За даними Інституту масової інформації, станом на 24 червня 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення росія в Україні вчинила 413 злочинів проти журналістів та медіа. За липень це число зросло. У зонах бойових дій медійників захищають міжнародні договори, проте для окупантів їх не існує. Вони користуються найгіршими методами ведення війни катуючи й вбиваючи тих, хто захищений міжнародним правом.
Важливо
Журналісти не мають особливого статусу в міжнародному гуманітарному праві (далі — МГП). Кожен, хто не бере участі безпосередньо у воєнних діях (він/вона не є військовими (не беруть участі у боях), а журналістами), прирівнюються до категорії цивільних осіб і користуються загальним захистом, який надається цивільним. Тобто будь-яка неправомірна дія проти журналістів є нічим іншим як порушенням етики та правил війни щодо мирного населення.
Журналісти, які працюють у зонах воєнного конфлікту, відповідно до сучасної доктрини МГП поділяються на дві категорії: воєнні кореспонденти (які мають акредитацію від збройних сил) і незалежні журналісти. Всі вони вважаються цивільними особами і перебувають під захистом Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.
Зоною ведення бойових дій журналісти пересуваються у бронежилетах з помітним надписом «PRESS» для того, аби обидві сторони розуміли, що ці люди під міжнародним захистом. Проте на війні, розпочатій росією все працює кардинально навпаки: в одній із відеолекцій фотограф та кореспондент Associated Press Євген Малолєтка, який висвітлював життя та боротьбу у блокадному Маріуполі розповів, що місцеві лікарі (Євген разом з колегою Мстиславом Черновим рятувались у лікарні) попередили журналістів змінити їхню машину, на якій був надпис «PRESS» на щось непомітне, бо за машиною полюють. Їм доводилось навіть змінити жилети журналістів на халати лікарів, аби залишитись неушкодженими.
Допоки увесь світ слідкує за подіями з українського фронту, журналісти, що їх фільмують, ризикують життям навіть вдягаючи бронежилет, надпис на якому мав би захищати. Але коли для всього світу це знак певної недоторканості, для наших ворогів як червоне полотно для бика на кориді. Адже вони розуміють яку силу мають медійники, що тримають інформаційний фронт.
Міжнародне гуманітарне право
Міжнародне гуманітарне право – галузь міжнародного права, головна мета якої полягає в гуманізації ведення воєнних дій та полегшення страждань жертв війни. МГП складається з Женевського права, що включає норми щодо захисту жертв конфліктів, та з Гаазького права, що включає правила, які належать до засобів і способів ведення бойових дій.
Що гарантують Женевські конвенції цивільним?
Якщо посилатись на всі встановлені правила ведення війни, то Женевські конвенції, як частина МГП, повинні забезпечувати міжнародний захист цивільного населення, поранених та тих, хто припинив нести військову службу. На практиці це мало б виглядати так: зелені коридори, які працюють, наявність міжнародних спостерігачів, в полон беруть лише військових і надають їм необхідний догляд та допомогу. Називати тут можна багато всього, та лише з цього списку зрозуміло, що наш ворог не дотримується правил. Взяти лише до уваги кількість вбитих, викрадених та зниклих медійників.
Права журналістів у зоні збройного конфлікту безпосередньо закріплені в І Додатковому протоколі до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Найважливішим, що варто знати з 79 статті є те, що «журналісти, що перебувають у небезпечних професійних відрядженнях у районах збройного конфлікту, розглядаються як цивільні особи у значенні пункту 1 статті 50». Проте варто також нагадати, що цивільними медійники є за умови, що «вони не чинять дій, несумісних з їх статусом цивільних осіб».
Які злочини проти медіа були зафіксовані?
В Україні ціла низка організацій займається фіксацією злочинів проти медіа, що скоїли росіяни, порушуючи міжнародні договори. Це Інститут масової інформації, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, український осередок міжнародного ПЕН-клубу. Вони відзначають такі види злочинів:
- вимкнення українського мовлення;
- блокування інтернет-доступу до медіа;
- хакерські атаки на сайти українських медіа;
- обстріли телевеж;
- погрози журналістам;
- переслідування;
- захоплення та напади на редакції ЗМІ;
- обстріли журналістів;
- захоплення та викрадення;
- нанесення ран;
- убивства.
Якщо звернутись до МГП, стає зрозумілим, що будь-яка з цих дій є порушенням правил ведення війни. Адже жодна сторона не має права наносити пошкодження, захоплювати чи вбивати цивільних і тим паче цілитись у мирні об’єкти, як-от телевежі.
За перші три місяці повномасштабного вторгнення росіяни вбили 8 журналістів:
- Євген Сакун, оператор телеканалу LIVE (загинув 1 березня під час російського ракетного обстрілу телевежі в Києві);
- Брент Рено, колишній кореспондент The New York Times (розстріляний росіянами 13 березня в Ірпені на блокпосту);
- П’єр Закжевскі, оператор телеканалу Fox News, громадянин Ірландії. Він загинув 14 березня під час артилерійського обстрілу російських військ у селі Горенка Київської області;
- Олександра Кувшинова, українська фіксерка, журналістка. Загинула 14 березня разом з П’єром Закжевскі під час артилерійського обстрілу з боку російських військ у селі Горенка Київської області;
- Оксана Бауліна, журналістка російського The Insider, Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального (загинула 23 березня під російським обстрілом у Києві під час виконання редакційного завдання);
- Максим Левін 1 квітня знайдений вбитим;
- Мантас Кведаравічюс, литовський режисер та документаліст, вбили у Маріуполі;
- Фредерік Леклерк-Імхофф, журналіст французького каналу BFMTV, загинув на Луганщині 30 травня внаслідок російського обстрілу евакуаційного авто. Робив матеріал про евакуацію населення.
Тобто вісім разів ворог найвищою мірою порушив міжнародні договори – забрав життя у цивільного. Окрім вбивств, російські терористи станом на 24 червня викрали чи взяли в полон щонайменше15 медійників. Нагадаємо, що за міжнародними правилами ведення війни цивільне населення в полон брати заборонено. Одна з історій полоненого журналіста – Дмитро Хилюк. «Кореспондент інформаційної агенції УНІАН зник та, ймовірно, перебуває в полоні російських військових», – повідомила журналістка Наталія Богута на своїй фейсбук-сторінці.
Якщо у матеріалі про безпеку журналіста під час роботи у зоні бойових дій ми згадували, що основним правилом є те, що життя вартісніше за будь-який матеріал. То зараз під час російсько-української війни варто пам’ятати: ми воюємо з терористами, які не зважають на жодні міжнародні правила та закони. І ціна одного сюжету може бути значно вищою як для одного медійника, так і для цілого ЗМІ.
Авторка: Брезгунова Лілія
Попередні матеріали авторки: