«Fortune» – діловий журнал, основними конкурентами якого є «Forbes» і «BusinessWeek». Як і «ТІМЕ», журнал відомий своїми рейтингами. Однак у чому суть цих рейтингів та як один долар пов’язаний із першим випуском журналу?
Журнал заснований Генрі Люсом у 1929 році. До того, у 1923 році, він створив інше всесвітньовідоме медіа – журнал «ТІМЕ». Тому й не дивно, що в обох видань рейтинги займають важливе місце у брендингу.
До 2014 року журналом володіла «Time Inc», яка охоплює «TІМЕ», «Life», «Fortune» і «Sports Illustrated».
Генрі Люс, хоч і мав ділового партнера (Геддена), але розробляв журнал самостійно. На початку 1929 року Брітон Гедден помирає й Люс все ж готується видати свій журнал, однак початковою його назвою була «Power», тобто сила, бо те, про що він в майбутньому писатиме, він вважає рушійною силою. Але у лютому 1930 року світ зустрічає журнал з назвою «Fortune». І справді, фортуна посміхалась Люсу.
Редактором першого випуску був Генрі Люс, однак він не називав себе головним редактором. На цю посаду Люс призначив Паркера Ллойда-Сміта, художнім керівником став Томас Мейтленд Клеланд (книжковий дизайнер, художник, ілюстратор).
Що особливого в одному доларі?
Існує легенда, що Клеланд створив обкладинку для першого випуску за $1, тому що в той час ніхто просто не знав скільки за таку роботу потрібно брати.
Крім того, ціна першого випуску також була 1 долар. Це було дуже ризиковано, адже всі відомі на той час журнали чи газети коштували значно дешевше. Їх ціна вимірювалась в центах.
Не рейтингами єдиними
У «Fortune» з моменту створення була визначна особливість. Поки всі видання економили й виходили здебільшого чорно-білі, «Fortune» публікував яскраві професійні фото. Так, можливо, це й стало однією з причин такої високої ціни, але й саме ці фото стали запорукою успіху. Маргарет Бурк-Уайт, Вокер Еванс – перші фоторедактори. Саме Бурк-Уайт стала першим західним фотографом, який відвідав промислові об’єкти СРСР, пізніше вона стала першою жінкою-фотожурналістом, але вже у журналі «Life».
Приголомшливий успіх й популярність у бізнес-колах став причиною того, що журнал почав виходити двічі на місяць, хоча від дня заснування до січня 1978 року виходив лише раз. З жовтня 2009 року доходи від реклами дуже впали, тому журнал почав виходити лише раз на три тижні.
Поворотним в існуванні «Fortune» став прихід у 1986 році нового головного редактора – Маршалла Леба. За часи його роботи журнал модернізувався: були розроблені оптимальні орієнтації на бізнес та економіку із додаванням графіків, таблиць, діаграм та пояснювальних статей, які детально розкривали конкретне питання, не змінилось те, що журнал й досі публікує якісні фото й надає особливого місця фотожурналістиці.
Як згадувалось раніше, з 2014 року «Time Inc» не володіє журналом, вони відокремились й створили власний сайт.
У листопаді 2018 року оголошено, що «Fortune» купує тайський мільярдер Чатчавал Джараванон за 150 млн доларів. Відомо, що він пов’язаний з тайським конгломератом «Charoen Pokphand Group», який володіє компаніями в галузі сільського господарства, телекомунікацій, роздрібної торгівлі, фармацевтики та фінансів.
У чому особливість рейтингів «Fortune»?
«Fortune» регулярно публікує списки. Однак вони вирізняються серед топів найвпливовіших чи найбагатших. У полі зору людські ресурси, наприклад, публікується список кращих компаній для роботи. Списки включають компанії, розміщені в порядку валового виторгу та бізнес-профілю, а також бізнес-лідерів:
- «Fortune 500» (500 найбільших корпорацій США за сукупним доходом за відповідні фінансові роки);
- «Fortune India» (рейтинг 500 корпорацій Індії);
- «40 до 40 років» (список осіб, які видання вважає найвпливовішими молодими лідерами за рік. Більшість учасників списку – керівники підприємств індустрії високих технологій);
- «Fortune 1000» (1000 найбільших американських компаній, ранжованих за виторгом);
- «Список єдинорогів» (приватні компанії (переважно технологічні) вартістю 1 мільярд доларів і більше);
- «Fortune Global 500» (щорічний рейтинг 500 корпорацій світу, що вимірюється сумою виторгу);
- «Майбутнє 50» («Fortune» об’єднується з консалтинговою компанією BCG, щоб створити «Future 50». Індекс базується на системі, яка аналізує десятки факторів, щоб визначити компанії, створені для стабільного зростання та прибутку на величезному ринку);
- «Змінити світ» (вшановує компанії, які використовують креативні інструменти капіталізму, включно з отриманням прибутку, для задоволення незадоволених потреб суспільства);
- «50 найкращих робочих місць для випускників нових коледжів» (компанії з високим обсягом зростання робочих місць, а також винятковими показниками набору та найму нових випускників).
А також «Найкращі робочі місця для різноманітності», «100 найбільш висхідних компаній», «Бізнесмен року», «50 найвеличніших лідерів світу», «100 найкращих робочих місць для міленіалів», «100 найкращих робочих місць для жінок», «Найвпливовіші жінки», «100 кращих компаній для роботи», «Найшанованіші компанії світу».
Цікаво, що
Окрім вже сталого імені «Fortune» саме як ділового й бізнес-журналу, вони відомі своїми безкорисливими вчинками. Наприклад, у 1951 році у журналі опублікували статтю про маловідомий на той час віскі «Jack Daniel’s», що допомогло напою здобути світову популярність. Автор підкреслив унікальність смаку й рецептури напою, порівнявши майстерність виробника із талантами Вільяма Фолкнера, Вінстона Черчилля, Джона Г’юстона. Тому саме завдяки «Fortune» сьогодні світ знає про «Jack Daniel’s».
Авторка: Лілія Брезгунова
Попередні матеріали цієї авторки: