Всім відомо, що медійні особистості, в тому числі бізнесмени, політики, часто користуються допомогою особистих помічників: піарників, консультантів, бренд-менеджерів, секретарів… І про них ми чуємо достатньо часто та й завдання, що вони виконують, зрозумілі. Але тоді чим займається політтехнолог? Чому про них ми так мало знаємо, хоч політики до них постійно звертаються?
Політичний технолог (політтехнолог) — професія, діяльність якої у двох умовних частинах світу відрізняється. На теренах колишнього СРСР, особливо в Росії, це, в першу чергу «спеціаліст в галузі практичного застосування політичних технологій». А на Заході та в європейських країнах політичний технолог — маніпулятор суспільною свідомістю з метою підготовки населення, той хто дає інструкцію громаді для подальшого отримання інформації шляхом підміни понять.
Тепер варто зрозуміти, чим саме є галузь «політичних технологій» і наскільки поняття в пострадянських країнах та на Заході відрізняються.
Політичні технології — це сукупність способів, методів і процедур впливу на маси людей з метою надання їхньої політичної поведінки характеру, сприятливого для досягнення певних політичних або управлінських цілей.
Отже, хоч і пояснення самої роботи достатньо різні, власне політтехнологи мають схожі обов’язки.
Обов’язки політтехнолога
Дивлячись на визначення, хто такий політичний технолог, можете виділити його основні обов’язки. Його мета — забезпечити перемогу його замовника на виборах, при чому створивши йому позитивний політичний імідж.
Не виключенням буде й так званий «чорний піар». Та його використовують рідко, адже треба не тільки вміти правильно подати, а й тримати під контролем, бо опоненти можуть скористатись ситуацією на свою користь.
Що потрібно для підтримки іміджу клієнта:
- зрозуміти суть проблеми й обговорити стратегію з замовником;
- вивчити психологічні особливості цільової групи, якщо якась виявиться проблемною, запропонувати способи роботи з нею;
- сформувати команду, де кожен буде спеціалізуватися лише на своєму вузькому профілі й розробити стратегічний план;
- керувати виконанням плану й, за потреби, корегувати його та вносити зміни.
Насправді, перечитавши лише ці пункти, здається, що роботу політтехнолога виконувати вже й не так важко. Але за цим невеликим списком ховається робота людини, яка має розумітись в політиці, соціології, піарі, психології… Адже саме політичний технолог може порадити замовнику вступити в коаліцію з іншими політиками, організувати PR-кампанію, сформувати нові цінності в суспільній свідомості, використовуючи різні методики.
Слід також зазначити, що сам політтехнолог може подати ідею, але реалізовувати її повинні будуть сотні людей під його керівництвом. Його завдання донести до всіх цих людей спільну мету і методи її досягнення, а також контролювати процес і коригувати його залежно від зміни обставин.
Якими є особисті якості політтехнолога?
Кажуть, що саме ці люди творять політиків: мерів, міністрів, президентів. Вони часто працюють з фейками, нерідко самі ж їх створюють. Ведуть пасивну війну зі штабами-суперниками. Тому не кожна людина, хто закінчить відповідний фах може стати політичним технологом. Для цього треба певні якості:
- вміння виходити зі стресових ситуацій;
- розуміння психології людей та вміння маніпулювати;
- креативність та ініціативність;
- бути політично зацікавленим та стресостійким;
- розуміння того, що не завжди вдасться «вийти сухим із води».
Як стати політичним технологом?
У більшості країнах світу фах політтехнолога не вважається академічним, його не можна здобути в ВНЗ. На відміну від дотичних: політології, соціології, дослідження масової думки або медіазнавства. Щодо легальної заміни професії «політтехнолога», то варто розглянути варіанти політичного консультанта чи радника.
Політтехнолог в Україні
Перша хвиля поширення політичних технологій на території закінчилась Помаранчевою революцією. Використання їх вдруге, за президентства Віктора Януковича, призвело збройного конфлікту між владою та народом, відомим як Революція Гідності.
Українці неодноразово показали, що явне маніпулювання політичною свідомістю не призведе в нашій країні до позитивних змін. Не виключення, що й з сучасними політиками працювали політтехнологи, але тут важливе питання міри.
Підсумувавши всі матеріали, можемо узагальнити, що політтехнолог — темна конячка у світовій політиці. Хоч офіційно професія не існує, влада різних рівнів неодноразово користувалась послугами цього експерта з політичних технологій та маніпулювання суспільною свідомістю.
Автор: Брезгунова Лілія
Читати попередні матеріали цього автора: