Мовлення в журналістиці

В медіа сфері працюють і жінки, і чоловіки, займаючи різні посади, виконуючи різні ролі та функції. Основним аспектом у роботі в ЗМІ є комунікація, спілкування та робота з інформацією. Чи замислювались ви, як людьми сприймається жіноче й чоловіче мовлення? У чому їх різкі відмінності й особливості? Хто є більш ефективним у ролі ведучого чи диктора: чоловік або жінка?

Мовлення — це процес породження мови чи спілкування за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.

Психологи виділяють такі функції мови у спілкуванні:

1) засіб існування, передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду;

2) засіб інтелектуальної діяльності (сприймання, мислення, уяви);

3) засіб комунікації.

Гендерні особливості в процесі комунікації створюють певну специфіку сприйняття того чи іншого мовлення. Чоловіки сприймають переважно лівою півкулею головного мозку, яка відповідає за аналітичне мислення людини і його вербальне втілення. Жінки сприймають як лівою, так і правою півкулею, що відповідає саме за обробку інформації, як виражена символами й образами, а не словами.

Помітним в житті стало те, що жінка в спілкуванні близька до формату співробітництва, а чоловік до стилю конкуренції. Виходячи з цього, вони використовують різні способи комунікації: представники сильної статі тяжіють до самоствердження й домінування, а жінки більше дотримуються почерговості мовлення. 

Варто зауважити, що навіть реакція на зворотне повідомлення у людей досить різна: жінка сприймає це більше як знак взаєморозуміння; чоловіки ж сприймають як інформацію, що може не збігатися з їх розумінням, підлягати сумніву.

Мовлення чоловіка

Ми вже зрозуміли, що у різних статей комунікація та сприйняття інформації відбувається по-різному. Що характерно для мовлення чоловіків? 

  • Стриманість.
  • Розмірковування.
  • Якісний підбір слів до свого висловлювання.
  • Висловлювання чоловіків пряме, тверде, іноді різке та дещо грубе, прямолінійне. 

Є встановлені норми поведінки чоловіків, які від них очікує суспільство. Наприклад, нам завжди казали, що справжні чоловіки не мають показувати своїх переживань, завжди бути лідерами, фізично витривалим, незалежним і стійким.

Існують такі особливості комунікативної поведінки у представників сильної статі: 

1) Мета. Чоловіки охоче спілкуються, коли знають мету даної розмови, адже для них важливий результат.

2) Зміст розмови. Чоловіки схильні говорити більше про політику, роботу та спорт, ці теми зазвичай даються при розмові їм досить легко. Також, вони нерідко при розмові можуть хвалитися своїми досягненнями, успіхом або перемогами.

3) На роботі. Чоловікам важливіше займатись необхідними справами і розмовляти по роботі, не відволікаючись на розмови з колегами. Цікаво, що вони не полюбляють консультування, адже зазвичай скептично ставляться до навчання. 

4) Роздуми. Іноді їм складно прямо висловити свої почуття й міркування, тому чоловіки частіше за все роблять це мовчки, а висловлюють вже остаточні думки й висновки.

5) Слухання. В середньому чоловік уважно слухає жінку 10-15 секунд. Це пов’язано з тим, що чоловік намагається дати готові поради, не задаючи зайвих питань. 

6) Стислість. Чоловіки більш категоричні у висловлюваннях, тому їх мова досить коротка.

7) Емоційність. Часто чоловіки приховують свої почуття, тому їх мова менш емоційна, проте більш недбала й розкріпачена.

Чоловіче та жіноче мовлення

Мовлення жінок

Чим саме характеризується жіноче мовлення, на відміну від чоловічого?

  • Витонченість слів.
  • Насичена лексика.
  • Експресивно-забарвлена мова.
  • Висловлювання жінок більш спокійне, довірливе, мирне, іноді наївне.

Нас навчали з дитинства, що справжнім жінкам личить бути терплячими, мудрими, сентиментальними, ніжними, тендітними тощо. Потреба багатьох жінок до розмови настільки велика, що через відсутність звичайної дружньої розмови навіть на роботі, може погіршуватись настрій, зменшуватись продуктивність і енергія. Ось декілька особливостей комунікативної поведінки представниць слабкої статі:

1) Мета. Для жінок важливий саме процес розмови, а не кінцевий результат. Їх ціль – розташувати співрозмовника до себе.

 2) Зміст розмови. Жінки, на відміну від чоловіків, частіше розмовляють про свої невдачі, охоче обговорюють побутові теми, онови тощо.

3) Роздуми. Свої почуття жінка висловлює легко, тому й розмірковує частіше за все вголос.

4) Слухання. Жінкам характерно уважне слухання й активна участь у розмові. 

5) Невербальні сигнали. Жінки здатні помічати й розрізняти такі сигнали при розмові, як-от: пози, жести, рухи тіла, що здійснюються в момент мовлення. Саме тому вони мають високу чутливіть до прихованого підтексту.

6) Стислість. Жіноча мова більш насичена і в той самий час часто невизначена. Жінки в 3 рази частіше задають питання і вибачаються набагато частіше чоловіків, тому їх мовлення не можна назвати стислим.

7) Емоційність. У жінок звичайно ця риса демонструється більше. Це проявляється в більшому вживанні емоційно забарвленої лексики, вигуків, метафор, порівнянь, епітетів.

В інформаційній сфері людям завжди необхідно спілкуватись, тому варто знати гендерні особливості комунікації, аби ефективніше працювати та краще розумітись. Зазвичай, ці якості проявляються в повсякденному житті, а в роботі всі намагаються дотримуватись встановлених стандартів, правил і норм, аби відповідати працівнику медіа-сфери.

Авторка: Анастасія Заволока

Попередні матеріали цієї авторки: