Надін Медведчук — відома українська блогерка з авдиторією майже 1.5 млн. Вона актриса-початківець та медійна особа. Надін розказала про те, чому змінила спеціальність, як почала вести блог, що хоче досягти та яким бачить своє майбутнє. Про усе це і не тільки читайте далі.

Кардинальні зміни в житті

📌 Надін, Ви часто з’являєтесь на екрані, багато знімаєтеся, втілюєте у життя творчі задуми, чи не виникало у Вас бажання стати частиною креативної команди, наприклад, побути телеведучою, чи кореспонденткою, чи, можливо, режисером тієї ж «Кріпосної”?

Насправді це все дуже цікаво, але я більше люблю бути у кадрі, мені подобається працювати і бачити себе на екрані. Це ближче мені та, на мою думку, привабливіше. Звичайно, я контролюю роботу костюмерів, гримерів, режисерів чи операторів так, як роботу моєї команди блогу, але працювати поза кадром — не моє..

📌 Зараз Ви навчаєтеся на телеведучу в КНУКіМ і, як ми знаємо, маєте досить хороші стосунки з редакцією СТБ. Чи пропонували Вам уже місце після закінчення навчання, чи є робота на телебаченні перспективою для Вас?

Зараз я здобуваю другу вищу освіту, навчаюся на телеведучу в Київському національному університеті культури і мистецтв. Дистанційне навчання для мене новинка, я закінчила університет ще 10 років тому і звикла до звичайних пар в університеті. Якщо на першій вищій я була відмінницею, то тут часто пропускаю пари і вже маю декілька перездач. Дуже переживаю через це, навчання мені справді подобається, воно цікаве, а от часу бракує. Але я мрію бути ведучою ранкового шоу або авторського телепроєкту, тому роблю все для досягнення мрії.

Серіал "Кріпосна", Надін Медведчук

📌 За першою освітою Ви економіст, доволі серйозна і точна спеціалізація, але у ранні молоді роки Ви і фотографували, і вели церемонії, потім закінчили медіа школу 1+1. Як так вийшло, що Ви кардинально змінили свій рід зайнятості, адже цифри і творчість не зовсім сумісні поняття?

У студентські роки я була частиною культурного департаменту, мені подобалось проводити заходи. Я фотографувала дівчат для модельного агентства, була активісткою. На 5 курсі почула, що в Палац урочистих подій міста Чернівців шукають жінку на декретне місце на посаду ведуча церемоній. Кастинг був довгим і великим, але я пройшла. Так я стала церемоніймейстром, почала активно вести свою сторінку.

Кіно та плани на майбутнє

📌 Нещодавно у Вас знову були зйомки драми «Кава з кардамоном». Які емоції залишилися після цієї роботи?

«Кава з кардамоном» — це щось неймовірне, подібне до «Кріпосної», тому відповідно мені уже було легше вжитись в роль, передати атмосферу тієї епохи. Це цікаво, хоча жити у ті часи без телефону я б не змогла (сміється). Насправді це важче, ніж бути блогером: багато сцен, довгі зйомки, міміка й ідеально відточений текст, а ще великі і важкі сукні. Проте я все ще мрію зіграти головну роль в стрічці українського виробництва.

📌 Вас почав впізнавати старший сегмент авдиторії після програми «Одруження наосліп». Хоч уже пройшло багато часу, після того у Вас було багато доволі успішних проєктів, для багатьох Ви все ж та Надін з «Одруження наосліп». Чи завдячуєте проєкту своєю славою?

Після проєкту у мене справді зросла авдиторія, я не йшла на проєкт саме для цього і не очікувала такого зворотнього зв’язку. Головна моя ціль — зустріти достойного чоловіка, з яким я зможу побудувати здорові стосунки. На жаль чи на щастя, з Славою у нас нічого не вийшло.

Надін Медведчук - блогерка

📌 До речі, про cлаву. Побутує думка, що багато реаліті на кшталт «Богиня шопінгу», «Одруження наосліп», «Супер-мама», «Холостяк» врешті-решт, беруть в учасниці блогерів/блогерок початківців для взаємопіару. Адже у багатьох суттєво росте статистика й авдиторія. Чи вірите Ви в це?

Такі колаборації вигідні для двох сторін — це обмін авдиторією інстаграму та телебачення. У блогерів різко підвищується статистика, збільшується авдиторія так само, як і збільшується статистика перегляду шоу.

📌 Надін, у Вас дуже приємний голос, Ви озвучуєте мотиваційні тексти під дуже привабливі і гарні відео. Виникала ідея піти в озвучку? Якщо так, то щоб хотіли озвучити? Яким фільмом та ким зі знаменитостей захоплюєтеся?

Як ви вдало підмітили! Так, моя мрія — озвучити якийсь фільм чи мультик. Банально, але Анджеліна Джолі та Бред Пітт — мої улюблені актори, а якби випала нагода робити дубляж на них, я була б неймовірно щаслива.

 Блогерство

📌 Як Ви зараз оцінюєте перспективи блогерської справи, наскільки це актуально, чи потрібно зараз починати?

Актуально. Варто. Але слід мати великий стартовий капітал і готовність вкладатися кожного місяця в рекламу і таргет. Це дуже важливо. Самостійно без вкладень сьогодні активно розвивати блог в інстаграм неможливо. Наприклад, я кожного місяця витрачаю орієнтовано 4-5 тис. доларів лише на рекламу і просування, а крім цього ж фотосесії і ще багато всього для створення якісного контенту.

📌 Чи можна сьогодні створити й заробляти на магазині (не дропшипінгу) без власного бренду? Тому що, на жаль, в топи не залітають вартісні бренди, продукція, малі виробники, якщо їхні власники не мають активної особистої сторінки.

Так, це жорстока правда. Немає хорошого особистого бренду — важче продавати товари та послуги в онлайн форматі. У будь-якому випадку починати інста-бізнес потрібно з фінансових вкладень та особистого бренду.

📌 В соцмережах зараз спокійно можна створити серіал, вести якесь шоу, прямі ефіри, комунікації з різними людьми, але без жодних купюр, штампів, заборон. Як Ви думаєте, блогерство може повністю замінити ЗМІ? Чи відчуваєте Ви таку ж відповідальність перед аудиторією щодо того, що Ви показуєте і говорите?

Ну, по-перше, ні. У кожного своя авдиторія. Телебачення — для одних, інстаграм — для інших. У кожного свої смаки й уподобання, грає велику роль віковий сегмент. Частина людей від 50 років загалом не підписуються і не слідкують за блогерами, для них пріоритетом є телевізор, тому у будь-якому випадку інстаграм не зможе повноцінно замінити ЗМІ. Щодо відповідальності, то так. Я ретельно слідкую за тим, що показую, розказую і рекламую. У мене є певні принципи: у своєму блозі я не піднімаю теми політики, релігії та вакцинації, рекламую тільки те, що обираю для себе.

📌 Зараз у Вас уже достатньо велика авдиторія (1.3 млн), є така тенденція у шоу бізнесі- групи розпадаються, співаки закінчують кар’єру на піку популярності, Ви ведете блог доволі довго, з 2014 року (7 років), у Вас не виникала думка про завершення блогерської справи?

Цілі не закінчуються ніколи. Я прагну розвиватися, працювати у цій сфері, мені це подобається, і навіть якщо у мене буде чоловік і діти, це не впливає на те, що я перестану вести блог. У будь-якому випадку мій майбутній обранець буде розуміти і поважати те, чим я займаюся і що мені подобається.

Щодо цілей, то наступного року хочу стати блогером країни, що має найбільший попит, зайняти першу сходинку в усіх аналізаторах статистики інстаграму і забрати статуетку «Кращий блогер року». Для цього багато працюю над контентом та розвитком блогу.

📌 Ще є одна цікава тема — блогерські премії. Нещодавно стали відомими цікаві подробиці щодо тік-токера року Олега Машуковського. Рекламне агентство, в якому він є креативним директором, організувало цю блогерську премію й обрало Машуковського переможцем. І крім цієї ситуації навколо блогерських премій крутиться багато суперечок, говорять про куплені звання і тд.. Як ставитеся до них, Надін?

Особисто я вважаю, що ця премія була чесною. Олег дуже талановитий, він дуже багато працює, а тому заслуговує на це. Так, мені було прикро, що в номінації «Блогерка року» перемогла не я, але, знаєте, це чудовий поштовх розвиватись і працювати це більше. Щодо упередженості та панібратства, то блогерська сфера невелика, тут всі один одного знають і дружать чи просто спілкуються. Моя позиція — говорити погано про колег можуть лише не професіонали, а не визнавати свого програшу і придумувати якісь причини можуть лише слабкі люди. Тому пропоную всім ставити фокус уваги на собі, поважати колег, поважати організаторів дуже шикарного заходу і працювати, працювати, працювати! Дуже хочу, щоб саме українських блогерів ставили в приклад в усьому світі!

Автор: Ліза Москаленко

Читайте попередні інтерв’ю: