран. Діти вірять «приємним незнайомцям», які говорять компліменти, пропонують романтичні стосунки, дають дитині почуття «особливості».   

Не можна не згадати, що ця соціальна реклама стала дуже актуальною в переддень локдауну. Інтернет став платформою не лише для дистанційного навчання, а й місцем спілкування, як коментував Микола Кулеба, «з приємними незнайомцями». І дійсно, відсутність можливості для спілкування наживо стало поштовхом до нових онлайн-знайомств. Але чи завжди ті знайомства корисні?

Чи вдалось соціальному ролику уберегти дітей?

Хоч розуміємо, що соціальна реклама – інформація, метою якої є досягнення суспільно корисних цілей та популяризація загальнолюдських цінностей, але чи допомогло поширення фактів про безпеку дітей онлайн уберегти дітей під час локдауну?

На думку експертів, повна ізоляція населення вдома стала своєрідною перевіркою, особливо для дітей, які, як відомо, частіше виявляють жорстокість онлайн й піддаються їй від однолітків. 

Соціальний ролик, однозначно, зміг привернути увагу до кібербулінгу чи надмірної уваги з боку сторонніх осіб до дитини. Але потім, крім привернення уваги, з’явилась реальна потреба допомогти батькам пояснити дитині, що таке всесвітня павутина.

Міністерство цифрової трансформації оприлюднили посібник «COVID

Актуальним залишається лише питання поширення соціальної реклами в Україні й залучення суспільства до пошуку шляхів розв’язання цієїі проблеми. Хоч соціальних роликів в країні не багато, та в них привертають увагу до тем, які варті значно ширшої уваги. 

Автор: Брезгунова Лілія

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/zhurnal-time-istoriya-vidan-ch-3/

https://pressassociation.org.ua/ua/forbes-amerikanskij-zhurnal-z…

By Лілія Брезгунова, назад

Молоді, але впливові блогери. Аліна Бойко про хейт та успіх

«Мене звати Аліна. Навчаюсь у Національному університеті Києво-Могилянська академія на спеціальності «українська філологія», паралельно веду блог, просуваю свій магазин, готую до ЗНО з української мови та літератури. – Аліна Бойко.

Експрес-опитування

1. Який блогер твій мотиватор та натхненник?

Когось одного з блогерів виділити важко.

2. Спонтаність чи контент-план?

Спонтанність.

3. Яка справа приносить найбільше задоволення?

Репетиторство.

4. Хейт більше мотивує чи ранить?

Ранить.

5. Чи було таке, що знімала, коли не хотілись, а треба було?

Так, бувало.

Хайп, giveaways і реклама «приблизно по 15 000 грн. і так далі»

📌З чого почалась твоя блогерська кар’єра?

Почалась з постів про подорожі та книги. Мене дуже надихав український bookстаграм, коли молоді люди писали про книги. Тоді я фоткала книги, писала про них дописи, і ці дописи постила Красноградська районна бібліотека. Потім я брала участь у марафоні української письменниці, писала певні розповіді і теж їх публікувала. Потім блог більше переріс в лайфстайл. Якраз тоді багато навчалась, тому це була частина мого життя, яку я транслювала. Пам’ятаю у мене була рубрика «Поради від відмінниці». Тобто я почала знімати практично з 8 класу і ось вже перший курс.

📌Хайп використовувала на свої сторінці?

Я чула раніше на курсах, що треба якийсь хайп. В мене не дуже це виходить, бо моє життя не насичене такими трешовими моментами і, загалом, він прикольний лише для тих, хто хоче активно тримати авдиторію в напружені, щоб в них купували рекламу. А це точно не про мою авдиторію, адже я навіть до реклами ставлюсь дуже обережно.

📌Як ти набирала авдиторію?

Загалом були giveaway – тоді це було неймовірно популярно. Пам’ятаю попросила в батьків 150 грн. на свій перший гів. Потім були зовсім не такі суми: приблизно по 15 000 грн була реклама і так далі. А ще дуже круто доля звела з іншими українськими блогерами, які починали. Ми з ними об’єднувались, робили спільні проєкти, наприклад, була інсташкола, були якісь там кругові гіви – що ми тільки не робили.

📌У тебе зараз є магазин, репетиторство, блог. Це три основні діяльності чи в тебе ще є якісь?

Я ще веду Тік-Ток. У мене там 60+ тис. підписників. Там, в основному, теми ЗНО. Я в минулому році сама складала, готувалась, тому багато викладала про це в Тік-Ток. І там деякі набирали і по 600 тис. переглядів, і для мене це було: «ОГО». На жаль, зараз не так часто виходить постити.

📌Які три основні аспекти відрізняють тебе від багатьох інших блогерів?

По-перше, моя основна тематика – навчання, підготовка до ЗНО. Я розповідаю свій досвід та навчаю по-новітньому. Адже, на жаль, деякі вчителі не можуть пристосуватись до всіх нових змін і не можуть донести інформацію до нового покоління, щоб вони зрозуміли.

По-друге, я планую глобальну ціль – популяризацію української мови. Я свідомо пішла на українську філологію і навіть в шапці профілю написала «амбасадор української», щоб це було не для ЗНО, а для життя.

По-третє, зацікавлюю розповідями про моє самостійне проживання в Києві та про студентське життя.

Хейт ранить

📌Чи пам’ятаєш ти період, коли вперше зустрілась з хейтом? Які були відчуття і в якому саме віці ти була?

Зараз вже не пам’ятаю, яким був мій перший хейтерський комент. Я лише дуже добре пам’ятаю, коли був хейт з боку моїх однокласників, бо це було дійсно жахливо. Мене дуже травили десь в середині 9 класу, коли я почала активно просуватись. Тоді в мене було 2-3 тис. підписників. Мені писали повідомлення про бажання смерті, про мої «незаслужені» грамоти і що блог накручений. Вони створювали мої антисторінки, фотошопили мої фотки. Тоді я дуже сильно плакала, не ходила в школу, зверталась навіть до директора школи. І він порадив припинити блогерську діяльність, щоб не травили. Я була в шоці від цього. Єдине, що перейшла в інший клас, де було вже набагато менше хейту.

📌Як боротись з хейтом? Що діє, а що ні?

Радять не звертати увагу, але якщо бути об’єктивним, то неможливо не звертати увагу. Особливо, коли ти тільки починаєш, коли ще сам в собі невпененений , а тут ще й люди на тебе давлять. Тому це погана порада, бо вона просто не діє.

Потрібно пам’ятати, що це треба пройти, бо це – досвід, який зробить вас сильнішими. На жаль, він буде. Просто треба дивитись на результат і пам’ятати для чого ви це робите, тоді у вас вистачить сил продовжити. І ви досягнете якихось результатів у цьому ділі.

📌Зараз є хейт, як в минулі роки?

Хейт був, є і завжди буде. Зараз в мене не дуже багато хейту. Якщо в Tik

📌Що тобі дав хейт?

Це мене зробило набагато сильнішою, а також я стала стресостійкою. Хоча насправді я не дуже стресостійка (сміється).

Магазин в 11 класі та репетиторство

📌Як в тебе зародилась ідея створити магазин?

Я пам’ятаю це була весна 2020 року і в батьків у кімнаті стояли мої алмазні вишивки, чотири картини по номерах. Я дивлюсь і думаю: «може б то магазин відкрити, адже це – те, що мені подобається». Замовила перший товар щось на 2000 грн, доставка вийшла дорожчою за товар (сміється), і зробила грандіозне відкриття магазину. У мене був невеличкий ящик товару, який розкупили за один день.

📌Які є труднощі в такому бізнесі?

На жаль, потрібно постійно купувати рекламу, профіль вести, тіктоки знімати, тобто приділяти багато часу. А я не могла цього робити, особливо коли почався 11 клас, підготовка до ЗНО. Тому магазин перейшов на другий план.

📌Чи є в тебе команда в магазині?

Зараз саме мама з татом допомагають відправляти, пакувати, але хотілось б мати свою команду, щоб активно його розвивати.

📌Коли ти розпочала займатись репетиторством?

Коли сама готувалась. Спочатку моя концепція була – «готуйся разом зі мною», і багато хто почали записуватись до мене, хоча я ще ЗНО не склала. В цьому році я сфокусувалась в репетиторстві лише на українській мові та літературі, адже це вже має бути професійний рівень. І викладати мені дуже подобається, я навіть втому не відчуваю коли готуюсь та навчаю учнів.

📌Плануєш робити школу чи все-таки індивідуальні заняття?

В цьому році орієнтуюсь не на кількість, а на якість. Тому я беру міні-групи або індивідуальні уроки. Навіть на групових заняттях у мене максимум 6 учнів, і всіх я питаю, залучаю в процес. Не хочу робити щось таке супер масове, якесь дешеве і не якісне, бо хочу дітей довести до результату. Тому я відкрила саме наставництво, щоб ти не купив і про тебе забули, а щоб саме перевіряти і мати спілкування. Поки я працюю на перспективу.

Порада читачам від Аліни

Перш за все пробуйте, якщо щось не вийде – окей, бо завжди можна кинути. Можливо, це дійсно ваше. Тому не бійтесь і йдіть попри будь-який хейт, пробуйте різні концепції і несіть людям користь.

Автор: Завірюха Анна

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/dajdzhest-shock-reklam-za-zhovten-2021-roku/

https://pressassociation.org…

By Анна Завірюха, назад