Пандемія та журналістика. Два поняття, які, по суті, несуть кардинально різну мету. Коли перше, тобто журналістика – це спосіб об’єднання людей, соціальних інститутів шляхом всебічного й об’єктивного інформування про дійсність. Тоді як друге – найвища інтенсивність розвитку епідемічного процесу, за якого інфекційне захворювання поширюється з надзвичайно високим ураженням населення. Це ті реалії, за яких люди довго знаходять шляхи до повернення активної комунікації не лише в громадах, а й у світі.
З початком пандемії перед журналістами стояли нові завдання, а саме повернути інформацію в життя людей. Та крім завдання перед ними й з’явились нові перешкоди.
Що змінилось для журналістів?
Соціальні мережі та інтернет й до пандемії містили в собі величезну кількість фейків чи різного роду дезінформації та зараз їх стало значно більше. Особливо це стосується самого вірусу: кількість хворих чи померлих, новий локдаун чи примусова вакцинація. Щодня журналісти повинні були підтверджувати чи спростовувати ці “новини”. Крім того, зросла відповідальність за інформацію, джерела та можливості її перевірки.
Які журналістські жанри постраждали найбільше?
Розслідування та інтерв’ю.
Чому інтерв’ю?
В першу чергу, варто зазначити, що це бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом. Отже, розмова, що здебільшого передбачає особистий контакт. А що під час пандемії? Skype, Teams, Zoom, Google Meet – стали основними способами життя журналістів-інтерв’юерів. Таким чином важко слідкувати за жестами, мімікою чи позами, що також важливо для вдалого інтерв’ю. Розмови, за час пандемії, здебільшого з’являються в онлайн-ЗМІ, адже такий формат зустрічей для них не новий. Хоча, варто додати, що журналісти почали активно використовувати ситуацію на свою користь: респондентом може стати людина що колись відмовила від очної зустрічі чи живе надто далеко, а так як формат онлайн-дзвінків став буденністю, то і розмова була комфортною.
Чому журналістське розслідування?
Журналістське розслідування — ексклюзивний журналістський матеріал на важливу тему, яка може мати широкий суспільний резонанс, при цьому існують особи або структури, які намагаються приховати інформацію стосовно цієї теми. Отже, це саме той матеріал“з місця подій”. Та в умовах пандемії відзняти та записати його не так просто. Відрядження по країні чи закордон, комунікація з очевидцями чи репортажі стали справжнім випробуванням для журналістів. Та навіть попри умови, розслідування залишається один із найважливіших та актуальних жанрів.
Варто додати, що всі жанри адаптовуються до нових умов: комунікація онлайн, текстові коментарі, використання нових платформ (нові соцмережі, подкасти), зв’язок з іншими редакціями та способи написання матеріалів навіть й з місця подій. Навіть для журналістів це було відкриття, що їхню роботу можна пристосувати до умов локдауну.
Що стало з редакціями?
За час пандемії, багато редакцій не витримали таких умов і перестали працювати. Проблеми з фізичним та ментальним здоров’ям журналістів, відсутність матеріалу чи змоги його отримати – стало частиною існування більшості редакційних колективів. Крім того, економічна складова поступово зросла до головної проблеми у роботі багатьох ЗМІ. Це вирішували шляхом скорочення редакційного колективу, зменшення кількості контенту та зниженням заробітних плат.
У тих медіа, що шукали способи для продовження роботи, почала поширюватись політична реклама чи, так звана, “джинса”. Частина матеріалів не допускалась до друку через цензуру. Такі ЗМІ стали використовувати для політичної гри. Але, варто зазначити, що не всі ЗМК піддались негативному впливу й маніпуляціям, є ті, хто продовжував користуватися своєю сталою економічною стратегією. Тому довіра авдиторії до медіа під час пандемії стрімко зросла.
Чи зменшилась популярність професії серед молоді?
Журналістика актуальною буде завжди: в час пандемії, війни чи мирний час. Так, зараз перед медійниками стоїть більше перешкод, та це не стало причиною зменшення кількості молоді в цій професії.
Отже, пандемія – це виклик для всіх установ, організацій, приватних і державних підприємств, а також ЗМІ. Кількість фейків, “джинси”, відсутність матеріалів чи закриття редакцій стали бар’єром для активної роботи журналістів. Чи стала пандемія поразкою медіа? Ні. Журналісти знайшли нові способи комунікації з авдиторією та респондентами. Робили все для того, щоб читачі отримували лише достовірну інформацію та могли покластись на ЗМІ.
Можна підсумувати, що журналістика в умовах пандемії – це перемога під час всесвітнього виклику.
Автор: Лілія Брезгунова