Абсолютно нічого не хочеться. Апатія. Не знаєш, що робити. Не можеш зосередитися, витрачаєш час абсолютно на все, але не на справи, які конче потрібно зробити. Знайомі відчуття? Тоді я тебе розумію. Ці дні, коли перетворюєшся на овоч, просто вбивають. Починаєш всіляко шукати сенс і мотивацію працювати далі.
Та чому відбувається це вигорання? Чому усе спочатку було ОК, а потім злітає дашок? Зараз ми разом у цьому спробуємо розібратися!
Ти не один
Робота. Навчання. І кожен не застрахований від того, коли наступить момент втрати сил продовжувати справи. Що кажуть ті, хто вже пережив цей стан?
Анна, студентка Інституту журналістики КНУТШ.
«Нещодавно я спробувала працювати новинним журналістом. Писала по 7 новин за робочий день: із сьомої по дванадцяту ранку. Мені дуже не подобалася ця робота, тому що вона була нудна, монотонна. Ти просто “клепаєш” ці новини, мов навіжений. Пропонуєш редакції цікаві для себе теми, але вони з цим не погоджуються. Усе призвело до того, що це перетворилося на кошмар, оскільки з’ясувала, що я творча особистість. А через монотонну роботу мій внутрішній стан почав дуже сильно погіршуватись.
Я прокидалася зранку, а який голос казав у голові: «Звільнись! Звільнись сьогодні же!» Через два місяці піддалася цьому пориву. І зробила правильно. Бо ще два місяці відновлювала свій емоційний стан, набиралася натхнення, яке було до цієї роботи.
Щоб привести себе до тями, намагалася більше спати, просто деградувати. Нічого не робила. Розуміла, що у мене не вистачає ресурсу, щоб зробити речі, які раніше викликали задоволення. Це мене морально добивало, бо я звикла бути супер продуктивною. Але потім прийняла це і почала більше проводити часу із друзями, поступово закривала університетські дедлайни. Зареєструвалася на Badoo та Tinder, аби просто більше спілкуватися. Максимально релаксувала».
Катерина, студентка Інституту права КНУТШ.
«У мене було вигорання через навчання. Я інколи не могла сидіти на парах, хоч вони дистанційно. Просто не бачила сенсу. Батьки, на щастя, мене не примушують вчитися, бо казала, що все добре. Щоб “витягти” себе із цього стану, намагалася дивитися фільми, серіали, більше гуляти, ні про що не думати, особливо про навчання. Дуже вдячна друзям, які вислуховували моє “ниття”. Вони нагадували мені про мою мрію. Також ми спланували нашу поїздку по Україні».
Що радить психологиня?
Я попросив у своїх знайомих написати те, що б вони запитали у психолога. Питання, які писали найчастіше писали, нам допоможе прояснити кандидатка психологічних наук, засновниця Центру психології Олена Шершньова.
Олена Шершньова. Фото з Facebook
📌 Бувають випадки, коли вже перегоряєш і нічого робити не можеш. Як прийняти цей «стан непрацездатності»? Як пережити вигорання?
По-перше, берегти себе, не доводити до такого стану, відпочивати, дозувати навіть найважливіші справи. Коли вже опинилися в такому стані, то важливо розуміти, що це все тимчасово. Та варто відпочити, сказати собі, що маю на це право, бо зараз для мене важливо «поновитися» і бути знову у формі.
📌 Що робити, якщо перестаєш отримувати мотивацію від того, від чого міг отримати раніше. Я думав, що нові знайомства та спілкування витягнуть мене із стану апатії, але навпаки тепер відкладаю справи на потім. У наслідку завал по навчанню і роботі.
Якщо людина відкладає свої справи, значить вони дійсно її не мотивують. Потрібно розуміти, для чого це потрібно, нащо мені навчатися. Бо так батьки хочуть? Так, це теж може бути нормальною мотивацією. Є навіть техніки, коли ви уявляєте кінцевий результат не задля візуалізації, а задля натхнення. Наприклад, просто подивитися на щасливі обличчя батьків. Або на свою супер успішну кар’єру у результаті цього навчання і подумати «ОГО! Я цього реально дуже хочу». І коли ви розумієте нащо вам це робити, коли ви уявляєте результат, надихаєтеся ним, то тоді з’являється мотивація.
А щодо знайомств та відкладання справ на потім, то, можливо, ви перфекціоніст і хочете зробити все ідеально. Буває таке, що людина відкладає, бо шукає ідеального місця, чекає моменту, то потрібно дозволяти собі бути не ідеальним. Робити краще тут і зараз, ніж «ідеальний момент» у майбутньому.
Тобто два моменти: шукати реальну мотивацію і натхнення, те що вам потрібно у цій справі, і не бути перфекціоністом, не відкладати все до «ідеального моменту».
📌 Чи можна проводити якусь профілактику, щоб уникнути вигорання, творчої кризи?
Так, дозувати. Як вже сказала, найкрутіше, найпотрібніше заняття просто набридне і наступить вигорання, якщо ви будете безмірно цим займатися. Наприклад, є люди, які збираються вивчити англійську, починають день і ніч займатися з репетиторами чи самостійно. І за тиждень вони вже закидають. Тому що важливо все робити в міру, не забувати про відпочинок, обов’язково перемикатися на хобі або щось інше. Тоді це буде чудова профілактика.
Закінчимо на гарній ноті
Я думаю, що кожен замислився над причинами стану, який іноді може нас закувати. Сподіваюся, що кожен розбереться із своїми «тарганами у голові». Удачі! Головне без вигорання!)
Автор: Денис Булавін
Читати попередні матеріали цього автора:
Як не стати «жертвою інтерв’ю»: взаємовідносини журналіста та респондента