Моральні норми журналіста: професійна етика

Журналіст і кожен фахівець будь-якої сфери діяльності повинен знати свої права та обов’язки, закони, стандарти, а професійна етика має бути основою професійної діяльності. Перші два пункти для журналіста встановлюється редакцією на основі їх політики. Закон для медіа працівників вказаний у декількох джерелах: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Закон України «Про телебачення і радіомовлення», Закон України «Про інформацію» і Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Стандарти журналістики базуються на засадах редакційних політик таких світових ЗМІ, як Бі-Бі-Сі, Ройтерс, Франс-Прес, Дойче Велле. Всього маємо шість таких стандартів: баланс думок і точок зору, точність, оперативність, достовірність, відокремлення фактів від коментарів, повнота. 

Загальні поняття журналістської етики

Етика це про мораль, а мораль про поведінку. Ці поняття формують в кожному людяність і необхідні якості для щасливого існування в сучасному суспільстві. Журналіст – фахівець, який постійно знаходиться серед людей, взаємодіє з ними, вивчає та висвітлює їхні соціальні проблеми.

Журналістська етика – набір правил і норм поведінки, яких мають дотримуватися всі, хто збирає, опрацьовує та поширює масову інформацію. Кодекс ухвалений 24 квітня 2004 року на з’їзді журналістів-підписантів документу, а в останній редакції зі змінами – 4 жовтня 2013 року на з’їзді підписантів Кодексу. Документ затверджено 12 грудня 2013 року на пленумі Національної спілки журналістів України. При його розробці було враховано деякі аналоги з західних країн, за цим уважно стежить спеціальна Комісія з журналістської етики, обрана на щорічному З’їзді підписантів цього Кодексу, яка складається з авторитетних українських журналістів. У процесі створення цього документа працювала робоча група, куди входили представники КЖЕ, Національної спілки журналістів України та Незалежної медіа-профспілки України. Основою усіх 19 статей Кодексу є права та свободи людини, що задокументовані у міжнародних документах.

Аналіз пунктів етичного Кодексу

1. Свобода слова.

Це є невід’ємна складова діяльності журналіста й демократичного суспільства взагалі. Зрозуміло, що це не має виражатись у негативних словах до людей, навіть якщо ставлення є саме таким. Перше, чим має керуватись медіафахівець, – гуманізм і людяність. Цей пункт включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержання і поширення інформації без втручання органів державної влади.

2. Служіння людям, а не владі.

Медійник представник інтересів суспільства і тому має діяти на його користь, привертати увагу влади до людських проблем і сприяти їх вирішенню. Таке служіння є долею журналіста та його покликанням. Журналіст має серйозну соціальну відповідальність у тому, щоб люди могли покластись на нього.

3. Повага до приватного життя людини.

Збирання інформації є дуже значущою частиною роботи журналіста. Він має право отримувати її без перешкод і заборон, але повага до приватного життя людини є не менш значущою. Журналіст має право поширювати інформацію про людину, якщо це є суспільно важлива інформація.

4. Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених.

Журналіст не має право виносити вирок замість судді, тобто називати людину винною до рішення самого суду. Якщо журналіст зробив це, то автоматично порушив не тільки етичні професійні норми, а й стандарт журналістики, що передбачає поширення точної інформації.

5. Журналіст не розкриває своїх джерел інформації окрім випадків, передбачених законодавством України.

У разі недотримання конфіденційності джерел інформації, люди можуть відмовлятися повідомляти журналісту суспільно значущу інформацію, а це може лише розпалити соціальні проблеми, такі як корупція та кримінал.

6. Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста.

Цей пункт каже про те, що в матеріалі журналіста не має бути вирваних із контексту висловлювань чи слів, а новина має подаватись так, як воно є, без перебільшень і власної оцінки журналіста.

7. Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.

«Джинса», прихована реклама не є допустимою в діяльності журналіста. Якщо в будь-якому медіа використовується реклама, це має позначатись спеціальним символ, що покаже наявність рекламних відносин медіа із замовником. 

8. Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст.

Інформація має залишатись точною і повною, зберігати первинний сенс і зміст навіть після обробки редактора. Редактор має уважно й обережно робити правки, аби не змінити сутність матеріалу. 

