Особливості жіночого й чоловічого мовлення

В медіа сфері працюють і жінки, і чоловіки, займаючи різні посади, виконуючи різні ролі та функції. Основним аспектом у роботі в ЗМІ є комунікація, спілкування та робота з інформацією. Чи замислювались ви, як людьми сприймається жіноче й чоловіче мовлення? У чому їх різкі відмінності й особливості? Хто є більш ефективним у ролі ведучого чи диктора: чоловік або жінка?

Мовлення — це процес породження мови чи спілкування за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.

Психологи виділяють такі функції мови у спілкуванні:

1) засіб існування, передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду;

2) засіб інтелектуальної діяльності (сприймання, мислення, уяви);

3) засіб комунікації.

Гендерні особливості в процесі комунікації створюють певну специфіку сприйняття того чи іншого мовлення. Чоловіки сприймають переважно лівою півкулею головного мозку, яка відповідає за аналітичне мислення людини і його вербальне втілення. Жінки сприймають як лівою, так і правою півкулею, що відповідає саме за обробку інформації, як виражена символами й образами, а не словами.

Помітним в житті стало те, що жінка в спілкуванні близька до формату співробітництва, а чоловік до стилю конкуренції. Виходячи з цього, вони використовують різні способи комунікації: представники сильної статі тяжіють до самоствердження й домінування, а жінки більше дотримуються почерговості мовлення. 

Варто зауважити, що навіть реакція на зворотне повідомлення у людей досить різна: жінка сприймає це більше як знак взаєморозуміння; чоловіки ж сприймають як інформацію, що може не збігатися з їх розумінням, підлягати сумніву.

Мовлення чоловіка

Ми вже зрозуміли, що у різних статей комунікація та сприйняття інформації відбувається по-різному. Що характерно для мовлення чоловіків? 

Стриманість.Розмірковування.Якісний підбір слів до свого висловлювання.Висловлювання чоловіків пряме, тверде, іноді різке та дещо грубе, прямолінійне. 

Є встановлені норми поведінки чоловіків, які від них очікує суспільство. Наприклад, нам завжди казали, що справжні чоловіки не мають показувати своїх переживань, завжди бути лідерами, фізично витривалим, незалежним і стійким.

Існують такі особливості комунікативної поведінки у представників сильної статі: 

1) Мета. Чоловіки охоче спілкуються, коли знають мету даної розмови, адже для них важливий результат.

2) Зміст розмови. Чоловіки схильні говорити більше про політику, роботу та спорт, ці теми зазвичай даються при розмові їм досить легко. Також, вони нерідко при розмові можуть хвалитися своїми досягненнями, успіхом або перемогами.

3) На роботі. Чоловікам важливіше займатись необхідними справами і розмовляти по роботі, не відволікаючись на розмови з колегами. Цікаво, що вони не полюбляють консультування, адже зазвичай скептично ставляться до навчання. 

4) Роздуми. Іноді їм складно прямо висловити свої почуття й міркування, тому чоловіки частіше за все роблять це мовчки, а висловлюють вже остаточні думки й висновки.

5) Слухання. В середньому чоловік уважно слухає жінку 10-15 секунд. Це пов’язано з тим, що чоловік намагається дати готові поради, не задаючи зайвих питань. 

6) Стислість. Чоловіки більш категоричні у висловлюваннях, тому їх мова досить коротка.

7) Емоційність. Часто чоловіки приховують свої почуття, тому їх мова менш емоційна, проте більш недбала й розкріпачена.

Мовлення жінок

Чим саме характеризується жіноче мовлення, на відміну від чоловічого?

Витонченість слів.Насичена лексика.Експресивно-забарвлена мова.Висловлювання жінок більш спокійне, довірливе, мирне, іноді наївне.

Нас навчали з дитинства, що справжнім жінкам личить бути терплячими, мудрими, сентиментальними, ніжними, тендітними тощо. Потреба багатьох жінок до розмови настільки велика, що через відсутність звичайної дружньої розмови навіть на роботі, може погіршуватись настрій, зменшуватись продуктивність і енергія. Ось декілька особливостей комунікативної поведінки представниць слабкої статі:

1) Мета. Для жінок важливий саме процес розмови, а не кінцевий результат. Їх ціль – розташувати співрозмовника до себе.

 2) Зміст розмови. Жінки, на відміну від чоловіків, частіше розмовляють про свої невдачі, охоче обговорюють побутові теми, онови тощо.

3) Роздуми. Свої почуття жінка висловлює легко, тому й розмірковує частіше за все вголос.

4) Слухання. Жінкам характерно уважне слухання й активна участь у розмові. 

5) Невербальні сигнали. Жінки здатні помічати й розрізняти такі сигнали при розмові, як-от: пози, жести, рухи тіла, що здійснюються в момент мовлення. Саме тому вони мають високу чутливіть до прихованого підтексту.

6

7) Емоційність. У жінок звичайно ця риса демонструється більше. Це проявляється в більшому вживанні емоційно забарвленої лексики, вигуків, метафор, порівнянь, епітетів.

В інформаційній сфері людям завжди необхідно спілкуватись, тому варто знати гендерні особливості комунікації, аби ефективніше працювати та краще розумітись. Зазвичай, ці якості проявляються в повсякденному житті, а в роботі всі намагаються дотримуватись встановлених стандартів, правил і норм, аби відповідати працівнику медіа-сфери.

Авторка: Анастасія Заволока

Попередні матеріали цієї авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/shho-potribno-znati-pro-rankove-radio-anna-astrovska-pro-vlasnij-dosvid/

https://pressassociation.org…

Що потрібно знати про ранкове радіо? Анна Астровська про власний досвід

Чи замислювались ви чим відрізняється ранковий ефір на радіо від денного, вечірнього або нічного? У чому його особливості? Ранок – важливий час для кожного, адже саме тоді людина задає собі настрій на цілий день, обирає в якому стані бути сьогодні, які думки нести з собою, дарувати людям посмішку чи похмурий вигляд. Саме тому ранкове радіо – час для позитиву, гумору, приємних та цікавих новин, музики та посмішок. 

Ранкове радіо – зручний інструмент для чудового початку дня в будь-якому місті: в автомобілі, вдома, в офісі чи в громадському транспорті. Приблизно з 9 до 11 години радіо слухає найбільша кількість людей, тому ранкові програми мають бути максимально якісними, цікавими й легкими для сприйняття. Існує багато нюансів та особливостей у веденні ранкових програм на радіо. Що ж потрібно зробити, аби ранковий ефір був дійсно вдалим?

Особливості ранкового радіо

1) Музика має бути знайомою для слухача, тому зранку вмикають хіти та всім відомі пісні. Список музики має уникати стильових і жанрових контрастів (реп, рок, клубна музика) та нових пісень, адже тоді люди можуть дратуватись через те, що мають прислуховуватись, звертати увагу на слова, відволікаючись від основних ранкових справ. У таких ранній час краще вмикати енергійну, бадьору й не довгу музику.

2) Чергування композицій. Тільки вранці вони є найбільш гнучкими та ліберальними. Зранку час на добірку пісень одного композитора в рази менше, ніж вдень. Йдеться насамперед про темп, стилістику композицій, тому що в ранкової фонотеки немає крайнощів.

3) Час виходу програми. Її середній хронометраж – 3-4 години. Більшість ранкових шоу на радіо розпочинають свою роботу з 7:00.

4) Інформація. Новини можна подавати порціями – два рази на годину. Перший блок новин має бути дуже оперативним без навантажень і негативу, лише сухі факти. Другий блок – новини одним рядком: короткий динамічний перелік найгарячіших останніх подій. 

5) Ранкове шоу – це в першу чергу особистість радіоведучих. Аудиторія позитивно відгукується на діалоги та бесіди ведучих зі слухачами, розіграші, вікторини. Швидкість подачі матеріалу в ранковому шоу дуже важлива, але на передньому плані має бути потік миттєвої інформації, наприклад, про погоду, час і т.д..

6) Спеціальні рубрики. Слухачі дуже полюбляють цю частину ранкової програми на радіо, наприклад, вітання іменинників, гороскопи, поради для домогосподарок, короткі огляди преси, анекдоти тощо. Одна з найголовніших функцій радіо – розважальна, тому інтерактивності, що створюють зворотний зв’язок, завжди користуються великою увагою. Це дає можливість слухачу брати участь у ході програми, бути героєм якоїсь гри, продемонструвати свої здібності та отримати приз від радіостанції. 

7) Гості. На ранкові програми часто запрошують відомих особистостей, щоб поспілкуватись, поставити цікаві запитання й передати слухачам легку, дружню атмосферу. Іноді інтерв’ю можуть бути записані раніше ефіру, іноді з людиною зв’язуються й спілкуються по телефону.

Отже, ранкове радіо – поле творчості, інтерактиву, гарного настрою, корисної та розважальної інформації. Але як воно на практиці, вести ранкове шоу?

Досвід роботи й поради від Анни Астровської

Анна Астровська – ведуча раннього шоу «Wake up show» на Power

Спеціально для PRessA ведуча розповіла про особливості ранкових програм на радіо, секрети й поради для успішного ведення ефіру: 

📌 Як бути бадьорим, коли о 7 ранку вже потрібно розпочинати ефір?

Зазвичай ведучі, які збираються вести ранкове шоу, це саме той тип людей, які рано прокидаються і їм це зручно. Я вважаю, що це стиль життя, і коли ти прокидаєшся рано вранці та їдеш на ефір, ти заряджаєшся емоціями, адреналіном, у тебе вистачає енергії на цілий день вперед.

📌 У чому для тебе особливість саме ранкових програм на радіо?

Глобально я вважаю, що ранок для людини – найголовніша частина дня. Для мене дуже важливо, що я несу корисну інформацію, класну енергетику на всю країну. Відчуття власної користі для суспільства і люди, які слухають вранці нашу радіостанцію, а потім дзвонять і пишуть: «Дякую, ви заряджаєте нас на цілий день» є дуже важливим для мене.

📌 Чи можна виділити одне і найголовніше вміння в цій професії?

Для мене це вміння вмикатись, бо коли ти 5 днів на тиждень прокидаєшся дуже рано і маєш їхати на роботу, не завжди в тебе прекрасний настрій, гарне самопочуття і так далі. У мене таке було: фізично організм дуже втомився й хотілось спати, але коли я знаю, що час починати ефір, можу прокинутись за лічені секунди й налаштуватись.

📌Що є більш важливим – голос радіоведучої чи жарт в ефірі?

Звичайно голос, адже якщо в тебе буде сумний голос, то ти не зможеш нормально пожартувати. Навпаки, якщо у людини легкий, веселий голос з посмішкою, то будь-яка новина чи жарт буде нести позитив. Також дуже важливо самовідчуття, щоб не грати радісну людину 4 години в ефірі (що дуже складно і навіть неможливо), а дійсно бути такою.

📌 Як веселитись в ефірі, якщо поганий настрій?

Особисто я в такі моменті наспівую свою улюблену пісню і сама собі покращую настрій, адже це – майстерність. Слухачам байдуже, що відбувається в твоєму житті, вони вмикають радіо і хочуть почути веселий, радісний голос ведучої. Це про досвід і професіоналізм.

Авторка: Анастасія Заволока

Читайте попередні матеріали цієї авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/moralni-normi-zhurnalista-profesijna-etika/

https://pressassociation.org.ua/ua…

Моральні норми журналіста: професійна етика

Журналіст і кожен фахівець будь-якої сфери діяльності повинен знати свої права та обов’язки, закони, стандарти, а професійна етика має бути основою професійної діяльності. Перші два пункти для журналіста встановлюється редакцією на основі їх політики. Закон для медіа працівників вказаний у декількох джерелах: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Закон України «Про телебачення і радіомовлення», Закон України «Про інформацію» і Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Стандарти журналістики базуються на засадах редакційних політик таких світових ЗМІ, як Бі-Бі-Сі, Ройтерс, Франс-Прес, Дойче Велле. Всього маємо шість таких стандартів: баланс думок і точок зору, точність, оперативність, достовірність, відокремлення фактів від коментарів, повнота. 

Загальні поняття журналістської етики

Етика це про мораль, а мораль про поведінку. Ці поняття формують в кожному людяність і необхідні якості для щасливого існування в сучасному суспільстві. Журналіст – фахівець, який постійно знаходиться серед людей, взаємодіє з ними, вивчає та висвітлює їхні соціальні проблеми.

Журналістська етика – набір правил і норм поведінки, яких мають дотримуватися всі, хто збирає, опрацьовує та поширює масову інформацію. Кодекс ухвалений 24 квітня 2004 року на з’їзді журналістів-підписантів документу, а в останній редакції зі змінами – 4 жовтня 2013 року на з’їзді підписантів Кодексу. Документ затверджено 12 грудня 2013 року на пленумі Національної спілки журналістів України. При його розробці було враховано деякі аналоги з західних країн, за цим уважно стежить спеціальна Комісія з журналістської етики, обрана на щорічному З’їзді підписантів цього Кодексу, яка складається з авторитетних українських журналістів. У процесі створення цього документа працювала робоча група, куди входили представники КЖЕ, Національної спілки журналістів України та Незалежної медіа-профспілки України. Основою усіх 19 статей Кодексу є права та свободи людини, що задокументовані у міжнародних документах.

Аналіз пунктів етичного Кодексу

1. Свобода слова.

Це є невід’ємна складова діяльності журналіста й демократичного суспільства взагалі. Зрозуміло, що це не має виражатись у негативних словах до людей, навіть якщо ставлення є саме таким. Перше, чим має керуватись медіафахівець, – гуманізм і людяність. Цей пункт включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержання і поширення інформації без втручання органів державної влади.

2. Служіння людям, а не владі.

Медійник представник інтересів суспільства і тому має діяти на його користь, привертати увагу влади до людських проблем і сприяти їх вирішенню. Таке служіння є долею журналіста та його покликанням. Журналіст має серйозну соціальну відповідальність у тому, щоб люди могли покластись на нього.

3. Повага до приватного життя людини.

Збирання інформації є дуже значущою частиною роботи журналіста. Він має право отримувати її без перешкод і заборон, але повага до приватного життя людини є не менш значущою. Журналіст має право поширювати інформацію про людину, якщо це є суспільно важлива інформація.

4. Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених.

Журналіст не має право виносити вирок замість судді, тобто називати людину винною до рішення самого суду. Якщо журналіст зробив це, то автоматично порушив не тільки етичні професійні норми, а й стандарт журналістики, що передбачає поширення точної інформації.

5. Журналіст не розкриває своїх джерел інформації окрім випадків, передбачених законодавством України.

У разі недотримання конфіденційності джерел інформації, люди можуть відмовлятися повідомляти журналісту суспільно значущу інформацію, а це може лише розпалити соціальні проблеми, такі як корупція та кримінал.

6. Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста.

Цей пункт каже про те, що в матеріалі журналіста не має бути вирваних із контексту висловлювань чи слів, а новина має подаватись так, як воно є, без перебільшень і власної оцінки журналіста.

7. Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.

«Джинса», прихована реклама не є допустимою в діяльності журналіста. Якщо в будь-якому медіа використовується реклама, це має позначатись спеціальним символ, що покаже наявність рекламних відносин медіа із замовником. 

8. Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст.

Інформація має залишатись точною і повною, зберігати первинний сенс і зміст навіть після обробки редактора. Редактор має уважно й обережно робити правки, аби не змінити сутність матеріалу. 

9

Факт – подія, що справді сталася. Судження, припущення – суб’єктивна думка героя. Аби не ввести читачів/слухачів/глядачів в оману, заплутавши де є факт, а де припущення експерта, необхідно відокремлювати їх. 

10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано.

Журналіст має приділяти однакову увагу всім героям, що беруть участь у створенні матеріалу, писати їх висловлювання в однаковому обсязі, щоб не образити людину, не викликати конфлікт і не представити героїв нерівними перед читачами. Думка кожного є важливою, але в ЗМІ має подаватись збалансовано.

11. Не допускається таке вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту.

Виривання цитат, висловлювань та іншого є недопустимим для журналістського матеріалу, адже може передати людям невірний зміст інформації, тобто порушить закон і стандарти журналістики.

12. Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.

Усі люди помиляються, і журналісти – не виключення. Навіть, коли матеріал проходить багато інстанцій перевірки, все одно є ризик не помітити помилку, або неточність. У такому випадку журналіст має терміново повідомити людям про це й виправити результат неуважності.

13. Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації.

Порушення закону для журналіста є найнижчим вчинком, адже це добродії для свого народу та країни, тому повага до своєї професії та Батьківщини мають стримувати медійника від отримання інформації незаконним шляхом.

14. Плагіат несумісний зі званням журналіста.

Плагіатом називають присвоєння чужого результату діяльності без посилання на автора та першоджерела. Журналіст має створювати контент, а не красти його.

15. Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання.

Толерантність – обов’язкова риса професійного журналіста, адже він не має права принижувати людину в будь-який спосіб, публічно виставляти своє ставлення лише через її соціальні ознаки.

16. Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам.

Журналіст має право відмовитись від написання матеріалу, якщо зміст чи необхідні дії для його створення не відповідають його моральними принципами, релігійними переконаннями чи життєвою позицією.

17. Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста.

Журналіст, якого можна купити – не є справжнім журналістом!

18. Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми.

Фото- та відео- зйомка дітей може здійснюватись журналістом лише зі згодою батьків чи офіційних представників. Питання, що ставляться дітям також мають бути узгоджені, щоб не виникало проблем у майбутньому. 

19. Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою.

За порушення професійної етики журналіст вже не може називатись справжнім професіоналом, його може чекати осуд зі сторони колег, а в крайньому випадку – звільнення з посади.

Йдучи в інформаційну сферу діяльності, навчаючись на журналіста, потрібно розуміти, з чим можна стикнутись під час роботи, які є вимоги до професії, чого слід очікувати і до чого готуватись. Знаючи етичні норми журналістської діяльності, можете уявити й зрозуміти свою готовність до цієї різноманітної та цікавої професії.

Автора: Анастасія Заволока

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/yake-vono-studentske

https://pressassociation.org.ua/ua/top-5-kanban-doshok-dlya-roboti-z-komandoyu…

Яке воно, студентське медіа?

Мрія про майбутню професію може переслідувати людину з дитинства, може з’явитись в шкільні роки, можливо в студентські. Коли ця мрія залишається надовго в серці, хочеться отримати якомога більше знань і практики з цієї сфери діяльності. Професія журналіста точно дає можливість проявити свої здібності та отримати знання в будь-якому віці. Прикладом цього є шкільні та студентські медіа. Звісно, вони відрізняються від професійних ЗМІ, мають свої особливості, але це і формує початковий рівень майбутніх медіа працівників.

Студентське ЗМІ — свого роду лабораторія для формування професійної кваліфікації, трансформація освітніх форматів, нова форма засвоєння знань. Це платформа розвитку, навчання, практики й творчості, що проявляється у різних форматах і жанрах журналістики.

Основа студентських медіа

Університети, що мають спеціальність «Журналістика», розуміють, що практика безпосередньо в редакціях, в телекомпаніях не завжди доступна, тому студентські ЗМІ — чудова можливість отримувати її, не виходячи з закладу освіти. Тим більше щоб опановувати основи журналістики та спеціалізації в ній, треба виробляти конкретний продукт.

Кожного року змінюються студенти, тому й методи, підходи до навчання модернізуються. Рух до студентських ЗМІ не тільки зробить з них окремий формат, який визначає майбутні професійні перспективи, а й допоможе студентам пізнавати дійсність навколо себе та занурюватись у професію.

Найчастіше на лекціях втрачається увага, на семінарах презентуються копії рефератів з Інтернету, і тільки студентське медіа — це самостійна форма творчості і показник того, як засвоєні знання програми. Медіа-лабораторії залучають студентів до активного громадського життя, допомагають розвивати професійні та індивідуальні здібності, реалізовувати власні ініціативи та ідеї, створювати студентські медіа-проєкти, де висвітлюються актуальні проблеми студентства й найважливіші події життя університету.

Види студентських медіа

Сьогодні існує багато варіантів та способів подачі інформації. Деякі з них ледь тримаються на хвилі сучасного життя, а деякі стрімко розвиваються та модернізуються. Звичайно молодь, велику частину якої складають студенти, більше тяжіють до прогресивних медіа. Серед них: 

Телевізійні програмиВеб-сайтиСоціальні мережі

Зазвичай саме такі засоби масової інформації створюють та наповнюють студенти. Окрім офіційних сторінок університету в соціальних мережах, молодь часто створює інформаційні платформи їх факультету, студентського парламенту або студентського медіа. Про що ж писати звичайним студентам?

Класифікація контенту студентських медіа

Подієві (заходи, свята, події в університеті, офіційні зустрічі з гостями та т.д)Знайомство (міні-біографії викладачів та представників адміністрації закладу вищої освіти, голови студентського парламенту, інтерв’ю з ними) Підрозділи університету (важлива інформація про освітні й наукові центри закладу)Досягнення (участь та/або перемоги у міжнародних проєктах, різних заходах, конференціях і т.д)Історична довідка (історія університету, цікаві факти, життя й досягнення випускників)Розваги (поле творчості й фантазії. Тут можуть буди дуже різні рубрики, програми, теми, медіа-проекти, дозвілля студентів, творчі ідеї).

Крім інформування всього університету і глядачів, студенти навчаються працювати в команді, обробляти отриману інформацією, грамотно подавати її, правильно користуватись технікою та апаратурою тощо. Серед жанрів, які найчастіше зустрічаються в студентських ЗМІ, автору вдалось виділити інтерв’ю (з викладачами, представниками адміністрації, між студентами), замітки (зазвичай це пости в соціальних мережах), рецензія (оцінка та обговорення фільму, книги), репортаж (важливі події в університеті). Цікаво, що соціальні мережі студенти ведуть та оформлюють найбільш активно й оригінально. Різні розважальні рубрики можна помістити в сторіс в Instagram у вигляді відео або ілюстрації, цикл випусків окремої рубрики можна зібрати в YouTube. 

Підсумовуючи цю тему, варто наголосити, що студентські медіа це не про нудну освітню інформацію, яка необхідна лише людям, що навчаються та працюють у конкретному закладі вищої освіти. Це про натхнення та свободу самовираження, про актив та юність, про яскраве життя та море можливостей. 

Автор: Анастасія Заволока

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/top-5-kanban-doshok-dlya-roboti-z-komandoyu

https://pressassociation.org.ua/ua/profesiya-kopirajter-plyusi-ta-minusi…

ТОП-5 канбан дошок для роботи з командою

Kanban 一 метод розробки та інструмент для управління проектами. Сутність даної системи планування полягає у використанні дошок чи бордів, де відображені всі задачі, над якими ведеться робота. Вони мають бути розбиті на етапи і віднесені у відповідні колонки на дошці (прикл. перша колонка – планується, друга – в роботі, третя – виконано). 

Міжнародні програми стажування для журналістів

Стажування – чудова можливість для отримання професійного досвіду або підвищення кваліфікації. Також це може бути повноцінною роботою за спеціальністю протягом певного часу. Зазвичай стажування оплачується заробітною платнею, а після випробувального терміну стажер отримує офіційне підтвердження  про підвищення кваліфікації. 

Професія копірайтер: плюси та мінуси

У багатьох з нас на слуху слова: маркетолог, таргетолог, піарник, копірайтер, дизайнер тощо. Усе це  ̶  професії, які з’явились і поширились серед людей нещодавно. Найпоширенішою з них є копірайтинг. Чому люди обирають цей вид діяльності? У чому його переваги та недоліки? Для кого підійде ця професія? Саме про це надалі піде мова.  

Чи можна назвати блогінг журналістикою?

Чи думали ви коли-небудь, чим схожі між собою блогінг та журналістика? Усі вони  ̶  люди, які працюють з інформацією, з аудиторією, розвивають схожі навички для роботи. Все ж таки для подальшого порівняння необхідно розібратися в поняттях. 

Яким повинен бути справжній журналіст

Журналістика є покликанням людини і вибір цієї професії має підкріплюватись певними якостями, а не лише бажанням заробити грошей та мати корисні зв’язки. Зважаючи на це, далеко не кожного журналіста можна назвати «справжнім». Адже у такого журналіста обов’язковими є наступні якості.