Для піарників

Дайджест OMG реклам за вересень 2021 року

Дайджест — коротко про найнеймовірніші новини у світі маркетингу, блогінгу, бізнесу, журналістики та соціальних мереж. Це швидко та корисно про найголовніше та найцікавіше. Дайджест – це твоя обізнаність і водночас економія часу.

Перший випуск дайджесту (за червень) був про новинки у сфері технологій. У липні були новини про бізнес. Третій був про неймовірні рекламні кампанії серпня.

А сьогодні ви побачите насправді ШОК-контент рекламних кампаній за вересень 2021 року.

Як оживити борд або крісло невідомого

«Епіцентр» запустив нову унікальну рекламну кампанію, що складається з двох втілених ідей:

1. Крісло, що з’являється випадково та неочікувано в будь-яких місцях Києва. Воно говорило з прохожими, запрошувало на відкриття реформаторів Центру Меблів та галереї Деко 11 і 12 вересня в Єпіцентрі на вул. Берковецькій 6-В.

2. Живий борд з кріслом, на якому сидить справжня дівчина. Героїня реклами, яка ще й гімнастка, вражала та зацікавлювала потенційних покупців завітати в меблевий центр.

Компанія запропонувала своїм покупцям зовсім новий спосіб придбання товарів: з відомими шоу-румами, масштабною зоною проектування та digital-сервісами.

Небесна реклама

Еміратська авіакомпанія “Emirates” зняла рекламу на Бурдж-Халіва в Дубаї. Це найвища будівля у світі, 828 метрів над землею.

На диво, героїнею ролику стала дівчина, яка добровільно погодилась стояти на такій висоті. Вона є стюардесою авіаперевізника.

Сюжет відеоролику складається з детального плану, як провідниця тримає таблички, в знак поваги до знаменитої сцени в культовому фільмі 2003 року “Love Actually”. У рекламі не використовувались ніякі спецефекти, зелені екрани. Все знімалось вживу. Тож сміливість героїні і детальне планування дали свій результат.

Нагадаймо, раніше на цій будівлі були Том Круз і наслідний принц Дубаї шейха Хамдана бін Мохаммеда бін Рашида Аль Мактума.

Джеймс Бонд в Adidas

Компанія Adidas випустила кросівки, які присвячені відомим смокінгам Джеймса Бонда.

Ідея виникла через випуск 25-фільму про героя «Не час вмирати». Тож всі фанати фільму та любителі зручного і стильного взуття зможуть придбати ці кросівки вже наступного місяця.

Старт продаж запланований на 24 вересня. Ціна взуття буде 200 доларів. Проте як бонус, окрім кросівок, можна придбати спортивні костюми та футболки агента 007.

Doja Cat

Pepsi запускають рекламну кампанію, як повертає покупців в епоху 50-х, 60-х, коли всі пили магазинну содову. Це нововведення присвячене 50-річчю мюзкла «Grease», за участі відомої реперші Doja Cat.

Цей відеоролик та новий смак має поєнати старі та нові види музики, забезпечити стан ностальгії, коли люди забувають про теперішні проблеми і потрапляють в епоху минулого століття.

У самому відео є багато відомих локацій, наприкрад, Rydell High і магазин содових напоїв, що дуже схожий на ресторан Frosty Palace, де пепсі з’явилась в екранізації 1978 року з Джоном Траволтой та Олівією Ньютон-Джон в головних ролях.

До речі, Doja Cat в рекламі бігає не за чоловіком, як в оригіналі мюзиклу, а за Pepsi.

Євробачення+Gucci=Maneskin

Gucci вразили всіх новими обличчями осінньо-зимової колекції. Кампанію очолила група Mаneskin

Концепція зйомки в готельних номерах нагадує початок творчого шляху Гуччіо Гуччі. Адже спершу він працював ліфтером в лондонському The Savoy.

Популярні знімки цієї рекламної кампанії створював дует фешн-фотографів: Mert and Marcus.

Автор: Анна Завірюха

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/dajdzhest-wow-reklam/

https://pressassociation.org.ua/ua/dajdzhest-novin…

By Анна Завірюха, назад

«Harper’s Bazaar»: історія легендарних видань (ч.1)

Це перший журнал, який вийшов з поміткою: «Репозитарії моди, насолоди та навчання».

Видання, що з моменту свого створення позиціонує себе як гід по стилю для жінок. Мета яких — не лише віднайти свій стиль, а й слідкувати за останніми модними трендами.

Історія створення журналу

Історія «Harper’s Bazaar» розпочалась в США у 1867 році. Його заснувала компанія «Harper & Brothers» (яка керувалась трьома братами Джеймсом, Джоном та Джозефом Уеслі, а також Флетчером Харпером), яка на той час була власником ще одного успішного медіа: «Harper’s Magazine». Це був щомісячний журнал, який охоплював всі важливі теми тогочасного життя: література, політика, економіка, культура та мистецтво.

Якою була ідея створення журналу?

У 1867 році Флетчер Харпер на одному з прилавків магазину побачив журнал «Der Bazar», який був копією публікації видання братів. Однак німецький журнал висвітлював більшу кількість рубрик, ніж «Harper’s Magazine». Головною відмінністю була публікація новин зі світу моди. 

В той час промислова ситуація в США створила новий клас населення, який був звернений на все європейське. Саме тоді, на думку Флетчера, пора було створювати ЗМІ для нового класу суспільства — заможних жінок.

Так «Harper’s Bazaar

Звісно, крім моди, читачів потрібно було зацікавити ще чимось. Саме тут містер Харпер поставив на те, що згодом принесло приголомшливий успіх. Здавалось, що в той час було важко здивувати поезією, літературою чи роздумами про сенс життя, але їм це вдалося. Еммелін Раймонд (засновниця впливового французького видання «La Mode Illustrée») стала паризьким кореспондентом журналу. Письменник Джордж Вільям Кертіс розповідав про культуру та сімейний побут в колонці під назвою «Манери на дорозі», а Мері Елізабет Вілсон Шервуд досліджувала сфери етикету і соціальних благ. Крім того, багато відомих письменників вели, свого часу, колонку в журналі, серед яких Чарльз Діккенс, Генрі Джеймс і Елеанор Хойт Брейнерд.

Епоха розквіту журналу

Ця епоха розпочинається для «Harper’s Bazaar» з приходом нового головного редактора – Кармель Сноу. Саме за її ініціативою зробили те, чого не дозволялось раніше: фотокореспондент Мартін Мункачі робив світлини моделей в купальниках прямо на пляжі, а не в студії, як це робили до того. 

Так запалена ідеями Сноу вдихнула нове життя в журнал. Вона сама підбирала кожного, хто працюватиме з нею. Один із тих, кого знайшла Сноу був виходець з Росії Олексій Бродович (саме він розробив канонічний дизайн обкладинки). Фотограф, чиї схвальні коментарі цінувались дуже високо. «Для фотографічного дизайну та макетування Бродович значить приблизно те ж саме, що Dom Pérignon для шампанського».

Кармель Сноу створила фантастичну команду: Бродович, Аведон і Вріланд, які і досі вважаються одним із найяскравіших явищ в історії моди. Разом вони працювали до 1957 року, коли Сноу подав у відставку і тоді, в 1958 році, звільнився й Бродович, переїхавши до Франції. 

Діана Вріланд, наступниця Кармеля Сноу, теж ввійшла в історію моди. Але її пам’ятатимуть як канонічний образ модного редактора. Адже саме їй належать фрази: «Рожевий — це індійський синій» та «Елегантність — вроджене почуття».

Сьогодні головний редактором “Harper’s Bazaar” є Гленда Бейлі. Згідно з рейтингом американського журналу «Forbes», у 2009 році вона була шостою найвпливовішою редакторкою у світі моди.&nbsp

“Harper’s Bazaar” сьогодні

Ще з 20-х років минулого століття журнал виходить щотижня. Й не змінилась його цільова авдиторія: досі це жінки вище середнього класу. 

З моменту заснування й до сьогодні з журналом співпрацюють кращі фотографи, художники, дизайнери. На обкладинках фото найвідоміших зірок та моделей. 

Головні розділи — мода, краса, мистецтво, крім того, новини зі світу зірок та цікаві інтерв’ю. Також у журналу є свій онлайн-магазин, цікаво, що у ньому є окремий відділ для наречених.

Зараз “Harper’s Bazaar” видається у 32 країнах (державною мовою, рідше — англійською). Крім того, вони мають онлайн-версію, яка зараз вважається основою журналу, адже саме вона продовжує традиції Флетчера Харпера.

Автор: Брезгунова Лілія

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/vidpovidalnist-za-vchinennya-zlochiniv-proti

https://pressassociation.org.ua/ua/dzhejms-nahtvej-istoriya-dokumentalno%d1%97-fotozhurnalistiki…

By Лілія Брезгунова, назад

5 міфів корпоративної культури

Корпоративна культура — це індивідуальна система цінностей кожної компанії, однак інколи, люди роблять помилки, та руйнують те, що могло б стати чимось більшим.

«Є просто робота, а є робота твого життя. Така робота, на яку ти накладаєш свій відбиток. Така робота, на якій ти ніколи не підеш на компроміс. Заради якої пожертвуєш вихідними. Таку роботу ти можеш виконувати в Apple. Люди приходять сюди не для того, щоб уникати ризиків. Вони приходять, щоб пуститися у відкрите плавання.

Вони хочуть, щоб їх робота стала чимось більшим.

Чимось великим. Чимось, що не змогло б відбутися десь ще.

Ласкаво просимо в Apple ».

Будь-який новий співробітник компанії Apple, на початку своєї кар’єри отримує картки з подібним написом. Однак чи всі нові люди в компанії зобов’язані відповідати якомусь певному стандарту? Чи точно людина не втратить початковий ентузіазм після початку роботи в компанії — невідомо. Але, завжди є досвід інших людей, який можна перейняти і бути готовим вже до частини перешкод.

Перейдемо ж, конкретніше, до міфів корпоративної культури.

1 МІФ

Корпоративна культура спрямована на формування загальних цілей і інтересів співробітників

Багато керівників і власників бізнесу вважають, що корпоративна культура повинна сприяти формуванню спільних цілей та інтересів у співробітників. Але чи дійсно інтереси співробітників компанії повинні збігатися? Наскільки це впливає на ефективність бізнесу?

Уявімо собі ситуацію. Директор компанії, в якій працює hr-спеціаліст, з метою об’єднання команди топ-менеджерів за допомогою спільних інтересів придбав всім абонементи в дорогий спортивний клуб, що знаходиться поруч з офісом. На його думку, це було надзвичайно зручно. Відвідувати клуб вважалося хорошим тоном, і навпаки, не приходити на тренування означало демонструвати неповагу до подарунка турботливого шефа. Чи варто говорити про те, що ця ситуація спровокувала невдоволення топ-команди, і ось чому. Виявилося, що серед керівників не всі були фанатами бігових доріжок і басейну — деякі займалися тенісом або танцями. Були ті, хто взагалі не любив спорт. А іншим, що живуть за містом, було зручніше ходити в спортзал поруч з будинком. У підсумку об’єднати співробітників девізом «У здоровому тілі — здорової дух» не вийшло. Незадоволеними виявилися і «невдячні» співробітники, і «турботливий» шеф.

Завдання управління організацією в тому і полягає, щоб надати можливість співробітникам задовольнити свої особисті інтереси через цілі бізнесу. І ось тут-то і можуть прийти на допомогу корпоративні цінності, які транслює вище керівництво компанії. В основі цих цінностей — орієнтація на інтереси бізнесу, успішність і ефективність якого визначає і благополуччя кожного співробітника. І тут дуже багато залежить від того, яких саме цінностей дотримується керівництво компанії і наскільки віддано дотримується їх. Добре, якщо ці цінності спрямовані на задоволення і передбачення інтересів клієнтів, тоді вони стають запорукою довгострокової стратегічної прибутковості бізнесу. Основою для формування корпоративної культури в цьому випадку можуть бути клієнтна орієнтація, проактивність, інновації та розвиток компанії.

2 МІФ

Мерч = корпоративна культура

Насправді це не правильне судження, доказом того є один простий факт — будь-яка частина одягу з логотипом компанії, не можуть миттєво створити у співробітнику бажання зробити компанію краще, плідніше і більше працювати в команді.

Чомусь більшість власників компаній вважають навпаки. Придбавши гарні худі або значки з логотипом компанії — це відразу ж робить їх згуртованими, однак фактор сполучення групи людей є психологічним питання, тому вимагає достатніх витрат ресурсів всієї компанії.

3 МІФ

HR або психолог можуть самостійно побудувати корпоративну культуру.

Генеральний директор — основа компанії, її грунт і центр, тому, саме керівник, за допомогою фахівців (HR і \ або психолог), повинен створювати культуру компанії.

Корпоративна культура (КК) починається від сфери роботи і закінчується поза робочою діяльністю. Трохи раніше, в одній зі своїх статей, я назвала КК — внутрішньою філософією бізнесу. Грубо кажучи, це складені мізки і характери всіх співробітників в одне ціле, отже цій купці потрібен розподільник, вождь — цю функцію і виконує керівник.

Також варто згадати, що багато хто помилково вважає, що культуру можна побудувати проведенням корпоративів і боулінгом по вихідним, проте, виходячи з описаного вище, ви вже знаєте, що це не так.

МІФ 4

Для створення корпоративної культури в компанії потрібно багато сил часу і грошей

Хоч як би здавалося — це набагато простіше!

У будь-якому випадку, корпоративна культура існує, її не може не бути, з цієї причини, єдине до чого потрібно прикладати сили, це до її формування, відточуванню необробленого алмазу, який надалі може стати дивовижним дорогоцінним каменем (складовим безсмертної компанії).

Все залежить від поставлених завдань генерального директора. Може бути, що персонал вже “єдиний організм”, однак може потрібно провести ряд зустрічей/нововведень в компанії, а також може і потрібно довго повторювати певного формату зустрічі й зробити декілька змін.

Все від усього залежить — моя улюблена фраза.

Однак на цю процедуру, ви точно не витратите тиждень, сидячи і ламаючи голову над білим аркушем паперу.

МІФ 5

Якщо в колективі вже є своя сформована культура, то змінити її вже не вийде.

Завжди все можливо. Навіть найчерствіше серце співробітника, який яро дотримується древніх правил компанії, можна переконати, використовуючи правильний підхід.

Важливий факт: якщо людина ніяк не може змінити свої погляди, БЕЗ ПРИЧИНИ, то вам не потрібен такий співробітник, якщо ви плануєте мати процвітаючу компанію.

Якщо керівник сумнівається в можливості змін, завжди можна проконсультуватися з фахівцями.

Також момент, який не варто упускати: у великих компаніях, корпоративну культуру формує не сам керівник (раніше я обумовлювала ситуації компаній від 20 до 70 співробітників), а співробітники-лідери. Директор лише регулює дії таких ініціативних людей.

Автор: Катерина Плохій

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/biznes-po

https://pressassociation.org.ua/ua/istoriya-netflix-vid-prokatu-diskiv-do-najbilshogo-onlajn-media-servisu…

By Катерина Плохій, назад

«Медіа без вибору» або найбільший протест ЗМІ в історії

“Цей закон вирішує долю вільних ЗМІ, тобто залишає їх без жодного вибору”, – повідомляє щоденник “Rzeczpospolita”. 10 лютого у Польщі спалахнув масштабний протест засобів масової інформації – «Медіа без вибору». Яким чином їх позбавили вибору та чи вдалось владнати ситуацію?

В середині лютого у Польщі піднялась хвиля протестів: уряд країни працює над запровадженням нового закону. Йдеться про оподаткування звичайної та Інтернет-реклами з 2022 року. Передбачають, що введення законопроєкту в дію зможе принести в держбюджет близько 800 мільйонів польських злотих. Однак більшість ЗМІ проти того, щоб цей закон набував чинності, – повідомляє PolskieRadio24.pl.

У відповідь медіа вдалися до найбільшої в історії акції: понад 80% польських ЗМК взяли участь у протесті. Цього дня частково чи повністю припинили телемовлення найбільші незалежні телеканали груп «TVN» і «Polsat». По відомих радіо звучала лише музика (вони відмовились від інформаційних ефірів). Також популярні інтернет-джерела, такі як «Wirtualna Polska», «Interia», «Onet». Цілий день не порушували протестний «режим тиші» й не публікували новини. Загалом близько 40 медіакорпорацій підтримали один одного в цій акції. 

У чому суть нового закону?

На початку лютого польська влада проінформувала населення, що ведуть роботу над новим законом «Про додаткові доходи для Національного фонду здоров’я, Національного фонду охорони історичних пам’яток і створення фонду підтримки культури й національної спадщини у сфері ЗМІ». Цей законопроєкт передбачає оподаткування реклами у всіх видах ЗМІ та соцмереж: в газетах, на радіо, на телебаченні,  в інтернет-ресурсах, у «Фейсбук», «Твіттер», «Інстаграм», «ТікТок», «Гугл», «Ютуб». Головною метою введення цього податку була допомога ЗМІ у боротьбі з наслідками COVID-19 у сферах культури та охорони здоров’я.

На думку журналістів, цим законом влада намагається втримати незалежні медіа в жорстких рамках, аби на перший план виступили державні ЗМІ, що підтримують діяльність уряду. 

«Розмова про те, що це обмеження свободи слова і закривання рота медіа, є звичайною брехнею і маніпуляцією», – наголосив наступного дня після протесту по радіо «Plus

«Ми це називаємо даниною, а не податком, оскільки, як компанії, легально працюючи в Польщі, ми платимо великі податки, ідеться про сотні мільйонів злотих. Тим часом влада хоче накласти максимальну данину, аби ще більше послабити незалежні ЗМІ, закрити їм рота», – заступник головного редактора «Gazeta Wyborcza» Роман Імєльський.

Що таке «Медіа без вибору» (пол. «Media bez wyboru»)?

Крім того, що засоби інформації ввели одноденний «режим тиші», вони повідомляли всіма способами, що відбувається з ними. На екранах телевізорів та на сторінках інтернет-ресурсів з’явився великий рухомий надпис на чорному фоні «Медіа без вибору». А телеканали також перепросили, що тут повинна була бути ваша улюблена програма, але сьогодні протестна акція.

Також на всіх ресурсах був опублікований однойменний лист, також написаний на чорному тлі:

 “Оскільки ЗМІ працюють у Польщі вже багато років, ми не відмовляємось від своїх зобов’язань та соціальної відповідальності. Щороку ми сплачуємо все більшу кількість податків, зборів та зборів до державного бюджету … Ми підтримуємо поляків та уряд у боротьбі з епідемією… Тому ми рішуче виступаємо проти використання епідемії як приводу для введення чергового, нового, винятково сильного навантаження на ЗМІ” (уривок з відкритого листа)

Звісно, потрібно додати, що не всі ЗМІ були прихильниками протесту й не підтримували колег. Державні, католицькі медіа та ресурси, які симпатизують провладній Об’єднаній правиці Качинського, продовжували публікувати всю заплановану ними інформацію і не висвітлювали дії протестувальників. 

Своєю чергою, центр моніторингу свободи ЗМІ при Асоціації польських журналістів (АПЖ) у заяві підкреслив, що «Медіа без вибору» – це акція приватних ЗМІ щодо захисту інтересів своїх медіавласників від накладення на них нового податку.

Як змінилась ситуація зараз?

Варто зазначити, що єдиний закон, який ухвалював сейм, що стосується польських ЗМІ належить до використання іноземного капіталу. Владна партія «Право і справедливість» запропонувала ввести поправки до закону, згідно з якими можна відмовляти в ліцензії медіа, чиї штаб-квартири розташовані за межами Європейської економічної зони. 

Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що запропоновані зміни суттєво послаблюють свободу ЗМІ в Польщі, «над створенням якої поляки так довго працювали…закон прямо націлений на інвестиції США, які забезпечують спільний розвиток і безпеку».

Як наслідок неочікуваного для влади протесту, представники уряду переконують, що це тільки проєкт закону. А також, що вони не хочуть «забирати в медіа вибір». Хоч найімовірніше, що президент ухвалить цей законопроєкт. Державні ЗМІ підтримують дії влади, адже їм і далі виділятимуть кошти з бюджету. А незалежні розуміють, що провладні журналісти можуть працювати за їх рахунок.

Що ж, ми підтримуємо польських колег і віримо, що ситуація владнається й незалежна польська журналістика процвітатиме й надалі.

Автор: Брезгунова Лілія

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/vidpovidalnist-za-vchinennya-zlochiniv-proti-zhurnalistiv/

https…

By Лілія Брезгунова, назад

Інститут репутації

Регіна Тодоренко, яка сказала, що жінки самі винні, що їх б’ють, і втратила можливіть співпраці з Рampers і напоєм J7 компанії PepsiCo. Едвард Біл, який їздить на машині без правил, потім платить хабарі суду, але втрачає співпрацю та повагу у компаній і брендів. Це лише найгучніші скандали про те, що нарешті у світі блогінгу починає формуватись інститут репутації.

Поки немає чіткого визначення, що таке інститут репутації, тому можна лише узагальнити повсякденне поняття: Інститут репутації – норми, які формують репутацію, для взаємодії з об’єктом, а також це офіційні та неофіційні закони, які можуть цю репутацію відновити у разі виникнення проблемної ситуації.

Коли ми розуміємо значення терміну, то маємо також знати чи можна довіряти інституту репутації, бо схема “Я спросил мошенники они или нет. Они сказали нет і я им поверил” не є дієвою у сучасному світі блогінгу. Почнемо з переваг:

Надійність = прибуток

В умовах капіталізму, особливо це прослідковується на Заході, але починає формуватись і в європейських країнах, великі компанії звертають увагу на репутацію інфлюенсера, адже це напряму впливає на їхній прибуток. Вони як ніхто розуміють, яких збитків можуть зазнати, якщо їх інфлюенсер потрапить під шквал негативу через свої дії та висловлювання.

Менше бруду

Інститут репутації при правильному розвитку допоможе сформувати дуже чистий контент у різних соцмережах. Фільтрування рекомендацій та реклами буде набагато якісніше. А блогери з небезпечним контентом не зможуть продовжувати свою діяльність через маленьку кількість аудиторії.

Проте є і недоліки у явища “інститут репутаці”:

Різні погляди

Інститут репутації може працювати у зворотній бік (негативний), якщо це стосується поглядів громадськості. Яскравим прикладом є американська практика «відміни» публічних персон за їх висловлювання. Наприклад, Джина Карано, позбавилась ролі в «Зоряних війнах» через репости та лайки дуже неоднозначних статтей та постів про війну, про коронавірус, про конфлікти між республіканцями та демократами, євреїв та інше. Якщо брати у глобальному плані, то вона висловлювала свою думку, але деякі з її стверджень були фейками або непідтвердженою інформацією. Вона позбавилась багатьох ролей.

Щодо інституту репутації, то цей приклад є крайністю, але можна взяти корисний висновок. Що деколи висловлювання людини про її життєву позицію, не глобальну, наприклад, що вона християнка і не підтримує ЛГБТ спільноти, можуть зашкодити її роботі, навіть якщо вона професіонал своєї справи.

Різкість

Практика «відміни» або інститут репутації має ще один недолік, що полягає у швидкості винесення вироку. Громадскість може не розібратись детально у проблемі, або почути лише позицію однієї сторони, і зруйнувати відомій особі життя. Особливо ця різкість вигідна людям, якщо ця позиція їм кардинально не близька, вони навіть і розбиратись не хотітимуть.

Яскравим прикладом є історія пов’язана з Джоні Депом. Його дружина звинуватила у насиллі, після чого на нього полились хейтери, доброзичливі люди, які знущались та раділи, що його звільнили з усіх можливих фільмів. Проте як виявилось згодом, він довів, що це дружина у нього ще та штучка. Майже палець йому відрізала.

Як ми можемо вплинути на формування інституту репутації:

1. Не лайкати осіб, що хочуть продукувати небезпечний контент та не підписуватись на них.

Завжди діє правило немає попиту – немає пропозиції. Якби люди масово не підписувались на соцмережі осіб з небезпечним провокаційним контентом, то ми б не чули про жінку, яка потрапила в кому, через спеціальне порушення правил дорожнього руху Едвардом Білом, про персонал, що обслуговує і є 100% жебраками, за словами інстасамки і тд..

2. Поширювати правдиву інформацію про небезпечних блогерів та сповіщати знайомих про їх контент.

Сарафанне радіо і бабасі під під’їздом – це звичайно методи далеких років, але в сучасній інтерпретації діють і зараз. Якщо ви знаєте друзів, що люблять такий контент, поясніть їм, які наслідки це може мати, а вони розкажуть своїм знайомим і так далі.

Пам’ятайте, що в сучасному світі ми є творцями контенту, адже блогери роблять те, що користується попитом і привертає увагу.

Автор: Анна Завірюха

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/kreativnist-shho-zminyu%d1%94-svit-yak-narodzhuyutsya-ta

https://pressassociation.org.ua/ua/dajdzhest-novin-za-lipen…

By Анна Завірюха, назад

Дайджест WOW реклам. Серпень 2021

Дайджест — короткий огляд найголовніших новин у світі маркетингу, блогінгу, бізнесу, журналістики та соціальних мереж. Це стисло та лаконічно, щоб бути у курсі всіх подій та новин, що відбулися протягом минулого місяца. Дайджест — швидкість та обізнаність. Дайджест — бути в темі.

Перший випуск дайджесту (за червень) був про новинки у сфері технологій. У липні були новини про бізнес.

А сьогодні ми поговоримо про неймовірні рекламні кампанії цього місяця.

Пиво собакам лише з 18

Компанія Busch Dog Brew випустила нову для сприйняття вакансію – головного дегустатора собачого пива. Насправді назва “пиво” не зовсім відповідає нашому уявленню. Адже це не алкогольний напій, там навіть хмелю немає. Пиво для собак – живильний бульйон зі свинини на кістці, цільної кукурудзи, селери, базиліку, м’яти, куркуми й імбиру.

Цей напій був випущений у продаж ще в минулому році і став фаворитом серед власників домашніх тварин. Адже він дуже зручний для власників цуценят, які ще не можуть вживати тверду їжу. Перевагою є те, що пиво можна нагрівати до кімнатної температури, адже багато улюбленців не люблять холодну їжу.

Двері зачиняються! Наступна станція «Supreme»

Компанія «Supreme» та Управління міського транспорту Нью-Йорку створили вже вдруге спільний проєкт. Вперше їхня співпраця відбулась у 2017 році, коли вони випустили квитки для проїзду з логотипом. В цьому році вони запустили не просто поїзд, а брендований поїзд «Supreme».

Маршрут поїзду «Челсі-Бруклін», що з’єднує Восьму авеню в Челсі, Манхеттен, Канарсі, Бруклін.

Просто але креативно

Сучасний світ наворотів та хайпу вже стає нудним та одноманітним, тому хочеться повернутись до чогось простого. Так можна охарактеризувати нову рекламну кампанію та бренд-стратегію морозива «Моржо». Цього разу вони виділяються простотою того, що це 100% пломбір.

Курочка – в центрі уваги

Компанія «Наша ряба», що спеціалізується на виготовленні м’ясної продукції у своєму Instagram заявили про відмову від брендингу.

Вони прибрали усі можливі деталі з упаковки, щоб зосередити всю увагу покупця на продукцію. «Ми відмовляємось від свого брендингу, аби надати увагу нашій курочці» – заявляє в Instagram пост компанії.

Тепер на їх пакованні пише лише «Та сама курочка».

Нова я – нова героїня «Бріджетон»

Тепер всі фанати популярного серіалу «Бріджертон» зможуть відкрити в собі Леді Уіслдаун. Адже компанія Netflix разом з італійським брендом Malone Souliers розробляють спільну колекцію взуття за мотивами цього серіалу.

Поки ніякої детальної інформації про ціну немає. Відомо лише, що колекція буде мати 15 пар чоловічого та жіночого взуття.

Які підручники, є ж ноут!

Нова рекламна кампанія Rozetka разом з Fedoriv руйнує стандартні шаблони про початок навчального року, де лише синя шкільна форма, портфелі і підручники. Тепер школа – це сучасний та модний шмот, ноут і увага на кожну особистість окремо.

Основною ідеєю ролику, яка озвучена у словах MONATIKа, є уроки життя, які ми дізнаємось протягом шкільних років.

Покрути, булькни…

Компанія Oreo відкрила своє перше кафе. Воно знаходиться у Нью-Джерсі в торговому центрі American

Основна особливість та унікальність кафе – можливість відвідувачів приготувати власні вироби: вафлі, сендвіч з морозивом, ріжок або молочний коктейль, обравши компоненти з більш ніж 200 комбінацій.

Також фанати можуть купити лімітовану серію товарів Oreo, і, на диво, предмети домашнього декору, мерч, сумки, як сувеніри.

Dior

На двох хмарочосах Tianxi Twin розмістився логотип бренду Dior на честь масштабної виставки, що запрошує гостей відвідати та розглянути експозиції.

Вперше виставку «Christian Dior: Designer of Dreams» показали в 1996 році в музей Метрополітен в Нью-Йорку. Сучасні ж глядачі зможуть побачити 200 виробів Будинку Dior, що присвячені 70-річчю спадщини дизайнера.

Автор: Завірюха Анна

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua

https://pressassociation.org.ua/ua/dajdzhest-shokuyuchih-novin-cherven-2021…

By Анна Завірюха, назад

Електронна комерція: особливості та актуальність

В сучасному світі розвиваються різні способи просування своїх послуг. Серед них опинилася й електронна комерція. Що це таке? Які її переваги та недоліки? Розберімося!

Електронна комерція – це вид підприємницької діяльності, який пов’язаний з просуванням та рекламування товарів або послуг через мережу Інтернет. Простіше кажучи, це будь-яка транзакція, яка здійснена з електронного пристрою та підключена до мережі. В це поняття також входять інтернет-банкінг, бронювання квитків або номерів у готелях, реклама, онлайн-маркетинг та онлайн-продажі.

Як це працює? Алгоритм дій

1. Скажімо, Петро купує онлайн через смартфон або ноутбук, або шини для свого автомобіля.

2. Він залишає на сайті запит, який потрапляє в систему обробки замовлень.

3. В цей час магазин перевіряє, чи є такі шини в наявності. Якщо так, то про це повідомляють Петру та уточнюють строки доставлення.

4. Петро здійснює платіж за покупку через електронну платіжну систему.

5. В цей час товар готують до відправлення.

6. Замовлення нарешті прямує до клієнта.

7. Петро забирає своє замовлення.

Типи електронної комерції

1. B2B (Business-to-Business): це взаємодія між економічними суб’єктами ринку. Вони вкладають між собою угоди, підписують контракти, ведуть переговори тощо. 

2. B2G (Business-to-Government): це співпраця приватних компаній з одного боку та державних органів – з іншого. Зазвичай тут підписуються угоди на дуже великі суми. 

3

4. G2C (Government-to-Citizens): під цю категорію підпадає сплата комунальних послуг, податків тощо. 

5. С2С (Consumer-to-Consumer): тут взаємодіють між собою споживачі. Найпростіший приклад – людина, яка може не бути підприємцем, розмістила оголошення на Olx. 

Переваги 

– відсутні географічні межі, взаємодіяти можна з будь-якої точки планети;

– нижчі ціни, ніж на офлайн ринку: це пов’язано з тим, що додатково не потрібно витрачати кошти на приміщення для магазину, додаткових працівників тощо;

– клієнт може зробити замовлення в будь-який час, коли йому буде зручно;

– можна легко знайти відгуки про компанію або порівняти товари в різних інтернет-магазинах;

– всю необхідну інформацію про послугу можна знайти на сайті;

– власник бізнесу може легко аналізувати продажі за допомогою сервісів аналітики. 

Недоліки

– потрібно слідкувати за дотриманням авторських прав, оскільки в мережі часто недобросовісні користувачі “зливають” продукти інтелектуальної власності (книги, журнали, онлайн-курси тощо);

– залежність від стабільного підключення до мережі: не у всіх регіонах є високошвидкісний інтернет;

– велика конкуренція: зараз компаніям доводиться боротись ледь не за кожного клієнта;

– відсутність законодавства, яке достатньою мірою регулювало б діяльність бізнесів;

– потрібно розробити ефективний алгоритм доставлення товарів, оскільки покупець не може сам забрати товар. 

І наостанок

Електронна комерція зараз займає одну з найголовніших позицій в сучасному світі продаж. Якщо ви розумієте, що це та кому потрібно, то ви зможете успішно відкрити власний бізнес.

Автор: Марія Смальоха

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua

https://pressassociation.org.ua/ua/chim-vidriznya%d1%94tsya-smm-menedzher-targetolog-ta-kontent-menedzher…

By Марія Смальоха, назад

Автопостинг в Інстаграмі: що це та як налаштувати

Автопостинг — це справжня знахідка для кожного SMMника. Завдяки цій функції пости та сторіс публікуються на сторінці без вашої участі: ви просто встановлюєте потрібну дату та час, і все, що потрібно, з’являється в блозі.

Чому автопостинг потрібен?

·        Економія часу: тепер не потрібно постійно відволікатися на те, щоб завантажити чергову фотографію о дванадцятій ночі, бо в цей час ваші публікації чомусь заробляють більше вподобайок. Система сама все опублікує, а ви будете спокійно займатися своїми справами.

·        Управління декількома блогами: часто менеджери з соціальних мереж займаються декількома акаунтами, й тут дуже легко заплутатися, що, куди та коли викладати. Автопостинг значно полегшує цю справу.

·        Ефективне планування: якщо ви викладаєте в соцмережі тільки те, що вам хочеться прямо зараз, у вас навряд чи вийде якісний блог. Іноді не вистачає часу щось написати, іноді не має натхнення. Якщо SMMник заздалегідь розробив план, то підписники ніколи не залишаться без контенту, навіть якщо в країні одночасно сталися економічна криза, землетрус та потоп.

Програми для автоматичного постингу

Зазвичай, щоб налагодити автопостинг в Інстаграмі, як і в будь-якій іншій соціальній мережі, користуються спеціальними програмами. Потрібно прив’язати до неї потрібний акаунт і завантажити необхідний матеріал, попередньо вказавши бажану дату публікації. Серед найпопулярніших програм виокремлюють такі:

·        Kuku.io

·        RePublic.

·        SMMR.

·        SMMbox.

·        SMMPlanner

Ці програми зручні, в них зрозумілий інтерфейс, тому впорається навіть новачок. Але вам завжди слід бути обережними: Інстаграм завжди підозріло відноситься до неофіційних сторонніх програм. Якщо соцмережа зафіксує підозрілу діяльність з іншої айпі-адреси, то може обмежити вам доступ до певних функій у вашому акаунті або навіть заблокувати сторінку. Як же тоді бути? Щоб мінімізувати будь-які ризики користуйтеся офіційною програмою Facebook Creator Studio.

Інструкція з налагодження автопостингу

1.     Відкриваєте Facebook Creator Studio, щоб зробити автопостинг зручніше на комп’ютері.

2.     Прив’язуєте потрібну Інстаграм-сторінку.

3.     Зверху посередині знаходиться іконка Інстаграму, натискаєте на неї.

4.     Ви з лівого боку побачите панель з різними функціями, зверху є «створити публікацію». Далі вибираєте, куди завантажити матеріал, це може бути стрічка або сторіс.

5. &nbsp

6.     Після того, як ви створили публікацію, вибираєте час та дату, коли ви хочете викласти свій матеріал.

Автопостинг зараз відіграє дуже важливу роль. Він допомагає організувати роботу в соціальних мережах. Досвідчений SMM-спеціаліст має вміти автоматизовувати більшість процесів, за це його цінуватимуть роботодавці, оскільки можуть доручити йому більше обов’язків. Робітник своєю чергою отримує вищу зарплатню, концентрується не на технічних моментах, а на, наприклад, розробці контент-стратегії.

Автор: Марія Смальоха

Читайте попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/top-5-grup-pro-smm-u-soczialnih-merezhah/

https://pressassociation.org…

By Марія Смальоха, назад

Корисний негатив

Негативні відгуки і коментарі — страшний сон для будь-якого бізнесу. Вони створюють чорну хмару над будь-яким брендом чи компанією, відгукують потенційних клієнтів і погіршують імідж для інфлюєнсерів. Проте як стверджує розумний Гаррі Маршалл: “завжди корисно вчитися на своїх помилках, бо тоді ваші помилки здаються вартими”. Тож і ви в сьогоднішній статті навчитесь отримувати користь від поганих коментів.

Розвиток і тільки розвиток

Коментарі й позитивні, і негативні допомагають вам зрозуміти, які у вас є переваги та недоліки. Проте потрібно вміти відрізняти коментарі хейтерів і навпаки необхідну конструктивну критику, до якої треба прислуховуватись. Адже ви зможете побачити свою справу з точки зору клієнта, що дуже важливо для розвитку вашого бізнесу. Також, відповідаючи на негативні коментарі, ви покажете своїм клієнтам, що вам не байдуже на зворотний зв’язок і ви готові реагувати швидко у разі негативної ситуації.

Ми з вами надовго

Клієнти завжди зацікавлені в негативних коментарях, особливо коли вони вагаються чи скористатись послугою вашого бізнесу чи ні. Тому вони можуть дуже довго скролити на вашому сайті у пошуках негативу, що відображатиметься у статистиці як сприятливий фактор, адже перегляди зростають і час перебування на вашій сторінці теж. Також швидка відповідь на негативний коментар допоможе утримати увагу опонента на вашому сайті. А при правильній тактиці ви можете будь-якого хейтера перетворити у вашого прихильника та захисника.

SEO образиться

Приховувати негативні коментарі з вашого сайту — дуже погана ідея, якщо ви хочете популяризувати ваш сайт. Будь-які відгуки, навіть негативні, можуть містити ключові слова, що пов’язані з вашою компанією, а саме сайтом. Тоді ваша сторінка буде сприятливішою для Google у процесі ранжування пошукової видачі для ваших потенційних клієнтів. Таким чином ваш сайт буде вище і вірогідність кліку та переходу на вашу сторінку теж. Якщо ви приховуватиме негативні відгуки, то є всі шанси втратити дуже цінний трафік і, як наслідок, потенційних клієнтів та прибуток.

Довіряй, але перевіряй

Дослідження Harvard Business Review показали, що покупці набагато більше довіряють компаніям та брендам, що мають рейтинг три або чотири зірки, ніж п’ятизірковим. Адже, на їхню думку, в компаній з нижчими рейтингами відгуки виглядають правдивішими, збалансованішими. Бо не може бути ситуація, коли всі коментарі хороші, у будь-яких магазинів чи брендів бувають ситуації з поганим упакованням, неправильно підібраним замовленням чи навіть обслуговуванням. Також важливо усвідомлювати, що довіра до компанії буде покращуватись, якщо існуватиме зворотний зв’язок і до негативних відгуків, і до позитивних. Клієнти будуть розуміти, що вам важлива їхня думка і вони можуть звернутись за допомогою при виникненні неприємної ситуації після отримання послуги. Щоденне спілкування та розуміння потреб ваших потенційних клієнтів сформує інститут довіри та іміджу, що буде популяризувати вашу компанію.

Ну і щоб остаточно озброїтись і бути сміливими, потрібно усвідомлювати, як працювати з негативними коментарями:

Реагуйте й відповідайте без зволікань

Кожен негативний відгук вимагає не видалення, а детального опрацювання. Якщо ви зможете вирішити конфліктну ситуацію, то інші потенційні клієнти зрозуміють, що вам не байдуже на їхню думку. Це створить образ відповідальної компанії, яка в разі виникнення проблеми, одразу буде її вирішувати й покращувати сервіс та роботу.

Швидко, але нууу дуже ввічливо

Варто використовувати всі правила етикету та ввічливості. Звертайтесь особисто до кожного клієнту, не переходьте на особистості, контролюйте свої емоції. Крім того варто відповідати дуже швидко, щоб конфлікт не розповсюджувався, і не почалась в коментарях справжня битва між користувачами.

Видаляйте, але тільки брехню

Варто відрізняти конструктивну критику від незадоволеного користувача чи клієнта від тролінгу. Видаляйте повідомлення та відгуки, які містять потік незрозумілих слів, що аж ніяк не описують проблему і не пропонують рішення або компенсацію. Бувають різні ситуації, коли навіть конкуренти будуть писати негатив, що ніяк не відповідає дійсності. Тож фільтруйте і допомагайте своїм клієнтам вирішувати проблеми, але не підтримуйте тролінг.

Тепер ви знаєте всі переваги негативних коментарів. Тож навіть ворожа зброя може перетворитись на ваш захист. Удачі в розвитку компанії, бізнесу чи бренду!

Автор: Анна Завірюха

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/dajdzhest-novin-za-lipen/

https://pressassociation.org…

By Анна Завірюха, назад

Бізнес по-японськи

Цінності історичного надбання — основа культури сьогоденної Японії та ментальності її жителів. Тема виглядає доволі неоднозначною та широкою. Тому маю за мету розповісти про те, як ведуть бізнес у Японії з ментальної точки зору.

Чому ця тема важлива?

Нехай ми живемо у Європі, однак культури змішуються щоденно, відбувається інтеграція. У Києві, де лише 20 років тому були майже одні українці, вже живуть люди з абсолютно різних куточків світу. Так само й у бізнесі. Заради того, щоб не відставати, потрібно знаходити нові методи розвитку власної справи, не тільки в аспекті поновлення упаковання, або ще чогось поверхневого, а й у плані підходу до роботи, аналогічно, час від часу, потрібна реорганізація.

Для кого ця стаття?

Для студентів — у пошуках цікавого та нового.

Підприємців — задля власного розвитку у спектрі поглядів на власну справу.

Співробітників компаній — для розвитку в особистісному плані, який допоможе надати керівнику більше пруфів підвищити вас у посаді.

Перейдемо до справи!

Японський бізнес є зразковим типом “довгограючих” компаній, оскільки: 

Цінності компанії вище, ніж власні

Тут є яскравим прикладом ситуація Тойоти після 2 світової війни.

1944-47 р. японський автопром починає своє відбудування, але замовлення на виробництво автомобілів так і не надходять. Співробітники влаштовують бунт, оскільки керівництво починає занижувати зарплатню.

У той самий момент відбувається падіння Детройту. Аналогічна ситуація з одним маленьким нюансом, через створений культ “важливості співробітників” їх неможливо звільняти (ні за яких обставин), і тут стається ряд страйків, у яких директори просто не можуть нічого зробити, окрім як погодитись на умови співробітників, що призводить до закриття заводів.

Японія робить більш логічні вчинки:

1) Звільняє людей (у один день звільнили близько 1500 робочих зі штату 20000).

2) Компанія взяла багато кредитів, гроші з яких вклала у розвиток виробництва, в інновації, також створила міцну систему продажів (для звичайних людей; до цього було заборонено продавати автомобілі звичайним людям) і останнє:

3)звільнили Кеічіро Тойода (батька компанії Тойота). Після цього компанія виросла, та отримала міцний кістяк, на якому живе і сьогодні.

Фінансовий підхід японців

У жителів країни висхідного сонця мається чудова система введення бюджету під назвою — Kakebo.

Це слово складається з трьох ієрогліфів, що означають книгу з домашніми рахунками (дослівно: побутова рахункова книга). Автором системи є перша японська журналістка Мотоко Хані. У 1903 році вона створила жіночий журнал, в якому публікувала поради, як контролювати свої доходи й витрати. Уже в 1904 році її поради оформилися в цілу систему. Однак найбільшу популярність система набула в сорокових роках минулого століття.

Kakebo заснована на фіксації й контролю всіх доходів і витрат. Система дозволяє планувати бюджет і робити хоч невеликі, але регулярні накопичення. Основні принципи системи полягають в порядку і контролі: “я керую грошима і нічого не забуваю”, економії: “я бачу, де можу знизити витрати”, спокої: “я не думаю постійно про те, що грошей не вистачить”, самодисципліни і усвідомленості : “я звикаю жити за коштами і збирати”.

Щоб почати користуватися даним методом, вам необхідно завести два блокноти: великий вміщуватиме фінансові плани на місяць, маленький записник використовується для запису всіх витрат за день. Перший блокнот залишається вдома, другий завжди береться з собою. У великому блокноті потрібно скласти таблицю планування бюджету на наступний місяць, в якій буде три обов’язкові елементи: план доходів на місяць, план витрат на місяць, план заощаджень.

Сьогодні існують навіть додатки на телефон для того, щоб не носити блокноти завжди із собою.

Дисципліна

Ким би японець не працював, на робочому місці він завжди буде у робочій формі, розмовляти виключно на робочі теми в офіційному форматі мовлення. Лише підлітки можуть, в залежності від робочого місця, дозволяти собі фамільярність. Якщо що, то я маю на увазі будь-який японський бізнес (косплей кафе, “кекс” шопи, великі компанії по виробництву побутової техніки та інше).

Знову згадуючи культ особистості американців — “свобода — не завжди є гарним фактором для продуктивної роботи”, вона навпаки — розбещує робити не те, що стосується робочих моментів.

Згадайте себе, коли ви працюєте й у вас світиться якесь повідомлення від гарного друга у Телеграм. Ви думаєте: “от зараз швиденько відпишу й далі”, але потім ви заходите у ще якусь соціальну мережу й просто випадаєте з робочого ладу.

У такій ситуації коштує ще згадати розповіді про те, що азійці помирають на робочих місцях. Як видно, є і зворотній ефект дисципліни, однак тут вже потрібно відстежувати пріорітети, котрі стоять перед кожним.

Висновок

Мислити як японець потрібно на моменті систематизації процесів (у фінансових питаннях, дисципліни та питаннях підходу до роботи) — це надасть більше впевненості, того що робота буде виконана максимально ефективно і бізнес буде прибутковіший та якісніший.

Однак, завжди потрібно на все дивитись як і європеєць і додавати, мов приправу, “життя” у роботу — робити “таски” веселіше з ентузіазмом та захопленням.

Автор: Катерина Плохій

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/istoriya

https://pressassociation.org.ua/ua/osnovni-psihologichni-prijomi-v-marketingu…

By Катерина Плохій, назад