Цінності історичного надбання — основа культури сьогоденної Японії та ментальності її жителів. Тема виглядає доволі неоднозначною та широкою. Тому маю за мету розповісти про те, як ведуть бізнес у Японії з ментальної точки зору.
Чому ця тема важлива?
Нехай ми живемо у Європі, однак культури змішуються щоденно, відбувається інтеграція. У Києві, де лише 20 років тому були майже одні українці, вже живуть люди з абсолютно різних куточків світу. Так само й у бізнесі. Заради того, щоб не відставати, потрібно знаходити нові методи розвитку власної справи, не тільки в аспекті поновлення упаковання, або ще чогось поверхневого, а й у плані підходу до роботи, аналогічно, час від часу, потрібна реорганізація.
Для кого ця стаття?
Для студентів — у пошуках цікавого та нового.
Підприємців — задля власного розвитку у спектрі поглядів на власну справу.
Співробітників компаній — для розвитку в особистісному плані, який допоможе надати керівнику більше пруфів підвищити вас у посаді.
Перейдемо до справи!
Японський бізнес є зразковим типом “довгограючих” компаній, оскільки:
Цінності компанії вище, ніж власні
Тут є яскравим прикладом ситуація Тойоти після 2 світової війни.
1944-47 р. японський автопром починає своє відбудування, але замовлення на виробництво автомобілів так і не надходять. Співробітники влаштовують бунт, оскільки керівництво починає занижувати зарплатню.
У той самий момент відбувається падіння Детройту. Аналогічна ситуація з одним маленьким нюансом, через створений культ “важливості співробітників” їх неможливо звільняти (ні за яких обставин), і тут стається ряд страйків, у яких директори просто не можуть нічого зробити, окрім як погодитись на умови співробітників, що призводить до закриття заводів.
Японія робить більш логічні вчинки:
1) Звільняє людей (у один день звільнили близько 1500 робочих зі штату 20000).
2) Компанія взяла багато кредитів, гроші з яких вклала у розвиток виробництва, в інновації, також створила міцну систему продажів (для звичайних людей; до цього було заборонено продавати автомобілі звичайним людям) і останнє:
3)звільнили Кеічіро Тойода (батька компанії Тойота). Після цього компанія виросла, та отримала міцний кістяк, на якому живе і сьогодні.
Фінансовий підхід японців
У жителів країни висхідного сонця мається чудова система введення бюджету під назвою — Kakebo.
Це слово складається з трьох ієрогліфів, що означають книгу з домашніми рахунками (дослівно: побутова рахункова книга). Автором системи є перша японська журналістка Мотоко Хані. У 1903 році вона створила жіночий журнал, в якому публікувала поради, як контролювати свої доходи й витрати. Уже в 1904 році її поради оформилися в цілу систему. Однак найбільшу популярність система набула в сорокових роках минулого століття.
Kakebo заснована на фіксації й контролю всіх доходів і витрат. Система дозволяє планувати бюджет і робити хоч невеликі, але регулярні накопичення. Основні принципи системи полягають в порядку і контролі: “я керую грошима і нічого не забуваю”, економії: “я бачу, де можу знизити витрати”, спокої: “я не думаю постійно про те, що грошей не вистачить”, самодисципліни і усвідомленості : “я звикаю жити за коштами і збирати”.
Щоб почати користуватися даним методом, вам необхідно завести два блокноти: великий вміщуватиме фінансові плани на місяць, маленький записник використовується для запису всіх витрат за день. Перший блокнот залишається вдома, другий завжди береться з собою. У великому блокноті потрібно скласти таблицю планування бюджету на наступний місяць, в якій буде три обов’язкові елементи: план доходів на місяць, план витрат на місяць, план заощаджень.
Сьогодні існують навіть додатки на телефон для того, щоб не носити блокноти завжди із собою.
Дисципліна
Ким би японець не працював, на робочому місці він завжди буде у робочій формі, розмовляти виключно на робочі теми в офіційному форматі мовлення. Лише підлітки можуть, в залежності від робочого місця, дозволяти собі фамільярність. Якщо що, то я маю на увазі будь-який японський бізнес (косплей кафе, “кекс” шопи, великі компанії по виробництву побутової техніки та інше).
Знову згадуючи культ особистості американців — “свобода — не завжди є гарним фактором для продуктивної роботи”, вона навпаки — розбещує робити не те, що стосується робочих моментів.
Згадайте себе, коли ви працюєте й у вас світиться якесь повідомлення від гарного друга у Телеграм. Ви думаєте: “от зараз швиденько відпишу й далі”, але потім ви заходите у ще якусь соціальну мережу й просто випадаєте з робочого ладу.
У такій ситуації коштує ще згадати розповіді про те, що азійці помирають на робочих місцях. Як видно, є і зворотній ефект дисципліни, однак тут вже потрібно відстежувати пріорітети, котрі стоять перед кожним.
Висновок
Мислити як японець потрібно на моменті систематизації процесів (у фінансових питаннях, дисципліни та питаннях підходу до роботи) — це надасть більше впевненості, того що робота буде виконана максимально ефективно і бізнес буде прибутковіший та якісніший.
Однак, завжди потрібно на все дивитись як і європеєць і додавати, мов приправу, “життя” у роботу — робити “таски” веселіше з ентузіазмом та захопленням.
Автор: Катерина Плохій
Попередні матеріали цього автора: