фейк

З 24 лютого життя кожного українця змінилося – більшість з нас покинули звичні нам місця, домівки, роботу. Найвідважніші вступили до лав ЗСУ та захищають нашу країну від ворога. Українці волонтерять, допомагають з житлом, підтримують один одного та знаходять сили жити далі. Команда PRess Association UA хоче говорити про важливе та актуальне. Сьогодні ми б хотіли розглянути тему “інформаційна війна росії проти України”, зрозумівши її головну особливість. 

Росія – матір фейків

З початком війни слово “фейк” повністю почало асоціюватись з росією. Варто пам’ятати, що росія давно намагалась знищити та послабити нашу країну інформаційно. Ця війна почалася задовго до повномасштабного вторгнення – десять, двадцять років тому. Російські ЗМІ використовують усі можливі методи для розпалювання конфліктів, прямої підтримки вигідних для себе політиків та планів. Навіть під час Революції Гідності в Україні в кінці 2013 року Володимир Путін оголосив про плани більш ефективної організації роботи російських державних ЗМІ. Проєкт мав назву «Sputnik International» на чолі з російським пропагандистом Дмитром Кисельовим. Проєкт був задуманий росією як інформаційна противага «арабській весні» і «кольоровим революціям». Росія мріє претендувати на виняткову сферу впливу на пострадянському просторі і намагається перешкодити зближенню України та інших держав з ЄС, де її основним інструментом є інформаційна війна.

Останні десятиліття присутність росії в українському інформаційному середовищі була достатньо відчутною: Кремлівська дезінформація постійно підтримується і тиражується. Як результат, в Україні були достатньо відомі російські та проросійські канали, інтернет-видання. Навіть популярні в минулому газети «Комсомольська правда», «Московський комсомолець» теж були проросійсько налаштовані та активно просували свою «великодержавну ідею».

Наразі українська журналістика воює з бюджетами таких інформаційних ресурсів, як RT,  інформаційне агентство «Росія сьогодні». Країна-агресор вкладає великі гроші в свою міжнародну журналістику. Наприклад, в 2020 році їх загальний бюджет склав 430 млн. євро. Важливо пам’ятати, що всі міжнародні російські канали фінансуються росією, тому вони є рупором Кремля.

Зараз інформаційна війна перейшла в нову фазу: з українського інформаційного простору повністю зникли всі можливі проросійські медіа. На офіційному медіаполі зараз складно знайти медіа, які б було стовідсотково видно – у нас немає проросійських телеграм-каналів та видань – усе це пішло з нашого ринку. Зараз можно з впевнісностю сказати, що з нашого простору повністю зникли проросійські медіа, звичайно не говорячи про прифронтові зони, де напруга трохи інша. 

“Основний фронт зараз – побороти вплив російської пропаганди за кордоном і показати, як усе насправді”

«Інформаційно, ворог на своєму фронті, російську аудиторію перемагає пропагандою. Навіть на тимчасово окупованих територіях окупанти якнайшвидше намагаються включити російське телебачення із матеріалами власних кишенькових ЗМІ. При чому показником війни за інформпростір є те, що на початку повномасштабного вторгнення окупанти завдавали ударів по телевежах, брали у полон колективи ЗМІ і розсилали журналістам листи з погрозами – так вони хотіли посіяти паніку. Адже 24 лютого телевізор, мабуть, включили майже всі – було важливо знати, що відбувається, щоб робити якісь власні прогнози. 

Роль онлайн-медіа була ще відповідальніша. Адже вони можуть публікувати інформацію майже миттєво, і викликом в цей час було повідомити так, щоб не видати позицій ЗСУ і не коригувати вогонь, брати інформацію лише з офіційних джерел, коли особливо на чутливі теми з’являлось дуже багато чуток. Якщо писати дуже багато «попередньої інформації» потім, ймовірно, доведеться чимало спростовувати. 

Ще спочатку деякі офіційні канали установ чи політиків через неврегульовану роботу в екстримальних умовах публікували неправдиву інформацію. Важливо для ЗМІ було відстежувати це і теж не вестися на дуже емоційні «зради» і «перемоги». Це зрозуміло, що коли людина (журналісти теж люди) бачить інформацію, яка викликає в неї яскраву емоцію, їй хочеться про це одразу написати й усім розповісти – для журналістів важливо зберігати холодну голову. А якщо написати про щось, що не підтвердилося – треба бути чесними з читачами і давати спростування. Як на мене, дуже неправильно просто видаляти інформацію.

Українські журналісти міцно тримають інформаційний фронт під час протистояння такій жорстокій і безцеремонний пропаганді. Наші медійники показують події на увесь світ ледве не у форматі наживо. Це, мабуть, зараз основний наш інформаційний фронт – побороти вплив російської пропаганди за кордоном і показати, як усе насправді. Адже більшість українців, здається, розуміє, що відбувається, а росіян не вилікувати уже.» – прокоментувала Яна Проць, редакторка hromadske.

Висновок

І справді, зараз українське медіа працює на всі сто відсотків: у нас є змога дізнаватися усю інформацію вчасно. Українські журналісти – справжні герої, які точно роблять все для нашої перемоги.

І на останок хочеться сказати, що єдине, що об’єднує нас з росіянами, – парадигма віри. Вони сліпо вірять в свого нескінченного вождя, сильну росію, яку всі хочуть образити та зламати. А ми, українці, віримо в сильну та незламну Україну і на нашій стороні завжди правда. Важливо пам’ятати, що коли існує віра, журналістика та факти безсиллі. 

Ми віримо та знаємо, що перемога близько. 

Авторка: Юлія Фокша

Попередні матеріали авторки:

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/potribno-praczyuvati-za-princzipom-360-gradusiv…