Для ЗМІ

Джеймс Нахтвей: історія документальної фотожурналістики

«Я усвідомив, що документальна фотографія може висвітлювати події зі своєї точки зору. Вона дає голос тим, хто не може висловитися по-іншому. Як наслідок, вона стимулює громадську думку і дає поштовх публічним обговоренням, перешкоджаючи зацікавленим сторонам контролювати їх так, як вони хотіли б» — Джеймс Нахтвей (TED talk з Джеймсом Нахтвеєм)

Хто такий Джеймс Нахтвей?

Американський фотожурналіст, що спеціалізується на зніманні репортажів у місцях, де розгортаються міжнаціональні, релігійні чи воєнні конфлікти. Він вже понад 30 років демонструє людям, що сутички породжують жорстокість, вона — смерті тисячі невинних. 

Його робота у пресі розпочалась у ролі фотографа в газеті Albuquerque Journal (Нью-Мексико). Та через три роки (у 1980 р.) він переїжджає до Нью-Йорку, де стає вільнонайманим фотографом. З того часу й розпочинається історія документальної журналістики, яку створив Нахтвей.

Справді важко назвати країни, куди він не їздив у відрядження. Але як зародилась ця ідея? У 1981 році молодий фотограф їде створювати репортаж на місце воєнних дій в Північній Ірландії. Там він і зрозумів свою місію: робити не просто фото, а показувати війну своїми очима, не на чиїсь стороні, а такою, як вона є для тих, кому не дають слово.

Північна Ірландія, ПАР, Румунія, Радянський Союз…

В інтерв’ю Хілларі Робертс Джеймс Нахтвей поділився, що крім фотографування в зонах конфліктів працює в галузі соціальної документалістики: «…Я їздив по всьому світу, змінюючи одну війну за іншою… Мені стало цікаво, що відбувається в Румунії, оскільки вона була найбільш важкодоступною країною в Східній Європі… Я поїхав туди без завдання. Чув про дитячі будинки, які є в багатьох містах країни, але ніхто не міг мені точно сказати, де вони. Я знайшов перекладача, взяв напрокат автомобіль, поїздив по окрузі і знайшов «гулаг для дітей». Це відрізнялося від тієї жорстокості, яку мені довелося бачити на війні. Це була узаконена жорстокість стосовно невинних людей, яка проходила під контролем держави, і це привело мене в шок…»

Без освіти фотографа, але з бажанням донести правду, Джеймс Нахтвей фотографував там, де на те, щоб зробити кадр були лічені секунди. Тому його фото справжні, бо найчастіше зроблені з першого разу. Адже він розумів, що жоден кадр не вартий життя. «Продовжуйте ризикувати протягом всієї кар’єри … але ні в якому разі не доводьте ризик до нерозсудливості» (інтерв’ю з Хілларі Робертс).

«Я — очевидець і хочу, щоб мої свідчення були правдиві та без цензури» (TED talk)

За свою довгу кар’єру Джеймс Нахтвей не лише публікувався у найвпливовіших ЗМІ, а й видав книгу й відкрив виставку. Якою була її мета? «Коли ви бачите зображення поза новинної статті, воно робить зовсім інше враження» (інтерв’ю з Хілларі Робертс). Хоч «Інферно» (книга) та «Пам’ять» (фотопроєкт) свідчать про конфлікти різних світів, та разом це історія нашої планети. Він неодноразово доводив, що людство це не тільки передові технології, толерантність та мир. Це жорстока кампанія олігархів проти повстання місцевого населення у Гватемалі, війна в Сальвадорі, ізраїльсько-палестинський конфлікт, де цивільні намагалися зупинити військових коктейлем Молотова, громадянська війна між Боснією, Хорватією та Сербією, сутички кланів у Сомалі після розпаду центрального уряду, табір смерті Хуту…

Де можна познайомитись з фотожурналістом ближче?

Швейцарський режисер Крістіан Фрай у 2001 році зняв документальний фільм про Нахтвея. Де відомий журналіст був не лише головним героєм, а й оператором: мінікамера була прикріплена до його фотоапарату, що створює для глядачів ефект присутності на знімальному майданчику. 

До слова, фільм був номінований на Оскар у 2002 році як «Кращий документальний повнометражний фільм», а також судді Новинної та документальної премії «Еммі» у 2004

Про його роботи не треба читати, їх просто потрібно побачити. Побачити і зрозуміти. Побачити і пережити. «У моїй роботі є тільки сьогодення. Це моя особиста реакція на те, що я бачу. Немає ніяких шаблонів. Призначення моїх зображень не в тому, щоб підтвердити те, що я і так знаю», – Джеймс Нахтвей не фотографував, він зберігав в пам’яті людства всі рани: тих, хто вижили в таборах смерті, врятованих від війни й голоду дітей, міста після терактів чи країни під час війни. В нашого світу своя чорно-біла історія, яку він розповідав своїми роботами.

Автор: Лілія Брезгунова…

By Лілія Брезгунова, назад

Брифінг і презентація. Як обговорюються найактуальніші питання? Частина 2

Громадські діячі планують новий проєкт чи олімпійська збірна повернулась додому. Яким чином з ними взаємодіють журналісти та як медійникам перебувати в епіцентрі найважливіших подій? Розглянемо два наступних способи отримання інформації: брифінг і презентації. Та дійдемо до висновку, що важливіше: короткі публічні виступи (брифінги) чи вдало заплановані презентації?

Як зазначалось раніше, брифінг — це короткий публічний виступ, під час якого представники організацій (партій, колективів, команд) інформують про свою офіційну позицію щодо певного питання, повідомляють деталі чи позиції сторін. Іншими словами, це зустріч з представниками ЗМІ, найчастіше скликана в екстреному порядку.

Презентація — спосіб зв’язку з авдиторією, який містить не лише демонстрацію товару чи послуги, а й супроводжується відповідною програмою: відеоролики, концерти, розпродажі, аукціони чи вечері. Зрозуміло, що спосіб проведення медіазаходу залежить від організатора: події державної PR-служби будуть вирізнятись підходом від заходів комерційних компаній.

Брифінг — це пресконференція?

Важко не погодитись, що брифінг і пресконференція мають багато спільних правил проведення: чітко визначена тема, лаконічність у питаннях та відповідях, лояльне ставлення до журналістів. Але чи можна вважати ці заходи однаковими? Ні. Адже вони відрізняються в ідеї проведення. Якщо мету пресконференції визначили у попередній статті, тоді яка ціль брифінгу?

Основне завдання брифінгу — дати старт поширення певній темі чи проблемі в суспільстві. Найчастіше такі медіазаходи організовуються в дуже короткий термін, адже причиною стала термінова подія. Тому і проводити їх можуть не як пресконференції у просторих приміщеннях з десятками камер та професійно виставленим світлом, а в холі готелю чи при вході в державну установу. 

Наступним критерієм є те, що брифінги завжди короткі (до 40 хвилин) та на них присутня невелика кількість журналістів (переважно представники впливових ЗМІ чи медіа з великою авдиторією). 

Якщо порівняти з пресконференцією, то брифінг не уточнює інформацію настільки, як це роблять на конференції. Доповідач говорить короткими фразами й без детального пояснення ситуації. Варто пам’ятати, що брифінг проводиться для поштовху до поширення новини, а конференція для пояснення, можливо, навіть тієї ж інформації. 

Як організовують брифінги?

Якщо з’явилась тема для брифінгу, то за 1-3 дні розсилаються так звані «червоні» (швидкісні пресрелізи) та готується сама доповідь. До слова, доповідачів може бути декілька. Якщо необхідно висловити різні думки чи навпаки, підкреслити одностайність рішення команди. В такому випадку головною є перша доповідь і матеріали ЗМІ базуватимуться на ній. Якщо залишається час (найчастіше це близько 10 хвилин), тоді журналісти можуть ставити свої запитання, дотримуючись всіх правил. 

Як можемо зрозуміти, брифінг — окремий тип медіазаходу, хоч й має спільні ознаки з пресконференцією, та, найголовніше, його мета відрізняється, а, отже, вважати брифінг різновидом конференції буде помилкою.

В чому особливість презентації?

Головною відмінністю презентацій від інших медіазаходів можна вважати те, що на них запрошують не лише журналістів. Гостями стають партнери, дружні організації чи навіть представники цільової аудиторії. PR-служби таким чином знайомлять з презентованим «продуктом» без посередників, тобто без медіа.

Існує певна схожість у проведенні цього заходу з пресконференцією. Адже формальна частина у них практично однакова: журналістів за декілька днів запрошують, збирають і ознайомлюють з необхідними до початку відомостями. Але все ж не можна ототожнювати презентації та конференції. Інформаційний зміст перших полягає в наочній демонстрації «продукту», де його можна не лише побачити, а й спробувати, ввімкнути чи прочитати.

Яка ж схема проведення презентації?

Будь-яка презентація складається з трьох частин:

Інформаційна (аналог пресконференції)Презентаційна (коментарі від спеціалістів, демонстрація та пояснення «продукту»)Неформальне спілкування (найчастіше це вечері, але часто організовують аукціони чи концерти)

PR-служби часто використовують презентації як спосіб зв’язку не лише з медіа, а й з авдиторією. Це можливість заявити про себе й свій «продукт» на ринку. Саме презентації допомагають спершу сформувати, а потім підтримувати імідж та особистий бренд компанії. 

Хоч заходи зовсім не подібні між собою й існують з різною метою, але даючи поштовх інформації після брифінгу, чи знайомлячи майбутніх клієнтів з «продуктом» на презентації, компанії чи установи здаються читачам більш відкритими, тим самим розмивають межу між організаціями, журналістами та авдиторією.

Автор: Лілія Брезгунова

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/bezpeka-zhurnalista

https://pressassociation.org.ua/ua/zhinka-v-zhurnalisticzi-problemi-ta-vikliki…

By Лілія Брезгунова, назад

Пресконференція та «круглий стіл». Як обговорюються найактуальніші питання? Частина 1

Політики зробили гучну заяву чи група науковців оприлюднила приголомшливе відкриття. Яким чином з ними взаємодіють журналісти та як медійникам перебувати в епіцентрі найважливіших подій? Розглянемо два способи отримання інформації: круглий стіл та пресконференція. З чим ЗМІ працювати доцільніше: відвідувати пресконференції чи модерувати «круглі столи»?

Перш за все, потрібно чітко зрозуміти, що означають ці медіазаходи:

Пресконференція – захід, що проводиться у випадках поширення важливої суспільству новини чи привернення уваги до неї. Коли особа чи організація, що безпосередньо пов’язані з цією новиною, дають коментарі чи пояснюють певні факти з цього приводу. 

Також пресконференція – це зустріч державних, громадських чи наукових діячів з представниками ЗМІ для висвітлення актуальних для громадськості питань. Це спосіб не лише поширення інформації, а й донесення до суспільства своєї позиції чи коментарів у зв’язку з ситуацією.

«Круглий стіл» – форма публічного обговорення чи висвітлення важливих питань, у якій беруть участь посадові особи, експерти, громадські, політичні та наукові діячі, а також журналісти. 

Це різновид полілогу (форма мовлення, що характеризується зміною висловлювань декількох мовців), вході якого всі присутні висловлюють свою думку щодо наявної проблеми й шукають способи її вирішення. 

Які особливості пресконференцій?

Формат пресконференції відкриває можливість масштабно представити результати своєї діяльності чи анонсувати новий проєкт.

Зрозуміло, що для якісного проведення заходу потрібно заздалегідь подбати про світле й просторе приміщення, пресрелізи й запрошення.

Для чіткішого розуміння особливостей пресконференцій можна виділити декілька правил:

Потрібно чітко визначити тему й мету конференції. Підготувати аналітику чи статистику, необхідні графіки для короткої вступної промови перед запитаннями, щоб запрошені журналісти розуміли, яка ідея та мета заходу.Матеріал повинен бути викладений просто, без використання спеціалізованої термінології. Говорити варто коротко й не відходячи від теми. Демонструвати наявні напрацювання. Це допоможе журналістам підібрати запитання та заголовки для майбутніх матеріалів.Продумати чіткий план конференції: хто і коли бере слово, що наголошувати та хто і яку роль буде виконувати. Уникати розбіжностей, підготувати логічну й послідовну аргументацію.Чітко запланувати час конференції (до 1-1,5 години), щоб не втратити увагу журналістів.Щодо правил для ЗМІ, то можна виокремити власне про запитання: воно повинно бути одне, без довгої передісторії. Може бути уточнювальним, але за умови, що не викликатиме дискусії, що переростуть у конфлікт. У таких випадках модератор має право перервати журналіста чи взагалі попросити залишити приміщення.

Можемо розуміти, що журналісти й організатори пресконференції розглядають її з різних позицій. Для перших важливість заходу полягає у написанні в майбутньому цінного читачам матеріалу. Коли для других – важливим є чіткість подачі та викладу думок, адже без цього навіть приголомшлива новина не потрапить на шпальти ЗМІ. 

Отже, хоч і позиції, з яких розглядається захід відрізняються, та мета в них одна: якісне поширення новини чи матеріалу в медіа. Тому це однаково залежить як від журналістів, так і від організаторів.

«Круглий стіл». Як працює формат полілогу?

Назва заходу справді походить від того, що колись важливі члени суспільства збирались за круглим дерев’яним столом. Пам’ятаєте легенди про короля Артура та його лицарів? Так ось, саме від них і походить це поняття. Таке розташування підкреслює рівність прав кожного представника або кожної делегації, яка бере участь в цьому заході. 

Хоч час іде та традиції змінюються, та мета «круглого стола» залишається. Це досі зустріч рівноправних сторін для розв’язання проблем чи домовленості про співпрацю.

Як організувати ефективний «круглий стіл»?

Включити до числа організаторів одного або кілька представників ЗМІ. Подбати про включеність інших медійників у процес. Також буде вдалим рішенням у ролі модератора (ведучого) запросити журналіста. Він не лише вдало контролюватиме ситуацію, а й підготує якісний ексклюзивний матеріал.Заздалегідь повідомити про тему й мету зустрічі, щоб сторони могли підготувати чітку аргументацію та матеріали для демонстрації.Запрошувати від 5 до 15 осіб (більше не ефективно), модератору слід представити кожного, оголосити програму, а в кінці підбити підсумки й виділити найважливіші ідеї. 

Так, можливо, цей формат зустрічі не буде ефективний у всіх важливих громадськості сферах, але саме він забезпечить читачу чи глядачу повне розуміння ситуації, яку обговорюють, адже за столом будуть сидіти посли з кардинально різними поглядами. 

У підсумку можемо лише сказати, що як і пресконференція, так і «круглий стіл» є важливими джерелами інформації. Хоч не виключено, що вони будуть сплановані для якісного поширення фейків. Та у більшості ситуацій, на матеріали з цих медіазаходів покладаються більше, ніж з інших заяв чи документів. 

Хоч ці події не можна рівняти, бо вони проводяться у різний спосіб й сповідують різну мету, та варто розуміти, що в обох випадках важливою є цінність отриманих висновків та можливість політиків, науковців, громадських діячів стати ближчими до народу. 

Автор: Лілія Брезгунова

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/bezpeka-zhurnalista-pid

https://pressassociation.org.ua/ua/sudi-u-vidnosinah-z-zhurnalistami-ta-zmi…

By Лілія Брезгунова, назад

Дайджест новин за липень

Дайджест — короткий огляд найголовніших новин у світі маркетингу, блогінгу, бізнесу, журналістики та соціальних мереж. Це стисло та лаконічно, щоб бути у курсі всіх подій та новин, що відбулися протягом минулого місяца. Дайджест — швидкість та обізнаність. Дайджест — бути в темі.

Перший випуск дайджесту (за червень) був про новинки у сфері технологій.

Сьогодні ознайомитесь з найголовнішими новинами у сфері бізнесу.

Сюрприз

Найближчим часом Національний банку України планує почати поступово скасовувати обмеження з придбання бізнесом іноземної валюти без зобов’язань.

Юрій Гелетій, заступник голови НБУ вважає, що таке рішення матиме більший вплив на валютний ринок:

«Ми готові рухатися далі на шляху до валютної лібералізації. Наступним важливим кроком стане зняття вимоги для бізнесу, що стосується купівлі іноземної валюти під зобов’язання».

Він нам не подобається

За результатами досліджень Європейської бізнес асоціації, більшість директорів вважають інвестклімат в Україні несприятливим.

Проте, інтегральний показник індексу інвестиційної привабливості у першій половині 2021 року дещо зріс у порівнянні з минулим періодом та склав 2,84 бали з 5-ти можливих.

Хюстон у нас проблеми

За даними досліджень Європейської бізнес асоціації, головними проблемами для бізнесу SEO в Україні є:

– судова система;

– високий рівень корупції;

– тіньова економіка.

Серед інших проблем:

– непередбачувані умови ведення бізнесу;

– висока кадрова ротація в Уряді;

– нестабільність у співпраці з закордонними партнерами;

– податковий тиск;

– гальмування реформ, що необхідні для співпраці з МВФ.

БізнесMEN

13 липня у першому читанні Верховна Рада ухвалила проект про електронне резидентство.

Це означає що IT-спеціалісти з різних країн світу зможуть віддалено вести бізнес в Україні та сплачувати усі податки онлайн за найпривабливішими умовами.

E-резидентство допоможе покращити національний імідж України та її статус на міжнародному ринку IT, а також збільшить бюджет на понад $1

Дія City

15 липня Верховна Рада України ухвалила закон, що характеризує та детально описує усоври роботи режиму для українських технологічних компаній, що отримав назву «Дія City»

Цей додаток буде дуже корисним для компаній, адже вони отримають змогу платити:

– 5% -вий податок на доходи фізосіб;

– мінімальний ЄСВ (зараз 1320 грн в місяць);

– військовий збір 1,5%;

– на вибір 18% -вий податок на прибуток або податок на виведений капітал 9%.

Зараз компанії платять 41,5%, якщо вони працюють зі штатними співробітниками.

Мені це не подобається

Учасники Спілки українських підприємців численно скаржаться на надмірне викоритсання владних повноважень і неправомірний тиск та бізнес з боку контролюючих і правоохоронних органів. Список лідерів:

Податкова служба — 60,37%;Держпродспоживслужба — 17

Автор: Анна Завірюха

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/dajdzhest-shokuyuchih-novin-cherven-2021/

https://pressassociation.org.ua/ua/7-porad-yak-napisati-zagolovok…

By Анна Завірюха, назад

Безпека журналіста під час роботи в зоні конфлікту

В час збройних конфліктів роль засобів масової інформації важко переоцінити. Адже війна вносить свої корективи в організацію суспільства. Саме в таких умовах ЗМІ не просто стає єдиним джерелом правдивої й перевіреної інформації. А також веде власну, «інформаційну війну», проти поширення фейків й дезінформації.

Усе це стає причинами того, що більшість людей починає вважати військову журналістику однією із найнебезпечніших галузей цього фаху. Адже вони часто бачать смерть на власні очі й постійно перебувають в зоні небезпеки. А також повинні дотримуватися всіх правил для збереження свого життя та інших.

Ще у 2014 році, на початку воєнного конфлікту, на території України в час виконання своїх обов’язків загинуло 5 журналістів. Це стало поштовхом до виявлення серйозної проблеми наших медійників: чи володіють вони знаннями й навичками ведення роботи в зоні бойових дій?

Хто визначає права й обов’язки журналістів в зоні бойових дій?

Права і обов’язки журналістів у зоні збройного конфлікту визначає Міжнародне гуманітарне право (МГП) (або міжнародне право збройних конфліктів). Більшість норм цього права визнані всіма державами світу. Ключовими документами є Гаазькі конвенції і декларації 1899 і 1907 років (так зване Гаазьке право), Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року. А також Додаткові протоколи до них 1977 року (Женевське право), резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

Щодо деталей, то Гаазьке право застосовується до правил і звичаїв ведення війни та встановлює обмеження на застосування зброї. Право Женеви містить норми про захист тих, хто знаходиться в зоні конфлікту. Проте не бере в ньому участі — цивільне населення, поранені, військовополонені.

Права журналістів у зоні збройного конфлікту безпосередньо закріплені у Конвенції про закони і звичаї суходільної війни (1907 р.) (посилання). Конвенції про поводження з військовополоненими (1949 р.). І Додатковому протоколі до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. (посилання).

Варто також зазначити, що не всі журналісти в зоні конфлікту можуть знаходитись під захистом міжнародного гуманітарного права. До груп, що захищені цим правом належать: військові кореспонденти, журналісти у відрядженнях в зони бойових дій та доправлені до військових частин. Підтвердженням статусу журналіста, згідно з І Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, є посвідчення журналіста, видане державною владою. 

Відповідно до ст. 4 А (4) Конвенції про поводження з військовополоненими 1949 р. військовими кореспондентами є представники ЗМІ, які мають акредитацію в збройних силах, супроводжують на точках, але не є їх частиною.

Наявність документа про акредитацію зобов’язує військове командування співпрацювати з журналістом в межах його професії.

Якщо говорити про журналістів, що не працюють офіційно в медіа, тобто є фрілансерами й не мають посвідчення журналіста, а, отже, й акредитації, то міжнародне гуманітарне право не забезпечує захист цих осіб. Хоча їх діяльність не заборонена законом. Але у випадках, які загрожують життю, журналісти-фрілансери підпадають під загальний захист цивільного населення.

Щодо зони АТО/ООС, то варто отримати акредитацію, хоч вона і не обов’язкова, згідно з українським законодавством. Та безпека журналіста залежить від отримання цього документу. Акредитацію в зоні АТО здійснює Служба безпеки України.

Яким є головне правило військового журналіста?

Основним правилом є відповідь на питання: матеріал чи життя. Це саме той випадок, коли медійнику варто зрозуміти, що за одне життя він напише не один матеріал.

«З точки зору особистої безпеки, твердження, що «робота журналіста — це лізти на рожен» застосовне до будь-якого виду журналістської діяльності. Тому оцінка ризиків є ключовим поняттям у журналістиці, з урахуванням того, що ніякий репортаж не вартує життя журналіста», — Йошрі Фоуда (Yosri Fouda), «Аль-Джазіра»

Загальні положення для журналіста під час роботи у зоні конфлікту

Особливостями конфліктів у сучасному світі можна вважати так звану «гібридну війну»: воєнні дії, кібератаки та інформаційні війни. Таки чином робота журналіста — важлива складова для досягнення мирних цілей, адже, публікуючи факти насилля чи гуманітарні катастрофи, вони привертають увагу до регіональних чи навіть глобальних проблем. 

Ще одним важливим положенням є розуміння того, що правила, що стали звичними журналістам в мирний час, не будуть діяти на війні. Тому для журналіста дуже важливо не лише знати норми національного законодавства та міжнародного права, а й вміти діяти ситуативно. Адже безпека журналіста, його життя — понад усе.

Отже, безпека журналіста під час роботи у зоні конфлікту — важливе питання вже не одного покоління. Хоч і оприлюднено велику кількість законів, де ледь не за кожних воєнних дій вносяться правки, та не варто забувати, що сторони, які ворогують, часто не дотримуються законів. Тому покладаємось не лише на журналістський захист, що забезпечує акредитація, а особисті міри безпеки. І пам’ятаймо, що людське життя вартісніше за будь-який матеріал.

Автор: Лілія Брезгунова

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/zhinka-v-zhurnalisticzi-problemi-ta-vikliki…

By Лілія Брезгунова, назад

Суди у відносинах з журналістами та ЗМІ

Ефективна комунікація засобів масової інформації та судових установ — одна з найважливіших складових демократичного суспільства. Адже не може існувати чесна та прозора судова система, якщо вона закрита для громадськості. Тому суди та ЗМІ мають не лише розуміти важливість такої співпраці, а й виконувати все для демократизації судочинства в Україні.

Ще із заголовка матеріалу можна зрозуміти, що суди та ЗМІ мають дуже непрості відносини. Адже тему суду журналістам завжди було важко висвітлювати. Та попри те, у світі існують сталі демократичні закони про комунікацію між судом та медіа. Вони мають певні відмінності від відносин ЗМІ з іншими структурами, адже для судів, в першу чергу, важлива прозорість та чесність з суспільством. 

Щодо України, то передусім існує ще дві важливі проблеми. Перша — досі збереглися радянські “традиції” про те, що суд — закрита від зайвих очей установа. Й друга — як згадувалось раніше, судові засідання — чи не найскладніша справа у роботі журналіста. Через це існують проблеми саме в прийнятті всіх обмежень, які його очікують в залі засідання та в подальшому висвітленні інформації. 

Якими є демократичні стандарти відносин між судом та ЗМІ?

Позицію ООН щодо взаємодії судів та ЗМІ узагальнено в Мадридських принципах взаємодії засобів масової  інформації та суддівської незалежності. Основним твердженням цього документу можна вважати те, що «функцією та правом ЗМІ є&nbsp

Щодо позиції Ради Європи, висвітленої в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також у резолюціях та рекомендаціях органів Ради Європи, то можемо виокремити п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Свобода виявлення  поглядів може підлягати обмеженням у випадках: захисту репутації чи прав людей; підтримання авторитету суду; забезпечення неупередженості суду.

Доступ журналіста на судові засідання

Доступ журналістів на судові засідання є нормою у будь-якому демократичному суспільстві. Однак, варто розуміти, що для судових процесів різних типів встановлено особливі умови допуску на засідання.

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Правила про інформування цих трьох процесів, можемо об’єднати твердженням, що «розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито». В кожному із цих типів судове засідання може бути закритим, але лише за певних умов. Наприклад, «…якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої [комерційної чи банківської] таємниці, яка охороняється законом. А також за клопотаннями осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність…»

Кримінальний процес

Відповідно до ст. 20 Кримінально-процесуального кодексу України, «розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом інформації. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивованою ухвалою суду. Наприклад, в справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою розголошення відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, та у разі, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист».

Фото- та відеознімання у залі судових засідань

Посилаючись на ч.4 ст.11 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”, представники ЗМІ мають право на судових засіданнях на фото- та відеознімання,  аудіозапис із використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду. Щодо використання стаціонарної апаратури зі штативами, потрібно узгоджувати із суддею. Й нерідко журналістам відмовляють. В інших випадках суддя чітко вказує місце, звідки повинно проводитись знімання.

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Згідно з законами, які регулюють проведення судових засідань цих типів, будь-який запис дозволено. Тому, якщо під час розгляду адміністративних правопорушень, господарського чи цивільного спору, суддя забороняє в залі знімання на мобільний телефон — такі дії судді є протизаконними та можуть бути оскаржені. 

Кримінальний процес

Кримінальний злочин у судовій справі значно ускладнює роботу журналіста, адже закони, які регулюють ці процеси відрізняються. 

Ч. 6 ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписувальні пристрої. Щодо проведення в залі судового засідання фото-, відеозапису, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури — це допускається на підставі ухвали суду. Тобто стаття 27 дозволяє використовувати без будь-яких інших додаткових процедур лише диктофон. 

Але все ж, якщо журналістові була заборонено фільмувати, то, відповідно до інших судових законів в Україні, він може подати скаргу про дисциплінарне порушення судді чи порушення засад гласності. Але якщо і вдаватися до таких радикальних дій, то перед тим варто порадитись зі спеціалістом. 

Умови доступу до судових рішень і матеріалів судового процесу

Не новина, що журналістам для підготовки якісного матеріалу необхідні документи про конкретні судові справи. Специфіка таких&nbsp

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Судове рішення, ухвалене на відкритому судовому засіданні, проголошують прилюдно. Переважно одразу після закінчення судового процесу. Якщо ж судовий розгляд мав закритий характер, прилюдно проголошують лише  резолютивну частину рішення. Існує можливість проголошення лише вступної та резолютивної частини  рішення, що має складний характер. 

Кримінальний процес

Вирок у кримінальній справі, навіть за розгляду справи в режимі закритого судового засідання, проголошує публічно суддя, що головує, або один зі суддів.

Крім того, журналісти можуть мати доступ до матеріалів справ. Як і незакінчених, які досі розглядаються в суді, так і тих, що зберігаються в архівах. Варто лише зауважити, що не всі справи є відкритими для медіа та специфіка отримання документів залежить від типу процесу та стадії, на якій знаходиться справа. Та, хоч і на законодавчому рівні питання доступу журналістів до інформації є достатньо чітким, та на місцях можемо бути свідком того, що суди та ЗМІ мають недовіру.

Отже, питання відносин між судовими установами та засобами масової інформації буде актуальним ще не один рік. З одного боку, гостро постає питання довіри між структурами, а з іншого — кількість законотворчих актів, які, хоч і пояснюють певні умови, та при тому суперечать одні одним. Тому намагаємося детально вивчити специфіку інформування того типу судового процесу, який будемо висвітлювати.

Автор: Брезгунова Лілія

Читати попередні матеріали цього автора: 

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/avtorske-pravo-yak-zahistiti-svoyu-intelektualnu-vlasnist…

By Лілія Брезгунова, назад

Жінка в журналістиці. Проблеми та виклики

Рубіж XX-XXI століть приніс в суспільство безліч змін. Стала іншою політична карта світу, з’явилися нові культури й традиції. Людство почало боротись за права тих, за кого навіть й не думали раніше. А як щодо жінок? Чи вдалось їм за стільки років нарешті отримати рівні права в кар’єрі з чоловіками? Та, врешті-решт, чи може представниця колись «слабкої статі» бути рівноправною частиною журналістського світу?

Перші жінки в журналістиці

Безумовно, за стільки років боротьби з несправедливістю, питання місця жінки у світі не стоїть так гостро. Вже більше і більше спеціальностей розвінчують міф про «суто чоловічу професію». Залишається лише питання: чи справді все так налагоджено, як виглядає на перший погляд, і чи досі журналіст має більше можливостей за журналістку?

У міру того, як журналістика ставала професією, жінки обмежувались у доступі до можливості набути цього фаху і стикалися з дискримінацією. Однак, жінки працювали редакторками, репортерками, спортивними аналітикинями та журналістками ще до 1890-х років.

На щастя, збереглось багато фактів про першість жінок у журналістиці за кордоном. Наприклад, “Перша леді чорної преси” (Етел Л. Пейн), перша жінка-репортерка в ефірі CBS (Марія Маклафлін), журналістка та продюсерка телевізійної війни з В’єтнаму (Енн Морріссі Мерік), перша жінка, яка отримала премію Рувима (Лінн Джонстон), перша військова кореспондентка, яка повідомила про початок Другої світової війни (Клер Голлінгворт).

Історій про те, як жінки досягали журналістського успіху багато. Та ще більше їх про дискримінацію, якої зазнавали авторки через стать: писали виключно під псевдонімами (чоловічими), матеріали жінок вважалися непрофесійними й підходили лише для «жіночих видань». Особливо гостро ця проблема відчувалась під час воєнних дій, бо, знову ж таки, «війна — не місце для жінок».  Добре, що були ті, хто були готовими йти проти «канонів» й отримували світове визнання за висвітлення воєнних дій. Вони доводили світу, особливо жінкам, що вони можуть бути будь-ким.

Яка ситуація в журналістиці зараз?

За останніми статистиками, європейські ЗМІ залишаються здебільшого чоловічими. Хоч жінки частіше обирають фах журналіста, але згідно з дослідженням ЗМІ 11 європейських країн, проведеним “Європейською обсерваторією журналістики” (EJO) й опублікованого на сайті Інституту масової інформації (https://imi.org.ua/articles/zhinky-zhurnalistky-jevropejskyh-media-de-vony-i89), частіше пишуть чоловіки й про чоловіків.&nbsp

Гендерний дисбаланс помітний практично у всіх аналізованих країнах. У деяких він стосується команди ЗМІ, та здебільшого дисбаланс помітний в авторстві текстів чи того, хто зображений на ілюстраціях (найбільша проблема з цим показником в України, де 49% фотографій зображували лише чоловіків, і тільки 10% — жінок).

Зрозуміло, що така ситуація розчаровує журналісток, та це можна пояснити певною «звичкою», ще з часів, коли журналістом міг бути лише чоловік. Та часи змінюються, як і самі ЗМІ, адже, переглянувши колективи та стрічки онлайн-медіа, зустрічаємо все більше і більше жіночих імен.

Керівниця Факультету журналістики Лондонського міського університету та авторка численних досліджень про жінок в журналістиці Сьюзен Франкс (Suzanne Franks) реагує на отримані результати: «Це чудово, що ми маємо настільки широке дослідження з порівняння гендерних нерівностей у такій великій кількості країн. Погано, що залишаються ті самі нерівності у тому, кого публікують та кого показують на фотографіях, якими ілюструють новини. Сподіваюся, що через підкреслення гендерних упереджень у журналістиці ми побачимо кроки до змін».

Сучасна дискримінація

Варто звернути увагу на ще одне дослідження. На цей раз міжнародна організація «Репортери без кордонів» оприлюднила звіт (https://rsf.org/sites/default/files/sexisms_toll_on_journalism.pdf), згідно з яким більшість зі 112 опитаних журналісток підтвердили, що стикалися на роботі з дискримінацією, небажаними дотиками (обіймами, поцілунками), погрозами, домаганнями чи агресією. 

Після проведення опитування, автори дійшли до висновків, що найчастіше потерпають від насильства спортивні та політичні журналістки. Крім того, ще одним важливим висновком є те, що журналістика для жінки — це «подвійний виклик». З одного боку, сама собою небезпечна робота журналіста, а з іншого — насильство на ґрунті гендерної дискримінації.

Отже, історично склалось так, що “я жінка в журналістиці” — це виклик. Проблеми були колись, інші є й зараз. Але журналістки щоразу їх додали й доводили, що «четверта влада» — однозначно, те місце, де жінка буде боротись не лише за свої права, а й попри дискримінацію та гендерну нерівність, працювати як і на спортивних змаганнях чи на засіданнях Верховної Ради, так і в зоні бойових дій. 

Автор: Брезгунова Лілія

Читати попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua

https://pressassociation.org.ua/ua/marketolog-profesiya-shho-vchit-prodavati…

By Лілія Брезгунова, назад

Основні психологічні прийоми в маркетингу

Маркетинг — сфера, з якою кожна людина зустрічається чи не щодня. Банери у міському транспорті, реклама у соціальних мережах, система розміщення товарів на поличках супермаркетів, та, звісно, їх упакування — безпосередній результат діяльності агенцій, які займаються формуванням попиту та задоволення потреб споживачів. Однак не завжди людина розпізнає, що нею маніпулюють (P.S. Насправді, маркетологи — ті ще психологи та маніпулятори!). Отже, розберемо, які прийоми у маркетингу, змушують закрити уявну або реальну потребу споживача.

Жовтий цінник або червона ціна

Пропоную кожному читачеві влаштувати собі челлендж на пошук неможливого: спробуйте знайти хоча б один супермаркет або книжковий магазин, або будь-який інший маркет, де б не було знижок хоча б на один товар у магазині. Аби що у віддаленому селі буде якась бабуся керувати магазином, одна, на увесь район, як монополіст — вона може справді не ставити зниженої ціни, однак люди будуть шукати способи купляти товари не в неї, через психологічну звичку до знижок.

Червоний цінник — найвідоміший спосіб створити “синтетичний попит” на товар. Подібний метод наче створює додаткову аудиторію покупців.

Наприклад: продається у магазині авокадо, однак ніхто його так і не хоче купляти. Продавець через острах псування товару робить знижену ціну (настільки, щоб прибуток став менше, однак не дуже в мінус) і “та невже!” — авокадо купляє студентка, котра не знала що узяти на ранок до сиру, а тут дуже якраз “подивився” на неї той авокадо. Проблема вирішена й усі задоволені.

Хотіла б ще наголосити на тому, що два різновиди червоних цінників, в залежності від цілі їх реалізації:

а) Вимушений цінник (підходить кінець терміну експлуатації товару; пошкодження товару; знецінення товару)

б) Промоутерський цінника (потреба звернути увагу споживача на певну лінійку товару; дати можливість клієнту протестувати та звикнути до товару)

Обов’язкова закономірність: після закінчення дії промоутерського ціннику на відповідну партію товару, ціна збільшується приблизно на 20%-30%

Повертаючись до згаданого у назві психологічного аспекту, червоний та жовтий — кольори, які “кричать”, викликають різкі та бурхливіі емоції (пристрасть, кохання, ревнощі, агресія), у зв’язку з цим, людина не може пройти повз таких написів.

Купуй “щось”, отримуй у подарунок “ще щось”

Знову ж працюємо над розширенням аудиторії. Чому я так говорю? Тому що якщо людина не хоче купляти річ, або вагається, то те, що вона отримує у подарунок, може дати кінцевий пуш (від англ. PUSH) покупцеві для певності у придбанні товару.

Згадайте, як ще у рідному 2007 продавались журнали “Ель”, “Космополітен” та деколи, до паковання якийсь сюрприз (браслетик, закладка для книжки, резинка для волосся) та підлітки відразу купляли журнал. Або йдемо ще далі — недорогі жуйки по 25-50 копійок з перснем або наліпкою — море емоцій!

Така методика працює і сьогодні, найчастіше застосовується у косметичних компаніях, або ресторанному бізнесі (Наприклад, акція “1+1=3”).

Покупки за умов, які описані у даному розділі, створюють деякий туман перед очима клієнта, оскільки, бажаючи придбати 1 річ, він приходить додому із трьома! Навіщо? То вже друге питання. У цій ситуації людина може просто не розуміти, що за одиницю, стоїть ціна, як за півтори. Неможливо зробити виняток, що такі акції, прийоми у маркетингу, створені з метою розповсюдження товару.

Подивись безкоштовний вебінар, де тобі впарять курс

“Що ж я втрачу від перегляду одного безкоштовного та корисного вебінару?” — з цієї фрази починається тісний взаємозв’язок із інформаційним бізнесом.

Передчуваю, що вже велика частина з вас знайома з цими “чудо-вебами”, де справжньої інформації тільки 20% максимум, та тільки за декілька хвилин до точки “продаж товару”. І все.

Психологія спрацьовує на моменті довіри безкоштовно-корисному контенту. Людина без попередніх установок відкриває вікно, де бачить людину, яка викладається повністю для нього, а потім показує усі аппруви придбати товар, і ви просто не можете відмовити, якщо не стоїть фінансове питання або інші додаткові.

