сексизм

Журналістика в обличчях. Анастасія Норіцина про власний шлях

Велика серія інтерв’ю з молодими представниками журналістських професій починається з цього матеріалу. Чому саме журналістика, чому саме молоді спеціалісти, а не люди з багажем досвіду? Мені цікаво дослідити свіжий погляд на медійний світ. Вам теж хочеться почути ровесників, котрі досягли успіху, незважаючи на юний вік? Як це у 18 років почати влиття у медіасвіт? ЦІ та інші питань, які «болять» кожного новачка. Ласкаво прошу до прочитання!

Вона поставила на терези юриспруденцію та журналістику, при вступі її зустрічала сама директорка інституту, а зараз щодня поринає у курйозний світ української політики. Про історію свого журналістського шляху, першу зйомку «калюжі крові» та роботу редакторки ранкового шоу на 2 курсі розкаже Анастасія Норіцина – журналістка та кореспондентка у Верховній Раді від телеканалу «Апостроф». Свій шлях у медіа вона почала ще зовсім юною, тому вже має чим здивувати. 

📌Розкажи щось про свій бекграунд: де навчалась, працювала?

Закінчила я Інститут журналістики Грінченка. Практику на 2 курсі почала проходити в найбільшому, на той час, інформаційному телеканалі «112 Україна». Був 2017 рік, і це стало моїм першим місцем роботи. До того ж це був хороший старт і досвід. Щоправда у листопаді 2018, коли канал змінив власників (мається на увазі купівля телеканалу Тарасом Козаком і Віктором Медведчуком, – ред.), а разом з цим почалися і зміни в інформаційній політиці холдингу – тоді я звільнилася.

«Хотіла вступати в Одесу, мала білети на Київ»

📌 Чому спочатку обрала журналістику? А далі саме тележурналістику? 

Історія із журналістикою в мене склалася не одразу. Коли я закінчила школу, обрала два напрями: юриспруденції та журналістика. Хоч я жила в селі, але все одно я подала документи в усі великі міста України і вже майже була готова їхати саме в Одеський університет навчатися, в Одеську юридичну Академію. Готуючи вдома копії всіх своїх документів для вступу в Одесу, я отримала дзвінок із Києва, де сказали: «Ми вас чекаємо, ви пройшли на журналістику. Завтра останній день подачі документів».  Це подзвонили із Грінченка. Це був вихідний день, але мене навіть вийшла директорка Інституту журналістики зустріти. Було надзвичайно приємно, бо я дійсно ледь не остання, хто прийшов у фінальний день подавати документи. Ми з нею познайомилися, я їй сподобалася, і вона мені дуже сподобалось. 

Щодо тележурналістики, то роль у цьому зіграв поділ в інституті. Дали вибір: фотокореспондент або ж тележурналіст. Фотографії у мене не завжди вдаються, а от ТБ дійсно манило. 

📌 Чим, на твою думку, відрізняється тележурналіст від журналіста з онлайн-медіа, наприклад? 

Є велика різниця у способах донесення інформації. Тележурналіст має не тільки донести суху інформацію, а ще й продемонструвати це наочно. Картинка – ось що дуже важливо на телебаченні. І ще плюс ТБ в тому, що воно різнопланове. Ти можеш експериментувати з форматами, кадрами, навіть пропонувати й втілювати власні проєкти. У прямому ефірі можна вести жваву дискусію без того, що потім редактор щось виправить, щось скаже переписати. На щастя, зараз тележурналістика осучаснилась. Це не нудна класика.

📌 Ти швидко звикла до роботи на камеру чи докладала для цього зусиль?

Мені було страшно. Я вся трусилася. Моє перше включення було з місця вбивства в 17 років. Ось таке веселе завдання дали. До того я не працювала на камеру. Більше робила сюжети, могла брати інтерв’ю, де зробити кілька дублів не проблема. Отже, я приїхала до двору, де вбили людину. А це зима, тому кров на снігу було дуже видно. Я ще не знала як правильно починати, про що розповідати. Тому й ляпнула на включенні: «Ось тут велика калюжа крові», а оператор ще й показав її зблизька. Виявилось, що такі кадри і слова взагалі табу… Надалі я все частіше робила фейкові включення, показувала їх редакторам, щоб знати свої помилки. Тепер камера – мій друг.

📌 Ти працюєш кореспонденткою у ВР. Як тебе сприймають колеги та самі депутати? 

Перше хочу сказати про колег. Я обожнюю свою редакцію. За життя змінила 3 колективи і маю з чим порівняти. Зараз у нас дійсно команда. Щодо колег у Верховній Раді, то конкуренція є, це сильно відчувається. Проявляється найбільше в моменти брифінгів. Ти хочеш взяти інтерв’ю, а тебе відштовхують, просто не підпускають до депутата, аби твій телеканал залишився без коментаря. Навіть не хотіли потримати мікрофон, коли була крайня потреба. Ставились скептично: «Ти хто? Що ти знаєш?». Мала враження, що всі такі розумні, а я недостатньо… Однак позитиву не менше. У стінах парламенту я зустріла багато крутих журналістів, які не один рік працювали там. Вони допомогли мені адаптуватись, навчитись. 

«Я ніколи не залишаюсь осторонь»

📌 Чи стикалась у професійній діяльності з ейджизмом чи сексизмом? Якщо так, то поділись досвідом.

Про ейджизм точно сказати не можу. Сексизм, звичайно, мав місце в моїй кар’єрі. Найчастіше це ситуації, коли тебе не сприймають серйозно. Ти просто для інших приваблива, розумна дівчинка. Можуть дозволити некоректну поведінку, якісь натяки, жарти. Чоловіки (наприклад, ті ж депутати) можуть схопити за талію. З колегами таке було. І це зневага, дуже прикро… Хоча зараз субординацію цінують більше.

📌 Що найскладніше в роботі кореспондента? Які якості для цього потрібні? 

Мабуть, доносити людям правду, хоч це наша основна робота. А ще складно іноді з редакторськими правками. Ти хочеш одне, редактор інше. Не складно здогадатись, що буде у фіналі. 

Щоб бути кореспондентом, треба мати терпіння та берегти нервові клітини, бути не просто професійно підготовленою людиною, а ще й морально витривалою.

📌 Чи легко залишатись осторонь і лише слухати те, що говорять тобі, без можливості заперечити? 

Я ніколи не залишаюсь осторонь, якщо тема мене стосується чи цікавить. Завжди заперечую те, з чим не згодна. Я така людина – доводжу свою думку до кінця. Звичайно, якщо помиляюся, то не боюсь це визнати та вибачитись, коли доречно. Але мовчати не моя тема. Утримуюсь лиш тоді, коли тема чи ситуація мене ніяк не стосується.

📌 Як ти вважаєш, робота журналіста в Україні недооцінена? Чому?&nbsp

Однозначно. Люди звикли думати, що от журналісти такі погані, хочуть «нарити» на тебе бруд, ним облити та ще й зверху чимось присипати. Або інша категорія людей, які не сприймають твою роботу серйозно. Але це важка робота, хоч і цікава. Мене «болить», що українці зневажливо думають про наш фах.

«Мене надихають люди»

📌 Як твої близькі люди ставляться до професії? Чи підтримують?

«Обирай свій шлях сама» – так сказали мені батьки, коли я вирішувала зі вступом. На днях я спробувала себе в ролі ведучої підсумкового випуску новин, то мама з татом розіслали це відео усім родичам і друзям.

📌 Кажуть, що тележурналісти мають дуже сильні руки, адже постійно тримають мікрофон. Правда чи міф?

Думаю, що це правда. Бо мікрофон справді важкий, особливо під час затяжних брифінгів чи інтерв’ю. Одну руку доводиться підтримувати іншою. Я займаюсь спортом, то може не так це відчуваю, як інші. Тому моя порада тележурналістам – робіть тіло сильним.

📌 Де віднаходиш натхнення? Хто слугує прикладом для тебе?

Мене надихають люди. Натхнення приходить, коли родичі, знайомі, друзі, керівництво чи просто незнайомці дають зворотний зв’язок та слова подяки за донесену інформацію. Це окриляє. Багато новин, про які розповідаю в етері, я дублюю в Інстаграм. Там зручніше отримати фідбек. Часто читаю коментарі в Ютуб під нашими відео або в інших соцмережах. Критику я теж люблю, сприймаю її з посмішкою, бо це рухає мене вперед. 

Приклад мені подають інші професіонали з колосальним досвідом. Звичайно, я завжди дивлюсь безліч інтерв’ю, політичні ток-шоу. Обожнюю читати статті, написані гарною цікавою мовою з елементами розслідувань.

📌 Які поради можеш дати людям, що планують пов‘язати життя з журналістикою? 

Будьте допитливими та комунікабельними, а також готуйтесь до купи недоспаних ночей, відкладених планів, віддачі на всі 100%. А ще важливо усвідомлювати: обирай тільки ті теми, які тебе самого цікавлять. Чому? Бо інакше твій матеріал не матиме успіху, буде нудним. Так, ти можеш зробити його без кайфу, зробити вчасно і ніби нормально. Однак він точно не назбирає мільйони переглядів, коментарів. 

Хочеться побажати всім людям, незалежно від професії, безперестанного навчання. Особливо зверніть увагу на мови. Це відкриє вам ще більше шляхів до інформації та кар’єрного зростання.

Авторка: Ліза Бровко

Попередні матеріали цієї авторки:

https://pressassociation.org.ua/ua/serednovichna-hvoroba-v-suchasnosti-abo-chomu-seksizm-dosi-shiritsya-svitom/

https…

By Ліза Бровко, назад

Середньовічна хвороба в сучасності, або чому сексизм досі шириться світом

Сьогодні на вас чекає експедиція диким світом сексизму та гендерної нерівності, то ж тримайтеся міцно! А під кінець ви повернетесь до цивілізації: отримаєте поради про те, як уникати гендерної нерівності у своїх текстах та як правильно писати про фемінізм. Рушаємо?

Влада створена, щоб розв’язувати проблеми народу. Вона на них реагує, обирає найбільш нагальні та починає діяти (у теорії так мало би бути). А оскільки медіа це четверта влада, то тут система подібна: ЗМІ відображають реальний стан суспільства, його погляди та переконання. На запитання чому так багато сексизму в медіа відповідь проста. В Україні сексизм поширений у всіх сферах життя, починаючи від побуту і до працевлаштування. Відомо, що медіа (особливо ТБ) з усіх сил намагаються задовольнити смаки авдиторії, тому програма телеканалів вирує сексистськими шоу по типу «Хто зверху», «Вар’яти», «Дизель шоу», «Вечірній квартал», а також більшістю ток-шоу, де 80% гостей та експертів становлять чоловіки. У таких програмах побачити гендерний дисбаланс просто, однак чи помічали ви, що сексизм пробрався навіть у чистий інформаційний жанр – новину. Депутаток згадують у новинах, коли ті пофарбували волосся або ж надягли «відверту» сукню. Чи можна уявити цей сюжет, знятий стосовно чоловіків? Звичайно, що ні. 

Сексизм та гендерна нерівність у медіа мають деструктивні наслідки для формування суспільної свідомості та допомагають ще більше укоренити стереотипи. 

КИМ або ЧИМ виступають жінки в ЗМІ

Дбайлива господиня, зваблива красуня, довірлива блондинка, поліціянт у спідниці, дружина відомого, дочка скандального і так до нескінченності. Щодня недобросовісні журналісти продукують тонни інформаційного сміття на кшталт новин про те, чим же «насправді» займаються жінки на високих посадах. Їх цікавить особисте життя впливових жінок, їхні фірмові страви, нова блузка, але ніяк не професійна діяльність. Ситуацію, коли директора успішної компанії запитують «Яку частину двигуна ви любите ремонтувати найбільше?», виглядає абсурдно, бо це ж стереотипно. Проте запитання про фірмову страву очільниці громадської організації нікого не збентежить. 

До прикладу, на найпопулярнішому сайті новин ТСН (за результатами дослідження «Ставлення населення до медіа та споживання різних типів медіа у 2021 році», що було виконано соціологічною компанією InMind на замовлення міжнародної неприбуткової організації Internews) є рубрика з милою назвою «Леді». Вгадайте, про що там йдеться? Про феміністичний рух? Про кар’єрні можливості? Підрубрики там наступні: мода, здоров’я, краса, секс, дім, діти, кухня, подорожі, психологія, астрологія. Завіса. Ось вам і список тем, які дійсно «цікавлять» жінок.

Що думають типові споживачі про рівень висвітлення жінок у медіа

Щоб детально вивчити тему «сексизм», я звернулась до нового дослідження «Ставлення населення до медіа та споживання різних типів медіа у 2021 році». На запитання «Чи мають жінки бути на рівні з чоловіками  представлені в медіа?» 84% респондентів дали ствердну відповідь. До того ж у фокус-груповій дискусії респонденти заявили, що в Україні немає утиску прав жінок: жінки є і в політиці, займають високі посади, мають можливості кар’єрного зростання. Проте саме респондентки вважають доцільним ширше представлення жінок у медіа, адже це слугуватиме прикладом та руйнуватиме стереотипи.

Позиція молодих медійників

Опитування провела самостійно. Запитання: “Як ви ставитесь до сексизму в ЗМІ?”.

«Краще спитати не про сексизм в ЗМІ, а взагалі про існування такого явища. Його я не сприймаю у будь-якому вираженні – чи то колючі зауваження, чи то «просто приколи». Дійсно, що тут такого? А я відповім. Це не є нормою здорового суспільства. Головою розумію, звідки це бере початок, що це обумовлений обставинами процес, що це має логічне пояснення. Чому ми маємо терпіти цей вірус сексизму? А коли це знаходить виявлення ще й в ЗМІ, то стає значно гірше – що ще може більш масштабно вплинути на свідомість суспільства???»

Дар`я Бурлака, «ICTV» 

«У наш час проблема з сексизмом чи нав’язуванням стереотипів у ЗМІ вже, на щастя, пішла на спад. І зараз я майже не зустрічаю подібних прикладів на тих ресурсах, які часто відвідую. Ще декілька десятиліть чи навіть років назад це була дійсно серйозна проблема, яка постійно заганяла в рамки, як жінок, так і чоловіків, надягаючи їм на очі штори. У різних людей різні інтереси, уподобання й погляди на життя, а тому читати, у ЗМІ що твоя робота, хобі чи захоплення тобі не підходить — щонайменше дивно та неприємно. Зараз, щоправда, це отримало поштовх в іншу сторону, і деякі напівбожевільні «бійці за рівність» знаходять прояви сексизму скрізь, навіть там, де немає нічого образливого і все виглядає адекватно, проте це вже зовсім інша історія».

Євгеній Гладун, «ЛБ»

«До сексизму в ЗМІ ставлюся різко негативно. Я вважаю, він має бути заборонений. Заголовки на кшталт «така-то показала свої булочки» формують сприйняття зневажливого та об’єктивізованого ставлення до жінок у суспільстві як те, що відповідає нормі. ЗМІ, які впливають на суспільну думку, не можуть дискримінувати жодну із верств населення, враховуючи і жінок».

Олеся Бойко, «Читомо»

«Загалом, більшість випадків сексизму у ЗМІ, що мені доводилося бачити, це новинні заголовки, у яких йде акцент не на якусь подію, а саме на зовнішній вигляд людини. Можливо для якихось модних журналів це буде підходити, але, вибачте, яким чином чиясь фігура відноситься до ЗМІ, а особливо до журналістики. Зрозуміло, що такі заголовки використовуються не просто так, на них є попит, якщо вони досі існують та збирають досить велику кількість переглядів. Використання подібних тактик для підняття свого рейтингу базується на фізіологічних потребах людини. Для таких ситуацій є інші ресурси, де можна спожити такого роду контент, якому не місце у ЗМІ. Моє ставлення до сексизму у ЗМІ негативне. Треба відходити від нав’язаних суспільством стереотипів, де «жінка має мити посуд вдень та вночі, а чоловік має бути справжнім мужиком». Винищення сексизму є одним зі шляхів до ментально здорового суспільства, де люди співіснують один з одним у злагоді та повазі».

Вадим Дубенцов, «Укрінформ»

Як знайти гендерну нейтральність та писати про фемінізм?

Писати правильно про «дражливі» теми має кожен контент-мейкер. І ні, не для того, щоб його не закидали яйцями. Хоча й таке буває: в Україні щорічно вручають антипремію «Це Яйце!» за сексизм у медіа. Отримати її можуть окремі особи або ціла редакція за сексистські матеріали або ж висловлювання. Якщо хочете уникнути цієї номінації, читайте далі.

Писати про фемінізм – не дорівнює закликати людство до винищення чоловічої статі. Достатньо, наприклад, брати коментарі щодо якоїсь події і у фахівців, і у фахівчинь. Уникайте мови ворожнечі та вживайте фемінітиви. Якщо пишете про недобросовісне виконання обов’язків лікарки, то не чіпайте її особисте життя: «У неї вдома троє дітей, коли ж їй належно думати про роботу».Заповідь медійника «Бережи баланс». Вона стосується і гендерного балансу. Пишете про судову реформу – залучіть коментар експертки. Хочете розповісти про дітей-зумерів – попросіть чоловіка розказати про його методики виховання.Використовуйте «дзеркало». Саме так називається журналістський метод, який убереже вас від антипремії «Це Яйце!». Якщо ви маєте сумнів щодо гендерної нейтральності тексту, поставте на місце жінки чоловіка. Чи будете ви в матеріалі про чоловіка згадувати його стиль одягу чи зачіску?Хочете писати на феміністичні теми, але страшно отримати купу критики? Спершу дослідіть обрану тему. Навчіться розрізняти феміністок/феміністів та профеміністок/профеміністів. А ще слідкуйте за нішевими медіа («Повага», «Гендер в деталях», «Зміна», розділ «Небайдужа» в «Рубриці»).  Не бійтеся просити експертних коментарів! Скористайтесь HelpSMI. Цей ресурс допоможе знайти фахівців майже на будь-який смак, то ж додайте його в закладки.

Пам’ятайте, що медіа – це форматор поглядів суспільства, тож пишіть так, як хочете жити самі. Пишіть для того, аби жити у прогресивній країні!

Авторка: Ліза Бровко

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/korotka

https://pressassociation.org.ua/ua/tvoya-czifrova-bezpeka…

By Ліза Бровко, назад

Слово — зброя? Хейт-спіч у журналістиці та в житті

Толерантність, коректність, терпимість — необхідні складові сучасного мовця у широкому розумінні цього слова. Використовуючи мову ненависті, люди пропагують шкідливі ідеї, сприяють розпалюванню конфліктів на ґрунті раси,  статі, релігії, національності або ж сексуальної орієнтації. Викорінити хейт-спіч з суспільства складно, але реально. Головною рушійною силою мають виступити ЗМІ, які послідовно знищуватимуть «дари» лексичного багатства хейт-спічу.

By Ліза Бровко, назад