Для ЗМІ
Радіо «Байрактар» або як зараз діє фреймінг
Нещодавно у пості в інстаграмі ми з вами говорили про фреймінг і його прямий вплив на аудиторію під час війни. Найяскравішим прикладом використання цього прийому є радіостанція «Байрактар», що виникла у березні цього року, під час повномасштабного російського вторгнення, замінивши колишнє «Русское радио Украина». Цікава паралель, чи не так?
Трішки історії
Якщо заглиблюватися у історію, то можна навіть без допоміжних матеріалів зрозуміти, що таке «Русское радио» і звідки воно. Його українська філія з’явилася у 2001 році, через досить довгий час після розпаду СРСР і здобуття Україною незалежності. Для чого – риторичне питання. Проте після початку російської агресії 2014 року радіокомпанія перейшла під егіду ТАВР Медіа. Це група радіостанцій, створених громадянами України на території України. Також радіокомпанія заявила, що «не має жодних господарських та юридичних стосунків з російською компанією Руская Медіа-група». Але в етері до останнього продовжували звучати російські пісні, програми велись російською, а перша україномовна пісня з’явилася лише у 2016, коли законодавством України була встановлена квота на україномовний контент. Від 19 травня 2022 офіційним позивним «Русское радио Україна» – є радіо «Байрактар». Як живе перше повноцінне українське радіо, створене під час війни, та і ще й з таким бекграундом?
Фреймінговий Байрактар
Радіо Байрактар у воєнний час покриває 79 міст України і планує розширювати свою мережу на всю Україну. Спіймати онлайн-станцію можна і на тимчасово окупованих територіях півдня та сходу, а також у Криму. Свідомо можемо зрозуміти, яку колективну думку доносить радіостанція у маси та власне який контент транслюється, адже і сама назва, і ідеї, що пропагуються ні що інше, як результат фреймінгу. Чому?
Від самого початку війни в Україні у широкий вжиток увійшло досить багато слів, які раніше використовувалися не у тому значенні, що й зараз. Наприклад, розтяжки-закладки, прильоти-гради і багато інших. Можливо ми навіть не надаємо цьому значення, але використання таких слів у мас-медійному просторі, у буденному житті, чи зміна значень інших слів зі звичних на більш воєнний підтекст, так би мовити їх «воєнізація», ні що інше як фреймінг або по-іншому пропаганда.
Як пропаганда діє на людей? Все доволі просто, якщо не дивитися на складність визначення. Підсвідомо асоціюючи те, що напряму пов’язане з війною, і, як не дивно, з чимось хорошим (а у нашому випадку літальні безпілотники Bayraktar TB2, які активно і успішно допомагають Збройним Силам знищувати ворога на полі бою), будь-що, що отримає таку ж назву автоматично матиме такий же успіх. Так діє на споживачів прийом з маркетингової сторони. Якщо ж дивитися зі сторони масового впливу, то люди будуть сприймати те, що їм припідносять виключно у такому світлі, у якому це потрібно (спєцоперація так спєцоперація). Це означає, що, якби радіо Байрактар з’явилося в Україні, наприклад, у 2010, навряд чи воно взагалі мало успіх і не піддалося би масовому хейту, зважаючи на те, що це назва ударного військового об’єкта. А сьогодні це фактично доходить до рівня возвеличування.
Ти хотів контенту? Тримай українське!
Колись в ефірі телеканалу М2 існував Військовий хіт-парад, який вів Карім Гуламов, що нещодавно загинув у боях на Донбасі. Суттю музичного наповнення програми були пісні, котрі випускають українські митці-захисники, або патріотичні пісні, котрі підтримують силу духу наших військових. Такі ж ідеї контенту можемо почути на радіостанції. Тут в основному – нові українські пісні, народжені війною, старі добрі українські балади та драйвова попса, а також безсмертна українська класика від 60-х і аж до 00-х. Чи це той самий фреймінг? Так, адже вашу культурну свідомість направляють у бік якісної автентичної української музики, змушуючи врешті-решт забути про руснявих співаків ротом.
Це доволі правильна позиція. Адже, по-перше, це дає можливість охопити широкі маси і у правильний час змінити русло потоку їх думок. По-друге, протягом багатьох років рф знищувала українських музикантів і співаків, зокрема, крала чи привласнювала їх роботи і ми просто не розуміли, де своє, а де – чуже. Цей віковічний ланцюг стер кордони і оригінальність української музики, її автентичні ноти звучання і унікальний контекст. А зараз як ніколи підходящий час, аби першочергово зрозуміти для себе хто ми.
Внутрішня орієнтація наповнення радіо Байрактар якнайкраще виправдовує мішанину, що грає в ефірі. «Музика української Перемоги» – таке гасло радіостанції, і, мусимо зізнатися, воно повністю працює, адже багато військових у вільні хвилини ловлять хвилі і слухають Назарія Яремчука і «Без Обмежень». Усе тому, що через музику можна багато чого сказати, передати багато емоцій і змусити відчувати те, що хочеться сказати без слів. Правильний підбір такої музики допомагає створювати особливі плейлісти, що керуються необхідними емоціями, що має відчути слухач. Фреймінг?
Що далі…?
Та усе ж таки відкритим залишається питання: що ж буде з радіостанцією після української перемоги, якщо місія буде виконана? Знову переформатування чи попри усе «Байрактар» залишиться національним героєм і культурним надбанням? Відповіді на ці питання дасть час…
Авторка: Ліза Москаленко
Попередні матеріали авторки:
https://pressassociation.org.ua/ua/%d1%94vrobachennya-%d1
https://pressassociation.org.ua/ua/tabletki-vid-bezsonnya-abo-chomu-tak-vazhlivi-nichni-radioeteri…
