Говард Госедж: “Реклама (соціальна реклама) виправдовує своє існування, коли її використовують у громадських інтересах” (джерело: українська правда)
Кожен із нас, дивлячись телевізор чи слухаючи радіо, коли починається реклама, шукає інший канал і навіть не звертає уваги. Чи в інтернеті, ми скаржимось на спам, коли в стрічці новин бачимо рекламу. Але чи завжди це сповіщення чи вставка настільки негативна чи не варта нашої уваги?
Мабуть, ми звикли до того, що реклама це здебільшого про політиків під час виборів чи щось про ліки, засоби догляду чи нової фарби для волосся. Але чи часто ми помічаємо невеликий надпис на екрані “соціальна реклама”?
Яка мета “соціальної реклами”?
Соціальна реклама – інформація, що розповсюджується в будь-якій формі (відео/текст/аудіо/зображення), мета якої – досягти суспільно корисних цілей та популяризувати загальнолюдські чи цінності окремої країни. Цей вид реклами не несе прибуток тим, хто її знімає чи поширює.
Таким чином, цей тип реклами фокусує увагу суспільства на глобальних проблемах: ВІЛ, СНІД, наркоманія, алкоголізм, водіння в нетверезому стані, расизм чи нетолерантне ставлення до інших.
Які соціальні аспекти порушує реклама в Україні?
На жаль, у нашому суспільстві питання соціальних норм стоїть не так гостро, скажімо, як в європейських країнах-сусідів. Тому ми можемо спостерігати тенденцію, що соціальний інститут в Україні не в повній мірі несе відповідальність за становлення особистості. Це стало однією з причин стрімкого поширення серед молоді проблем наркоманії, алкоголізму, інфекцій чи ранньої вагітності.
Нашому суспільству необхідне соціальне оздоровлення. Чому це так важливо? Бо соціальний інститут – це осередок становлення індивідуальностей, які й складають суспільство.
Через те, що молодь перебуває під постійним впливом інтернет-ресурсів та ЗМІ, то перегляд соціальної реклами може допомогти привернути їх увагу до проблем у суспільстві чи у світі. Відповідно до однієї з теорій змін поведінки людей, першим етапом до свідомого ставлення до інформації є поінформованість. Вона викликає стурбованість ситуацією, вона, своєю чергою, породжує інтерес, далі набуття нових знань, навичок. Згодом ці знання стають звичною частиною життя, яку люди пропагують іншим.
Таким чином, соціальна реклама стає рушійною силою механізму, який впливає не лише на свідомість однієї людини, а й на її оточення, яке теж буде змінюватись під позитивним впливом.
Які види соціальної реклами є найбільш доцільними?
Якщо досліджувати питання з точки зору націленості на молодь, то найдоцільнішою буде реклама в інтернеті (формат короткого відео чи гасло з емоційним зображенням, яке буде представлене не у форматі спам-реклами).
З меншим відсотком для молодого покоління, але актуальним для старшого – реклама на телебаченні, мета якої не так описати проблему, як вплинути на емоції тих, хто переглядатиме, та білборди з гаслами, які легко запам’ятовуються.
Соціальна реклама про захист природи
Мабуть, кожен останнім часом чув про проблеми, пов’язані з екологічною ситуацією у світі. Ми з цим стикаємось щодня: на вулицях біля не посортованого сміття, в магазинах з поліетиленовими пакетами чи в кав’ярнях, коли беремо каву з собою.
Якщо колись на цьому увагу не так яскраво акцентували, то зараз з’явились цілі фонди. Вони запускають й поширюють соціальну рекламу про захист довкілля. Її можемо помітити насправді будь-де: телебачення, радіо, інтернет чи білборди на вулицях. Так, можливо, це не завжди дієво, особливо якщо вона створена аматорами чи без знань маркетолога. Але факт залишається фактом: якщо хоча б на одну людину подіє фраза: “Наші океани тонуть в пластиці” чи фото того, як горить ліс, то ця реклама не буде даремною. Адже, як згадували вище, все починається з поінформованості. А, мабуть, кожен погодиться, що інформація тоді зберігається в пам’яті, коли викликає певні емоції.
Отож, якщо підсумувати, то можемо зазначити, що український ринок соціальної реклами не до кінця готовий виконувати свою місію. Те згадане соціальне оздоровлення – це важливий етап для першого кроку до засвоєння й поширення ідеї соціальної реклами.
Автор: Лілія Брезгунова
Попередні матеріали цього автора: