Слово

Журнал Vogue: історія створення легендарного медіабренду

З чого починалася і які незвичайні факти таїть в собі історія найвідомішого в світі fashion-видання? Розповімо вам про культовий глянцевий журнал декількох поколінь естетів і модниць по всьому світу – про Vogue.  

Перший номер Vogue вийшов в Америці в 1892 році. А вже у 1909-му його придбав Конде Монтроз Наст – засновник провідного американського видавничого дому (Condé Nast Publications).  Кількість сторінок в журналі набагато збільшилася, акцент на моду для жінок – посилився, ціна журналу зросла. Попит на журнал збільшився і вже в 1920-му вийшов перший номер французького Vogue.

Конде Наст став власником цілого ряду журналів, включаючи House & Garden, британську, французьку та аргентинську версії Vogue, Jardins des Modes і Glamour. Тоді як інші видавці просто концентрувалися на збільшенні тиражу журналів, Конде Наст націлився на групи читачів по їх рівню доходів і загальних інтересів.
Яким був старт?
17 грудня 1892

1905 році успішний видавець Conde Montrose Nast купив журнал і повністю присвятив його моді. Conde Nast збільшив частоту випусків Vogue з одного до двох разів на тиждень.

На фото – Конде Монтроз Наст, відомий видавець

Міжнародний успіх
У 1916 році Vogue відкрив британську версію, і це стало першим в світі прикладом міжнародної версії медіабрендів. Її робочою назвою було “Brogue”, а французької версії, запущеної в 1920 році, – “Frogue”, але жодне з цих назв не прижилося. Відкрита незабаром італійська версія Vogue була визнана кращим виданням про моду в світі.

У липні 1932 року американський Vogue розмістив першу кольорову – і відрізняється яскравим художнім підходом – фотографію на обкладинці журналу. Вона була зроблена фотографом Едвардом Штайхеном. З того часу кращі світові фотографи – Ірвін Пенн і Гай Берден, Річард Аведон і Норман Паркінсон, Хельмут Ньютон і Пітер Ліндберг – стали робити зйомки для Vogue.

Підходи до створення обкладинок Vogue c роками сильно змінювалися, включаючи сюрреалістичні пейзажі Сальвадора Далі.   

Наст, перетворив медіабрендів в успішний бізнес і жіночий журнал, визнаний у всьому світі. Саме за його життя продажу копій журналу значно зросли, він став топовим світовим медіабрендом.
Доленосні зміни
У 1960-х, з Діаною Вріланд на посаді головного редактора, Vogue

Ще один важливий період в історії американського Vogue почався в 1988 році, коли головним редактором стала Анна Вінтур. Її талант, воля і відданість роботі, відображені у відомому фільмі “Диявол носить Прада”, зробили Vogue fashion-виданням номер один в світі. Тепер Vogue не тільки розповідає про модні тренди, але і створює їх.

На фото: зліва – Анна Вінтур, головний редактор Vogue. З права актриса Меріл Стріп, що грала прототип редакторки у х/ф “Диявол носить Прада”
Цікавий факт, на сучасний зовнішній вигляд журналу вплинув турецька арт-директор д-р Мехмед Фехмі Ага. Він зробив естетичну революцію серед глянцевих видань. Зробивши акцент на чистоті форм і конструктивізм, він прибрав з обкладинок рамки, застосував шрифти без зарубок і розробив верстку, при якій зображення стали ідеально взаємодіяти з текстом.
Vogue в Україні
Український Vogue був запущений в березні 2013, журнал випустив фотоальбом Ukraine in Vogue – це історія медіабрендів, зібрана в кращих кадрах і спогадах редакції. У ньому – зйомки за 2013-2018 роки в семи розділах: Обкладинки, “Нова хвиля” (імена, що з’явилися завдяки українському Vogue), Локації, Мистецтво, Колір, Романтика і Чоловіки.

Ukraine in Vogue – це чесний щоденник про життя українського Vogue, де самі редактори згадують успішні і складні переговори, цікаві планерки, зйомки на іншому кінці світу, важкі інтерв’ю – і діляться радістю, яку вони відчувають при виході нового номера.
Ольга Сушко, головний редактор журналу Vogue
І ця магія красивих друкованих видань продовжує закохувати в себе тисячі людей по всьому світу. На сьогоднішній день існує 23 міжнародні версії журналу Vogue, кількість його читачів в світі досягає 16-ти мільйонів чоловік щомісяця. Сила таких медіабрендів в тому, що вони не тільки виходять за рамки джерела інформації, а стають способом життя і натхненням цілих культурних епох. 
Автор: Крістіна Кобець…

By Крістіна Кобець, назад

“Геніально! Інструменти для вирішення креативних задач” – Едвард де Боно

Кілька слів про латеральне мислення
Для всіх людей не є секретом те, що в суспільстві є безліч тих, хто здатний мислити по-справжньому креативно, видаючи все нові й нові геніальні ідеї одну за одною. Водночас, практично всі люди навколо, включаючи ваших знайомих і близьких, вважають, що вони не здатні мислити творчо і вигадувати щось, чого не було до цього моменту.
У нашому розумі дуже щільно засів стереотип про те, що створювати щось нове і мислити творчо – це доля геніїв. Винахідники з фільмів і книг – все суцільно геніальні невизнані вчені, а художники – це піднесені люди, що називається «не від світу цього». Але це лише той образ, який дають нам книги і фільми, але як усе є насправді?

Автор книги поспішає запевнити своїх читачів: «Творче мислення – не дар богів!»