9

Факт – подія, що справді сталася. Судження, припущення – суб’єктивна думка героя. Аби не ввести читачів/слухачів/глядачів в оману, заплутавши де є факт, а де припущення експерта, необхідно відокремлювати їх. 

10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано.

Журналіст має приділяти однакову увагу всім героям, що беруть участь у створенні матеріалу, писати їх висловлювання в однаковому обсязі, щоб не образити людину, не викликати конфлікт і не представити героїв нерівними перед читачами. Думка кожного є важливою, але в ЗМІ має подаватись збалансовано.

11. Не допускається таке вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту.

Виривання цитат, висловлювань та іншого є недопустимим для журналістського матеріалу, адже може передати людям невірний зміст інформації, тобто порушить закон і стандарти журналістики.

12. Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.

Усі люди помиляються, і журналісти – не виключення. Навіть, коли матеріал проходить багато інстанцій перевірки, все одно є ризик не помітити помилку, або неточність. У такому випадку журналіст має терміново повідомити людям про це й виправити результат неуважності.

13. Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації.

Порушення закону для журналіста є найнижчим вчинком, адже це добродії для свого народу та країни, тому повага до своєї професії та Батьківщини мають стримувати медійника від отримання інформації незаконним шляхом.

14. Плагіат несумісний зі званням журналіста.

Плагіатом називають присвоєння чужого результату діяльності без посилання на автора та першоджерела. Журналіст має створювати контент, а не красти його.

15. Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання.

Толерантність – обов’язкова риса професійного журналіста, адже він не має права принижувати людину в будь-який спосіб, публічно виставляти своє ставлення лише через її соціальні ознаки.

16. Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам.

Журналіст має право відмовитись від написання матеріалу, якщо зміст чи необхідні дії для його створення не відповідають його моральними принципами, релігійними переконаннями чи життєвою позицією.

17. Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста.

Журналіст, якого можна купити – не є справжнім журналістом!

18. Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми.

Фото- та відео- зйомка дітей може здійснюватись журналістом лише зі згодою батьків чи офіційних представників. Питання, що ставляться дітям також мають бути узгоджені, щоб не виникало проблем у майбутньому. 

19. Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою.

За порушення професійної етики журналіст вже не може називатись справжнім професіоналом, його може чекати осуд зі сторони колег, а в крайньому випадку – звільнення з посади.

Йдучи в інформаційну сферу діяльності, навчаючись на журналіста, потрібно розуміти, з чим можна стикнутись під час роботи, які є вимоги до професії, чого слід очікувати і до чого готуватись. Знаючи етичні норми журналістської діяльності, можете уявити й зрозуміти свою готовність до цієї різноманітної та цікавої професії.

Автора: Анастасія Заволока

Попередні матеріали цього автора:

https://pressassociation.org.ua/ua/yake-vono-studentske

https://pressassociation.org.ua/ua/top-5-kanban-doshok-dlya-roboti-z-komandoyu…

Суди у відносинах з журналістами та ЗМІ

Ефективна комунікація засобів масової інформації та судових установ — одна з найважливіших складових демократичного суспільства. Адже не може існувати чесна та прозора судова система, якщо вона закрита для громадськості. Тому суди та ЗМІ мають не лише розуміти важливість такої співпраці, а й виконувати все для демократизації судочинства в Україні.

Ще із заголовка матеріалу можна зрозуміти, що суди та ЗМІ мають дуже непрості відносини. Адже тему суду журналістам завжди було важко висвітлювати. Та попри те, у світі існують сталі демократичні закони про комунікацію між судом та медіа. Вони мають певні відмінності від відносин ЗМІ з іншими структурами, адже для судів, в першу чергу, важлива прозорість та чесність з суспільством. 

Щодо України, то передусім існує ще дві важливі проблеми. Перша — досі збереглися радянські “традиції” про те, що суд — закрита від зайвих очей установа. Й друга — як згадувалось раніше, судові засідання — чи не найскладніша справа у роботі журналіста. Через це існують проблеми саме в прийнятті всіх обмежень, які його очікують в залі засідання та в подальшому висвітленні інформації. 

Якими є демократичні стандарти відносин між судом та ЗМІ?

Позицію ООН щодо взаємодії судів та ЗМІ узагальнено в Мадридських принципах взаємодії засобів масової  інформації та суддівської незалежності. Основним твердженням цього документу можна вважати те, що «функцією та правом ЗМІ є&nbsp

Щодо позиції Ради Європи, висвітленої в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також у резолюціях та рекомендаціях органів Ради Європи, то можемо виокремити п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Свобода виявлення  поглядів може підлягати обмеженням у випадках: захисту репутації чи прав людей; підтримання авторитету суду; забезпечення неупередженості суду.

Доступ журналіста на судові засідання

Доступ журналістів на судові засідання є нормою у будь-якому демократичному суспільстві. Однак, варто розуміти, що для судових процесів різних типів встановлено особливі умови допуску на засідання.

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Правила про інформування цих трьох процесів, можемо об’єднати твердженням, що «розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито». В кожному із цих типів судове засідання може бути закритим, але лише за певних умов. Наприклад, «…якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої [комерційної чи банківської] таємниці, яка охороняється законом. А також за клопотаннями осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність…»

Кримінальний процес

Відповідно до ст. 20 Кримінально-процесуального кодексу України, «розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом інформації. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивованою ухвалою суду. Наприклад, в справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою розголошення відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, та у разі, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист».

Фото- та відеознімання у залі судових засідань

Посилаючись на ч.4 ст.11 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”, представники ЗМІ мають право на судових засіданнях на фото- та відеознімання,  аудіозапис із використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду. Щодо використання стаціонарної апаратури зі штативами, потрібно узгоджувати із суддею. Й нерідко журналістам відмовляють. В інших випадках суддя чітко вказує місце, звідки повинно проводитись знімання.

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Згідно з законами, які регулюють проведення судових засідань цих типів, будь-який запис дозволено. Тому, якщо під час розгляду адміністративних правопорушень, господарського чи цивільного спору, суддя забороняє в залі знімання на мобільний телефон — такі дії судді є протизаконними та можуть бути оскаржені. 

Кримінальний процес

Кримінальний злочин у судовій справі значно ускладнює роботу журналіста, адже закони, які регулюють ці процеси відрізняються. 

Ч. 6 ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписувальні пристрої. Щодо проведення в залі судового засідання фото-, відеозапису, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури — це допускається на підставі ухвали суду. Тобто стаття 27 дозволяє використовувати без будь-яких інших додаткових процедур лише диктофон. 

Але все ж, якщо журналістові була заборонено фільмувати, то, відповідно до інших судових законів в Україні, він може подати скаргу про дисциплінарне порушення судді чи порушення засад гласності. Але якщо і вдаватися до таких радикальних дій, то перед тим варто порадитись зі спеціалістом. 

Умови доступу до судових рішень і матеріалів судового процесу

Не новина, що журналістам для підготовки якісного матеріалу необхідні документи про конкретні судові справи. Специфіка таких&nbsp

Адміністративний, Цивільний та Господарський процес

Судове рішення, ухвалене на відкритому судовому засіданні, проголошують прилюдно. Переважно одразу після закінчення судового процесу. Якщо ж судовий розгляд мав закритий характер, прилюдно проголошують лише  резолютивну частину рішення. Існує можливість проголошення лише вступної та резолютивної частини  рішення, що має складний характер. 

Кримінальний процес

Вирок у кримінальній справі, навіть за розгляду справи в режимі закритого судового засідання, проголошує публічно суддя, що головує, або один зі суддів.

Крім того, журналісти можуть мати доступ до матеріалів справ. Як і незакінчених, які досі розглядаються в суді, так і тих, що зберігаються в архівах. Варто лише зауважити, що не всі справи є відкритими для медіа та специфіка отримання документів залежить від типу процесу та стадії, на якій знаходиться справа. Та, хоч і на законодавчому рівні питання доступу журналістів до інформації є достатньо чітким, та на місцях можемо бути свідком того, що суди та ЗМІ мають недовіру.

Отже, питання відносин між судовими установами та засобами масової інформації буде актуальним ще не один рік. З одного боку, гостро постає питання довіри між структурами, а з іншого — кількість законотворчих актів, які, хоч і пояснюють певні умови, та при тому суперечать одні одним. Тому намагаємося детально вивчити специфіку інформування того типу судового процесу, який будемо висвітлювати.

Автор: Брезгунова Лілія

Читати попередні матеріали цього автора: 

https://pressassociation.org

https://pressassociation.org.ua/ua/avtorske-pravo-yak-zahistiti-svoyu-intelektualnu-vlasnist…