Зростання ціни

Це мій улюблений “фінт” сучасного бізнесу. Ви, напевно, у таку літню погоду дивилися ціни на тури за кордон або по Україні і якщо компанія не “минулого століття”, то ви точно бачили рубрики “Ранній продаж” або “Останні місця” — це воно.

Будь-якій, наприклад, компанії по продажу білетів потрібно якнайраніше закрити продажі, на це є багато причин (можна після закриття зробити допродаж квитків та поставити на них завищену ціну; не потрібно буде на місяць більше платити відділу продажів; можна заздалегідь розрахувати кількість ресурсів для проведення заходу та інше).

Так у чому ж психологія такого прийому? Коли є часові обмеження, що торкаються ціни, людина швидше приймає рішення, а від умов за яких вона його здійснює залежить сам вибір. Коротко говорячи, якщо ви знаходите цікавий захід, на який хотіли б піти і вже завтра ціна буде вище, то за можливості придбати квиток, ви так і зробите.

Але відповідно дуже багато залежить від типу особистості. Людина може бути по житті дуже виважена і вона скоріше заплатить більше, але пізніше, коли обдумає рішення, а може бути авантюрист, який навіть не буде знати куди точно йде, але погодиться і оплатить квиток.

Інтрига

Цей прийом не є таким популярним і спрацьовує лише на вибрану аудиторію, найчастіше на підлітків, оскільки доросла людина скоріше погодиться на те може бути зрозумілим “від” та “до”.

Мається на увазі реклама яка містить у собі до 3-х об’єктів:

1. Кнопка дії (QR-код; Ллнк; Профіль у соцмережах).

2. Момент, що інтригує (Наприклад: текст, що інтригує без пояснень).

3. Частина оформлення (будь-яка деталь, яка може привернути увагу).

Якщо людині сподобався образ того, що вона бачить (постер, банер та інше), цілком можливо те що її візьме цікавинка дійти до кінця та зрозуміти про що може бути реклама. Але найчастіше такі прийоми у маркетингу не спрацьовують, якщо ми говоримо про країни СНГ (в основному реклама спрямована на людину з міста, а люди з міста часто кудись поспішає або просто немає сил чимось цікавитись), тому потрібно ще звертати увагу на генетичний код аудиторії, на яку спрямований вплив.

Дизайн

Величезну роль грає обкладинка товару, реклами, магазину, сторінки у соціальних мережах. Це своєрідна зчіпка між “клієнтом — його інтересом — продуктом”. Тут грає роль майже все.

Якщо ми говоримо про дизайн:

Сторінки у соціальних мережах — основні кольори, манера написання текстів або опису сторінки, картинки, формат викладу інформаціїУрбаністична реклама — розмір, формат подачі, кольори, інтерактив (коди, сайти), розмір тексту, співвідношення тексту та графічних зображень, розташування реклами (вулиця\вагон метро\суспільне кафе; на рівні очей, зверху, на підлозі)Оформлення закладу — привезені із-за кордону стільці та столи, особливий посуд, оформлення меню, форма офіціантів, усе що є у закладі.

А якщо ваш клієнт — це естет-авантюрист, то дизайн — перше над чим ви повинні задуматись.

Smart product

Зручно — упакування та зручність купівлі продукту;

Унікально — бренд, особливість товару;

Універсально — можна подарувати, можна застосувати у різних напрямках.

Ви можете перевірити будь-який товар за цим рецептом і прикинути наскільки він може бути успішним.

Психологія спрацьовує у простоті товару, придбанні, використанні, чим зрозуміліше все буде донесено до покупця, тим більше вірогідність, що полички будуть пустими частіше.

Отже, тепер ви знаєте основні прийоми у маркетингу, які можуть застосовувати на вас, як на клієнті, можете для себе зробити невеличкий експеримент — дивитись як саме вам продають товар та бути більш усвідомленим у тому за що ви віддаєте гроші. Однак і не потрібно всі прийоми сприймати злими та небезпечними. Наприклад: якщо вам якісно “впарюють” маркетинговий курс, мабуть вони щось знають:)

Автор: Катерина Плохій

Читати попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/hto-vlasnik-vashogo-telekanalu/

https://pressassociation.org.ua/ua/robota-vdoma-yak-ne-zijti-z…

By Катерина Плохій, назад

Дайджест шокуючих новин. За червень 2021

Дайджест — короткий огляд найголовніших новин у світі маркетингу, блогінгу, бізнесу, журналістики та соціальних мереж. Це стисло та лаконічно, щоб бути у курсі всіх подій та новин, що відбулися протягом минулого місяца. Дайджест — швидкість та обізнаність. Дайджест — бути в темі.

Перший випуск дайджесту (за червень) про новинки у сфері технологій. Які оновлення чекають нас у соціальних мережах? Які анонси, оголошення та акції запустили додатки? Як компанії хочуть захистити суспільство?

Instagram

«Ми занижували покази у Stories»

Instagram опублікував інформацію про те, що вони занижували покази у Stories, якщо це були репости публікацій зі стрічки. Пояснили це тим, що користувачі завжди цікавляться «оригінальними сторіс», а не шаблонними поширеннями постів.

Проте згодом вони прибрали це обмеження, оскільки зрозуміли, що дуже часто люди репостять пости на соціально важливі теми, які можуть застерегти когось або повідомити про якусь важливу проблему.

Нові функції

Тепер можна буде розпізнавати предмети по фото. Знімок можна як взяти з галереї, так і зробити. Інструмент «Піпетка». Тепер можна виділити один колір на фотографії, який залишиться, а всі інші перетворяться на монохром.

Young attractive woman with big eyes

Спілкування з брендом

Відбулась офіційна заява про запуск Instagram Messaging API. З липня цього року ця функція буде доступна не лише великим брендам, але й дуже маленьким бізнес-акаунтам (проте обов’язково має бути не менше 10 тис. підписників).

Функція полягає в тому, що користувачі можуть зв’язатись з чат-ботом бренду за допомогою кнопки “Instagram Direct”. Також можна запросити живого оператора, якщо користувач не захоче спілкуватись з роботом.

Clubhouse

Можна заходити без запрошень

Нещодавно додаток опублікував свою версію для Android, а цього літа програма анонсувала, що позбавиться від запрошень. За допомогою цього збільшиться аудиторія, що зможе зареєструватись та використовувати цю платформу.

