Катерина Плохій

5 міфів корпоративної культури

Корпоративна культура — це індивідуальна система цінностей кожної компанії, однак інколи, люди роблять помилки, та руйнують те, що могло б стати чимось більшим.

«Є просто робота, а є робота твого життя. Така робота, на яку ти накладаєш свій відбиток. Така робота, на якій ти ніколи не підеш на компроміс. Заради якої пожертвуєш вихідними. Таку роботу ти можеш виконувати в Apple. Люди приходять сюди не для того, щоб уникати ризиків. Вони приходять, щоб пуститися у відкрите плавання.

Вони хочуть, щоб їх робота стала чимось більшим.

Чимось великим. Чимось, що не змогло б відбутися десь ще.

Ласкаво просимо в Apple ».

Будь-який новий співробітник компанії Apple, на початку своєї кар’єри отримує картки з подібним написом. Однак чи всі нові люди в компанії зобов’язані відповідати якомусь певному стандарту? Чи точно людина не втратить початковий ентузіазм після початку роботи в компанії — невідомо. Але, завжди є досвід інших людей, який можна перейняти і бути готовим вже до частини перешкод.

Перейдемо ж, конкретніше, до міфів корпоративної культури.

1 МІФ

Корпоративна культура спрямована на формування загальних цілей і інтересів співробітників

Багато керівників і власників бізнесу вважають, що корпоративна культура повинна сприяти формуванню спільних цілей та інтересів у співробітників. Але чи дійсно інтереси співробітників компанії повинні збігатися? Наскільки це впливає на ефективність бізнесу?

Уявімо собі ситуацію. Директор компанії, в якій працює hr-спеціаліст, з метою об’єднання команди топ-менеджерів за допомогою спільних інтересів придбав всім абонементи в дорогий спортивний клуб, що знаходиться поруч з офісом. На його думку, це було надзвичайно зручно. Відвідувати клуб вважалося хорошим тоном, і навпаки, не приходити на тренування означало демонструвати неповагу до подарунка турботливого шефа. Чи варто говорити про те, що ця ситуація спровокувала невдоволення топ-команди, і ось чому. Виявилося, що серед керівників не всі були фанатами бігових доріжок і басейну — деякі займалися тенісом або танцями. Були ті, хто взагалі не любив спорт. А іншим, що живуть за містом, було зручніше ходити в спортзал поруч з будинком. У підсумку об’єднати співробітників девізом «У здоровому тілі — здорової дух» не вийшло. Незадоволеними виявилися і «невдячні» співробітники, і «турботливий» шеф.

Завдання управління організацією в тому і полягає, щоб надати можливість співробітникам задовольнити свої особисті інтереси через цілі бізнесу. І ось тут-то і можуть прийти на допомогу корпоративні цінності, які транслює вище керівництво компанії. В основі цих цінностей — орієнтація на інтереси бізнесу, успішність і ефективність якого визначає і благополуччя кожного співробітника. І тут дуже багато залежить від того, яких саме цінностей дотримується керівництво компанії і наскільки віддано дотримується їх. Добре, якщо ці цінності спрямовані на задоволення і передбачення інтересів клієнтів, тоді вони стають запорукою довгострокової стратегічної прибутковості бізнесу. Основою для формування корпоративної культури в цьому випадку можуть бути клієнтна орієнтація, проактивність, інновації та розвиток компанії.

2 МІФ

Мерч = корпоративна культура

Насправді це не правильне судження, доказом того є один простий факт — будь-яка частина одягу з логотипом компанії, не можуть миттєво створити у співробітнику бажання зробити компанію краще, плідніше і більше працювати в команді.

Чомусь більшість власників компаній вважають навпаки. Придбавши гарні худі або значки з логотипом компанії — це відразу ж робить їх згуртованими, однак фактор сполучення групи людей є психологічним питання, тому вимагає достатніх витрат ресурсів всієї компанії.

3 МІФ

HR або психолог можуть самостійно побудувати корпоративну культуру.

Генеральний директор — основа компанії, її грунт і центр, тому, саме керівник, за допомогою фахівців (HR і \ або психолог), повинен створювати культуру компанії.

Корпоративна культура (КК) починається від сфери роботи і закінчується поза робочою діяльністю. Трохи раніше, в одній зі своїх статей, я назвала КК — внутрішньою філософією бізнесу. Грубо кажучи, це складені мізки і характери всіх співробітників в одне ціле, отже цій купці потрібен розподільник, вождь — цю функцію і виконує керівник.

Також варто згадати, що багато хто помилково вважає, що культуру можна побудувати проведенням корпоративів і боулінгом по вихідним, проте, виходячи з описаного вище, ви вже знаєте, що це не так.

МІФ 4

Для створення корпоративної культури в компанії потрібно багато сил часу і грошей

Хоч як би здавалося — це набагато простіше!

У будь-якому випадку, корпоративна культура існує, її не може не бути, з цієї причини, єдине до чого потрібно прикладати сили, це до її формування, відточуванню необробленого алмазу, який надалі може стати дивовижним дорогоцінним каменем (складовим безсмертної компанії).

Все залежить від поставлених завдань генерального директора. Може бути, що персонал вже “єдиний організм”, однак може потрібно провести ряд зустрічей/нововведень в компанії, а також може і потрібно довго повторювати певного формату зустрічі й зробити декілька змін.

Все від усього залежить — моя улюблена фраза.

Однак на цю процедуру, ви точно не витратите тиждень, сидячи і ламаючи голову над білим аркушем паперу.

МІФ 5

Якщо в колективі вже є своя сформована культура, то змінити її вже не вийде.

Завжди все можливо. Навіть найчерствіше серце співробітника, який яро дотримується древніх правил компанії, можна переконати, використовуючи правильний підхід.

Важливий факт: якщо людина ніяк не може змінити свої погляди, БЕЗ ПРИЧИНИ, то вам не потрібен такий співробітник, якщо ви плануєте мати процвітаючу компанію.

Якщо керівник сумнівається в можливості змін, завжди можна проконсультуватися з фахівцями.

Також момент, який не варто упускати: у великих компаніях, корпоративну культуру формує не сам керівник (раніше я обумовлювала ситуації компаній від 20 до 70 співробітників), а співробітники-лідери. Директор лише регулює дії таких ініціативних людей.

Автор: Катерина Плохій

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/biznes-po

https://pressassociation.org.ua/ua/istoriya-netflix-vid-prokatu-diskiv-do-najbilshogo-onlajn-media-servisu…

By Катерина Плохій, назад

Бізнес по-японськи

Цінності історичного надбання — основа культури сьогоденної Японії та ментальності її жителів. Тема виглядає доволі неоднозначною та широкою. Тому маю за мету розповісти про те, як ведуть бізнес у Японії з ментальної точки зору.

Чому ця тема важлива?

Нехай ми живемо у Європі, однак культури змішуються щоденно, відбувається інтеграція. У Києві, де лише 20 років тому були майже одні українці, вже живуть люди з абсолютно різних куточків світу. Так само й у бізнесі. Заради того, щоб не відставати, потрібно знаходити нові методи розвитку власної справи, не тільки в аспекті поновлення упаковання, або ще чогось поверхневого, а й у плані підходу до роботи, аналогічно, час від часу, потрібна реорганізація.

Для кого ця стаття?

Для студентів — у пошуках цікавого та нового.

Підприємців — задля власного розвитку у спектрі поглядів на власну справу.

Співробітників компаній — для розвитку в особистісному плані, який допоможе надати керівнику більше пруфів підвищити вас у посаді.

Перейдемо до справи!

Японський бізнес є зразковим типом “довгограючих” компаній, оскільки: 

Цінності компанії вище, ніж власні

Тут є яскравим прикладом ситуація Тойоти після 2 світової війни.

1944-47 р. японський автопром починає своє відбудування, але замовлення на виробництво автомобілів так і не надходять. Співробітники влаштовують бунт, оскільки керівництво починає занижувати зарплатню.

У той самий момент відбувається падіння Детройту. Аналогічна ситуація з одним маленьким нюансом, через створений культ “важливості співробітників” їх неможливо звільняти (ні за яких обставин), і тут стається ряд страйків, у яких директори просто не можуть нічого зробити, окрім як погодитись на умови співробітників, що призводить до закриття заводів.

Японія робить більш логічні вчинки:

1) Звільняє людей (у один день звільнили близько 1500 робочих зі штату 20000).

2) Компанія взяла багато кредитів, гроші з яких вклала у розвиток виробництва, в інновації, також створила міцну систему продажів (для звичайних людей; до цього було заборонено продавати автомобілі звичайним людям) і останнє:

3)звільнили Кеічіро Тойода (батька компанії Тойота). Після цього компанія виросла, та отримала міцний кістяк, на якому живе і сьогодні.

Фінансовий підхід японців

У жителів країни висхідного сонця мається чудова система введення бюджету під назвою — Kakebo.

Це слово складається з трьох ієрогліфів, що означають книгу з домашніми рахунками (дослівно: побутова рахункова книга). Автором системи є перша японська журналістка Мотоко Хані. У 1903 році вона створила жіночий журнал, в якому публікувала поради, як контролювати свої доходи й витрати. Уже в 1904 році її поради оформилися в цілу систему. Однак найбільшу популярність система набула в сорокових роках минулого століття.

Kakebo заснована на фіксації й контролю всіх доходів і витрат. Система дозволяє планувати бюджет і робити хоч невеликі, але регулярні накопичення. Основні принципи системи полягають в порядку і контролі: “я керую грошима і нічого не забуваю”, економії: “я бачу, де можу знизити витрати”, спокої: “я не думаю постійно про те, що грошей не вистачить”, самодисципліни і усвідомленості : “я звикаю жити за коштами і збирати”.

Щоб почати користуватися даним методом, вам необхідно завести два блокноти: великий вміщуватиме фінансові плани на місяць, маленький записник використовується для запису всіх витрат за день. Перший блокнот залишається вдома, другий завжди береться з собою. У великому блокноті потрібно скласти таблицю планування бюджету на наступний місяць, в якій буде три обов’язкові елементи: план доходів на місяць, план витрат на місяць, план заощаджень.

Сьогодні існують навіть додатки на телефон для того, щоб не носити блокноти завжди із собою.

Дисципліна

Ким би японець не працював, на робочому місці він завжди буде у робочій формі, розмовляти виключно на робочі теми в офіційному форматі мовлення. Лише підлітки можуть, в залежності від робочого місця, дозволяти собі фамільярність. Якщо що, то я маю на увазі будь-який японський бізнес (косплей кафе, “кекс” шопи, великі компанії по виробництву побутової техніки та інше).

Знову згадуючи культ особистості американців — “свобода — не завжди є гарним фактором для продуктивної роботи”, вона навпаки — розбещує робити не те, що стосується робочих моментів.

Згадайте себе, коли ви працюєте й у вас світиться якесь повідомлення від гарного друга у Телеграм. Ви думаєте: “от зараз швиденько відпишу й далі”, але потім ви заходите у ще якусь соціальну мережу й просто випадаєте з робочого ладу.

У такій ситуації коштує ще згадати розповіді про те, що азійці помирають на робочих місцях. Як видно, є і зворотній ефект дисципліни, однак тут вже потрібно відстежувати пріорітети, котрі стоять перед кожним.

Висновок

Мислити як японець потрібно на моменті систематизації процесів (у фінансових питаннях, дисципліни та питаннях підходу до роботи) — це надасть більше впевненості, того що робота буде виконана максимально ефективно і бізнес буде прибутковіший та якісніший.

Однак, завжди потрібно на все дивитись як і європеєць і додавати, мов приправу, “життя” у роботу — робити “таски” веселіше з ентузіазмом та захопленням.

Автор: Катерина Плохій

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/istoriya

https://pressassociation.org.ua/ua/osnovni-psihologichni-prijomi-v-marketingu…

By Катерина Плохій, назад

Історія Netflix: від прокату дисків до найбільшого онлайн-медіа сервісу

Приходячи до друзів на вечірній перегляд якого-небудь фільму, усе частіше ви можете помітити яскраву кнопку Netflix, на пульті, або збережену вкладку на ноутбуці із відповідним логотипом. Американська компанія, котра тільки нещодавно лише була невиличким магазином з прокату дисків, стала лідером на мультимедійному онлайн ринку.

Основні дані про компанію

Netflix — розважальна компанія-постачальник фільмів, телешоу, мультфільмів і серіалів на основі потокового мультимедіа. Експерти називають її найуспішнішою за всю історію телетрансляцій.

Сайт компанії — www.netflix.com.

Основні конкуренти — Apple TV+ (Apple), Disney+ (Walt Disney), YouTube TV (YouTube), Prime Video (Amazon).

Всі сфери діяльності Netflix — це кіно- і телевиробництво, потокове відео і онлайн-прокат. За даними на сторінці Netflix у Linkedin

Штаб-квартира в Лос-Гатос (штат Каліфорнія, США) існує з 1997 року, кількість зареєстрованих користувачів варіюється між 165 мільйонами осіб (станом на 2020 рік). В Україні сервісом користуються приблизно 250 тис. чоловік. Однак чіткої кількості передплатників компанія Netflix не розголошує.

Засновники Netflix — Рід Хастінгс і Марк Рендольф. За даними 2017 року, власниками є Рід Хастінгс і інституційні інвестори, тобто юридичні особи — Capital Group Companies, The Vanguard Group, BlackRock і Morgan Stanley.

Компанія уважно стежить за реакцій користувачів на будь-які зміни в роботі сервісу і відразу ж вносить необхідні корективи. Також, активно вивчаються інтереси й потреби аудиторії, що дозволяє пропонувати клієнтам саме той продукт, який вони хочуть.

У 2013 році компанія вийшла за рамки прокату і почала випускати власні кінопродукти. Глядачі щорічно можуть подивитися понад 100 нових фільмів, серіалів і телепрограм виробництва Netflix.

Акції: NFLX

Рід Хастінгс — засновник компанії

Історія компанії Нетфлікс

Усе почалось із 1997 року, коли Рід Хастінгс надихнувся успіхом Амазон й захотів його повторити. Вибір впав на прокат фільмів, який у той час мав певну пріоритетність, оскільки не було інтернету із доступом до фільмів. На щастя, у той самий рік коли засновники створюють компанію, касети завершують своє існування та на ринок виходять диски — це була відкрита можливість для сильного початку. Тоді ж Рід створює перший онлайн сервіс, де люди через інтернет могли замовити оренду диску із бажаним фільмом. Люди просто обирали фільм, натискали купити, та чекали кур’єра, котрому відадуть 4 бакси за оренду на тиждень.

У 1999 році компанія показала прогрес. Кількість дисків у світі зросла від 900 (1998) до 250,000, вже працювало 120 чоловік. Того ж року компанія збільшує прибуток шляхом модернізації упаковання, у якій доставляють диски поштою, та придумала “місячну підписку”, яка просто розірвала їх конкурентів.

У 2000-ному році стається ще більший прорив — в онлайн сервіс Нетфлікс ввели систему, яка виявляє бажання покупця, через що, продажі збільшились вдвічі!

У 2001 стається трагедія, яка стала успіхом для компанії. Люди бояться виходити на вулицю, через що, сервіс стає ще популярнішим. Тим паче Нетфлікс вирішує розширити аудиторію, додавши абсолютно різносортних фільмів: індійські, європейські, завдяки чому залишається у виграші. Але після, стався крах усіх доткомів.

У 2002 компанія не стала чекати розвалу, та виставила свої акції на IPO та результат не змусив чекати. За 2 місяці було продано більше 2 мільйонів цінних паперів по 15 доларів за штуку, та сумарний прибуток складав 270 мільйонів доларів. У цей же рік Марк Рендельф йде з проекту та створює власний сервіс по прокату книжок, а аудиторія досягає близько мільйона чоловік.

2005 ПАУ! За 24 години Нетфлікс виконало 1 мільйон замовлень (аудиторія прибл. 4

2007 — компанія йде на ризики та виходить в абсолютний онлайн і це рішення виявилось вірним. Підписка коштувала усього 8 доларів, коли похід у кіно коштувало 6 доларів.

2010 — конкуренти в обличчі Блокбастер самі знищують себе, намагаючись обігнати Нетфлікс, однак нічого не вдається й останні стають безпосередніми лідерами на ринку мультимедійного прокату.

2011 — Нетфлікс створює дочірню компанію Нетфлікс оріджинал та знімає свій перший серіал – ” Картковий будинок”. Сценаристи з усього світу починають присилати свої ідеї компанії для можливої реалізації.

2013 — Рід Хастінгс підписує договір з Марвел, що додало ще більше аудиторії (актуальна цифра: 50 млн. осіб)

Висновки

Компанія Нетфлікс є найкращим прикладом того як потрібно поводитись компанії у будь-який період, як потрібно створювати корпоративну культуру, як взаємодіяти із покупцем та як правильно пропонувати товар. Особиста рекомендація прочитати книгу “Наснага” від Петті Мак-Корда, впевнена, звідти кожен зможе узяти корисну інформацію.

Автор: Катерина Плохій

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/osnovni-psihologichni-prijomi-v-marketingu/

https://pressassociation.org…

By Катерина Плохій, назад

Основні психологічні прийоми в маркетингу

Маркетинг — сфера, з якою кожна людина зустрічається чи не щодня. Банери у міському транспорті, реклама у соціальних мережах, система розміщення товарів на поличках супермаркетів, та, звісно, їх упакування — безпосередній результат діяльності агенцій, які займаються формуванням попиту та задоволення потреб споживачів. Однак не завжди людина розпізнає, що нею маніпулюють (P.S. Насправді, маркетологи — ті ще психологи та маніпулятори!). Отже, розберемо, які прийоми у маркетингу, змушують закрити уявну або реальну потребу споживача.

Жовтий цінник або червона ціна

Пропоную кожному читачеві влаштувати собі челлендж на пошук неможливого: спробуйте знайти хоча б один супермаркет або книжковий магазин, або будь-який інший маркет, де б не було знижок хоча б на один товар у магазині. Аби що у віддаленому селі буде якась бабуся керувати магазином, одна, на увесь район, як монополіст — вона може справді не ставити зниженої ціни, однак люди будуть шукати способи купляти товари не в неї, через психологічну звичку до знижок.

Червоний цінник — найвідоміший спосіб створити “синтетичний попит” на товар. Подібний метод наче створює додаткову аудиторію покупців.

Наприклад: продається у магазині авокадо, однак ніхто його так і не хоче купляти. Продавець через острах псування товару робить знижену ціну (настільки, щоб прибуток став менше, однак не дуже в мінус) і “та невже!” — авокадо купляє студентка, котра не знала що узяти на ранок до сиру, а тут дуже якраз “подивився” на неї той авокадо. Проблема вирішена й усі задоволені.

Хотіла б ще наголосити на тому, що два різновиди червоних цінників, в залежності від цілі їх реалізації:

а) Вимушений цінник (підходить кінець терміну експлуатації товару; пошкодження товару; знецінення товару)

б) Промоутерський цінника (потреба звернути увагу споживача на певну лінійку товару; дати можливість клієнту протестувати та звикнути до товару)

Обов’язкова закономірність: після закінчення дії промоутерського ціннику на відповідну партію товару, ціна збільшується приблизно на 20%-30%

Повертаючись до згаданого у назві психологічного аспекту, червоний та жовтий — кольори, які “кричать”, викликають різкі та бурхливіі емоції (пристрасть, кохання, ревнощі, агресія), у зв’язку з цим, людина не може пройти повз таких написів.

Купуй “щось”, отримуй у подарунок “ще щось”

Знову ж працюємо над розширенням аудиторії. Чому я так говорю? Тому що якщо людина не хоче купляти річ, або вагається, то те, що вона отримує у подарунок, може дати кінцевий пуш (від англ. PUSH) покупцеві для певності у придбанні товару.

Згадайте, як ще у рідному 2007 продавались журнали “Ель”, “Космополітен” та деколи, до паковання якийсь сюрприз (браслетик, закладка для книжки, резинка для волосся) та підлітки відразу купляли журнал. Або йдемо ще далі — недорогі жуйки по 25-50 копійок з перснем або наліпкою — море емоцій!

Така методика працює і сьогодні, найчастіше застосовується у косметичних компаніях, або ресторанному бізнесі (Наприклад, акція “1+1=3”).

Покупки за умов, які описані у даному розділі, створюють деякий туман перед очима клієнта, оскільки, бажаючи придбати 1 річ, він приходить додому із трьома! Навіщо? То вже друге питання. У цій ситуації людина може просто не розуміти, що за одиницю, стоїть ціна, як за півтори. Неможливо зробити виняток, що такі акції, прийоми у маркетингу, створені з метою розповсюдження товару.

Подивись безкоштовний вебінар, де тобі впарять курс

“Що ж я втрачу від перегляду одного безкоштовного та корисного вебінару?” — з цієї фрази починається тісний взаємозв’язок із інформаційним бізнесом.

Передчуваю, що вже велика частина з вас знайома з цими “чудо-вебами”, де справжньої інформації тільки 20% максимум, та тільки за декілька хвилин до точки “продаж товару”. І все.

Психологія спрацьовує на моменті довіри безкоштовно-корисному контенту. Людина без попередніх установок відкриває вікно, де бачить людину, яка викладається повністю для нього, а потім показує усі аппруви придбати товар, і ви просто не можете відмовити, якщо не стоїть фінансове питання або інші додаткові.

Зростання ціни

Це мій улюблений “фінт” сучасного бізнесу. Ви, напевно, у таку літню погоду дивилися ціни на тури за кордон або по Україні і якщо компанія не “минулого століття”, то ви точно бачили рубрики “Ранній продаж” або “Останні місця” — це воно.

Будь-якій, наприклад, компанії по продажу білетів потрібно якнайраніше закрити продажі, на це є багато причин (можна після закриття зробити допродаж квитків та поставити на них завищену ціну; не потрібно буде на місяць більше платити відділу продажів; можна заздалегідь розрахувати кількість ресурсів для проведення заходу та інше).

Так у чому ж психологія такого прийому? Коли є часові обмеження, що торкаються ціни, людина швидше приймає рішення, а від умов за яких вона його здійснює залежить сам вибір. Коротко говорячи, якщо ви знаходите цікавий захід, на який хотіли б піти і вже завтра ціна буде вище, то за можливості придбати квиток, ви так і зробите.

Але відповідно дуже багато залежить від типу особистості. Людина може бути по житті дуже виважена і вона скоріше заплатить більше, але пізніше, коли обдумає рішення, а може бути авантюрист, який навіть не буде знати куди точно йде, але погодиться і оплатить квиток.

Інтрига

Цей прийом не є таким популярним і спрацьовує лише на вибрану аудиторію, найчастіше на підлітків, оскільки доросла людина скоріше погодиться на те може бути зрозумілим “від” та “до”.

Мається на увазі реклама яка містить у собі до 3-х об’єктів:

1. Кнопка дії (QR-код; Ллнк; Профіль у соцмережах).

2. Момент, що інтригує (Наприклад: текст, що інтригує без пояснень).

3. Частина оформлення (будь-яка деталь, яка може привернути увагу).

Якщо людині сподобався образ того, що вона бачить (постер, банер та інше), цілком можливо те що її візьме цікавинка дійти до кінця та зрозуміти про що може бути реклама. Але найчастіше такі прийоми у маркетингу не спрацьовують, якщо ми говоримо про країни СНГ (в основному реклама спрямована на людину з міста, а люди з міста часто кудись поспішає або просто немає сил чимось цікавитись), тому потрібно ще звертати увагу на генетичний код аудиторії, на яку спрямований вплив.

Дизайн

Величезну роль грає обкладинка товару, реклами, магазину, сторінки у соціальних мережах. Це своєрідна зчіпка між “клієнтом — його інтересом — продуктом”. Тут грає роль майже все.

Якщо ми говоримо про дизайн:

Сторінки у соціальних мережах — основні кольори, манера написання текстів або опису сторінки, картинки, формат викладу інформаціїУрбаністична реклама — розмір, формат подачі, кольори, інтерактив (коди, сайти), розмір тексту, співвідношення тексту та графічних зображень, розташування реклами (вулиця\вагон метро\суспільне кафе; на рівні очей, зверху, на підлозі)Оформлення закладу — привезені із-за кордону стільці та столи, особливий посуд, оформлення меню, форма офіціантів, усе що є у закладі.

А якщо ваш клієнт — це естет-авантюрист, то дизайн — перше над чим ви повинні задуматись.

Smart product

Зручно — упакування та зручність купівлі продукту;

Унікально — бренд, особливість товару;

Універсально — можна подарувати, можна застосувати у різних напрямках.

Ви можете перевірити будь-який товар за цим рецептом і прикинути наскільки він може бути успішним.

Психологія спрацьовує у простоті товару, придбанні, використанні, чим зрозуміліше все буде донесено до покупця, тим більше вірогідність, що полички будуть пустими частіше.

Отже, тепер ви знаєте основні прийоми у маркетингу, які можуть застосовувати на вас, як на клієнті, можете для себе зробити невеличкий експеримент — дивитись як саме вам продають товар та бути більш усвідомленим у тому за що ви віддаєте гроші. Однак і не потрібно всі прийоми сприймати злими та небезпечними. Наприклад: якщо вам якісно “впарюють” маркетинговий курс, мабуть вони щось знають:)

Автор: Катерина Плохій

Читати попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/hto-vlasnik-vashogo-telekanalu/

https://pressassociation.org.ua/ua/robota-vdoma-yak-ne-zijti-z…

By Катерина Плохій, назад

Хто власник вашого улюбленного телеканалу?

Майже кожен український телеканал має на сьогодні “головного спонсора” або “володаря телеканалу”. Відповідно на телебаченні є свої рамки у плані законодавства. Наприклад, як закон про мову, від якого перший час потерпали усі, з відповідної сфери, однак факт залишається фактом — ми дивимось ту картинку, яку хоче нам показати власник того чи іншого телеканалу. Отже, хто ж вони?

1+1
Телеканал відомий через такі програми, як: “Сніданок”, “Новини ТСН”.

Власник цього телеканалу ніколи не приховував свого впливу у медійній сфері — це Ігор Коломойський. Він є власником “ПриватБанку”, який нещодавно був у центрі усіх новин, і пов’язаний зі скандалами на рахунок нерухомості у Сполучених Штатах Америки.

Факт за яким можливо точно визначити рівень впливу цього телеканалу — президентські вибори України, коли престол посів пан В. Зеленський. Проте не просто так, адже за деякий час до виборів вийшов серіал “Слуга народу”, після чого вже з’явилась партія із такою самою назвою. До речі, аналогом згаданої ситуації є Брекзит, котрий відбувся в Англії, раджу подивитись.

Також, пан Коломойський має акції наступних телеканалів: 2+2, Плюс Плюс, ТЕТ, УНІАН ТБ та Бігуді.

Україна
Є одним з найпопулярніших телеканалів, оскільки одного часу співробітники телеканалу провели ефективне опитування, на основі якого побудували концепцію та стратегію телеканалу. Якщо коротко, то команда визначила, що, на відміну від російського глядача, український глядач полюбляє щасливий кінець в незалежності від сюжету.

Якщо зараз ввімкнути канал на телевізорі, то переглядаючи його протягом 2-3 годин, ви самостійно зможете зрозуміти, хто власник телеканалу. Відповідь: бізнесмен Рінат Ахметов. Дана медіагрупа, як це часто трапляється, зареєстрована через офшорні компанії. Канал відомий своєю пропагандою політичної кампанії Януковича у певні часи, а наразі нескінченними “поглядами” на ситуацію в зоні окупації: ДНР, ЛНР.

Тут можливо побачити все що завгодно. Хоча канал є одним з найпопулярніших, однак, сюжети досі непередбачувані.
СТБ, Новий канал, ICTV, М1, ТЕТ
Власник даних телеканілів Віктор Пінчук – володар великого медіа холдингу «StarLightMedia», один з головних організаторів Ялтинської конференції та засновник Пінчук арт-центру, він вважається найбільшим медіамагнатом. Також має декілька десятків підприємств у сфері виробництва труб та металургії, активи газети “Факти і коментарі”, видавництво “Економіка”, що випускає газету “Діло”, журнал “ІнвестГазета”.

Також цікавою інформацією буде те що пан В. Пінчук є зятем пана Л. Кучми.

5 канал
Кумедна аналогія, однак 5-тий канал належить 5-ому президенту України, як і канал “Прямий”, але юридично, в документах записаний Володимир Макеєнко.

Інформація на рахунок цього медіапростору є неоднозначною, оскільки екс-президент одного часу зробив заяву, що офіційно передає канал у сліпий траст, однак все одно, саме П.Порошенко приписують контроль над редакцією каналу.

Еспресо TV
Телеканал належить одразу 3-ом олігархам: Арсену Авакову (точніше записаний бізнес на його дружину), Миколі Княжицькому та Костянтину Жеваго, де останнього вважають головним, хто керує інформаційним потоком.
В. Медведчук
На великий подив, українським ТБ також володіють російські олігархи! Шановний Віктор Медведчук, а точніше його дружина Оксана Медведчук-Марченко, згідно з розслідуванням 24-го каналу, має 8,22% акцій телеканалу “1+1” і 8

Є також припущення, що у І. Коломойського та В. Медведчука існує спільний бізнес проект, завдяки чому має право на існування ситуація описана абзацом вище.
Сергій Льовочкін та Дмитро Фірташ
У одному рядку із паном Медведчуком є С. Льовочкін і Д. Фірташ, які так само володіють чи не найбільшим медіа холдингом “Inter Media Group”. Одразу: “Інтер”, “Інтер+”, “НТН”, “К1”, “К2”, “МЕГА”, “Піксель”, “Zoom”, “Enter-фільм” – чи не мало? А цим усім керують на секундочку російські магнати, олігархи. Тож зайвий раз, вмикаючи телевізор, подумайте чиї саме думки ви будете слухати.

Знову ж, завдячуючи статті 24-го каналу (який до речі належить українському політику А. Садовому), маю нагоду запропонувати вам переглянути створену їх командою наступну картинку:

[caption id="attachment_2670" align="aligncenter" width="1200"] Зображення з сайту https://24tv.ua/[/caption]

Як ми бачимо, майже 71
Як потрібно дивитись телевізор?
Якщо вже у 21 столітті ви ввімкнули телевізор, не приймайте усе за “чисту монету”.

Пропускайте інформацію через певний фільтр. Це логічно робити із будь-якою інформацією, яку ви можете почути від блогера, друга, просто на вулиці. Такий метод допомагає не пропагувати фейкову інформацію і робити вас більш довіреним джерелом для інших та для самого себе.

Як сучасне покоління, я б рекомендувала більше обрати декілька інформаційних потоків, яким ви можете довіряти. Проте все одно, зайвий раз перестраховуйтесь, дивлячись на будь-які інші джерела.

Зберігайте свою “інформаційну охайність”, бо рано чи пізно це вам, безумовно, пригодиться.
Авторка: Катерина Плохій

Читати попередні матеріали автора:
https://pressassociation.org.ua/ua/robota-vdoma-yak-ne-zijti-z-rozumu/

https://pressassociation.org.ua/ua/tajm-menedzhment…

By Катерина Плохій, назад

Масштабування або коротко про захоплення ринків.

 Говорячи відверто, наважувалась визначити, як саме писати дану статтю, оскільки про масштабування можливо розповісти абсолютно по-різному для студента та бізнесмена. Вирішила задовольнити обидві сторони, тому розповім як з фактичної точки зору, так і з теоретичної.
Що таке Масштабування?
Масштабування – це розширення бізнесу у кількісному або якісному плані. Найчастіше виникають наступні причини потреби збільшення масштабів бізнесу (основна причина: збільшення об’ємів роботи):

Неспроможність забезпечення запиту клієнтів. Візьмемо для прикладу магазин електротоварів. Надходить занадто багато замовлень, що на складі не встигає поповнюватись товар та/або менеджери не встигають приймати замовлення та інше.
Можливості. Власник може переглянути аналітичні дані магазину та зрозуміти, що прибуток дозволяє розширити мережу його магазинів, тим паче він може мати на це запити.
Пропозиція. Є така вірогідність, що звідки-небудь надійде пропозиція від “знайомого інвестора” з доволі вигідною пропозицією, від якої відмовитись буде просто нереально.
Поставлена ціль. Цілком логічно, що директор / засновник магазину може захотіти розширити свій бізнес та може до цього прагнути.

Як почати масштабуватися?

Почніть з себе!

Вам потрібно перелаштувати свій мозок так, щоб ви змоли насправді зробити все правильно, корректно.
Тут із радістю згадаю квадрант грошового потоку з книги Роберта Кійосакі. Оскільки ми говоримо про ситуацію, коли бізнес вже є, але повинно вібдутися збільшення самого бізнесу.
 У чому різниця?
Різниця в тому, що на етапі “малого бізнесу”, існує лише питання “Як заробити, розкрутитись и не прогоріти у найкоротші сроки”, переходячи у наступний квадрант – “великий бізнес”, підприємець повинен вже зосередитись на питанні “Як найкраще делегувати задачі”.

.Перейти до дії!

Способи розширення бізнесу
 Знаходження корректного способу масштабування – основа дії, оскільки у кожного виду бізнесу є своя специфіка і в залежності від неї можна визначити спосіб для найбільшого “вихлопу”.

Розширити асортимент. Якщо на полиці лежать лише червоні цукерки, зробіть так, щоб там з’явились ще сині та фіолетові, цілком вірогідно, що таким чином покупець буде мати ще одну причину, щоб зробити більше покупок у вашому магазині;
Розширити виробничі та (або) комерційні площі. Збільште приміщення, якщо це може позитивно вплинути на прибуток;
Відкрити філії;
Освоїти нові ринки збуту. Вкладіть прибуток у дочірній бізнес. Наприклад, ви маєте аграрний бізнес, відкрийте логістичну компанію, яка зможе відповідно доставляти вашу продукцію;
Освоїти нові ніші ринку – вкласти капітал в дочірні організації, що функціонують в суміжних галузях. Наприклад, будівельна фірма відкриває компанію, що займається продажем квартир;
Франчайзинг – чудове рішення приорітетно для бізнесу пов’язаного з продовольчі товари, однак й для іншого сегменту стане варіантом для розширення мережи.
Вихід в онлайн. Якщо бізнес до того не торкався онлайну, саме час про це задуматись, оскільки так ви охопите більше клієнтів. Тим більше, що сучасні служби доставки працюють відмінно, враховуючи об’єми.

 Окремо хотіла б розглянути саме Франчайзинг.
 Найшвидший спосіб розростись бізнесу – відкрити франшизу, але в неї є свої плюси та мінуси.
Плюси франшизи:

Економія часу. Продаючи франшизу, є шанс створити велику мережу за рік і навіть менше. Якщо пропозиція цікава і вигідна, буде багато людей, що захочуть відкрити вашу філію в своєму місті.
Економія коштів. Правильно упакована франшиза знижує фінансове навантаження. Всі витрати лягають на плечі партнерів. Ви підписуєте договір, видаєте передбачений договором набір, а далі все відбувається без вашої участі.
Стабільний прибуток. Франчайзі платять господареві бренду щомісячну плату – паушальний внесок. Він не залежить від прибутку, пори року і курсу. При будь-якому розвитку подій ви отримуєте свої гроші.
Можна взагалі нічого не робити. На ринку є багато компаній, готових упакувати франшизу і просувати її. Вам залишається тільки підписувати документи.

Мінуси франшизи:

Не всім підходить. Для запуску потрібен дійсно впізнаваний і яскравий бренд, який працює мінімум на обласному рівні.
Прибуток не буде належати вам цілком і повністю. Левову частку забере франчайзі.
Косяки доведеться ділити порівну. Будь-який збій в роботі філії – пляма на репутації компанії.

Послідовність дій
 По-перше, потрібно звернути увагу на бізнес: чи все злагоджено працює, можливо наявні якісь проблеми, які потребують вирішення. Тільки після того, як власник може бути впевнений у стабільності бізнесу, можна переходити до наступного плану дій:

Поставити мету. Власнику бізнесу потрібно зрозуміти, чого він очікує від реалізації франшизи або організації філії в іншому місті;
Провести аналіз бізнесу. При цьому будуть виявлені фактори, що впливають на ефективність розширення;
Обрати оптимальну методику масштабування;
Зібрати найкращу команду;
За потреби – знайти інвесторів;
Розробити  поетапний план масштабування бізнесу;
Реалізувати стратегію на практиці. Бажано, щоб зміни були поступовими, щоб уникнути негативного впливу на роботу підприємства.
Оцінити ефективність заходів щодо масштабування за допомогою аналізу ключових показників.

QsA
Чи вдарить по гаманцю розширення бізнесу?
 Так! Щоб відкрити нову точку, потрібні додаткові гроші. Будуть великі витрати, але за умови правильної організації процесу, з часом цей мінус стане великим плюсом.
Якщо у моєму бізнесі наразі великі фінансові проблеми, чи вирішить їх масштабування?
 На жаль, не вирішить, як написано вище, основна частина бізнесу повинна мати стабільність та налагодженні процеси. Можна порівняти таку систему із деревом: щоб гілки могли рости вгору, коріння має бути міцним.
Потрібно буде наймати більше людей?
 Можливо, але в залежності від вашого стратегічного плану та бажань. Якщо ви плануєте виходити більше в онлайн, вам знадобиться лише тимчасово найняти спеціаліста, наприклад, для створення сайту, чи фотографа для генерації контенту. Потім ви просто можете віддати онлайн замовлення вашим основним співробітникам. 
 У іншому випадку, наприклад при відкритті нового магазину, відповідно потрібен буде персонал.
Висновки
 Багатьом здаєтся, що масштабування – це дуже просто: взяв, відкрив новий магазин і вперед. Ні, це группа ризиків, з якими стикається підприємець до початку процесу, під час та після. Це великі витрати, це безсонні ночі та контроль за процесами, але воно того вартує.
 Можете прогорнути вгору та ще раз подивитись на грошовий квадрант. Якщо ви володієте малим бізнесом, то уявіть, який ви великий крок зробите, якщо перейдете до іншого квадранту, а там недалеко і в інвестори можна буде піти. 
 Тому як я закінчую майже кожну статтю: пробуйте, творіть, але тільки за умови повної впевненості і любові до того, що ви робите.
Автор: Катерина Плохій
Читайте попередні матеріали цього автора:
https://pressassociation.org
https://pressassociation.org.ua/ua/8-uspishnih-startapiv-yaki-mozhna-realizuvati-vzhe-sogodni…

By Катерина Плохій, назад

Робота вдома: як не зійти з розуму

Період карантину – психологічно важкий період для людської психіки, оскільки абсолютно по іншому перебудовується графік. Для кого-небудь буде не важко змінити графік, стиль життя і адаптуватися, а хтось і досі намагається звикнути. Розповім вам про основні поради, про те що варто робити вдома, для того щоб організувати роботу і розплутати завзятий маршрут: сон-робота-сон

By Катерина Плохій, назад

Тайм-менеджмент: як скрізь і все встигати!

В житті неорганізованої людини часто відбуваються ситуації, через які нервові клітини активно зникають, а у людини, якого ж навпаки все органічно організовано – відчуває себе завжди спокійно, майже не знає про поняття “рвати волосся на голові”. Хочете так само, як в останньому варіанті? Тоді продовжуємо!

By Катерина Плохій, назад

8 успішних стартапів, які можна реалізувати вже сьогодні

У світі існують сфери, які будуть актуальними незалежно від етапу розвитку людства: пов’язані зі сном, їжею, здоров’ям, спілкуванням. Однак постає питання конкуренції на ринку. Ви можете почати аграрний бізнес (наприклад: вирощувати овочі, пріоритетно картоплю і моркву), тільки це не означає, що почавши, у вас моментально підуть великі продажі і ви станете мільярдером на рідненькій картопельці. Аж ніяк.

By Катерина Плохій, назад

Дропшипінг: що це і з чим його їдять?

Безсумнівно ви чули про такі відомі бренди, як Amazon, Wish, Aliexpress, Zappos, Wayfair. Це дропшипінгові компанії. Така бізнес-модель займається продажем товарів вироблені в інших країнах, здебільшого азіатського континенту. В цьому матеріалі пояснимо детальніше що це я і як працює. 

By Катерина Плохій, назад