Щоденник PR-менеджера. Частина №1
Чорний та білий PR– чим вони відрізняються та де більше платять, яка специфіка роботи на “білій” чи “чорній” стороні? Піар-менеджер розкриває всі професійні секрети щодо обох сфер діяльності в комунікаціях.
Якщо ви знаходитеся на цьому сайті, то ви вже знаєте основи піару і пояснювати, що таке PR – напевно не треба. Тому одразу перейдемо до суті.
Чорний PR – це застосування неправдивих та часто навіть шкідливих фактів у комунікації з аудиторією. Чорним піаром можна вважати використання незаконних інструментів комунікації, пов’язаних з хакерством. Вирізняють і сірий PR, коли повідомлення до аудиторії грунтується на реальних фактах, проте добутих комунікатором нечесним шляхом або ж, коли ці реальні факти шкодять герою статті. Білий PR – зрозуміло, використання дійсних фактів, які навпаки корисні суспільству і інформують аудиторію про продукт компанії чи новину.
А тепер найцікавіше! Детально про кожен “колір” піару з кейсами зі щоденника піарника!
Білий PR
Тут все просто та чесно. Автор комунікації говорить правду про продукт, його позитивні сторони. Це може бути будь-яка реклама чи піар-акція, які розповідають правду аудиторії. З білим піаром працювати набагато легше, простіше, цікавіше. Проте, для простої і цікавої комунікації потрібно, щоб і сам бренд чи персонаж були чистими. В такому випадку створювати піар дійсно просто і цікаво. При роботі з білим піаром у PR-менеджера не виникає побоювань і додаткового головного болю.
Серед прикладів таких кейсів – Dove. Бренд робить правильні акцент у комунікації і чесно говорить про свої переваги. Тому з таким брендом завжди є куди розвернутися щодо цікавої, соціальної реклами. У Dove вміють правильно, саме через білий піар привертати до себе увагу – ось яскравий приклад.
Сірий PR
Прикладами такого кейсу є всім відомі відео про мера Харкова Михайла Добкіна та ситуація з Біллом Клінтоном. Піарниками були взяті реальні факти і надані широкій аудиторії.
Сірий піар може теж мати юридичні проблеми як і чорний. Постає питання щодо конфіденційності та правомірності здобуття даних фактів.
Ось вищезгадані кейси: стаття у КП в Україні та на сайті ТСН.
Чорний PR
Це використання неправдивих фактів, щоб очорнити певний бренд чи персону або ж обман аудиторії. Прикладами чорного піару також є “жовті” новини, якими преса часто підіймає собі рейтинги. Сюди ж можна віднести махінації певних псевдо-ЗМІ.
Класичний приклад: політичні гонки і наклеп кандидатів один на одного, чорні статті конкурентів у бізнесі. Всім їм треба пам’ятати одне – наслідки чорної інформаційної війни фактично назавжди залишаться в інтернеті.
Приклад некласичного чорного піару із життя. Створюється невідомий ЗМІ-одноденка, який починає постити фейкові новини про певні бренди. Потім цим компаніям надсилається лист з пропозицією за гроші видалити статтю. Приклад за посиланням.
Де більше заробляють
Насправді однозначної відповіді не існує. Є міф, що чорний піар дорожчий через свою ризиковість. Проте, часто чорну статтю розмістити доволі не важко. Соціальний, корисний бренду проект приносить піарнику набагато кращий заробіток і головне – ім’я у бізнес-середовищі і власну рекламу. Ті ж зі свого боку конвертуються згодом у збільшення прибутку.
Взагалі комунікації мені сьогодні більше нагадують далматинця – “ми намагаємося бути білими, але без малесеньких краплинок добріхування чи перебільшування ми не можемо”. Особиста порада – будьте у будь-якому випадку чесними. Аудиторія вже навчилася аналізувати факти і навіть малесеньке добріхування вам не пробачать. Навпаки, якщо бренд чи персона говорять правду, яка вона є – вони формують довіру. Ось чому часто навіть негативні персонажі викликають більше довіри ніж абсолютно “білі” бренди. Адже кожен розуміє, що ідеального не буває і обере те, що вважає знайомим та хоча б чиї плюси і мінуси знає.
Автор: Ярослава Католик