Буквально кожен може стати творчою особистістю або, інакше – розвинути своє латеральне мислення, досить просто прикласти до цього певних зусиль і зрозуміти, як саме працює такий метод генерації нових ідей.
Латеральне мислення – здатність шукати нові підходи та сенси там, де їх раніше не було.
Що допоможе  мислити творчо?
Щоб мислити творчо, ви можете використовувати деякі інструменти, якими автор книги ділиться зі своїми читачами:

Творча пауза.

Цей інструмент дозволяє вам бачити нові підходи у буденних справах. Зупиняючи звичний потік думок, ми концентруємося на певному предметі, на який ніхто зазвичай не звертає уваги. Нас же цей предмет зацікавив, ми відчуваємо в ньому приховані.

Обґрунтовувати для себе причину концентрації не потрібно, але цей прийом потрібно ввести у звичку як вправу – він привчить здійснювати творче зусилля.

Фокус.

Також є відмінним інструментом, який дозволить прокинутися вашому латеральному мисленню. Тут ми працюємо з незвичайними ідеями, на які до цього ми не звертали уваги, але з інструментом – «Фокус» ми працюємо трохи інакше.

Ми спеціально концентруємо нашу увагу на якийсь деталі предмету дослідження, розглядаючи його в усіх дрібницях, а потім, виходячи з поставленого питання, намагаємося придумати, що робити конкретно з цими деталями. Основний сенс методу у тому, щоб за допомогою свідомого зусилля вибрати нову фокусну точку.

Творчий виклик.

Іноді, для вчинення будь-якого прориву, потрібно просто перестати робити справу по-старому. Питання – «А як можна робити це зовсім інакше?» допоможе вам знайти кардинально-новий підхід.

Обирайте альтернативу.

Процес знаходження альтернатив полягає в дослідженні уже знайомих, доступних варіантів і виборі кращого з них. Але цього може не вистачити – творчий процес полягає в створенні альтернатив, тобто ідентифікації не настільки очевидних напрямків за допомогою розширення кордонів ситуації, включення додаткових чинників, залучення нових людей, зміни системи відліку. Як правило, краще швидко генерувати безліч варіантів вирішення і потім вибирати з них найбільш цікаві, ніж довго і скрупульозно розглядати обмежене число напрямків.

Визначтеся з концепціями.

У будь-якій справі існує три концепції.

Це мета, тобто те, до чого саме ми хочемо прийти в кінці справи; це цінність, тобто те, яку саме вигоду несе нам дане підприємство і чому ми займаємося ним; третя концепція – це механізм, тобто те, якими способами досягається кінцева мета.

Три концепції – це три стовпи, на яких тримається будь-яка сформована ідея. Якщо ми будемо видозмінювати стовпи, буде змінюватися і сама ідея. У підсумку ми прийдемо до нетривіального рішення.

Наприклад, ми хочемо збільшити прибуток від кав’ярні, власником якої ми є. Яка наша мета? – Закохати клієнта у смачну каву і заробити грошей. Але що може допомогти нам заробити грошей ще краще і що може, разом з цим, принести вигоду нашим клієнтам? Їм буде набагато зручніше і вигідніше, якщо в нашому кафе ми також будемо подавати випічку, а також влаштовувати акції на безкоштовну склянку кави.

Видозміна звичного способу мислення збільшує прибуток в той момент, коли ми розбираємо його на гвинтики, а потім додаємо або зменшуємо складові деталі. Так і народжуються нові концепції бізнесу.

Роблячи висновки книги, автор говорить своєму читачеві, що неможливого в нашому світі немає, і кожна людина з будь-якої точки планети може мислити креативно і «творчо», якщо докладе до розвитку цієї навички усвідомлений підхід і трохи терпіння.

Так, ваша геніальна ідея, можливо, і не відвідає вас прямо в цю саму мить. Так, можливо, вона не з’явиться громом серед ясного неба і через тиждень або місяць.

Але в той момент, коли на вас зійде осяяння, а ідея буде в ваших руках, ви будете вдячні самому собі за те, що доклали зусиль і застосували рекомендації, які вам запропонував Едвард де Боно.
Автор: Ліліанна Айнцберн
 …

By Lilianna Einzbern, назад

ТОП-фейлів невдалого піару

В наш час, щоб тебе помітили, потрібно вміти розробляти нестандартні та сміливі PR-кампанії. Подібний піар завжди ризикований, бо якщо уважно не врахувати всі тонкощі ідеї, це навпаки може зашкодити репутації бренду. В цьому матеріалі зібрала приклади останніх зашкварних фейлів, як НЕ потрібно робити піар.
Війна, АТО та йогурти
Почнемо з самого свіженького фейлу від Danone, який трапився минулого місяця. Міжнародна французька компанія відомих нам йогуртів, що має представництва в 140 країнах, зокрема в Україні та на Росії, зняла в новому рекламному ролику для російського споживача актора Михайла Пореченкова, який обстрілював українських військових в АТО. 
Скандальний рекламний ролик лінійки продукту Actimel від представництва Danone на Росії:
https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=hh_cIGiZtw0&feature=emb_logo

Звичайно, це зчинило скандал та обурило українців, які спрямовували свій не зовсім праведний гнів на представництво “Данон Україна”, що в цей час самі були шоковані такою новиною. Український Danone негайно відреагували і пояснили, що також обурені, однак локальні офіси в кожній країні функціонують незалежно. Тому, на жаль, вони не можуть впливати на рекламну політику інших країн.

Чому нас вчить ця ситуація?! Якщо ти власник міжнародного бренду, то повинен уважно слідкувати за піаром своїх дочірніх компаній. Крім того, потрібно бути в курсі політичних взаємовідносин інших країн між собою. І в таких конфліктних ситуаціях НІКОЛИ не затверджувати кандидатів зі скандальною репутацією, як обличчя рекламної кампанії ТВОГО бренду. Як бачимо, Danone
Reebok “присів на ліцо”
В минулому році відзначилась компанія Reebok, спровокувавши гендерний скандал. В цій ситуації також провинилися російське представництво. Спортивний бренд запустив профеміністську рекламну кампанію #нивкакиерамки, присвячену розвіювання міфів про традиційні жіночі і чоловічі заняття. Якщо на заході ця ідея була круто обіграна і зайшла всім на ура, то російське представництво перестаралися з креативними підписами і запропонували жінкам “пересесть на мужское лицо”. Але не всі прихильники бренду зацінили такі пропозиції і в коментарях почався активний срач.
Виглядає це так: зліва – приклад реклами на заході, з права – невдалий приклад від східних колег.

В результаті Reebok пересів сам і видалив всі фотографії рекламної кампанії зі свого інстаграм-аккаунта. Варто зазначити, що були й такі, хто відстоював та захищав цю рекламу, такі собі адвокати бренду. Та хейтерів було все рівно набагато більше. 

Чому нас вчить ця ситуація?! Якщо ти вже наважився на таку зухвалу та різку рекламу, треба чітко прорахувати грань, переступивши яку ти можеш нарватися на негатив і на майбутнє розрахувати всі можливі реакції. В цій ситуації команда не передбачила таку реакцію і звісно не підготувала план антикризового піару, як зреагувати та відстояти свою думку. Тому маємо, що маємо.
Потрійний скандал з пельмешками
А тепер пригадаємо минулорічний скандал зі столичним закладом харчування «П.Пельмени». Скоріш за все, надихнувшись кейсом сусідської “Київської перепічки”, вони також вирішили скреативити і похайпити. На своїй сторінці в Instagram пельменна 19 листопада опублікували фотографію дівчини з сексуальним підтекстом, яка їсть пельмень з широко відкритим ротом і перемазаним у чимось білим обличчям. А поряд текст: «Тільки не на обличчя. Слова, про які можна забути, насолоджуючись фірмовим П.пельмешком на Бессарабці».

Але на цьому вони не зупинилися і наступного дня в на сторінці з’явилося фото хлопця в такому ж стилі, який нюхає борошно через скручену в трубочку доларову купюру – алюзія на вживання наркотиків.

А ще пізніше – фото з натяком на домашнє насильство.

Таким чином, вони зловили ПОТРІЙНЕ комбо – скандал пов’язаний з пропагандою наркоманії, пропагандою насилля та сексизму + тисячі коментарів від ошалілих читачів.

Чому нас вчить ця ситуація?! НІКОЛИ іронічно не хайпувати на соціально-важливих проблемах. Після хейтерської атаки, пельменна за кілька днів заявила, що це все насправді була спланована соціальна реклама. Ресторан змінив підписи до постів і перерахував 15 000

Більшість людей не повірили у щирість намірів та прийняли це як «перевзування на льоту». Але важливіше те, що друга новина, як правило, не набирає таких шерів та хайпу, як попередня. Тому більша кількість людей, що чули про скандал, навряд чи взагалі дізналися чим все це завершилося. Скоріш за все вони досі не в курсі, що це була спланована соціальна кампанія.

Тож до чого я веду: хайпувати, друзі, потрібно з розумом! Уважно обмірковуйте кожен крок та продумуйте всі можливі реакції аудиторії на вашу кампанію, завжди майте на майбутнє план антикризового піару, щоб не втрапити у таку халепу та швидко відпрацювати негатив. 
Автор: Катерина Вожжова…

By Катерина Вожжова, назад

“Як набути впевненості та сили у спілкуванні з людьми” – Лес Гіблін

Будь-який успіх будується на взаєминах з іншими людьми.

Немає нічого поганого в тому, щоб отримувати від людей те, що потрібно саме вам, віддаючи натомість те, що потрібно їм. 

Щоб підтримувати гарні взаємини з іншими, перш за все треба чітко усвідомити, що силою ви не досягнете від людей ні лояльності, ні дружби, ні підтримки.

Однак ви в змозі зробити так, що інші самі захочуть з вами спілкуватися (їх буде вабити до вас наче магнітом). Успішні в професійному плані люди, як правило, дуже відкриті, чарівні та харизматичні від природи. Їм не потрібно грати певну роль, а просто бути собою.

Усвідомивши, як насправді влаштована людська природа, ви будете упевнені у взаєминах з іншими.
Цікавий факт, що для багатьох людей серйозною психологічним перешкодою виявляється – низька самооцінка.

 
Коли людина відчуває себе незахищеною (наприклад, конфлікти з колегами, начальником або нестабільні стосунки удома) вона сприйнятлива до критики та сприймає її на власний рахунок.

Для компенсації низької самооцінки людина, часом, поводиться дуже зухвало або зарозуміло. Такі люди агресивно захищають уражене самолюбство і часто розцінюють звичайні слова, як привід до конфронтації. Сперечатися з ними марно – замість цього знайдіть, за що їх можна похвалити. Подаруйте їм гарний настрій та посмішку ☺
Кожна людина бажає відчувати власну значимість і вважає, що заслуговує на гідне ставлення до себе. Ваше (навіть п’ятихвилинне) запізнення на зустріч говорить про те, що ви не дуже цінуєте час інших. 
Згадайте, як вам буває неприємно, коли ваші дзвінки або листи залишаються без відповіді. Підлеглі постійно скаржаться на своїх начальників за те, що ті не цінують їх зусиль або ігнорують їх зауваження і пропозиції. Насправді, їм просто не вистачає схвалення. Як свідчать дослідження, коли співробітники відчувають, що начальство їх цінує, вони набагато ефективніше виконують свою роботу та отримують від неї набагато більше задоволення.
Як справити приємне враження?
Перше враження про людину має  дуже величезне значення (люди більшість свого часу приділяють думкам про те, як вони виглядають в очах інших та хто і що про них подумав).
Досить згадати, наскільки важливо бути зацікавленим у розмові та мати охайний вигляд. Прагніть до підтримання позитивної атмосфери. Ніколи не кажіть нічого поганого про конкурентів або колишніх начальників. Ні на що не скаржтеся. Уникайте критичних висловлювань навіть при обговоренні тем, які не стосуються роботи, будь то політика чи спорт.
Вміти дати людям зрозуміти, що вони справляють на вас гарне враження, набагато важливіше, ніж справляти таке враження самому.
Формула успішних взаємин
Щоб люди до вас потягнулися, однієї ввічливості недостатньо. Для цього будьте готові запропонувати їм те, чого психологічно потребує кожна людина, а саме:

Прийняття

Найкомфортніше ми відчуваємо себе з тими, хто беззастережно приймає нас з усіма нашими слабкостями. Дозвольте іншим людям бути такими, якими вони є, навіть якщо їх вчинки або думки здаються вам незвичайними. Людям не подобаються ті, хто засуджує або критикує їх.

Схвалення.

Навіть у дуже неприємних людей є позитивні риси характеру. Замість того, щоб помічати чиїсь недоліки, шукайте в людині те, за що її можна похвалити. Ваше схвалення справить ще сильніше враження, якщо ви сказали приємне людині за те, що пройшло непомітно повз інших.

Повага

Демонструйте людям, які мають для вас значення, наскільки сильно ви їх цінуєте і поважаєте. Ставтеся до кожної людини, як до особистості. Давайте відчути, що він (вона) не такий, як усі – що, насправді, так воно і є.

Будьте відкритими до інших

Деякі люди мають талант швидко заводити друзів. Для них не складає особливих труднощів почати розмову з іншою людиною.

Секрет їхнього успіху простий: вони впевнені у своїй здатності подобатися. Однак слід знати міру навіть у проявах прихильності. Не будьте настирливим або вимогливим.
Доброзичливі люди багато посміхаються, роблячи це свідомо. Вловити фальш у посмішці або нещирість рукостискання – не надто складно.
Як правильно вести розмову?
Хороші співрозмовники не обов’язково повинні бути найрозумнішими, чарівними й проникливими людьми. Багато з тих, хто розуміє всю важливість вміння вести бесіду, соромляться розмовляти з іншими тільки тому, що бояться сказати що-небудь банальне. Мабуть, вони не розуміють, що насправді розмови на звичайні теми є неодмінною умовою життя в соціумі. Зрештою, ніхто не стане питати про сенс життя людини, з яким щойно познайомився в ліфті.

Ставлячи питання, уважно вислухайте відповіді, і отриману інформацію використовуйте для підтримки розмови. Свою думку краще висловлювати тоді, коли про це вас запитають. У розмові намагайтеся відшукати теми, за якими ваші погляди збігаються з поглядами співрозмовника.
Навчіться слухати
Хороший співрозмовник насамперед прагне краще пізнати іншу людину і намагається якомога менше говорити про себе. Він висловлює свою думку лише в тих випадках, коли це дійсно доречно.
Нікому не подобаються балакучі люди, які вважають себе знавцями в будь-якій області й ні на секунду не можуть зупинити потік свого красномовства.
Хороші співрозмовники ведуть розмову, покладаючись на інтуїцію. Вони уважно слухають співрозмовника, а не обмірковують свою наступну репліку, чекаючи слушного моменту, щоб вставити її в бесіду.

Щоб стати приємним співрозмовником, дотримуйтеся наступних правил (теж універсальна формула, яка працює у 65% випадках):

Дивіться співрозмовнику в очі;
Використовуйте невербальні засоби спілкування;
Ставте цікаві питання;
Уникайте конфліктів;
Радьтеся з іншими;
Не скупіться на похвалу;
Критикуйте з обережністю (нехай критика буде у якості доброї поради).

Автор: Ліліанна Айцберн
 …

By Lilianna Einzbern, назад

Журнал VIVA!: історія українського глянцю

Сьогоднішній матеріал присвяченний відомому глянцю, в котрий мріє потрапити кожна українська зірка шоу-бізнесу. Мова йде про журнал «VIVA», видання міжнародного медіа-холдингу «Едіпресс Україна».

«VIVA» вже 5 років утримує лідируючі позиції на українському ринку серед видань про відомих людей. Журнал є незмінним новатором в сегменті people magazines, саме «VIVA! Україна» створила цілу нішу журналів про зірок в Україні, нішу celebrity.

За 5 років вийшли в світ 130 випусків Viva !, в яких були представлені ексклюзивні інтерв’ю та фотосесії, унікальні проекти та акції. Аудиторія одного випуску журналу становить 208 000 чоловік і ми пишаємося тим, що VIVA! зайняла другу позицію в ніші глянцевих видань в цілому, згідно з MMI 2009/1 + 2009/2.

У 2004 році журнал заснував номінацію «VIVA

Генеральний директор видавничого дому «Едіпрес Україна» Інна Рик: «Журнал« Viva! Україна »був і залишається першим! П’ять років тому «Viva! Україна »відкрила в Україні абсолютно новий сегмент видань – видань про відомих людей. Бути першим складно і відповідально, але бути першим захоплююче цікаво, адже саме Перший задає тренди ».
«Viva! Україна» – абсолютний лідер на ринку. «Viva! Україна» – це сильна команда професіоналів, велика частина яких стояла біля витоків журналу. «Viva! Україна» поважають і люблять зірки, і тому відчиняють журналу не тільки двері своїх гостинних будинків, а й розкривають душу. «Viva! Україна» – це значна читацька аудиторія. Без зайвої скромності ми можемо сказати, що створюємо один з найулюбленіших журналів сучасних українців», – головний редактор «Viva! Україна» Іванна Слабошпицька.
Видавнича компанія «Едіпрес Україна» провела редизайн журналу про фешн, б’юті і зірок «Viva! Україна».

[caption id="attachment_637" align="aligncenter" width="736"] На фото: переможці конкурсу «Viva! Найкрасивіші 2018» Оля Полякова і Олег Винник.[/caption]

В оновленому журналі «Viva! Україна – 16
«Не зважаючи на високі рейтинги і зростання продажів, ми прийняли рішення про релонч. Оновлена Viva! – це не просто «новий гардероб в новому сезоні». Це глибинні зміни журналу з урахуванням світових трендів в мас-медіа», – сказала головна редакторка видання Іванна Слабошпицька.

 

«Ми захотіли змінити Viva! Але не тільки дизайн, шрифти і макети сторінок. Зміни куди більш значущі: журнал змінився повністю! Єдине, що залишилося незмінним – це концепція видання: Viva! – це журнал про зірок…І так, журнал і раніше виходить два рази на місяць», – сказав креативний директор «Едіпрес Україна» Ярослав Зайчук.
Нагадаємо, 2 вересня 2015 року на позицію креативного директора видавничого дому (ВД) «Едіпрес Медіа Україна» був призначений колишній арт-директор журналу «Vogue
Автор: Крістіна Кобець…

By Крістіна Кобець, назад

#MUSTHAVE для прочитання кожному підприємцю

Бізнес потребує достатньо знань та досвіду. Щоб бути у числі гравців, й того більше – переможців, потрібно щодня працювати над собою та знаходити шляхи для кращого розуміння ситуації, у якій ви знаходитесь, будь то відкриття ФОПу чи затримки у фінансовому плані. Ставте правильні питання і знаходьте на них відповіді у перевірених джерелах, найчастіше – це книжки. Тому пропонуємо вам добірку книг у яких найчастіше підприємці і знаходять відповіді.

“Атлант розправив плечі” – Айн Ренд
Чого навчить? Введенню бізнесу і попередить про його можливі засідки.

Будь-який досвідчений підприємець порадить вам прочитати цю книгу, перш, ніж ви приступите до справи. Ви “побачите” як живе бізнес, які ситуації можуть відбуватися, до чого вас може привести вибір в певних ситуаціях і до чого варто бути готовим.

 
“Найбагатша людина Вавилона – Джордж Семюел Клейсон
Чого навчить? Фінансової мудрості.

Той самий  #musthave для прочитання, тому що: інформативно, багато фінансової філософії, покаже що таке справжня “фінансова грамотність” і головне – дасть достатньо грунту для роздумів над тим, що відбувається у вас наразі, у фінансовому плані.

 
“Фінансист” – Теодор Драйзер
Чого навчить? Роботі з грошима їх звичному круговороту і факту ринку з можливими монополіями. Ризику і втратам.

Книга для тих, хто хоче зрозуміти суть фінансів у підприємницькій діяльності і не тільки. Оповідає книга про героя, який пережив Громадянську війну, а після почав шукати способи отримувати гроші, почав темну гру, через що потрапив до в’язниці. З новою свободою почалася нова монополія, гра на життя, де гроші мають свою роль …

 
“Бізнес 21 століття” – Роберт Кіосакі
Чого навчить? Підприємницькому мисленню. Ознайомить з фінансовими пірамідами ( сітковим маркетингом).

Книга дасть основне розуміння мислення справжнього підприємця і те, як варто для себе розуміти різні бізнес-процеси. Особиста рекомендація не читати її до кінця. Взяти тільки ту інформацію, яка вас цікавить.

 
“Моделювання бізнес процесів” – Раміль Кінзябулатов
Чому навчить? Основоположному розумінню бізнес процесів та роботі із ними.

Коли ви вже маєте правильне розуміння бізнесу, його цілей і правильно побудоване власне мислення, варто взятися за технічну частину і ця книга дасть вам потрібне розуміння, а як підтвердження / додаткові приклади, вам послужать відео блоги підприємців.

 
“Бізнес з Китаєм” – Дмитро Ковпак
Чому навчить? Коректному запровадженню бізнесу з Китаєм.

Якщо ви плануєте розпочати бізнес Китаєм або вже маєте, але при цьому з’являються якісь незрозумілі для вас проблеми, то ця книга для Вас. Дмитро – амбітний хлопець, який працює з Китаєм з 2008 року. Так само раджу підписатися на його сторінку в Інстаграм, там аналогічно будуть влучні поради.

 
“Шлях”- Коносуке Мацусіта
Чого навчить? Розумінню і важливості внутрішньої філософії бізнесу.

“Подібно до самураям, для яких недотримання формальностей їх професії вважалося ганебним, ми повинні поважати свою роботу і завжди стежити за її ходом до самого завершення”.

Дана книга про філософію компанії, про правильність внутрішнього організму бізнесу, його сприйнятті з боку співробітників і керівника. Ви побачите історію однієї з ключових компаній в світі, зрозумієте, що ж діється в голові у того, хто всім цим керує.

 
“Жорсткий Менеджмент” – Ден Кеннеді
Чому навчить? Коректному підбору персоналу та його розуміння.

Настільна книга успішних директорів, власників бізнесу. Ви зобов’язані навчитися правильно розуміти що таке персонал, як потрібно ставитися до робочої сили, за яку ви ж і платите. Можна назвати цей витвір “інструкцією норовливого автора”, чому так, ви зрозумієте вже після прочитання передмови.

 
Кілька важливих моментів, що треба пам’ятати

Ви власник – ви мозок компанії і людина, яка має розуміння про все що відбувається в компанії, саме ви приймаєте важливі стратегічні рішення. Ви будете першовідкривачем в будь-якому сегменті і навіть сантиметрі власного бізнесу. Ви самі побудуєте першу воронку, ви самі будете робити перший продаж і самі вирішите який скрипт буде у майбутніх менеджерів з продажу, самі придумаєте концепт, упаковку вашого першого продукту / послуги.

 

Не потрібно читати книги (по бізнесу першочергово) від кірки до кірки. Можна, але тільки якщо вона того потребує. У будь-якому випадку, ви берете тільки ту інформацію, яка вам потрібна. Але ця порада не варто впроваджувати тим, хто тільки починає освоюватися в цій сфері діяльності. Найчастіше бізнес література має вкрай чітке зміст, тому плутанини з контекстом виникнути не повинно, якщо ви належним чином оцінили свої знання.

 

У 21 столітті ви точно зможете знайти відповіді на будь-які свої питання, в книгах, в роликах на платформі YouTube, в Google

Приємного читання!
Автор: Катерина Плохій…

By Катерина Плохій, назад

Щоденник журналіста: перший день в редакції

Тут міг би бути банальний і ванільний вступ про те, як щось ми зробили вперше: сказали перше слово “мама”, перший поцілунок, перша співбесіда і робота, але ніт. Лише хардкор. Бо перші слова, які я почула в редакції були “Ти хоч розумієш, що журналістика – це невдячна професія?”.

Привіт, мене звати Оля Пташка, я працюю у відомому журналі Бізнес і це мій щоденник – щоденник журналіста! Частина №1.
Варто чи ні жити без тебе
Але почнемо спочатку і теж з хардкору. У далекому 10-му класі я вирішила, що стану журналістом. Моя віра у те була такою ж непохитною, як віра Лукашенко у відсутність коронавірусу. Я пішла стажуватися в одне із ЗМІ, де редактор запитав: “Хочеш, аби я відбив бажання працювати у журналістиці чи просто побігати з кореспондентами?”. Як бачите, бажання він не зміг відбити. Як і ті, хто на співбесідах говорив, що ніколи мені не бути журналістом. Ну-ну… 😉
Повернення папуги
У студентські роки я встигла попрацювати у PR, маркетингу, HR, копірайтингу і SMM. І про ту підліткову мрію забула, хоч оточення час від часу нагадувало мені про те, що я “блудний папужка”. Якось моя компанія організувала івент на Подолі з лекторами і картами. Тут чую їде пожежна, якась метушня, усі кричать, бігають. Я журналіст простий: бачу хаос – беру до рук телефон і знімаю. Зніми мене, типу я веду стрім. Багато часу пройшло після того, але коли я йшла з цієї компанії, HR-менеджер зізналася мені: “Олю, в той день стріму, мені стало страшно за нас і радісно за тебе, що ти підеш від нас у журналістику. Бо ти – природжений журналіст”.

Пройшло ще кілька років і я, як Фігаро тут, Фігаро там, йшла з роботи на роботу. Ніби душа, яка шукає своє чистилище і ніяк його не знайде. І у день, коли я прийшла у свою першу справжню редакцію, після усіх робіт, студентського життя – мене вже нічого не лякало.  
День Х
Провівши переді мною співбесіду, рекрутер Настя почала, звісно ж, розпитувати мене про мій попередній досвід роботи, про хобі та оці всі питання про моє майбутнє через 5 років. А потім каже: “Все, ходімо знайомитися з головним редактором”.

[caption id="attachment_596" align="alignright" width="300"] Я та екс-випускаючий редактор журналу “Бізнес” Юрій Гусєв[/caption]

І поки поки я сиділа на дивані і чекала головного редактора, Настя розповідала йому про мій досвід роботи і мої скіли. Але тут до мене підійшов випускаючий редактор і одразу сказав мені: “Журналістика – це дуже невдячна професія. Скажи, чи ти готова присвятити цьому невдячному ремеслу своє життя?”. Тоді мені здалося, що він прийняв мене за дівчинку, яка марить побувати “на тєліку” і передати привіт мамі (телевізійники, я вважаю вашу працю важкою). Він дав мені як тестове написання двох матеріалів по 6 тисяч знаків за два дні. Легко. Випускаючий прочитав і з настороги до мене, його очі наповнилися добром і тоді я почула перший комплімент у редакції: “Слухай, Олю, а ти гарно пишеш”.
Цікавий колектив
Річ у тім, що раніше, до журналу Бізнес, я працювала лише з молоддю, яким було максимум від 20 до 30 років. А тут я потрапила в колектив, де я була найменшою з усіх. Однак, вони виявилися не менш драйвові і сповнені ідей! А тим паче, мої знання усіх старих фільмів, мультфільмів та музики швидко мене тут адаптували. Більш того, моя “юність” стала плюсом, адже я отримала одразу безліч дорослих наставників. Ідеальна синергія: я компанії даю драйвові ідеї, формати і діджитал, вона мені – справжню “стару” журналістську закалку.

А далі було усе як у подружніх пар: медовий місяць, притирання, закоханість, що переростає в любов…
…to be
Автор: Ольга Пташка…

By Ольга Пташка, назад

“Розкажіть історію! Як використати силу сторітелінгу” – Роб Бізенбах

Мистецтво розповідати історії – одна з базових комунікаційних навичок людини. У своїй книзі Роб Бізенбах розповідає про структуру історії, її обов’язкові складові,  дає дієві поради щодо використання художніх засобів мови, допомагає вибудувати різні типи історій для ділового і неформального спілкування. Крім того, ви дізнаєтесь як колекціонувати історії, де їх шукати та як зробити історію емоційною.

Ця захоплююча і корисна книга змусить вас по-новому поглянути на все, що ви не лише пишете, а і розповідаєте.

Навіщо розповідати історії? Щоб смішити когось на похоронах або на весіллі? Як розповісти історію, від якої заплаче Ілон Маск?

Історії – це те, що люди люблять понад усе на світі. Хороша історія може подарувати вам те, до чого ви прагнете: популярність, управління громадською думкою, можливість змусити людей щось робити й навіть змінити їх звички (за допомогою історій люди люблять переосмислювати себе та навколишній світ).

Сторітелінг – найефективніший комунікаційний інструмент, яким ми володіємо (якщо ви ще не повірили у це, то зараз саме час).

Дослідження показують: у людей, які слухають історії, активізується вироблення окситоцину, що викликає відчуття особливої емоційної близькості. Крім того, історії захоплюють людей не тільки інтелектуально, а й психологічно, примушуючи ставити собі питання: «А як би вчинив я у подібній ситуації?»

Шість ознак гарної історії:

1) викликає емоційний відгук;

2) добре запам’ятовується;

3) робить повідомлення (бренд, ініціативу) людяним;

4) розкриває характер і цінності оповідача;

5) апелює до цінностей слухачів і піднімає над буденністю;

6) дозволяє показати те, про що ви хочете розповісти (в історії ви можете показати себе веселим, цікавим, клієнтоорієнтованим і яким завгодно замість того щоб прямо хвалитися цими якостями перед аудиторією, викликаючи роздратування)

Як зробити так, щоб історія спрацювала?

Вивчіть свою аудиторію: хто вони, до чого прагнуть, чого побоюються? Наскільки вони розбираються у вашій сфері, чи володіють термінологією? Яку мову використовують під час обговоренні близьких тем? Які цінності їм близькі? Що важливе відбувається в їхньому житті прямо зараз? Де і в чому їхні больові точки? У якому вони настрої?

Знайдіть те, що вас об’єднує і те, у чому ви різні.  Історія допоможе посилити перше і подолати друге.

Сформулюйте мету.

Чітко усвідомлюючи мету, ви швидше створите історію, яка її досягне.

Позначте перешкоди.

Вони повинні бути зрозумілі вашої аудиторії і турбувати її так само, як вас.

Придумайте переконливий фінал.

Немає нічого гіршого ніж історія, яка обривається «в нікуди». Це одна з проблем артхаусного кіно: можливо, воно ближче до життя, але публіка жадає ясних сюжетів і вправно купує квитки на голлівудські блокбастери.

Як наповнити історію потрібними емоціями?

Випробуйте цю емоцію самі. Ніщо не впливає на слухачів більше, ніж щира емоція оповідача. Не потрібно заливатися сльозами або кричати від захвату (хоча іноді масштаб приводу дозволяє і це). Досить висловити радість, здивування або засмучення – якщо ви щирі, це спрацює: аудиторія почне співпереживати. Це відчуття довіри та близькості – найважливіший ефект сторітелінгу.
Дайте привід для гордості. Бажання пишатися результатами своєї праці, своїм внеском і участю природно для людей. Використовуйте це.
Захоплюйтеся героями.
Розкажіть про особисте. Історії з вашого дитинства, розповіді про рідних і близьких зачіпають слухачів.

Як зробити історію живою і реалістичною?

Включіть в історію: час і місце
Не бійтеся змінювати деякі обставини.
Звузьте фокус. Не розказуйте про всі послуги, які може надати ваша компанія. Розкажіть про одну так, щоб люди захотіли стати вашими клієнтами.
Дотримуйтесь «правила одного»: одна історія – один персонаж – один конфлікт – одна розв’язка.
Поважайте аудиторію. Не розжовуйте азбучні істини й не перетворюйте історію в зачитування переліку своїх послуг і можливостей – просто повірте, що ваша аудиторія вміє думати та має певний кругозір.

Якщо ви розповідаєте особисту історію, особливо важливим стає правило: спочатку історія, потім персонаж. У фокусі уваги аудиторії повинен бути сюжет і його розвиток. Проаналізуйте відомості про героя – чи немає серед них зайвих. Історія створюється заради тих, хто її слухає, а не заради тих, хто в ній бере участь.

Де брати історії?

Шукати історії в інтернеті – погана порада. Як правило, це робиться у поспіху, без перевірки правдивості та може виявитись фейком, про який усім усе давно відомо.

Краще створювати свою колекцію історій самостійно:

Вчіться виділяти історії у всьому, що доводиться бачити, чути, читати.
Записуйте: немає нічого гіршого, ніж втратити ідею, яка одного разу спала на думку (іноді одні та ті самі ідеї люблять приходити до декількох людей одночасно і буде дуже прикро, якщо саме вашу геніальну ідею використає хтось інший).
Фокусуйтеся на історіях, які можуть бути вам корисні: наприклад, якщо головна фішка вашого бренду – це надійність, історії про відповідальність, лояльність і виконання взятих зобов’язань мають для вас найбільшою цінність (ну й інші люди теж хочуть бути відомими).
Цікавтеся чимось, крім роботи. Чим ширше коло ваших інтересів, тим більше цікавих історій ви знайдете.
Розмовляйте з людьми.

 …

By Lilianna Einzbern, назад

Як відкрити власну справу з нуля?

Сьогодні поговоримо про актуальну тему – старт бізнесу, з’ясуємо про що потрібно думати на самому початку і чому це важливо. Оскільки це перша стаття про бізнес та про те, як у ньому жити і виживати, вирішили зробити прем’єрною тему основоположною для будь-кого у сфері підприємництва.

Для кого: початківець (у майбутньому, будемо прописуватись ЦА статті, для того щоб ВАМ було насправді цікаво).

Крок №1: Потрібно почати діяти

Варто розуміти, що якщо ви хочете створити товар, який матиме попит, то вам потрібно саме ДІЯТИ. Будь-який крутий бізнесмен, якого ви знаєте, бачили по ТВ або десь про нього чули, з самого початку бізнесу не сидів просто у кріслі півжиття, займаючись звичною офісною роботою. Щоб чогось досягти, він піднімався з того стільця і йшов робити справу всього життя!

Тому потрібно себе самого замотивувати, щоб не було ситуцій, коли ідея вже існує у голові та на папері, але ви нічого не робите посилаючись на “я не знаю, як зробити” , ” ну якось не йде воно” і тому подібне. Все у вашому житті залежить виключно від вас. Якщо ви плануєте свій бізнес, то його потрібно буде і створювати, і просувати, і продавати. Ваш товар/послуга буде як власна дитина, яку не можна залишати без нагляду.

З часом, якщо у вас усе вдасться, ви станете профі у багатьох областях, будете розуміти та знати набагато більше, будете мати більше зв’язків та зможете вдовольнити будь-які матерільні бажання… Але СПОЧАТКУ – ПОЧНИ.

Крок №2: Вибір продукту

Перш за все, потрібно знайти свою ідею. Як це зробити? Подумати і відповісти собі на наступні запитання: 

Що ви хочете робити?
Що ви полюбляєте робити?
Для кого воно буде корисним? Яка ЦА (цільова аудиторія)? (КОНКРЕТИЗУЙТЕ враховуючи навіть географію, вік та особливості життя “ідеального клієнта”).
Чи потрібно це для тих людей, кому ви плануєте продавати\надавати послуги?

Вам потрібно чітко визначитись з продуктом та ЦА, котра буде ОБИРАТИ та КУПУВАТИ ваш товар чи послугу.

Найкращий бізнес виходить в тому, чому ви надаєте перевагу і у звичайному житті.

Існує цікава дієва вправа для знаходження ідеї бізнесу: 

Подумайте, яке хобі приносить вам задоволення (наприклад: волейбол).
Помисліть, що вам потрібно для повноцінного та комфортного заняття згаданою справою (По згаданому прикладу: наколінники, м’яч, сітка і тд).
Почніть створювати одну з перерахованих речей, додавши УТП до товару, щоб у клієнтів був резонанс здійснювати покупку саме у вас.

Крок №3: УТП товару\послуги 

Дуже важливо продумати собливості реалізації продукту та створення самого товару. Як це зробити? Також знайти відповіді на наступні запитання:

За допомогою кого я зможу це створювати? Товар із заліза-завод; щось дерев’яне – майстер по деревині і т.д.
Що особливого у моєму продукті? Чому будуть обирати саме мене та мій товар? Придумати УТП для вашого продукту та основний аспект про котрий ви будете говорити всюди, заманюючи клієнтів, те що зробить вас, поміж великих конкурентів єдиними.

Важливою приміткою потрібно зробити партнерство, оскільки: якщо у вас є ідея, але не має певних навичок, ви завжди можете знайти собі партнера, котрий буде мати потрібні скіли. У відповідь, ви будете мати аналогічно, унікальні та потрібні навички, для майбутнього бізнесу. Хоча тему партнерства слід розглянути в окремій статті.

Крок №4: Маркетинг

Коли ви вже придумали, хто ваш ідеальний клієнт, потрібно знайти канали збуту. Є спеціалізовані ніші із вже підготовленою аудиторією та для простішого розуміння системи ваших подальших дій. Тому також потрібно одразу знайти відповіді й на ці питання:

Яка ніша?
Де знайти вашого клієнта?
За допомогою яких програм та способів ви зможете цілковито донести сенс продукту та успішно його реалізувати?

Про конкретизоване просування продукту потрібно довго та завзято думати, оскільки від цього, безпосередньо, залежить рівень продаж, а у наслідку прибуток.

Відразу наголошую, що кожен у цьому світі особистість, кожна ідея по своєму унікальна, інакше це не є ідеєю. Вам може знадобитись інший підхід, або ви на якомусь з вищезгаданих пунктів маєте свої питання, у кінці-кінців,ви можете вигадати таке, від чого, сам Ілон Маск зі своїми польотами буде в шоці!

Перейдемо до висновків

Отже, постійно думайте, плануйте, прораховувати все наперед, оскільки саме від прорахунків, залежить успішність вашого проекту. Придумуйте нові ідеї, навіть якщо вже є плани, в один день вони можуть знадобитись.

І пам’ятайте: бізнес ніколи не був і не буде статичним варіантом заробітку, у всіх є провали, раджу вважати їх “інвестиціями у досвід”, за умови, що ви винесете урок з ситуації.

Автор: Катерина Плохій…

By Катерина Плохій, назад