Нагадаємо, зараз додаток має приблизно 2 млн власників Android

Tik Tok

Захист дикої природи онлайн

Незабаром TikTok запровадить два публічні оголошення, які будуть з’являтись користувачам кожному разу, коли вони будуть шукати хештеги чи відео пов’язане з дикою природою. «Ми використовуємо PSA (публічний сервіс оголошень) для того, щоб інформувати нашу спільноту про певні проблеми та перенаправляти їх на авторитетний зміст та підвищити обізнаність про небезпеку торгівлі вимираючими видами».

Нагадаємо, на початку 2021 TikTok приєднався до Коаліції припинення торгівлі дикою природою в Інтернеті, яка створена у 2018 р. Світовим фондом дикої природи.

Компанія «Створіть добро»

9 червня TikTok запустив #CreateKindness, глобальну кампанію з метою:

підвищення обізнаності щодо знущань (запуск анімаційного відеосеріалу, який розповідає реальні історії шести творців-аніматорів).виховання доброти на TikTok (видалення вмісту та облікових записів, пов’язаних із переслідуваннями та знущаннями).

Бренди та challenges

З весни-літа 2021 року відомі бренди почали запускати власні челенджі з брендованими хештегами. Користувачу необхідно зняти ролик і позначити цим хештегом. В свою чергу всі креативні відео публікуються на спеціальній сторінці НТС, де кожен може оцінити та прокоментувати творчість одне одного.

YouTube

Ні політиці, ні алкоголю, ні ставкам

Alphabet Inc`s YouTube більше не дозволить розміщувати політичну або передвиборну рекламу у верхівці домашньої сторінки сайту, а також рекламу алкоголю, азартних ігор та ліків, що продаються за рецептом.

Найперші для дітей

Youtube визнанний найпопулярнішим додатком серед дітей у 2020

Також, за категоріями веб-сайтів серед дітей лідером є «програмне забезпечення, аудіо, відео» (44,38%). На другому місці «засоби комунікації в Інтернеті» (22,08%) і на останньому «комп’ютерні ігри» (13,67%).

Google

Шифр на повідомленнях

В листопаді 2020 року був анонс про початок тестування нової функції — шифрування повідомлень всередині програми «Повідомлення». Тепер доступ до неї отримали всі власники Android. Тепер ні сама компанія, ні будь-хто інший не матимуть доступ до тексту або медіа в листуваннях. Для цього Google почав застосовувати Signal Protocol.

Якщо ви включите нову функцію, то побачите значок замка над полем введення тексту. Він буде говорити про те, що листування захищене від доступу ззовні.

Нагадаємо, схоже шифрування вже є і в Telegram, а також в WhatsApp.

Наступний дайджест новин чекайте в кінці липня.

Автор: Анна Завірюха

Читати попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/kreativnist-shho-zminyu%d1%94-svit-yak-narodzhuyutsya-ta-vtilyuyutsya-v-zhittya-shaleni-ide%d1…

By Анна Завірюха, назад

Які ЗМІ можна вважати взірцем журналістики в Україні?

Кожна професія має дотримуватись відповідних стандартів. Так само і журналісти – “четверта влада” – несуть відповідальність за інформацію, яку доносять людям, адже від того, наскільки правдива ця інформація, залежить і світогляд людини. Які ЗМІ найбільше дотримуються стандартів, поговоримо далі.

Що таке стандарти ?

Недарма кажуть, що журналіст – це людина, яка краще за всіх не розуміє, що відбувається. Робота журналіста в полі полягає в тому, щоб якомога більше дізнатися про події, явища, що відбуваються, і потім донести це до споживача у такому вигляді, аби він максимально не напружувався. У цьому їм допомагає відокремлення фактів від “води”,  розставлення важливих і не важливих аспектів за пріоритетністю (принцип перевернутої піраміди) та безліч питань до, наприклад, очевидців події для того, щоб у вас їх не залишилось. В принципі це і є ті самі стандарти.

Шість основних видів стандартів

Повнота – “правило п’яти w”. Тобто, питання What?(Що?) Who?(Хто?) Where?(Де?) When?(Коли?) Why?(Чому?), або принцип перевернутої піраміди + коментарі експертів. Якщо розглядати і аналітичний жанр, то додається питання “До чого це призведе?”. Повнота обов’язково має містити бекграунд, який розповідає, що відбулося до цього і пояснює складні терміни.

Відокремлення фактів від коментарів – один із найважливіших стандартів, який не тільки відрізняє аматора від професіонала, а ще й допоможе убезпечити журналіста від зайвих проблем. Слід чітко відокремлювати власні коментарі від фактів і коментарів експертів.

Відокремлення думок, точок зору та фактів – це означає, що журналіст має висвітлювати подію не з однієї сторони. У такому разі він перетворюється на прибічника даної сторони. Професійний журналіст завжди зберігає нейтралітет, висвітлює усі точки зору. Інакше він ризикує стати політичною мішенню.

Точність – мається на увазі лише правдива, точна інформація. Особливо, якщо доводиться багато працювати з цифрами (наприклад, статистика Covid’у), іменами, датами.

Оперативність – швидке висвітлення актуальних подій без завдання шкоди іншим стандартам.

Достовірність – кожне джерело інформації має бути надійним і верифікованим (у разі соціальних мереж).

Приклади ЗМІ

На мою особисту думку, найбільше з вищеперелічених стандартів дотримуються такі ЗМІ, як: 

Суспільне;Укрінформ;Букви;Українська правда ;Дзеркало тижня.

Топові видання, як правило, залишаються на тому самому рівні стандартів. Хоча є виняток – Суспільне. Цей ресурс орієнтується саме на стандарти і, як не дивно, поступово зростає. 

Що слід пам’ятати

Звертайте увагу на формат ЗМІ. На багатьох телеканалах чи інтернет-виданнях існують такі речі, як замовні сюжети, інтерв’ю тощо. Згадайте про оціночні судження, про “воду”. Якщо там їх багато, слід розуміти, що перед вами, з великою вірогідністю – шоу, на яке вже давно був замовлений сценарій. Це вже більше до розважального, ніж

інформаційного контенту. Для себе я відмітив, що до такого слід ставитись з легкістю та неупередженістю. 

Які читати видання,  вирішувати вам. Але слід пам’ятати, що навіть стандартизовані ресурси можуть підсунути замість новини рекламу.

Автор: Федір Молодцов

Читати попередні матеріали автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/yak-piarniku-domovitisya

https://pressassociation.org.ua/ua/osvita-dlya-zhurnalistiv…

By Федір Молодцов, назад