Як люди можуть робити таке з іншими людьми? У якому столітті вони живуть, що наважилися йти великою війною на нас? Чи можу я бажати смерті тим, хто вбиває, катує, ґвалтує мій народ? Напевно, у кожного після 24 лютого виникали такі запитання в голові. Ці відчуття називають дегуманізацією ворога: якщо ми не вважаємо якусь істоту рівною собі, то її простіше знищувати. Тоді як для українців це природна реакція на дії окупантів, то самих росіян до цього готувала жорстока кремлівська пропаганда.
Психологічна техніка — демонізація/дегуманізація ворога
Демонізація ворога — психологічний процес та частина пропаганди, завдяки чому група людей чи цілий народ перетворюється на «нелюдів», яких потрібно ненавидіти й знищувати. Зазвичай, пропагандисти просувають ідею, що якась група осіб (неважлива кількість) — це злий агресор, «чужий», який загрожує «своїм» і підлягає ліквідації. Використання такого методу психологічного тиску допомагає мобілізувати людей у боротьбі проти спільного ворога. Тоді вони не відчувають ні найменшого жалю до противника.
До чого це призводить? Почитайте новини: воєнні злочини, масові вбивства, катування, ґвалтування, тероризм. Росія демонізувала українців в очах росіян та підживлювала російський шовінізм протягом багатьох років. Особливо інтенсивно це відбувається з 2014 року. І зараз російські окупанти, просякнуті пропагандою, йдуть убивати «бендеравцев», «неонацистов», «западенцев», «фашистов», «укропов», «хохлов». Вони відмовляються назвати українців українцями, адже вбити «нелюда-нациста» — це просто. А от вбити представника іншої нації для когось могло б виявитися складнішим завданням.
Як зробити із жертви агресора?
Відповідь на це запитання потрібно пошукати в російській машині пропаганди. Ось коротка інструкція, як зробити з України агресора, аби виправдати своє повномасштабне вторгнення (примітка: просування нижченаведених наративів необхідне через усі можливі канали зв’язку від блогерів в інстаграмі до політичних ток-шоу):
- США воюють проти Росії на території України, а «київський неонацистський режим» допомагає американцям і зраджує росіян;
- Україна хоче в НАТО, а НАТО планує війну проти Росії та російськомовного населення, отже, потрібен превентивний удар;
- в Україні квітне русофобія і поклоніння «антиросійським богам»;
- української нації не існує — є лише «бендеравци» (варто зауважити, що образ Бандери для росіян це, певно, образ самого диявола), «укропи», «неонацисти», «екстремісти» і подібна маячня, які живуть на кордоні з Росією;
- «західна пропаганда» разом з «київським режимом» готують українців до масових вбивств російськомовного населення.
І це лише верхівка айсбергу з найочевиднішими маніпуляціями, брехнею і пропагандою РФ для демонізації України. Унаслідок споживання однакової інформації, емоційної і єдино правильної, з різних ресурсів у росіян складається враження, що українці — це навіть не люди, а лише «нацисти» чи «посібники нацистів». І, звичайно, з такими переконаннями дуже легко прийти на українську землю й чинити воєнні злочини.
Крім того, демонізація ворога у вигляді українців підкріплюється російським шовінізмом, який існував ще за імперських часів, потім у СРСР і масштабувався в сучасності. Міф про вищість росіян, їхню культурну розвиненість призвів до того, що Росія постійно намагається знищити Україну, наші культуру, історію, мову, звичаї й націю, оскільки саме існування чогось українського загрожує виживанню російського.
Під час повномасштабної війни росіяни щиро дивуються, що українці на окупованих територіях не радіють приходу «руского міра», адже були переконані у своїй так званій «цивілізаційній місії». Так само вони дивуються й асфальтованим дорогам у селах).
Навіщо Росії демонізація ворога-України?
Якщо коротко, то відповідь проста: щоб поширити ненависть і легалізувати масові вбивства, катування українців. Водночас у Росії активно просувається наратив про «братні народи». Одразу виникає запитання, як демонізація і братання вживаються між собою. І тут відповіді теж доволі прості: у росіян не виникає дисонансу, адже для цього потрібні когнітивні здібності, або ж вони думають, що українці — це блудні вівці, яких терміново потрібно навернути на «правильну» путь у будь-який спосіб і навіть шляхом повномасштабної війни.
Російські окупанти масово вчиняють воєнні злочини проти мирного населення і українських військовополонених, бо бачать українців крізь призму демонізації. Дружини російських окупантів закликають чоловіків ґвалтувати українок, бо не співвідносять їх із людьми. Батьки російських окупантів схвалюють убивства українців, бо вірять у російську пропаганду про «страх і ужас на Украінє».
Суспільство країни-терориста Росії настільки переконане в демонічному єстві України, що рівень підтримки повномасштабної війни сягнув 71%. А частина з цих людей відчуває гордість за дії російського окупаційного війська. У результаті демонізації України країна-агресор Росія змогла вести брутальну й жорстоку війну, отримуючи цілковите схвалення зі сторони свого населення.
Чому українцям не доводиться демонізувати ворога?
А навіщо? Росіяни чудово вміють самі дегуманізувати себе і вчинками, і словами.
В умовах повномасштабної російсько-української війни демонізація агресора, себто Росії та росіян, відбувається автоматично без допомоги пропаганди. Доказів того, що вчиняють росіяни на українській землі цілком достатньо, щоб за ними закріпилися назви «нелюди», «орки» «свинособаки» і відповідне ставлення.
Основним та найдієвішим методом дегуманізації образу ворога є показ реальних чи вигаданих його звірств, воєнних злочинів, особливо за участі жінок, дітей, літніх людей та представників церкви. І тому Україні взагалі не потрібно цілеспрямовано демонізувати образ ворога РФ, оскільки путінські вояки з цим справляються й самостійно, а нам, медійникам, достатньо поширити факти цих звірств.
Українці використовують демонізацію ворога як захисний механізм. Адже пересічна людина не може усвідомити, як інша людиноподібна істота, схожа на неї, здатна на масові вбивства мирних, катування, репресії, зґвалтування, мародерство.
Водночас ніхто не заперечуватиме, що медіа й держава допомагають українцям згуртуватися у боротьбі проти ворога завдяки його демонізації, діючи в певних рамках. Ці рамки діляться на добро-зло, світло-темрява (їх часто використовує Володимир Зеленський: «Добро переможе зло, а світло — темряву»). Тобто ворог (Росія) — це темні сили зла, які необхідно перемогти світлим силам добра (Україні) для збереження власного життя і миру в усьому світі.
На практиці видно, що демонізаційна пропаганда зі сторони агресора працює інтенсивно, нав’язливо й жорстоко, а зі сторони того, на кого напали, дегуманізація носить природний і раціональний характер.
Авторка: Ліза Бровко
Попередні матеріали авторки: