Preview від редакції. На жаль, в Україні, яка прагне стати частиною Євросоюзу та жити в суспільстві за європейськими цінностями й свободами, досі спостерігається дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Представники ЛГБТ-суспільства щодня стикаються з агресією, гомофобними висловлюваннями, піддаються моральному тиску та фізичному насиллю. Ми закликаємо бути людяними, поважати права і свободи оточуючих, не замовчувати проблеми гендерного пригнічення, а вирішувати їх. Be Social!
Черговий KyivPride вже незабаром. Проте, як сказав Юрій Двіжон: «Прайд лише раз на рік, а ЛГБТ-люди живуть з нами поруч весь час. Тому про це треба говорити частіше!» Можливо, ці рядки читають ті, хто зараз переживає прийняття себе. Юрій Двіжон, відомий режисер, кліпмейкер та Максим, SMM-менеджер KyivPride – розповіли про свій публічний камінг-аут й реакцію на зізнання оточуючих людей.
Максим, SMM-менеджер громадської організації KyivPride, ЛГБТ-активіст
📌 Максим, розкажи, будь ласка, про свою активістську діяльність.
Сам я, як громадянин України усвідомлюю, що треба і як можна робити. KyivPride – просто платформа для цього. Наприклад, підсвітка ТРЦ «Гулівер» в минулому році – це була моя ідея і я її реалізував.
https://www.youtube.com/watch?v=bILBH0VVFvo
📌 Що ти можеш розповісти про діяльність KyivPride? Їх допомогу людям?
KyivPride виступає більше як громадська організація, метою якої є, по-перше, інформаційна робота. Якщо казати про допомогу юридичну, психологічну, то KyivPride цим не займається. Наприклад, можна згадати «Інсайт». Ця спілка займається психологічною підтримкою підлітків, або мережа параюристів, які надають юридичну допомогу. Також «Наш світ», які теж займаються юридичною підтримкою. Або «ТЕРГО» – це організація батьків ЛГБТ-дітей, що збираються в групи. Там вони розповідають, що орієнтація – це нормально.
📌 У якому періоді ти почав усвідомлювати сексуальну орієнтацію?
Якщо казати про свідоме життя, то повністю вдалося прийняти мою орієнтацію лише у 19 років. Це досить таки пізно. Але якщо згадати дитячі роки, то я це почав розуміти при перегляді телебачення, тих же кліпів чи фільмів. Мені хотілося звертати увагу більше на чоловічих персонажів, ніж на жінок. І вже будучи в університеті, у мене були стосунки з дівчиною, і не з однією. От на третьому курсі я це все зрозумів. Тепер себе позиціоную як біромантик, тобто можу закохатися і в дівчину, і в хлопця. Але якщо ми кажемо про орієнтацію сексуальну, то тільки до своєї статті.
📌 Багато людей знає про твою орієнтацію?
Як мінімум – 900 людей у моєму Інстаграмі. Якщо казати про спілкування з однолітками чи у незнайомих компаніях, я можу відкрито сказати про свою орієнтацію. Просто навіть не надавати цьому великого значення. Якщо казати про рідню, то через безпеку приховую, крім мами, вона це знає. В Інституті був відкритим, всі викладачі знали, і у Фейсбуці мене лайкають досі. Проте через родичів мої сторінки у соцмережах закриті. Все-таки ще обережний на цьому шляху. Та я вже переїхав. Тобто на мене не впливають. Але все-таки поки що процес триває так.
📌 Розкажи про свій камінг-аут. Хто про це дізнався першим?
Якщо казати про публічний камінг-аут, то це була складна історія, бо він стався під емоційним сплеском. Влітку 19-го року, у період KyivPride 2019, я був у Прайд.Хаб (це місце, де проводили івенти на теми ЛГБТ). Після нього з друзями, було близько восьми людей, пішли у бік Контрактової площі. На нас напали з перцівками. Був я, ще один хлопець і дівчата. Його побили троє в масках, бо виглядав дуже екстравагантно: одягнутий у червоному плащі, хлопець же дизайнер. А я високий й до того ж опинився спереду, тому мені вдалося втекти. Тоді одразу викликав поліцію і швидку.
Перебуваючи під афектом через цей гомофобний напад написав у сторіс на чорному фоні білими літерами «Так, я гей. І що такого? Приймайте! Головне, навіщо бити? Як можна бути таким?». Мені надсилали дуже багато повідомлень з підтримкою в дірект. Всі надихнулися моєю сміливістю і прийняли це абсолютно нормально. Одна, однокласниця розказала іншим однокласникам про мою орієнтацію. Були одиночні насмішки через це і мені було дуже неприємно. А от пост з публічним камінг-аутом я зробив 2019-го року, 11-го жовтня у Всесвітній день камінг-ауту. Дуже символічно. Сотні людей мене підтримали. Тому все пройшло дуже добре.
📌 Є ще щось, що можеш додати до цієї теми? Чи побажати тим, хто зараз переживає період сприйняття себе чи камінг-ауту?
Не боятися бути собою. Розуміти, що життя дано лише один раз і лише для вас, і ви повинні його прожити так, як хочете, кохати так, як хочете. Лише в гармонії із собою можна відчути щастя.
Юрій Двіжон, український кліпмейкер, автор відео для Ріаnобой, Jerry Heil, Христини Соловій та ЛГБТ-активіст
📌 Є такий стереотип, що сексуальна орієнтація – це вибір. Чому це не так і чому сексуальна орієнтація – це те, що просто варто прийняти у собі?
Я не думаю, що хтось із нас свідомо обирає гомосексуальну орієнтацію, бо ти отримуєш в українському суспільстві засудження, можеш бути побитим, зменшується частина твоїх прав, переживаєш стрес. І заради чого, щоб спати з чоловіком? Мені здається, що це безглуздо. Бо якщо у тебе був би вибір, то ти вибрав інший шлях, більш простіший у своєму житті, ніж бути геєм.
Я не вибирав, мені подобаються дівчата. Коли були дівчата чи симпатичні співачки, з якими працював, то навіть думав, чому не натурал, чому не відчуваю ніякого сексуального потягу до них. Та мене природа зробила іншим і це треба просто прийняти. А якщо цього не прийняти, то буде дуже багато проблем.
📌 Що Ви відчували після публічного камінг-ауту?
Всі і так знали. Нічого незвичайного не сталося. Напевно полегшення. Просто після цього камінг-ауту у мене почали змінюватися стосунки з мамою, потім з татом, потім з родиною. Тому зараз я нічого ні від кого не приховую і відповідно моє життя стало максимально схожим до життя людей, які мають гетеросексуальну орієнтацію. Тобто зараз із своїм хлопцем можу і до батьків приїхати, можу з ним та мамою піти десь повечеряти.
Елементарні речі у мене такі самі, як і в інших людей, почали з’являтися у плані комунікації із своєю сім’єю. Напевно це – найголовніше, що змінилося. Бо ти можеш зробити камінг-аут непублічний для своїх друзів, які ніколи не будуть пересікатися з твоєю сім’єю. І будеш жити подвійним життям. Тобто, коли ти з маленького міста чи села починаєш грати тут одну роль, а коли, наприклад, в Києві і вже розповів своїм друзям, то живеш інакшим життям. Я такого не маю. Я такий, який є і мене це робить щасливим.
📌 У фільмі «Не ховай очей» Ви сказали, що варто зробити у першу чергу камінг-аут для себе та для своєї сім’ї. Коли особисто Ви відчули, що вже готові до цього і прийшов момент? Наприклад, що змусило розповісти про це вашому братові?
Брат дізнався одним з перших, коли мені було 18 років. Думаю він здогадувався: ми з ним разом все-таки з перших годин народження (ред. брат Юрія – близнюк, який має гетеросексуальну орієнтацію).
Я прожив у США відносно довгий час. Коли ти туди потрапляєш – бачиш зовсім інший світ. Максимально не гомофобний. Там хлопці одягаються як хочуть, фарбують волосся, можуть на каблуках ходити. Тобто, вони можуть бути тими, ким вони є і нічого не приховувати. А повернувшись зі Штатів зрозумів, що немає мені сенсу себе приховувати. Я максимально себе прийняв та полюбив. Коли ти це прийняття у собі знаходиш, то розумієш, що нічого нікому не винен.
📌 Є випадки, коли сил приховувати більше немає, але оточення та батьки гомофобні. Що б Ви робили у такому випадку?
Я би спочатку подивився, чи у мене є паспорт, чи мені виповнилося 18 років. Якщо так, то б розумів, що моє життя повністю належить мені. Тому в змозі змінити будь-які речі. І якщо батьки дуже гомофобні, що з ними нестерпно жити, то треба просто думати, які є варіанти від них переїхати і жити самостійним життям.
Переїзд у Київ означав для мене те, що тут більше свободи, що батьки не мають змоги тебе постійно контролювати. Ти себе можеш більш вільно почувати. Що би я порадив людям, у яких батьки гомофобні? Поступово готувати їх до розмови. Наприклад, своїй мамі говорив: «Ой, сьогодні я йду з колегою по роботі, але він гей. Проте він класний як людина, розумний, начитаний, приклад для наслідування». У мами вже відклалася така штучка, що є якісь геї, з якими дружить їх син і вони хороші. На нього вони мають хороший вплив. І так поступово просто подивитися, як вони на цю тему реагують.
Все майбутнє залежить тільки від тебе: маєш свою голову на плечах, можеш сам на своє життя заробити гроші. І просто більше впевненості, наглості, вміння відповісти. Зрозуміло, що не треба всім пересічним людям повідомляти про свою орієнтацію. Я не виходжу на вулицю і не кричу про це, бо знаю, що є неадеквати, які це не сприймають і агресивно реагують на подібні речі. Але у медіа я можу про це вільно говорити, нічого не приховуючи. Мені за стільки років майже ніхто, крім 2-3-х людей, не написав нічого поганого. Погроз чи переслідувань не було і не може бути, бо треба просто вміти вчасно людині заткнути рот, коли тобі хтось починає щось «закидати».
📌 Є щось, що Ви можете додати до цієї теми? Можливо, якусь пораду для підлітків, які зараз на шляху до сприйняття себе.
Полюбити себе і мати тверду віру у світле майбутнє. Саме тоді весь світ вас також полюбить і все буде ОК.
Автор: Денис Булавін