Самоплагіат

Плагіат — це повне або часткове копіювання чужих думок. І якщо з плагіатом все зрозуміло, то про самоплагіат і досі точаться суперечки: чи справді це порушення?

Відповідно до пункту 4 статті 42 Закону України «Про освіту», самоплагіат вважається порушенням академічної доброчесності в тому випадку, коли автор видає власний текст, написаний раніше, за новий. А як щодо інших ситуацій? Сьогодні досліджуватимемо цю проблему.
Які є види самоплагіату?
Американський вчений Мігель Роіг зазначає, що існує три види самоплагіату. 

Академічний 

Коли учень або студент повністю копіює свою попередню роботу, представлену раніше іншому викладачу на інших заняттях. 

Прихований або «прихована дія»

У випадку, коли певний матеріал ділять на частини й інформацію публікують у різних статтях — це прихований плагіат. Оскільки читач сприйматиме різні тексти не як один цілісний, а як ті, що походять від попередніх. Тобто відбувається підміна понять і фрагментація даних.

«Споріднена протизаконна дія»

Це такий вид плагіату, коли автор, друкуючи свою попередню працю на іншому ресурсі, додає нову інформацію, цим самим змушуючи реципієнтів думати, що це зовсім новий матеріал. 

Самоплагіат у навчання 
Студенти та учні копіюють свої попередні роботи, аби зекономити час чи підтвердити власні слова особистими судженнями. До самоплагіату в навчання відносять:

Використання в нових роботах абзаців і речень із попередніх матеріалів
Повне копіювання праці
Використання в магістерських роботах частини бакалаврської 

Однак, важливо пам’ятати, що кожен освітній заклад має свої правила й самостійно визначає норми, яких мусять дотримуватися учні та студенти. Тому потрібно зрозуміти, чи дозволені вищезазначені дії в навчальному закладі. Якщо ні, то варто вдаватися або до перефразування роботи, або посилатися на попередні матеріали. 
Коли самоплагіат — це не порушення 
Часто самоплагіат приписують навіть до тих ситуацій, у яких про нього взагалі не йшлося. Наприклад, передрукування текстів чи переклад їх іншою мовою — це не порушення академічної доброчесності. 

По-перше, видавництва укладають угоду з автором, аби опублікувати його твори. Із часом договори можуть бути укладеними з декількома видавництвами, але це не означає, що вони вчиняють плагіат щодо одне одного. По-друге, це не вважається самоплагіатом у контексті авторства, оскільки певний матеріал можна читати у декількох виданнях й автор не видає його за новий. 

Так само із перекладом. Текст, написаний англійською, інтерпретують українською, німецькою, іспанською та іншими мовами для того, щоб охопити більшу аудиторію й ефективніше донести інформацію, не приховуючи того факту, що це один і той самий матеріал. 
Як не допуститися самоплагіату?
Характер самоплагіату залежить від сфери його використання. Якщо, наприклад, певна редакція забороняє використовувати власні тексти повторно, тоді варто втриматися від таких дій або посилатися на попередній матеріал, тобто виокремлювати його від потоку інформації й дотримуватися правил цитування.

Варто пам‘ятати, що автор може використовувати власні тексти повторно, однак треба зважати на правила тієї установи, у якій він працює й для якої створює нові матеріали. 
Авторка: Анастасія Кузьменко
Авторка ілюстрацій: Діана Тапіліна

Читати попередні матеріали авторки:
https://pressassociation.org.ua/ua/shho-take-kolaboracziya/

https://pressassociation.org.ua/ua/korisni-zmi-dlya-zhurnalistiv-de…